Постанова 4855 № 580/643/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/643/23 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьменка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення В С Т А Н О В И В : 01.02.2023 Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (надалі - ПАТ "Черкасиобленерго" ) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0052280404 від 24.10.2022, яке було прийнято за наслідками камеральної перевірки. Позов обґрунтовано тим, що позивач не згоден з висновками податкового органу щодо порушення підприємством податкового законодавства. Після відкриття 06.02.2023 провадження у справі представником позивача 14.02.2023 було подано клопотання про передачу цієї справи до Господарського суду Черкаської області через те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №17-14-01/1494 відносно ПАТ "Черкасиобленерго" порушено провадження у справі банкрутство. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 провадження у цій справі закрито. Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, зокрема про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, є як майновий спір боржника із суб`єктом владних повноважень, тому такий спір підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство із визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду. Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду від 20.02.2023, задовольнити клопотання про передачу справи та передати цю справу на розгляд до Господарського суду Черкаської області. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що справа підлягає передачі на розгляд до Господарського суду Черкаської області, а не закриттю провадження, оскільки строк для самостійної подачі позову до Господарського суду Черкаської області буде вже пропущеним, що впливає на права та інтереси позивача, на їх захист у судовому порядку. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 апелянт просить задовольнити апеляційну скаргу через порушення норм процесуального права. Сторони у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За приписами пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу; 16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

2. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративного суду належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій. Стаття 238 КАС України чітко визначає підстави для закриття провадження у справі. Так, п.1 ч.1 цієї статті передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Отже, внаслідок порушення предметної підсудності провадження у справі підлягає закриттю. Також, частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17 висловила правову позицію: «спір за позовом боржника про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є майновим за своєю правовою природою, оскільки за наслідком його розгляду у податкового органу може виникнути право на стягнення з боржника певної грошової суми (майнове право), яка в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України є майном боржника. Отже вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство із визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду. Вказану правову позицію суд першої інстанції прийняв до уваги, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, і висновок суду першої інстанції, що цей спір не підлягає розгляду у порядку КАС України є правильним. Проте, апелянт вважає, справа підлягала передачі до Господарського суду Черкаської області. Проте, апеляційний суд вважає, що цей довід апелянта не заслуговує уваги. З матеріалів справи вбачається, і не є спірним, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №17-14-01/1494 відносно ПАТ «Черкасиобленерго» порушено провадження у справі про банкрутство, а з цим позовом позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду 01.02.2023, тобто позивач самостійно обрав суд, коли він вирішив подати цей позов, хоча під час подачі цього позову вже знав про наявність справи №17-14-01/1494 (про банкрутство). Тому довід апелянта про наявність поважної причини як пропуск строку звернення з цим позовом до господарського суду колегія суддів не приймає до уваги через вищевикладене. Крім того, слід зазначити, що питання передачі справ до іншого суду визначено статтею 29 Кодексу адміністративного судочинства України, і ця стаття визначає (перелічує) випадки передачі адміністративних справ лише випадки передачі справ до інших адміністративних судів. Суд апеляційної інстанції вказану норму закону аналізує і робить висновок, що вказана норма передбачає передачу справи до іншого адміністративного суду у разі порушення територіальної юрисдикції, тому не може бути застосована у даному випадку. Даний висновок суду першої інстанції є правильним і з ним погоджується суд апеляційної інстанції, а довід апелянта, що судом першої інстанції мала б бути застосована норма про передачу справи не заслуговує уваги через відсутність її такової. Щодо доводу апелянта, що суд першої інстанції все ж зробив висновок про передачу цієї справи до господарського суду, проте закрив провадження колегія суддів вважає таким, що не заслуговує уваги, оскільки остаточний висновок суду першої інстанції після аналізу різних норм закону, робиться про те, що відповідно до ст.238 КАС України провадження підлягає закриттю. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що відповідно до частини 3 статті 7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи. Проте провадження у справі №580/643/23 відкрито після відкриття провадження у справі про банкрутство, тому підстави для передачі справи до господарського суду Черкаської області відповідно до частини 3 статті 7 КУзПБ відсутні. Таким чином, за таких обставин, як те, що провадження у цій справі відкрито після відкриття провадження у справі про банкрутство (проти чого не заперечує апелянт), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для передачі Черкаським окружним адміністративним судом цієї справи на розгляд до господарського суду Черкаської області, оскільки такий висновок ґрунтується на нормі закону. Посилання апелянта на правову позицію Верховного суду, колегія суддів вважає такою, що не заслуговує уваги, оскільки цитуючи зміст судового рішення, апелянт вибірково вириває з контексту постанови деякі висловлення і трактує на власний розсуд. Отже висновок суду першої інстанції про закриття провадження є правильним. Проте, другим реченням частини 1 ст. 239 КАС України дійсно передбачено можливість передачі справи за підсудністю у разі порушення юрисдикції, але лише після постановлення ухвали про закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України та після подачі заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановлені обставини справи, висновки суду відповідають обставинам у справі, норми процесуального права застосовані з дотриманням положень КАС України, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні. Всі доводи апелянта не заслуговують уваги на вищевикладені висновки суду апеляційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 18.04.2023. Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 р. - залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель В.В. Кузьменко