Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/399/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3574/23 Справа № 205/399/23 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Канурної О.Д., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання: Керімової-Бандюкової Л.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до країни-агресора російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації, міністерства фінансів російської федерації про відшкодування шкоди (суддя першої інстанції Басова Н.В.) , - В С Т А Н О В И В: У січні 2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до країни-агресора російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації, міністерства фінансів російської федерації про відшкодування шкоди, в якій просила суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок збройної агресії та знищення нерухомого майна у розмірі 42100,00 доларів США, що еквівалентно 1539176,00 грн., витрати на проведення експертизи у сумі 4000,00 грн., що еквівалентно 109,40 доларів США, та моральну шкоду у розмірі 30000 доларів США, що еквівалентно 1096800,00 грн. з офіційним курсом НБУ на день подачі позову. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2023 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до країни-агресора російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації, міністерства фінансів російської федерації про відшкодування шкоди передано на розгляд Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області. Не погодившись з указаною ухвалою суду, позивачка звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська. Апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 обгрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для направлення даної справи за підсудністю до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, оскільки положеннями ч.17 ст.28 ЦПК України у даних правовідносинах передбачено альтернативну підсудність за вибором позивача. Позов пред`явлено ОСОБА_1 саме до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, оскільки порушення її прав виникло у результаті знищення відповідачем її нерухомого майна, яке знаходилося у Лівобережному районі м. Маріуполя, а Верховним Судом визначено підсудність справ даної території Ленінському районному суду м. Дніпропетровська. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року цивільну справу № 205/399/23 витребувано з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська. 16 березня 2023 року дана цивільна справа надійшла на адресу Дніпровського апеляційного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано сторонам строк для подання відзиву. Копію ухвали про відкриття провадження було направлено сторонам електронною поштою 27 березня 2023 року. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року справу призначено до розгляду. Судові повістки сторони отримали електронною поштою 11 квітня 2023 року. В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 19 квітня 2023 року позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою (а.с. 101 зв.). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасн иків справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процессуального права. Заслухавши головуючого суддю, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Судом першої інстанції встановлено, що позивачка має статус внутрішньо перемішеної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1цього Закону. Як вбачається з тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що тимчасово проживає на території від 10.03.2022 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час м. Маріуполь є тимчасово окупованою територією України). Місце проживання позивачки ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що висновки суду першої інстанції є помилковими та суперечать вимогам ЦПК України, зокрема частини 6 статті 28 та статті 30 ЦПК України, є безпідставними, виходячи з наступного. Частиною 6 статті 28 ЦПК України передбачено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди. Як вбачається із частини 1 статті 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або основної його частини. Із матеріалів справи вбачається, що майно позивачки ОСОБА_1 знаходилось в м. Маріуполі, який в наступний час є тимчасово окупованою територією. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною 1 статті 8 Закону України«Про судоустрій і статус суддів» (із змінами) передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Як вбачається із ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги; Згідно з ч. 17 ст. 28 ЦПК Українипозови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру можуть пред`являтися також за місцем проживання чи перебування позивача. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказана справа відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області. Враховуючи викладене вище, Дніпровський апеляційний суд вважає, що підстав для скасування ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2023 року і задоволення апеляційної скарги скаргу ОСОБА_1 немає. Керуючись ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.Д. Канурна Т.В. Космачевська О.В.Халаджи Повний текст судового рішення складений 24 квітня 2023 року Суддя: О.Д.Канурна