Постанова Київський апеляційний суд № 758/11449/22

Справа № 758/11449/22 Головуючий в суді І інстанції - Казмиренко Л.В. Провадження № 33/824/1439/2023 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 квітня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Вовченко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Вовченко С.М. на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 10 лютого 2023 року, в с т а н о в и в: Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 10 лютого 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, 05 листопада 2022 року, о 22 годині 06 хвилин, по вул. Вишгородській, 69, в м. Києві керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України. У апеляційній скарзі захисника Вовченко С.М. указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник указала про незаконність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо складання адміністративних матеріалів за порушення ОСОБА_1 ПДР України. Також апелянтом зазначено про те, що ОСОБА_1 не відмовся від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку та останнього не було відсторонено від керування транспортним засобом. Поряд з цим, на увагу суду, на переконання апелянта, заслуговує той факт, що в матеріалах провадження наявне направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану сп`яніння, яке складено за 15 хвилин до зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та складання самого протоколу. Зазначено захисником про те, що ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я доставлено так і не було, а також не долучено жодних доказів відмови останнього від проходження огляду в закладі охорони здоров`я. За наведених обставин просила постанову скасувати та закрити провадження за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Вислухавши пояснення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника, які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили апеляційну скаргу задовольнити; вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП, необхідності накладення на нього стягнення та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 23 і 33 КУпАП наклав на нього стягнення у межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП. За змістом ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає, у тому числі, у разівідмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовився від проходження запропонованого огляду на стан сп`яніння в медичному закладі повністю спростовуються відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, з якого вбачається, що під час спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, у останніх виникла підозра щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим працівниками поліції було запропоновано водію ОСОБА_1 пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» так і в закладі охорони здоров`я, однак останній відмовився від проведення огляду за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки та відмовився проходити огляд у медичному закладі. При цьому, з відеозапису чітко вбачається, що працівниками поліції водію ОСОБА_1 роз`яснено його права, суть вчиненого правопорушення та вказана відмова була зафіксована за допомогою нагрудної камери працівників поліції, що узгоджується з нормами ст. 266 КУпАП та п.4, п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008р. №1103 з наступними змінами. Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, які стали підставою для зупинки транспортного засобу, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо необхідності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також як вбачається з матеріалів провадження, зокрема з відеозапису нагрудної камери працівника поліції, ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом, що указує про безпідставність доводів захисника в цій частині. Посилання захисника на ту обставину, що наявне в матеріалах справи направлення на проведення огляду містить розбіжності у часі є також безпідставним, оскільки, як зазначалось вище, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. За умови відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, що було зафіксовано поліцейським за допомогою нагрудної відеокамери, поліцейські взагалі позбавлялися обов`язку видавати відповідне направлення. Інші, наведені у апеляційній скарзі аргументи, не дають підстав для висновку про незаконність постанови судді в частині доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що розгляд цієї справи суддею місцевого суду проведений відповідно до вимог закону, при її розгляді та ухваленні рішення суддею дотримані вимоги ст. 23, 245, 280 КУпАП, рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення є обґрунтованим і належним чином мотивоване. Підстав для скасування чи зміни постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 10 лютого 2023 року щодо ОСОБА_1 суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Вовченко С.М. залишити без задоволення. Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 10 лютого 2023 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя О.П. Свінціцька