Ухвала ККС ВС № 760/2364/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2023 року м. Київ справа № 760/2364/22 провадження № 51-2255ск23 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 25 липня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 січня 2023 року щодо ОСОБА_5 , встановив: За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 25 липня 2022 року ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2021 року, визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 10 днів. Київський апеляційний суд ухвалою від 11 січня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 - без змін. У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування вказаних судових рішень та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК, оскільки не встановлено достатніх доказів для доведення її винуватості в суді та вичерпані можливості їх отримати. На обґрунтування своїх доводів щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону захисник посилається на те, що сторона обвинувачення не надала суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння потерпілому майнової шкоди та не зазначила, яка сума завданих збитків, а також не було проведено товарознавчої експертизи для встановлення вартості викраденого майна потерпілого. Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії судових рішень, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції, висновок суду про винуватість засудженої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з додержанням вимог ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу. Твердження сторони захисту про відсутність у діях засудженої складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, є необґрунтованими та спростовуються встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення. Як убачається з копій судових рішень, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК ґрунтується на ретельно та всебічно досліджених у судовому засіданні доказах. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що в судовому засіданні безпосередньо у встановленому законом порядку суд першої інстанції допитав обвинувачену ОСОБА_5 , яка не заперечувала своєї вини у вчиненому, підтвердила, що витягнула телефон з кишені куртки потерпілого та поклала його собі до сумки, потерпілого ОСОБА_6 , який пояснив, що познайомився з обвинуваченою на вокзалі, після чого вони пішли в кафе, де розпивали спиртні напої, через деякий час він хотів піти, з`ясував, що немає телефону, після чого звернувся в поліцію. Зміст показань обвинуваченої та потерпілого детально викладено у вироку. Зазначені показання є логічними, послідовними, узгоджуються між собою. Крім того, суди встановили, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується іншими дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами, зокрема, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 січня 2022 року та 12 січня 2022 року, протоколом огляду предметів від 12 січня 2022 року, згідно якого потерпілий впізнав свій телефон, відеозаписом технічного носія та протоколом його перегляду, з якого вбачається як обвинувачена витягує телефон із кишені куртки потерпілого, протоколом огляду місця події від 04 січня 2022 року, згідно якого обвинувачена добровільно видала телефон та повідомила, що викрала його у потерпілого в кафе. Зібрані у справі докази отримано в порядку, визначеному законом, вони повністю узгоджуються між собою, а тому місцевий суд правомірно поклав їх в основу обвинувального вироку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, повторно і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 185 КК. Що стосується доводів захисника в касаційній скарзі про те, що належним чином не встановлено розміру матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки, на його думку, розмір матеріальних збитків мав бути визначений шляхом проведення товарознавчої експертизи, то вони не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах процесуального закону. Так, згідно з ч. 1 ст. 242 КПК експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не є порушенням процесуального закону те, що суд визнав доведеною вартість викраденого майна без висновку експерта, оскільки закон не вимагає доведення цієї обставини певним видом доказів. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2019 року (справа № 420/1667/18, провадження № 51-10433кмо18), обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII); по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми. Імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, предметом злочину є телефон марки «iPhone 12 Pro Max», на підтвердження вартості якого потерпілий у судовому засіданні надав копію товарного чеку та коробку з-під телефону, які були досліджені в судовому засіданні. Підстав сумніватись в тому що копія товарного чеку та коробка стосується саме викраденого телефону відсутні, оскільки відомості про телефон у вказаних документах відповідають технічним характеристикам, про які зазначив потерпілий. Згідно товарного чека вартість викраденого телефону становить 36800 грн. Надані потерпілим копія товарного чеку та коробка з-під телефону дають можливість встановити роздрібну ціну викраденого майна без проведення відповідної експертизи, оскільки дана інформація є загальновідомою та загальнодоступною. Тому суд приходить до висновку, що вказані докази є достатні та не потребують призначення товарознавчої експертизи. Крім того, що стосується доводів захисника про порушення органами досудового розслідування ст. 290 КПК, то вони є безпідставними. В матеріалах провадження наявний протокол, згідно якого обвинувачена та її захисник ознайомилися з матеріалами кримінального провадження 01 лютого 2022 року. Доводи захисника, що у вказаному протоколі не конкретизовано про які саме документи іде мова, не свідчать про його неналежність і недопустимість. Суд апеляційної інстанції у межах своїх повноважень і з дотриманням вимог ст. 404 КПК розглянув апеляційну скаргу захисника в інтересах засудженої на вирок місцевого суду, дав в ухвалі на виконання положень ст. 419 цього Кодексу вмотивовані відповіді на доводи, наведені в скарзі, урахував усі обставини, які за законом мають правове значення, при цьому не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу й дати правильну юридичну оцінку злочинним діям ОСОБА_5 , та прийняв обґрунтоване рішення про залишення вироку місцевого суду без змін, умотивувавши ухвалення такого рішення. Підстав для скасування постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень колегія суддів не вбачає. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 374 КПК, а ухвала апеляційного суду - вимогам ст. 419 КПК. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає. Враховуючи, що з касаційної скарги та копій оскаржуваних судових рішень вбачається, що підстави для задоволення скарги відсутні, тому колегія суддів приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 25 липня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 січня 2023 року щодо ОСОБА_5 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3