Постанова 4811 № 461/5374/22

Справа № 461/5374/22 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М. Провадження № 22-ц/811/3100/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючої - судді Ніткевича А.В. суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Кужик Любові Володимирівни на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 09 листопада 2022 року у складі судді Мисько Х.М. в справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Галицьким районним судом м. Львова 31.10.2022 за заявою ОСОБА_2 , - встановив: У жовтні 2022 року заявник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу. 31 жовтня 2022 року Галицьким районним судом м.Львова, із урахуванням внесених виправлень ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02 грудня 2022 року, видано судовий наказ, згідно якого постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 розміром 1/3 частини заробітку (доходу), але не менш ніж 50ти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10-ти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12 жовтня 2022 року (день подачі заяви про видачу судового наказу) і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДСА України судовий збір у розмірі 248,10 грн. 08.11.2022 боржник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про скасування судового наказу від 31 жовтня 2022 року виданого Галицьким районним судом м. Львова у справі №461/5374/22. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 09 листопада 2022 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Галицьким районним судом м. Львова 31.10.2022 року у справі №5761/5374/22 про стягнення аліментів та повернути її заявнику. Не погоджуючись з даною ухвалою ОСОБА_1 оскаржила таку в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що ухвалена без врахування дійсних обставин справ, які є важливими для прийняття справедливого рішення в цій справі. Видаючи спірний наказ та оскаржувану ухвалу місцевий суд виходив з того, що діти проживають з батьком, а мати не бере участі у забезпеченні доньок, проте такі висновки не відповідають дійсності. Зауважує, що з моменту народження дітей вона як матір піклувалась та забезпечувала дітей усім необхідним. Діти завжди проживали з нею, і вона не усувалась від виконання своїх обов`язків. Після російської агресії на території України, з метою забезпечення дітям безпечних умов проживання, ОСОБА_1 з доньками виїхала за кордон, спочатку до Польщі, потім до Єгипту. Виїзд матері за межі України був зумовлений не лише ситуацією в країні, а й особистими відносинами між батьками. Таке рішення зумовлене важким морально-психологічним станом, який був викликаний тиском з боку батька. В подальшому, за домовленістю з батьком, матір передала дітей ОСОБА_2 з умовою їх повернення через два тижні. Натомість, батько почав погрожувати, що позбавить ОСОБА_1 батьківських прав. Вказував, що вона більше не побачить дочок, створював перешкоди в спілкуванні з дітьми. Враховуючи ситуацію, що склалася, матір звернулася до Відділу «Служба у справах дітей» Галицької районної адміністрації із заявою, в якій виклала наведені обставини та просила вжити заходів для забезпечення спілкування з дітьми. Після того, як батько не повернув дітей матері, ОСОБА_1 дізналася, що колишній чоловік звернувся до Галицького районного суду м. Львова із позовом про встановлення місця проживання спільних дітей з ним. ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом про визначення місця проживання дітей з нею. Вважає, що той факт, що діти тимчасово проживають з батьком, не створює юридичної підстави для стягнення аліментів з матері. Зазначає, що дані обставини не були враховані судом під час ухвалення рішення про видачу судового наказу. В подальшому, суд не врахував та не прийняв до розгляду заяву про скасування судового наказу, зіславшись на приписи п.4 ч.1 ст. 161 ЦПК України. На переконання апелянта, ухвала про відмову в прийнятті заяви про скасування судового наказу перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому виходячи з приписів п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України, може бути скасованою за наслідками апеляційного перегляду з подальшим направленням для продовження розгляду до суду першої інстанції. З огляду на викладене в ситуації, що склалась, стягнення аліментів з боржника не може вважатись безспірним, що є правовою підставою для відмови у видачі такого наказу та зумовлює необхідність вирішення цього питання в порядку визначеному для загального позовного провадження. Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 09 листопада 2022 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться, що свідчить про безпідставність вимог апеляційної скарги в цій частині. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно задовольнити виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України). За частиною 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Відповідно до ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Згідно із ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» судовий наказ є виконавчим документом. Відповідно до п.п. 4, 5 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: - заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; - заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. За загальним правилом ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу (тобто, крім випадків видачі судового наказу за вимогами про стягнення аліментів). Згідно із вимогами ч. 7, 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Крім цього, у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Отже, Цивільний процесуальний кодекс України, у випадку видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 ЦПК України (видача судового наказу за вимогами про стягнення аліментів), не надає право боржнику, ні оскаржити судовий наказ в апеляційному порядку, ні подати заяву про скасування судового наказу в порядку статті 170 ЦПК України. Натомість, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або із заявою перегляд за нововиявленими обставинами. Таким чином, судовий наказ про стягнення аліментів, виданий на підставі пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК України, може бути скасований лише у порядку перегляду його за нововиявленими обставинами. Тобто, згідно вимог ЦПК України, судовий наказ про стягнення аліментів скасуванню не підлягає і набирає законної сили з моменту його винесення. Враховуючи, що у боржника за судовим наказом про стягнення аліментів відсутнє право на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу про стягнення аліментів, суд першої інстанції повинен був розглянути заяву по суті, при цьому роз`яснити заявнику право звернення із заявою про скасування судового наказу за нововиявленими обставинами, або звернутись до суду з відповідним позовом. Проте, в порушення вимог процесуального законодавства, без належного обґрунтування, суд першої інстанції дійшов висновку про повернення заяви про скасування судового наказу, при цьому не керувався жодними нормами, які таке повернення передбачають, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, який не узгоджується з нормами процесуального законодавства. Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. За вимогами п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За вищезазначених обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції про повернення заяви про скасування судового наказу, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кужик Любові Володимирівни - задовольнити. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 09 листопада 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про скасування судового наказу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 19 квітня 2023 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк