Постанова Тернопільський апеляційний суд № 951/120/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 951/120/23Головуючий у 1-й інстанції Братків І.І. Провадження № 33/817/199/23 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 квітня 2023 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З., з участю особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 28 березня 2023 року, в с т а н о в и в: Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 28 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (тридцять чотири тисячі) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Як визнав суд, 29.01.2023 о 00 год. 50 хв. в смт. Козова вул. Привітна гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21081 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився, також відмовився проходити огляд на стан сп`яніння в приміщенні медичного закладу, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі особа яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , вказує на незаконність постанови суду першої інстанції з мотивів недотримання норм матеріального та процесуального права при її ухваленні. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що жодних доказів наявності ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 у матеріалах справи немає, а опис в об`єктивній стороні протоколу не є доказом наявності ознак сп`яніння, оскільки поведінка останнього була адекватна, а мова зрозуміла та чітка. Вказує, що ні при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ні протягом всього спілкування з працівниками поліції жодного разу йому було роз`яснено права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Звертає увагу суду на незаконність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки причина його зупинки не узгоджується з приписами ст.35 Закону України Про національну поліцію. Апелянт вважає, що працівники поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, котрий складено в відділі поліції, а не на місці зупинки, як це передбачено законом, були грубо порушені вимоги КУпАП, а саме ст. 256 цього Кодексу. На переконання апелянта, відеозапис, долучений до матеріалів справи, не може вважатись належним доказом у зв`язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення щодо нього не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснена відеофіксація, що нівелює доказове значення даного наданого працівниками поліції відеозапису. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що йому не видавалось направлення водія на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, що, на його думку, вказує на порушення працівниками поліції порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння. Стверджує, що при процедурі проходження огляду на стан сп`яніння та при складані протоколу ОСОБА_1 не було належно роз`яснено і забезпечено реальне право на правову допомогу адвоката, що є порушенням права на захист. Просить скасувати постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 28 березня 2023 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , який повністю підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 23.03.2023 та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного. Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення. Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №497582 від 29 січня 2023 року, 29.01.2023 о 00 год. 50 хв. в смт. Козова вул. Привітна гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21081 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився, також відмовився проходити огляд на стан сп`яніння в приміщенні медичного закладу. В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та спростовує твердження апелянта про те, що його не ознайомили з правами, передбаченими ст.268 КУпАП. Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується. Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудними камерами працівників патрульної поліції встановлено, що працівниками поліції було виявлено факт керування гр. ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 21081, д.н.з. НОМЕР_1 під час комендантської години, введеної у зв`язку з дією на території України воєнного стану. Таким чином, стверджувати про незаконність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , як про це зазначає сторона захисту в апеляційній скарзі, апеляційний суд підстав не вбачає. Твердження апелянта про те, що він не перебував за кермом транспортного засобу ВАЗ 21081, д.н.з. НОМЕР_1 , на чому він наголошував у суді апеляційної інстанції, є надуманими та такими, що надані для уникнення від адміністративної відповідальності, оскільки з відеозаписів чітко вбачається, що одразу після зупинки транспортного засобу в автомобілі перебував саме апелянт, інших осіб не було, при цьому останній протягом усього часу від моменту зупинки будь-яких пояснень про іншу особу, яка, за його версією, керувала транспортним засобом, поліцейським не повідомляв; не вбачається таких обставин і з матеріалів справи. Також, як вбачається із відеозапису із нагрудних камер поліцейських, на прохання працівників поліції пред`явити документи на автомобіль та страховий поліс, ОСОБА_1 надав необхідні документи, що свідчить про те, що саме він керував даним транспортним засобом. Таким чином, заперечення апелянтом факту керування транспортним засобом розцінюються апеляційним судом як обраний спосіб захисту з метою уникнення від відповідальності. Матеріалами відеофіксації підтверджується, що водієві ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки від чого останній відмовився, в подальшому запропоновано пройти такий огляд в закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 погодився, але проїхавши у супроводі працівників поліції в заклад охорони здоров`я від проходження огляду відмовився. При цьому, відеозаписом зафіксовано як водій повідомив працівника поліції, що вживав алкогольні напої. Твердження апелянта про відсутність підстав для проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 є непереконливі, оскільки останній сам повідомив працівників поліції, що вживав алкогольні напої. Крім того, працівник поліції повідомив водія про наявні у нього ознаки сп`яніння, які давали підстави вимагати проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до положень п.2.5 ПДР України та Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735. При цьому, ОСОБА_1 повідомлено його права, як особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, в тому числі і право на юридичну допомогу. Відсутність захисника у Піщанського І.М. при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про порушення права останнього на захист, оскільки під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не вирішується питання про його адміністративну відповідальність, а є лише фіксацією факту правопорушення, висновок щодо якого вправі зробити суд. Тому, доводи апелянта про порушення права на захист ОСОБА_1 є непереконливі. Твердження апелянта, що йому не було вручено направлення в медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння огляд, на що звертає увагу апелянт, не спростовує самого факту відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР України та є самостійною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Також, апеляційний суд звертає увагу, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння жодним чином не пов`язана з оформленням працівником поліції вказаного вище направлення на огляд в медичний заклад. Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв`язку з неповнотою судового розгляду, а також порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Інші доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи клопотання про закриття провадження у справі, які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується. Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції. Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи. З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Козівського районного суду Тернопільської області від 28 березня 2023 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю. Керуючись ст.294 КУпАП, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 28 березня 2023 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ігор ВАВРІВ