Ухвала КЦС ВС № 405/4703/20

Ухвала 20 квітня 2023 року м. Київ справа № 405/4703/20 провадження № 61-5025ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу Управління комунальної власності Кропивницької міської ради на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 листопада 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Управління комунальної власності Кропивницької міської ради, Кропивницька міська рада, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною заявою, в якій просила встановити юридичний факт проживання однією сім`єю її із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 червня 2012 року по день її смерті, тобто не менше п`яти років до часу відкриття спадщини. Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено юридичний факт - факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі АДРЕСА_1 , однією сім`єю в період з 01 червня 2012 року по день смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року апеляційну скаргу Управління комунальної власності Кропивницької міської ради залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 листопада 2021 року - без змін. 19 вересня 2022 року Управління комунальної власності Кропивницької міської ради подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 листопада 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2022 року касаційну скаргу Управління комунальної власності Кропивницької міської ради повернуто заявнику у зв`язку з ненаведенням підстав касаційного оскарження судових рішень. 03 грудня 2022 року Управління комунальної власності Кропивницької міської ради повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 листопада 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2022 року касаційну скаргу Управління комунальної власності Кропивницької міської ради повернуто заявнику у зв`язку з її підписанням особою, яка не мала права її підписувати. 31 грудня 2022 року Управління комунальної власності Кропивницької міської ради втретє подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 листопада 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року. Управління комунальної власності Кропивницької міської ради також заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 січня 2023 року визнано наведені у касаційній скарзі Управління комунальної власності Кропивницької міської ради підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 листопада 2021 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року неповажними, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду: заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 листопада 2021 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку; уточнену касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 листопада 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року з неведеною (наведеними) в ній підставою (підставами) касаційного оскарження судових рішень, передбаченою (передбаченими) частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а також - надати копії уточненої касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи; квитанцію про сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 840,80 грн. 06 лютого 2023 року Управління комунальної власності Кропивницької міської ради подало до Верховного Суду заяву про відвід судді-доповідача Шиповича В. В. у зв`язку з наявністю підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2023 року заявлений Управлінням комунальної власності Кропивницької міської відвід судді Верховного Суду Шиповичу В. В. від розгляду справи № 405/4703/20 визнано необґрунтованим. Заяву про відвід передано для вирішення судді, визначеному в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2023 року відмовлено в задоволенні заяви Управління комунальної власності Кропивницької міської ради про відвід судді Верховного Суду Шиповича В. В. від участі у розгляді справи № 405/4703/20. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2023 року касаційну скаргу Управління комунальної власності Кропивницької міської ради повернуто особі, яка її подала, на підставі частини другої статті 393 ЦПК України у зв`язку з неусуненням у встановлений судом строк недоліків касаційної скарги. 10 квітня 2023 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, Управління комунальної власності Кропивницької міської ради повторно подало до Верховного Суду (засобами електронного зв`язку) касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 листопада 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і закрити провадження у справі. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Останнім днем звернення до суду з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 листопада 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року було 02 вересня 2022 року, однак касаційну скаргу подано до Верховного Суду засобами електронного зв`язку 10 квітня 2023 року, тобто після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України. Заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження заявник не подав. Той факт, що заявник вже неодноразово звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 листопада 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року, які, на його переконання, без наявних для того підстав були повернуті йому, не спростовує того, що його повторна касаційна скарга була подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України, тобто касаційне провадження у справі не може бути відкрите судом без поновлення строку на касаційне оскарження. Суд касаційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише - за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу, із зазначенням поважних причин пропуску цього строку. Таким чином, заявнику необхідно подати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 листопада 2021 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року, в якій навести поважні підстави для його поновлення (зокрема щодо тривалості періоду між повторними зверненнями до Верховного Суду з касаційними скаргами після їх повернення, а також - щодо причин невиконання вимог ухвали Верховного Суду від 19 січня 2023 року про залишення його касаційної скарги без руху) та надати відповідні докази, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов`язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень). Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. В касаційній скарзі Управління комунальної власності Кропивницької міської ради вказало, що касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України. В пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України, зміст якого наведено вище, передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Тобто касаційна скарга, яка подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України повинна містити: 1) посилання на конкретну норму права, яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; 2) посилання на постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо питання застосування цієї ж норми права, з наведенням змісту такого висновку; 3) обґрунтування невідповідності висновків апеляційного суду щодо застосування конкретної норми права, правовим висновкам щодо застосування такої норми права, викладеним в постановах Верховного Суду, на які посилається заявник. В касаційній скарзі заявник не вказав постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та не навів обґрунтування невідповідності висновків апеляційного суду щодо застосування конкретної норми права, правовим висновкам щодо застосування такої норми права, викладеним в постановах Верховного Суду. При цьому необхідно звернути увагу на те, що посилання заявника на постанови Пленуму Верховного Суду України, Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, листи вказаних судів, ухвали Верховного Суду не свідчить про оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, так як підставою касаційного оскарження судових рішень за вказаною нормою ЦПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Зазначене узгоджується зі змістом частини четвертої статті 263 ЦПК України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В обґрунтування пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України заявник вказав, що з метою однакового застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, необхідно відступити від висновку, викладеного в ухвалах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 260/988/19, від 22 лютого 2021 року у справі № 908/183/20, від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20. Згідно з вищенаведеним пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Посилаючись на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник: 1) не навів правових висновків, які були застосовані апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні; 2) не зазначив норми (норм) права, від висновку щодо застосування якої (яких), викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, необхідно відступити; 3) не навів обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та врахованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Переглядаючи судові рішення за вказаною підставою касаційного оскарження, касаційний суд може відступити від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові (а не ухвалі) Верховного Суду, якщо такий висновок був застосований апеляційний судом в оскаржуваному судовому рішенні, а не іншими судами в інших справах. Використані заявником формулювання: «прошу висловити чітку та ясну позицію», «прошу роз`яснити як співвідносяться норми», «прошу переглянути правову позицію Верховного Суду України, висловлену на засіданні Пленуму» не підпадають під жодну з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Тобто касаційний перегляд справи безпосередньо пов`язаний з підставами касаційного оскарження судових рішень, які передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, і такий перегляд здійснюється згідно з повноваженнями суду касаційної інстанції, який за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті. Таким чином, вжиті заявником у прохальній частині касаційної скарги формулювання не співвідносяться з повноваженнями Верховного Суду. Крім цього, згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Касаційна скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту касаційної скарги, визначеним статтею 392 ЦПК України. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Частиною першою статті 44 ЦПК передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до підпункту «а» пункту третього статті 35 Конвенції, є неприйнятною будь-яка індивідуальна заява, подана згідно зі статтею 34, якщо суд вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників. В постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 274/4944/20 вказано, що образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України). Використання учасниками судового процесу образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 квітня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19). Наявність такої характеристики є достатньою, щоб суд застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України (повернення, залишення без розгляду заяв, скарг, клопотань). Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на важливості дотримання заявником при підготовці уточненої касаційної скарги правил етики та основних засад (принципів) цивільного судочинства, про які зазначено вище. Також Верховний Суд звертає увагу заявника, що дії учасників справи, які мають ознаки зловживання процесуальними правами можуть бути підставою для застосування до них заходів процесуального примусу, передбачених статтею 144 ЦПК України. Виходячи з наведеного, заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав) з урахуванням вищевикладених правових висновків Верховного Суду. Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Отже, касаційну скаргу Управління комунальної власності Кропивницької міської ради необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 390, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Управління комунальної власності Кропивницької міської ради на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 09 листопада 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання уточненої касаційної скарги з неведеною (наведеними) в ній підставою (підставами) касаційного оскарження судових рішень, передбаченою (передбаченими) частиною другою статті 389 ЦПК України, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. А. Стрільчук