Постанова Одеський апеляційний суд № 947/18568/22

Номер провадження: 33/813/577/23 Номер справи місцевого суду: 947/18568/22 Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М. Доповідач Воронцова Л. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.04.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Воронцова Л.П., за участю секретаря судового засідання Кузьміч Г.Р., адвоката Цвігуна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Цвігуна Андрія Вікторовича, який діє від імені ОСОБА_1 , на постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік, стягнуто судовий збір у розмірі 496,20 грн. за те, що 02.08.2022 року о 01:00 год., в м. Одеса по проспекту Свободи, біля будинку № 100, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «OPEL», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів та мови, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Не погоджуючись із вказаною постановою, адвокат Цвігун А.В., який діє від імені ОСОБА_1 , подав до суду апеляційну скаргу, просить скасувати оскаржувану постанову, закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що: - при складанні протоколу поліцейськими було зазначено хибну адресу проживання ОСОБА_1 , що призвело до неповідомлення його про дату, час та місце судового засідання, що позбавило його можливості захисту своїх прав, свобод та інтересів у суді; - формулювання судом фабули інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відрізняється від викладеного у протоколі; - матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом; - права, обв`язки водія, порядок огляду на стан сп`яніння та наслідки відмови від проходження огляду водію не роз`яснювались, направлення на огляд не вручалось; - працівниками поліції не було запропоновано водію пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, після відмови від проходження огляду на стан сп`янінні за допомогою спеціальних технічних засобів; - протокол про адміністративне правопорушення містить виправлення у даті його складання та даті вчинення інкримінованого правопорушення; - працівники поліції та посадові особи територіальної оборони погрожували ОСОБА_1 , фотографували його та вчиняли щодо нього та його майна інші протиправні дії. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, призначеному на 14.04.2023 року, ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що його із квартири, яку він винаймав, вигнала її власниця через гучну розмову по телефону, тому він сів у автомобіль, припаркований біля об`єкту на якому він працював та розмовляв по телефону із дружиною. Адвокат Цвігун А.В. доводи скарги підтримав з підстав, зазначених у ній, просив її задовольнити, оскржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити. Перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 та його захисника,апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного. Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вона відповідає приписам вищенаведених норм закону, якими керувався суддя при її ухваленні, а також мотиви прийнятого рішення і його обґрунтування. Апеляційний суд не погоджується із доводами апелянта щодо відсутності його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України, за кваліфікуючими ознаками: відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки вона повністю доведена та підтверджується наступними доказами: Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що провина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України, за ознаками: відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, доведена та підтверджується наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 083592 від 02.08.2022 року, відповідно до якого 02.08.2022 року о 01:00 год., в м. Одеса по проспекту Свободи, біля будинку № 100, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «OPEL», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів та мови, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, своїми діями порушив вимоги п. 2.5 ПДР України; - відеозаписом, дослідженим в судовому засіданні, з якого вбачається, що після виявлення військовослужбовцями Сил територіальної оборони Збройних Сил України керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «OPEL», номерний знак НОМЕР_1 , у період дії комендантської години, працівник поліції під час спілкування з ОСОБА_1 з`ясував причини порушення ним встановлених обмежень. ОСОБА_1 пояснив поліцейському, що власниця приміщення, у якому він проживає вигнала його з квартири через гучну розмову по телефону, після чого він відігнав машину на 50-100 м. та продовжив розмову у ній. Працівником поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці, а після відмови водія від проходження такого огляду було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, від чого водій також відмовився. У подільшому під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не зміг назвати свою адресу проживання, пояснивши, що живе у будинку через дорогу від Поликлиники на улице Ушакова; - поясненнями військовослужбовців Сил територіальної оборони Збройних Сил України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Щодо посилань апелянта на те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом апеляційний суд звертає увагу на наступне. Так, частиною 2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Так, на виконання вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026 (Інструкції №1026), інспекторами поліції велася відеозйомка під час виконання службових обов`язків та складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 , яка дозволяє встановити обставини справи, що є основною їх функцією. Вищенаведений порядок також узгоджується із вимогами, викладеними у Розід Х п.4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853. Апеляційний суд вважає, що зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Таким чином, оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з обставинами адміністративного правопорушення, що містяться в протоколі. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи та має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Так, з дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 під час розмови із поліцеським особисто підтвердив, що керував автомобілем марки «OPEL», номерний знак НОМЕР_1 , а саме пояснив, що він відігнав машину на 50-100 м. для того, щоб поговорити по телефону із дружиною. Зміст наведеного відеозапису спростовує також і доводи захисника про те, що працівниками поліції не було запропоновано водію пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я після відмови від проходження огляду на стан сп`янінні за допомогою спеціальних технічних засобів. Так, на відеозаписах зафіксовано, як працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що вбачає у останнього ознаки алкогольного сп`яніння, та запропонув пройти огляд на місці, від чого водій відмовився; у подальшому водію було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, від надання відповіді ОСОБА_1 ухилявся та не виконував вказівки працівників поліції, провокувавши конфлікт, що обґрунтовано було розцінено як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. Окрім того, зміст відеозапису спростовує посилання адвоката на неповідомлення водію наслідків відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Так, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що у випадку його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку (на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я) відносно нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи ж апеляційної скарги про те, що працівники поліції та посадові особи територіальної оборони погрожували ОСОБА_1 , фотографували його та вчиняли щодо нього та його майна інші протиправні дії не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення. Слід зазначити також, що ОСОБА_1 не звертався із скаргами на дії працівників поліції у встановленому законом порядку, тому його доводи щодо неправомірності їх дій не заслуговують на увагу при вирішення питання про притягення його до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 , не позбавлений права звертутись зі скаргою на дії працівників поліції. Натомість зі змісту дослідженого відеозапису вбачається, як ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими самостійно описував їм гіпотетичні ситуації, у яких по ньому можуть відкрити вогонь зі зброї. Через провокативні дії ОСОБА_1 стосовно працівників поліції, його було попереджено про те, що у разі подальшого невиконання вимоги працівника поліції відносно нього будуть застосовані спецзаходи примусу, відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 Закону України "Про національну поліцію". Поряд з цим, у подальшому такі заходи до ОСОБА_1 застосовано не було. Щодо зауважень захисника про те, що направлення на огляд ОСОБА_1 не вручалось, апеляційній суд зауважує, про таке. Відповідно до ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України. Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні, ухваленому 29.06.2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати, постановив, що будь яка особа яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до п. 2.5 ПДР - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є самостійним складом адміністративного правопорушення та тягне за собою відповідальність, передбачену, санкцією даної статті. Так, наявний у справі відеозапис свідчить про відмову ОСОБА_1 у порушення вимог п. 2.5 ПДР, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та у закладі охорони здоров`я, сам факт якого, зафіксований у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 083592 від 02.08.2022 року, вважається подією адміністративного правопорушення та тягне за собою відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд знаходить слушними доводи апелянта щодо зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення хибної дати його складання, яка потім була виправлена, поряд з цим, вважає цей недолік не суттєвим, з огляду на те, що відповідний протокол, на виконання вимоги ст. 256 КУпАП, містить відомості, необхідні для вирішення справи, а можливість встановлення дійсної дати складання протоколу про адміністративне правопорушення з наявного у матеріалах справи відеозапису. Скасування оскаржуваної постанови з огляду на допущені судом першої інстанції неточності у викладенні фабули інкримінованого правопорушення, з огляду на їх виключно семантичні відмінності, на переконання апеляційного суду, є надмірним формалізмом та бюрократичним застосування правових норм у трактуванні процесуального законодавства, не відповідатиме загальним засадам права, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, що узгоджується із правовим висновком, викладеним у рішенні ЄСПЛ у справі «Сутяжник проти Росії». Так, у рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" від 23.07.2009 (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на участь у розгляді справи в суді першої інстанції та реалізації наданих йому законом процесуальних права. Статтею 268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Справа була розглянута судом першої інстанції у відсутності правопорушника ОСОБА_1 , за відсутності доказів направлення йому повідомлення про дату, час та місце судового розгляду справи. Зазначена у протоколі адреса була орієнтовною, однак судові засідання призначались на 13.09.2022 року і на 19.09.2022 року. Вказане порушення є підставою скасування постанови суду у ухвалення нового судового рішення. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за участі ОСОБА_1 і його захисника адвоката Цвігуна А.В., останні скористались і реалізували у повній мірі надані їм законом права. Однак, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги та вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 13- КУпАП, за кваліфікувальною ознакою відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Позиція ОСОБА_1 , та його захисника, висловлена в апеляційній скарзі та у судовому засіданні щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам законності, обґрунтованості, а викладених у ній висновків матеріалам справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення. Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування або зміни постанови суду відсутні. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу адвоката Цвігуна Андрія Вікторовича, який діє від імені ОСОБА_1 , задовольнити частково. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП скасувати та прийняти нову постанову,. Визнати винним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вичиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначити йому адміністративне покарання у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Л.П. Воронцова