Ухвала КЦС ВС № 463/1768/16-ц

Ухвала 24 квітня 2023 року м. Київ справа № 463/1768/16-ц провадження № 61-5037ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третьої особи: Об`єднання співвласників багато квартирного будинку «Кайзервальд Львів» про усунення перешкод у користуванні будинком, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 за участі третьої особи: ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні спільною стіною будинків та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні будинком і приналежність стіни будинку, ВСТАНОВИВ: Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , зустрічного позову ОСОБА_4 , позову ОСОБА_2 відмовлено. У квітні 2023 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційну скаргу в якій заявники просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити їх вимоги. Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України, також, заявники порушують питання про поновлення строку на касаційне оскарження, посилаючись на те, що копії постанови апеляційного суду на їх адресу не направлялось, у зв`язку із збройною агресією РФ проти України, були змушені виїхати за межі України та в березні 2023 року повернулися. До касаційної скарги не надано доказів поважності пропуску строку, які унеможливили звернутися з касаційною скаргою в межах строку на касаційне оскарження передбачених статтею 390 ЦПК України. В контексті вимог статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Заявниками чітко не наведено об`єктивних причин, які завадили вчасно подати касаційну скаргу та не надано жодних доказів на підтвердження цих причин. Незважаючи на те, що поновлення строку на оскарження судового рішення перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, проте, навіть за таких умов не є необмеженим, то суди повинні перевіряти наявність поважних причин для поновлення строку на оскарження судового рішення. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Вищезазначені доводи щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, заявники зобов`язані слідкувати за рухом справи, так як обов`язок подати касаційну скаргу у передбачений статтею 390 ЦПК України строк покладено саме на учасника справи. У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Крім того, частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року, залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. А. Воробйова