Постанова Хмельницький апеляційний суд № 676/2356/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2023 року м. Хмельницький Справа № 676/2356/22 Провадження № 22-ц/4820/467/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І. секретар судового засідання Заворотна А.В. за участю представника позивача Бацей Т.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №676/2356/22 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2022 року (суддя Бондар О.О.). Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У травні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором спадкодавця. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ОСОБА_3 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 09.08.2011. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовам та правилами надання банківських послуг, Тарифами складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, ОСОБА_3 підтвердив, що повністю проінформований про умови кредитування банку, які були надані йому на ознайомлення в письмовій формі. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_3 можливість розпоряджатися кредитними коштами, однак позичальник не повернув банку своєчасно та в повному обсязі грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Позивачем 07.09.2021 була направлена претензія кредитора до Першої Кам`янець-Подільської державної нотаріальної контори та 23.09.2021 отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини не зверталися, свідоцтво про право на спадщину не видавалось. Однак, спадкоємцем за законом, який постійно проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 29.09.2021 до відповідачки направлено лист-претензію, згідно з якою банк пред`явив вимоги, але вони не були задоволені. Станом на дату смерті ОСОБА_3 заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором становила 10 533 грн 24 коп., яку банк просив стягнути з ОСОБА_1 . Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2022 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 . Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2022 року в задоволенні позову банку відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказів у справі, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що відповідачі спільно проживали з боржником на день смерті в домоволодінні по АДРЕСА_1 , не відмовилися від спадщини у встановлений законом строк, а тому вважаються належними спадкоємцями. Вказує, що відповідачі до суду не з`являлись, заперечень на позов не подавали, не надавали докази, що вартість спадкового майна є меншою ніж заборгованість спадкодавця по кредиту, а також не надали доказів, що нерухоме майно, в якому проживав спадкодавець йому не належить. Вважає, що на відповідачах лежить обов`язок щодо відшкодування боргу спадкодавця в повному обсязі. ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке прийнято відповідно до норм процесуального та матеріального права. В судовому засіданні представник АТ КБ «Приватбанк» Бацей Т.М. просила апеляційну скаргу задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства. Крім того, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяву про слухання справи у їх відсутність. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. У відповідності до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності АТ КБ «Приватбанк» тієї обставини, що ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 одержав у спадщину спадкове майно та позивачем не надано доказів наявності такого майна. Проте, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи із наступного. Так, зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів. Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу положень статті 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. Згідно з приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За правилом статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України). Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). За змістом частини першої статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення позики входять до складу спадщини, то умови договору щодо строків повернення позики чи сплати її частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті. Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду №615/473/20 від 24.11.2021 року. Відповідно до частин 2, 3 статті 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Судом першої інстанції встановлено, що 09.08.2011 ОСОБА_3 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.30). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором станом на дату смерті останнього становить 10533,24 грн. ІНФОРМАЦІЯ_2 позичальник ОСОБА_3 помер (а.с. 95). 19.07.2021 позивачем направлена претензія кредитора до Першої Кам`янець-Подільської державної нотаріальної контори в порядку ст. 1281 ЦК України (а.с. 71). Позивач отримав відповідь Першої Кам`янець-Подільської державної нотаріальної контори, в якій зазначено, що претензія банку долучена до спадкової справи №84/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с. 72) 24.09.2021 банк надіслав лист-претензію відповідачці ОСОБА_1 , в якій повідомив про наявну заборгованість за кредитним договором (а.с. 73-74). Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №66392828 від 13.09.2021, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита спадкова справа № 68290723, номер у нотаріуса 84/2021 (а.с. 72). Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2017 року у справі №676/4805/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований Китайгородською сільською радою, актовий запис №3 від 27.11.1999, розірвано (а.с. 99). Відповідно до довідок Китайгородської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 30 серпня 2022 року за №494 та №493, на день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в домоволодінні по АДРЕСА_1 проживали: відповідачка ОСОБА_1 , зареєстрована - з 19.01.1993, син ОСОБА_2 , зареєстрований - з 16.04.2016, мати відповідачки ОСОБА_4 , батько відповідачки ОСОБА_5 (а.с. 103-104). Дані обставини підтверджуються матеріалами справи. Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Згідно зі статтею 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Аналіз положень статті 29 ЦК України та статей 3, 6, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» свідчить, що постійним місцем проживання особи є зареєстроване з дотриманням установленого порядку реєстрації на території адміністративно-територіальної одиниці приміщення, зокрема квартира, у якій ця особа проживає понад 6 місяців протягом року. Згідно з п.п.3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем. Таким чином, саме реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про «автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 11 березня 2020 року у справі №360/2312/16, в якій зазначив, що саме реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті останнього свідчить про «автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини». Таким чином, спадкоємцю достатньо звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і надати паспорт із реєстрацією за місцем проживання спадкодавця, і нотаріус буде вважати цього спадкоємця таким, що прийняв спадщину. Суд першої інстанції правильно встановив, що спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини є відповідач, син померлого, ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги. При цьому, відповідач ОСОБА_1 , не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 в розумінні ст. 1268 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 62 цього Кодексу. Відмовляючи у позові АТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції не звернув уваги не те, що з урахуванням предмету спору у зазначеній справі до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин саме щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення саме обсягу, розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити саме спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Відповідно, висновок суду першої інстанції про відмову у позові з підстав недоведеності позивачем наявності спадкового майна позичальника ОСОБА_3 та його вартості є таким, що суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суд першої інстанції поклав обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача. Встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 , в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не доведено наявність чи відсутність спадкового майна та його вартість. Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 11.04.2023 №328795563, що витребувана апеляційним судом з метою повного і всебічного розгляду справи у зв`язку з ухиленням відповідача від виконання обов`язку доведення цих обставин справи, за позичальником ОСОБА_3 відсутнє нерухоме майно. Крім того, за інформацією Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області №31/22-1221 від 21.03.2023, реєстрацію транспортних засобів на ім`я ОСОБА_3 не виявлено (а.с. 207). Разом з тим, у справі встановлено факт укладення між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») і ОСОБА_3 кредитного договору 09.08.2011, що підтверджується письмовою Анкетою - заявою позичальника про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої останній погодився, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. З виписки за договором №б/н за період з 09.08.2011-17.01.2022 вбачається, що ОСОБА_3 отримував кредитні кошти та користувався ними, періодично погашаючи заборгованість (а.с. 21-33). За розрахунками банку, доданим до позову, станом на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , останній мав кредитну заборгованість в розмірі 10533,24 грн, із них: 10533,24 грн - заборгованість за тілом кредиту. За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України, (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ст. 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, що до яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздріб на торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України закріплено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявність заборгованості по договору №б/н від 09.08.2011, що укладений між банком та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Адже із розрахунків заборгованості за договором №б/н від 09.08.2011, що надані банком, вбачається, що банком нараховувались відсотки за користування кредитними коштами за процентною ставкою 30% річних, 34,8% річних і 43,2% річних відповідно, що не відповідає умовам кредитного договору від 09.08.2011, за якими сторонами не обумовлено будь-який розмір щомісячної процентної ставки за кредитом (а.с. 11-20). Враховуючи вищезазначені розрахунки та виписку за договором №б/н від 09.08.2011, апеляційний суд вважає, що списання банком коштів на погашення відсотків за рахунок кредиту фактично призвело до збільшення заборгованості за договором на цю суму. А надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», витяг з Умові та правил надання банківських послуг не підтверджують факт узгодження між сторонами договору щомісячного розміру процентної ставки за користування банківськими коштами. Також із виписки за договором №б/н від 09.08.2011 вбачається, що фактично отримані та використані позичальником кошти були повернуті АТ КБ «Приватбанк», тому заборгованості по договору №б/н від 09.08.2011 позичальника ОСОБА_3 в розмірі 10533,24 грн є не доведеною, а отже пред`явлені позовні вимоги до спадкоємця позичальника не підлягають до задоволення. З огляду на викладене вище, доводи апеляційної скарги щодо необхідності задоволення позову в повному обсязі слід відхилити. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилився щодо мотивів відмови у позові, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає до зміни з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат немає, оскільки судом апеляційної інстанції змінено лише мотиви відмови у позові. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 квітня 2023 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай