Постанова 4870 № 921/735/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" квітня 2023 р. Справа №921/735/21 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді: Марка Р.І., Суддів: Плотніцького Б.Д., Скрипчук О.С. Секретар судового засідання: Чудяк Х.В. розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" за вих.№146 від 24.02.2023 (вх. №01-05/626/23 від 02.03.2023) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.02.2023 (повний текст ухвали складено 15.02.2023) про визнання неправомірними дій державного виконавця та усунення допущених порушень у ВП № 69588787 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2022 у справі № 921/735/21 у справі № 921/735/21 (суддя Охотницька Н.В.) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до відповідача Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" м. Кременець про стягнення заборгованості в сумі 1 992 162,47 грн, з яких: 441 048,40 грн 3% річних та 1 551 114,07 грн інфляційні втрати за участю представників сторін: від позивача: Конопліцький І.В. від відповідача: не з`явився; В С Т А Н О В И В: Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.02.2023 у справі №921/735/21 задоволено скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби. Визнано неправомірними дії державного виконавця Кременецького відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковальчука О.А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП № 69588787 на підставі постанови від 28.12.2022. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, вказав, що оскільки судом визнано неправомірними дії державного виконавця Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковальчука О.А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП№ 69588787, суд, в порядку ч. 2 ст. 343 ГПК України, зобов`язує начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковальчука О.А. (усунути порушення, відновити порушене право стягувача) при здійсненні контролю скасувати своєю постановою постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП№ 69588787. Не погоджуючись із прийнятим рішенням Державне підприємство "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга завих.№146 від 24.02.2023 (вх. №01-05/6265/23 від 02.03.2023) надіслана на поштову адресу суду 27.02.2023. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 13.02.2023 у справі №921/735/21. В апеляційній скарзі апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції була винесена із порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, та така, що підлягає скасуванню з огляду на те, що Закон України №1639 не містить вимог та посилань на те, що природа заборгованості, яка є предметом вирішення самого закону визначається саме в предметі угоди на закупівлю природного газу між учасниками відносин. Також, апелянт стверджує, що предмет договору купівлі-продажу природного газу №16-219-Б від 30.12.2015 передбачав закупівлю газу для подальшої його реалізації установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, про що свідчили акти приймання-передачі, використання такого газу відбувалося і для потреб побутових споживачів. На балансі певних установ та організацій Кременеччини, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів перебувають об`єкти житлового фонду, де на час дії договору на закупівлю газу від 30.12.2015 №16-219-Б проживали побутові споживачі, які проживають там і сьогодні. 12.04.2023 в системі «Електронний суд» від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" був сформований відзив б/н від 12.04.2023 (вх. №01-04/2484/23) на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з того, що з метою застосування виконавцем норм визначених Законом №1639-IX, Боржником мають бути доведені дві обов`язкові умови, а саме: - суми та спосіб врегулювання заборгованості, відповідно до процедур, передбачених Законом №1639-IX; - участь Боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Також, позивач вказує, що згідно приписів статті 1 Закону 1639 підлягає врегулюванню заборгованість яка виникла за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату. Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Плотніцького Б.Д. та Скрипчук О.С. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 18.04.2023. У судовому засіданні 18.04.2023 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги із підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідачі подав клопотання вих. №198 від 17.04.2023 (вх. №01-04/2572/23), в якому просив розгляд скарги проводити без участі представника за наявними у справі матеріалами. У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14 лютого 2022 року у справі № 921/735/21 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" про стягнення заборгованості в сумі 1 992 162,47 грн позовні вимоги задоволено та присуджено до стягнення з Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" (вул. Вокзальна, 4, м. Кременець, 47002, ідентифікаційний код - 39460902) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код - 20077720): 441 048 (чотириста сорок одну тисячу сорок вісім) грн 40 коп. 3% річних; 1 551 114 (один мільйон п`ятсот п`ятдесят одну тисячу сто чотирнадцять) грн 07 коп. інфляційних втрат; 29 882 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 44 коп. судового збору. На виконання вищезазначеного рішення Господарського суду Тернопільської області 11 березня 2022 року видано наказ зі строком пред`явлення його до виконання до 11 березня 2025 року. 09 серпня 2022 року на виконання наказу №921/735/21, державним виконавцем Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Ковальчук О.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, згідно якої було відкрито виконавче провадження №69588787 щодо стягнення з ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 441 048,40 грн 3 % річних; 1 551 114,07 грн, інфляційних втрат та 29 882,44 грн судового збору. 26 грудня 2022 року боржник звернувся з листом №1083 до Кременецького відділу Державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), яким повідомив що ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" на підставі постанови НКРЕПКП від 20.12.2022 №1738 включене до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, а тому суми які на сьогодні стягуються органами ДВС в примусовому порядку з Державного підприємства підлягають врегулюванню відповідно до процедур, передбачених положеннями Закону України "Про заходи спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" та керуючись п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" просив розглянути питання щодо зупинення вчинення виконавчих дій по відношенню до підприємства. 28 грудня 2022 року, згідно п. 7 ч. 1, ст. ст. 34, ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Ковальчук О.А. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №921/735/21, виданого 11.03.2022 Господарським судом Тернопільської області, у виконавчому провадженні №69588787. 13 січня 2023 року, державним виконавцем Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Ковальчук О.А., керуючись ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, постанові від 28.12.2022, зокрема у її мотивувальній частині помилково зазначено: "п. 7 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" замість вірного: "п. 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження"". Дана постанова була направлена учасникам виконавчого провадження згідно долучених до заперечень Кременецького відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції поштових квитанцій від 01 лютого 2023 року. Акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" подало на розгляд до суду скаргу №39/10-62-23 від 11.01.2023 (вх.№673 від 26.01.2023) з врахуванням клопотання/заяви №39/10-218-23 від 07.02.2023 з вимогами: - визнати неправомірними дії державного виконавця Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №69588787; - зобов`язати начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (усунути порушення, відновити порушене право Стягувача) при здійсненні контролю скасувати своєю постановою постанову про зупинення чинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП №69588787. В обґрунтування поданої скарги з врахуванням клопотання/заяви Заявник вказує на те, що включення боржника - ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" до Реєстру суб`єктів ринку природного газу, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості не є єдиною необхідною умовою для зупинення вчинення виконавчих дій в тому чи іншому виконавчому провадженні. Водночас, АТ "НАК "Нафтогаз України" посилаючись на положення статті 18 закону України "Про виконавче провадження" зазначає, що державний чи приватний виконавець зобов`язаний пересвідчитися чи підлягає врегулюванню заборгованість відповідно до процедур передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". Разом з тим, як зазначає заявник у скарзі, згідно рішення суду у справі №921/735/21 на підставі якого був виданий наказ та відкрито виконавче провадження №69588787, а в подальшому зупинене, заборгованість виникла в результаті порушення боржником умов договору №16-219-Б від 30.12.2015 як Покупця природного газу для подальшої його реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджету. За переконанням скаржника зупинення виконавчих дій у ВП №69588787 не підпадають під дію пункт 15 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" та не врегульовуються Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Згідно зі ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (Закону №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частина 1 ст. 5 Закону регламентує, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до пункту 15 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Судом встановлено, що Державне підприємство "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" відповідно до частини першої та другої статі 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", статті 17 Закону України "Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" згідно постанови від 20.12.2022 №1738 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, включене до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. 14.07.2021 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру (далі Закон України №1639-ІХ). Згідно з абзацами 4 та 5 частини першої статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" заборгованість (грошові зобов`язання) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, є: заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату. Тобто, Закон України №1639-ІХ врегульовує питання щодо заборгованості постачальників природного газу за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам. Позов, який було розглянуто 14.02.2022 Господарським судом Тернопільської області у справі №921/735/21, і на підставі якого 11.03.2022 видано наказ на примусове виконання, стосувався невчасного виконання ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" своїх грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №16-219-Б від 30.12.2015. Конкретно, вимагалося стягнути з боржника суму в розмірі 441 048,40 грн плюс 3% річних, 1 551 114,07 грн інфляційних втрат, 29 882,44 грн судового збору за вартість отриманого на виконання договору природного газу за період з січня 2016 по квітень 2016 що підтверджується актами приймання-передачі природного газ, які відображені в рішенні суду. Згідно умов договору №16-219-Б від 30.12.2015 та додаткових угод до нього, заборгованість за природний газ, який передається у власність ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" та була предметом розгляду у справі №921/735/21 виникла виключно з підстав реалізації боржником газу установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Так, заборгованість, що виникла на підставі договору №16-219-Б від 30.12.2015, не підпадає під дію Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 №1639-IХ оскільки, передача у власність Покупця природного газу згаданим договором відбувалася виключно для подальшої реалізації установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Згідно з ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду. В силу статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. За приписами ч.ч. 2, 3, 4 суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997). Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України"). У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012). Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Також, колегія суддів зазначає, що 13 грудня 2012 року у рішенні №18-рп/2012 Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "ДІД Конс" щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини 37 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв`язку з положеннями частини першої статті 41, частини п`ятої статі 124, пункту 9 частини третьої статі 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів1.3, 1.4. статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статі 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (справа про стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу) зазначив, що обов`язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"; внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносіїв і не визначена Законом України "про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Отже, зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу суду №921/735/21 від 11.03.2022 постановою від 28.12.2022 ВП №69588787 не відповідає положенням ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" та є безпідставним, а отже, доводи стягувача є правомірними. Це свідчить про те, що права та законом охоронювані інтереси стягувача були порушені в процесі виконавчого провадження, що дає підстави суду зробити висновок про обґрунтованість поданої скарги щодо цієї проблеми. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення скарги АТ "НАК Нафтогаз України" про визнання неправомірними дій державного виконавця та усунення допущених порушень у ВП № 69588787 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2022 у справі № 921/735/21 в повному обсязі. Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. В силу положень ст. 129, 130 ГПК України судовий збір покладається на апелянтів. Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 255, 269, 270, 271, 280, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.02.2023 у справі №921/735/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 20.04.2023. Головуючий суддя Марко Р.І. Суддя Скрипчук О.С. Суддя Плотніцький Б.Д.