Постанова 4873 № 910/615/14 (910/5042/22)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" квітня 2023 р. Справа№ 910/615/14 (910/5042/22) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сотнікова С.В. суддів: Гарник Л.Л. Остапенка О.М. за участю секретаря судового засідання Макухи О.А., представника ОСОБА_1 - адвоката Сторожика С.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі №910/615/14 (910/5042/22) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Київінвестбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес сіті-груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа", арбітражного керуючого Реверука П.К. про визнання недійсними результатів аукціону та зобов`язання вчинити дії, в межах справи № 910/615/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Київінвестбуд" (код 32776576), ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі 910/615/14 (910/5042/22) відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно установив обставини, які мають значення для справи, внаслідок неналежного дослідження змісту заяви ОСОБА_1 , неповно встановив обставини, які мають значення для справи, не дотримався норм процесуального права. Крім того, суд не врахував правову позицію Верховного Суду у постанові від 15.02.2021 у справі № 905/1057/20, згідно якої такий предмет спору як визнання недійсними результатів торгів передбачає чітко визначене коло учасників такого спору і у даному випадку, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони боржнику передавати майно, що є предметом аукціону, переможцю торгів забезпечить стабільність кола осіб, що беруть участь у такому позовному провадженні, оскільки можлива майбутня зміна власників майна призведе до збільшення кола учасників спору та утруднить виконання рішення суду у випадку визнання таких торгів недійсними. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі, призначено розгляд справи на 04.04.2023. Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Реверук П.К. подав пояснення щодо апеляційної скарги, у яких зазначив, що позивач ані в заяві про забезпечення позову, ані в апеляційній скарзі не надав суду доказів на підтвердження припущень щодо існування загрози відчуження майна, не надав достатньо підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, а саме накладення арешту на об`єкт нерухомого майна та заборони ТОВ "Бізнес сіті груп" та іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження права власності та вчинення будь-яких дій щодо оформлення та (або) державної реєстрації права власності на даний об`єкт, унеможливить виконання рішення суду, у випадку задоволення позову ОСОБА_1 . Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 відкладено розгляд справи на 18.04.2023. 13.04.2023 представник позивача подав додаткові пояснення у справі, просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. 17.04.2023 арбітражний керуючий Реверук П.К. подав клопотання про розгляд справи без участі ліквідатора банкрута. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, пояснення ліквідатора боржника, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову ОСОБА_1 у даній справі є немайнові вимоги про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна боржника, який відбувся 21.02.2022 в електронній системі "Прозорро.Продажі", та зобов`язання переможця аукціону повернути до ліквідаційної маси куплене ним майно, зобов`язання боржника прийняти у ліквідаційну масу об`єкт незавершеного будівництва. Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно, що було предметом продажу на спірному аукціоні та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес сіті-груп" та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо оформлення та (або) державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, заборонити вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження права власності на об`єкт незавершеного будівництва, реєстраційний номер майна: 25969234, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що переможець спірного аукціону отримав від боржника нерухоме майно та здійснив державну реєстрацію права власності на нього. При цьому, позивач зазначив, що продаж майна боржника відбувся за значно заниженою вартістю ніж ринкова та існує висока ймовірність подальшого проваджу такого майна іншим особам, що може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених інтересів ОСОБА_1 як кредитора боржника щодо задоволення грошових вимог. При цьому, позивач обґрунтовує свою позицію із посиланням на правову позицію Верховного Суду у постанові від 15.02.2021 у справі № 905/1057/20. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви позивача, зазначив, що заявник у своїй заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, на підтвердження припущень щодо існування загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, не вказав та не додав до неї докази, підтверджуючі викладені в заяві обставини. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення заяви про вжиття заходів забезпечення позову та зазначає наступне. Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Згідно частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. При цьому, частиною 11 статті 137 ГПК України встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. На думку колегії суддів, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі обґрунтована тим, що переможець спірного аукціону має можливість здійснити відчуження придбаного ним майна на користь третіх осіб, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Колегія суддів зазначає, що твердження позивача про можливість подальшого продажу майна, яке було предметом спірного аукціону, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про реальне вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду у майбутньому або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення виконання судового рішення, оскільки є лише припущеннями, не підтвердженими належними доказами. Позаяк, будь-які докази на підтвердження обставин щодо підготовки до продажу або вже вчинених дій з відчуження майна, яке було предметом спірного аукціону, суду не представлено. Втім, судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, поза як обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України). Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Колегія суддів зазначає, що позивач у заяві про забезпечення позову не наводить будь-яких фактичних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем саме дій, що могли бути розцінені як ухилення від виконання в майбутньому рішення суду про задоволення позову. При цьому, належить відхилити посилання на правову позицію Верховного Суду у постанові від 15.02.2021 у справі № 905/1057/20, оскільки у цьому судовому рішенні суд аналізував підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони боржнику передавати майно, що є предметом аукціону, переможцю торгів, що забезпечить стабільність кола осіб, які беруть участь у такому позовному провадженні, оскільки можлива майбутня зміна власників майна призведе до збільшення кола учасників спору та утруднить виконання рішення суду у випадку визнання таких торгів недійсними. В даному ж конкретному випадку, майно, що було предметом спірного аукціону вже передано переможцю аукціону, який не вживає жодних заходів з подальшого відчуження такого майна на користь третіх осіб досить тривалий час, враховуючи що спірний аукціон відбувся 21.02.2022, а право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес сіті-груп" зареєстроване 08.06.2022. Доказів на підтвердження протилежного суду не надано. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що господарський суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з`ясував дійсні обставини справи, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/615/14 (910/5042/22) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписаний 24.04.2023. Головуючий суддя С.В. Сотніков Судді Л.Л. Гарник О.М. Остапенко