Постанова 4813 № 495/4143/21

Номер провадження: 22-ц/813/2751/23 Справа № 495/4143/21 Головуючий у першій інстанції Анісімова Н. Д. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.04.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С., За участю секретаря судового засідання: Трофименко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОР ХАУС» на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайоного суду Одеської області від 18 серпня 2021 року про затвердження мирової угоди по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «ШОР ХАУС» про стягнення боргу за договором позики із заставним забезпеченням В С Т А Н О В И В: У червні 2021 року,ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просила суд визнати право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5120885100:01:002:0076 (земельна ділянка перебуває на території Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на земельну ділянку на підставі ухвали Київського районного суду (справа №2-1896 від 21.02.2005 року) м. Одеси загальною площею 19,80 га на ОСОБА_1 , що проживає НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , Білгород-Дністровського району, Одеської області. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайоного суду Одеської області від 18 серпня 2021 року визнано мирову угоду, укладену 06 серпня 2021 року, укладену між сторонами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики із заставним забезпеченням, за умовами якої:

1. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ,, паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Київським РВ ОМУ МВС України в Одеській області 29.09.2007 року, передає в рахунок погашення боргу в розмірі 269 600 тисяч доларів США (сім мільйонів чотириста сорок вісім тисяч триста двадцять гривень 08 копійок) за договором позики від 07.12.2005 року, в порядку ст. 600 Цивільного кодексу України, а ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Білгород-Дністровським РВ УМВС України в Одеській області 31.03.2003 року, приймає у власність земельну ділянку кадастровий номер 5120885100:01:002:0076 (земельна ділянка перебуває на території Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на земельну ділянку на підставі ухвали Київського районного суду (справа №2-1896 від 21.02.2005 року) м. Одеси загальною площею 19,80 га. Визнати право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5120885100:01:002:0076 (земельна ділянка перебуває на території Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на земельну ділянку на підставі ухвали Київського районного суду (справа №2-1896 від 21.02.2005 року) м. Одеси загальною площею 19,80 га на ОСОБА_1 , що проживає НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , Білгород-Дністровського району, Одеської області.

2. ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Білгород-Дністровським РВ УМВС України в Одеській області 31.03.2003 року заявляє, що з моменту підписання та затвердження даної Мирової угоди Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області та у випадку її належного виконання, не матиме жодних майнових претензій до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ,, паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 29.09.2007 року. 3.У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб (ч. 1 ст. 207 ЦПК України). 4.Сторони стверджують, що ця Мирова угода не суперечить їх інтересам та не порушує їх майнових чи немайнових прав, а також прав будь-яких третіх осіб. 5.Сторони стверджують, що наслідки закриття провадження по справі, передбачені ч. 2 ст. 256 ЦПК України, їм відомі та зрозумілі. 6.Дана мирова угода складена у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких зберігається в матеріалах цивільної справи, а два інші передаються сторонам, які підписали Мирову угоду. 7.Добровільність складання цієї Мирової угоди позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 скріпили власноручними підписами. Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики із заставним забезпеченням закрито, у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди і визнанням її судом. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ШОР ХАУС» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайоного суду Одеської області від 18 серпня 2021 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, покласти на позивача та відповідача судові витрати. На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання, призначене на 20.04.2023 року з`явилися: представник приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. Зауліна О.Г. Інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. В день судового засідання, 20.04.2023 року на електрону пошту апеляційного суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 , у якому представник просить суд визнати причини неявки адвоката Драгун А.С. в судове засідання, яке призначене на 20.04.2023 року поважними та відкласти розгляд справи на іншу календарну дату та час, у зв`язку із тим, що договір правової допомоги був укладений між адвокатом Драгун А.С. та Паскар П. лише 19.04.2023 року, а отже виникає необхідність у відкладенні розгляду справи задля надання можливості ОСОБА_4 та її представнику ознайомитися з матеріалами справи та сформулювати правову позицію у справі. Разом з тим, вказане клопотання задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. Так, статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи, під час апеляційного розгляду справи, інтереси ОСОБА_1 представляла адвокат Бережна Т.Г. (Том І: а.с. 153-157), яка приймала активну участь у розгляді справи. Справа тривалий час знаходиться на апеляційному розгляді, що не позбавляло можливості ОСОБА_1 , в разі її бажання, змінити свого представника. Будь яких відомостей про розірвання договору з ОСОБА_5 до суду не надано. Справа вже відкладалась за заявою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5 . Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, період знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу. Заслухавши пояснення представника приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. Зауліної О.Г., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке. Постановляючи оскаржувану ухвалу про визнання мирової угоди, суд першої інстанції виходив з того, що мирова угода укладена в інтересах сторін і розв`язує спір між ними, тому суд вважав, що вона підлягає визнанню, а провадження у справі закриттю. Проте апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Так, відповідно до ч. 7 ст. 49 ЦПК України, сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу. Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі. За своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах погоджених сторонами та є завершенням судового провадження, свідчить про врегулювання судового спору між сторонами. Затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства, має бути виконаний за правилами статей 509, 525, 526 ЦК України. Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди. При визнанні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов`язок перевірити чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз`яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди. Таким чином, виходячи із змісту статті 207 ЦПК України укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов`язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається і затверджується судом у відповідності до вимог не лише цивільного процесуального права, а й з урахуванням цивільного права. Відповідно до статті 208 ЦПК України, виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень. Так, звертаючись до суду із вказаною апеляційною скаргою ТОВ «ШОР ХАУС» посилалося на те, що при затвердженні мирової угоди, судом порушено процесуальні права ТОВ «ШОР ХАУС», однак судом не було залучено його до участі. Зокрема, в обґрунтування зазначеного, апелянт зазначає, що ТОВ «ШОР ХАУС» є правонаступником ПАТ «МАРФІН БАНК», який укладав кредитний договір №366/F від 09.03.2006 із ОСОБА_2 , тому апелянт вважає, що дана справа стосується безпосередньо прав ТОВ «ШОР ХАУС» як кредитора. Отже, з наведеного вбачається, що ТОВ «ШОР ХАУС» є кредитором ОСОБА_2 , тому розгляд справи, у якій є затверджена мирова угода, неможливий без залучення його до розгляду у справі, права якого затвердженням мирової угоди можуть бути порушені. При визнанні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов`язок перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб. Суд першої інстанції не перевірив вказані обставини та постановив ухвалу про затвердження мирової угоди без врахування можливих наслідків щодо порушення прав та інтересів інших осіб. Окрім того, апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2021 року,ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5120885100:01:002:0076 (земельна ділянка перебуває на території Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на земельну ділянку на підставі ухвали Київського районного суду (справа №2-1896 від 21.02.2005 року) м. Одеси загальною площею 19,80 га. 18.08.2021 року до суду надійшла спільна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження умов мирової угоди та закриття провадження у справі. Того ж дня укладена мирова угода між сторонами спору була затверджена ухвалою суду, а провадження у справі закрито. З матеріалів справи вбачається, що на час укладення сторонами мирової угоди, яка була затверджена оскаржуваною ухвалою суду, у матеріалах справи були відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б свідчили про те, що спірна земельна ділянка із кадастровим номером 5120885100:01:002:0076, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області належить ОСОБА_2 на праві власності. Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України лише власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Отже, суд першої інстанції, затверджуючи мирову угоду та фактично визнаючи право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 , не з`ясував на якій правовій підставі оспорювана земельна ділянка належала ОСОБА_2 . Зокрема, місцевим судом не було встановлено чи наділений ОСОБА_2 правом власності на спірний об`єкт нерухомості, оскільки сторонами у справі не надано жодних доказів про наявність у відповідача будь-яких майнових прав на земельну ділянку із кадастровим номером 5120885100:01:002:0076, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. Пунктом 6 частини 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 18 серпня 2021 року вирішена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак підлягає скасуванню, із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 362, 364, 367, 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОР ХАУС» - задовольнити частково. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайоного суду Одеської області від 18 серпня 2021 року скасувати, а цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики із заставним забезпеченням - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 21.04.2023 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: О.С. Комлева Є.С. Сєвєрова