Постанова 4852 № 340/5033/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 340/5033/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 340/5033/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області третя особа: Ленінський районний суд м. Кіровограда про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 31 жовтня 2022 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третя особа: Ленінський районний суд м. Кіровограда, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо не нарахування та невиплати позивачу суддівської винагороди за вересень 2022 року; - стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на користь позивача невиплачену суддівську винагороду за вересень 2022 року в сумі 99059 грн 62 коп. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 340/5033/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третя особа: Ленінський районний суд м. Кіровограда про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Судом зазначено, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, в свою чергу, виключає можливість застосовування до правовідносин стосовно виплати суддівської винагороди будь-які інші закони та/або підзаконні нормативні акти, у тому числі КЗпП України та Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ. Суд також вказав, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди, водночас перебування на військовій службі не є таким випадком. Не погодившись з рішенням суду, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 340/5033/22, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що відсутні підстави застосувати норму ч.3 ст.119 КЗпП України лише в окремій її частині стосовно увільнення від роботи, застосовуючи ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині виплати суддівської винагороди. Звертає увагу, що Закон України «Про судоустрій та статус суддів» не містить норм, які регулюють питання увільнення суддів від здійснення правосуддя на період військової служби та порядку виплати суддівської винагороди суддям у визначений період. Зазначає, що законодавство не містить винятку, відповідно до якого у випадку належності судді до осіб, визначених в частині ч.3 ст.119 КЗпП України, за ним зберігається середній заробіток. Вказує, що є чинним наказ Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 липня 2022 року №99/к «Про внесення змін до наказу від 03.11.2020 №180-к» щодо припинення виплати позивачу середнього заробітку з 19 липня 2022 року на період проходження військової служби. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає наявними підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає: Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач працює на посаді судді Ленінського районного суду м. Кіровограда та перебуває у штаті зазначеного суду. Наказом голови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.11.2020 №180-к позивача увільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку з прийняттям на військову службу із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку до дня фактичної демобілізації. Факт перебування позивача на військовій службі підтверджується довідкою №631/1755 від 06.10.2022. 19.07.2022 в.о. голови Ленінського районного суду м. Кіровограда видано наказ №99/к «Про внесення змін до наказу від 03.11.2020 №180-к», яким слова «із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку до дня фактичної демобілізації» замінено словами «із збереженням місця роботи та посади до дня фактичної демобілізації», а також припинено виплату середнього заробітку з 19.07.2022 на період проходження військової служби. Підставою для видання наказу став Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Вважаючи протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо не нарахування та невиплати позивачу суддівської винагороди за вересень 2022 року, останній звернувся до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст.48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Глава VII Закону №2232-XII врегульовує особливості призову під час мобілізації. Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами 3, 4 статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту". В свою чергу, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» прийнятий Верховною Радою України 01.07.2022 р., набрав чинності 19.07.2022 р., а тому з 19.07.2022 р. ч. 3 ст. 119 КЗпП України діє в наступній редакції: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. Згідно з наказом голови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.11.2020 № 180-К, відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП, ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивача увільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом до Збройних Сил України строком на 3 (три) роки з 03.11.2020 зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку до дня фактичної демобілізації. В подальшому, 19.07.2022 у зв`язку з набранням чинності Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ, в.о. голови Ленінського районного суду м. Кіровограда видано наказ №99/к «Про внесення змін до наказу від 03.11.2020 №180-к», яким слова «із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку до дня фактичної демобілізації» замінено словами «із збереженням місця роботи та посади до дня фактичної демобілізації», а також припинено виплату позивачу середнього заробітку з 19.07.2022 на період проходження військової служби. Вищезазначений наказ №99/к в.о. голови Ленінського районного суду м. Кіровограда є чинним, не оскаржений в установленому законом порядку, а тому підлягає виконанню. Враховуючи те, що відповідачем як розпорядником бюджетних коштів виплату позивачу середнього заробітку на час його увільнення припинено на підставі наказу №99/к від 19.07.2022 року та законність цього наказу позивачем не ставиться під сумнів, оскільки позивачем він не оскаржується, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу суддівської винагороди за вересень 2022 року, що як наслідок свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 340/5033/22 - задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 340/5033/22 - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко