Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/4120/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4120/20 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови, ВСТАНОВИВ Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження № 61853584 від 16.04.2020 в частині стягнення виконавчого збору в розмірі 18 892,00 грн. та п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження № 61853594 від 16.04.2020р. в частині стягнення виконавчого збору в розмірі 18 892,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач при винесенні спірних постанов, помилково визначив розміри виконавчого збору як за примусове виконання рішення немайнового характеру. Наголошував, що виконавче провадження з виконання рішення суду, яким зобов`язано відповідача (боржника) зарахувати грошові кошти позивачу (стягувачу) є рішенням майнового характеру, оскільки безпосереднім наслідком його виконання є зміна складу майна позивача. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не надано оцінки тим обставинам, що державним виконавцем помилкового зроблено висновок, що виконавче провадження з примусового виконання рішення Свалявського районного суду від 02.09.2019 року у справі №306/940/19 про зарахування на рахунок 060-262080-07 кредитний ліміт в сумі 12 200, 00 грн та на рахунок 060-262075-58 кредитний ліміт в сумі 79,85 грн є рішенням, що носить немайновий характер. Апелянт також зазначає, що обрахунком та сплатою судового збору як за вимоги майнового характеру в межах судової справи №306/940/19 також підтверджується факт існування майнових вимог між сторонами справи. Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, постановами державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.04.2020 р. відкрито виконавче провадження - №61853594 з примусового виконання виконавчого листа про зобов`язання публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» зарахувати на рахунок 060-262075-58 списані кошти в сумі 79,85 грн; п. 3 постанови з боржника стягнено виконавчий збір у розмірі 18 892 грн. А також відкрито виконавче провадження №61853584 з примусового виконання виконавчого листа про зобов`язання публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» зарахувати на рахунок 060-262080-07 кредитний ліміт в сумі 12 200, 00 грн; п. 3 постанови з боржника стягнено виконавчий збір у розмірі 18892 грн. У зв`язку з фактичним повним виконанням судового рішення постановами державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.05.2020 р. в порядку п.9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі провадження закінчено. Позивач, вважаючи вказані постанови від 16.04.2020 р. в частині стягнення виконавчого збору протиправними, зазначив, що в даному випадку має місце виконання майнових вимог, а тому розмір виконавчого збору за примусове виконання резолютивної частини судового рішення майнового характеру мав би визначатися державним виконавцем виходячи з 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню стягувачу за виконавчим документом відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження". Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 02.09.2019 р. у справі №306/940/19 зобов`язано публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» вчинити певні дії, що є немайновими вимогами в розумінні ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон №1404-VIII в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини п`ятої статті 26 цього Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Відповідно до частин першої, другої, третьої, четвертої статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Отже, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 28 квітня 2020 року в справі №480/3452/19. Розмір виконавчого збору згідно положень ч. 2 та 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначається виходячи з характеру вимог, за якими ухвалено судове рішення та яке підлягає виконанню за виконавчим документом. Тобто, якщо це рішення "майнового характеру", то розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. А якщо ж виконується рішення немайнового характеру, виконавчий збір з боржника - юридичної особи стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати. Як вбачається з матеріалів справи, постановами державного виконавця від 16.04.2020 року №61853594 та №61853584 у пунктах 3 вирішено стягнути з позивача виконавчий збір в сумі 18 892,00 грн, тобто виходячи із чотирьох розмірів мінімальної заробітної плати (4 х 4723,00 грн) як за виконання рішення немайнового характеру. Колегія суддів зазначає, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. При цьому до позовних заяв немайнового характеру належать вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці. Аналізуючи правову природу рішення, яке підлягало виконанню у рамках виконавчого провадження на предмет того, чи можна його вважати рішенням майнового характеру, суд зважає на те, що рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області у справі №306/940/19, на підставі якого видано виконавчі листи, зокрема, зобов`язано публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»: - зарахувати на рахунок 060-262080-07 кредитний ліміт в сумі 12 200 (дванадцять тисяч двісті) грн 00 коп; - зобов`язано зарахувати на рахунок 060-262075-58 списані кошти в сумі 79 (сімдесят дев`ять) грн 85 коп. Враховуючи, що у вказаному рішенні відповідача лише зобов`язано вчинити певні дії, колегія суддів зазначає, що ним вирішено немайновий спір. Наведене кореспондується з положеннями статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом якої немайновими рішеннями є рішення, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення. Вищевказаним спростовуються доводи апелянта про те, що розмір виконавчого збору за примусове виконання судового рішення майнового характеру мав би визначатися державним виконавцем виходячи з 10% суми, що підлягає примусовому стягненню стягувачу за виконавчим документом. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя В.О.Аліменко суддя О.М.Оксененко