Постанова 4801 № 127/14169/18

Справа № 127/14169/18 Провадження № 22-ц/801/793/2023 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк К. П. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2023 рокуСправа № 127/14169/18м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Матківської М.В., Стадника І.М., за участю секретаря судового засідання Ковальчук О.А., за участю сторін: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №127/14169/18 за скаргою ОСОБА_1 на неправомірність дій заступника начальника Центрального міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало Михайла Степановича, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 адвоката Геращенко Тетяни Василівни та Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2023 року, яка постановлена суддею Гуменюком К.П. в Вінницькому міському суді Вінницької області, в с т а н о в и в : В жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з даною скаргою,мотивуючи її тим, що у Васильківському відділі державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) знаходяться на виконанні два виконавчі провадження: №57759438 та №58069756 з примусового виконання виконавчих листів № 127/141/18, № 127/14164/18, виданих Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини доходу боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 11 червня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття та про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на її особисте утримання, у розмірі 1/8 частини заробітку боржника щомісячно, починаючи із 11 червня 2018 року і до досягнення донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку. 25 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до начальника Васильківського ВДВС про надання вірних довідок-розрахунок по вказаним виконавчим провадженням, яка була отримана відділом 02 липня 2021 року. Не отримавши жодної відповіді, скаржниця в порядку електронного звернення написала скаргу №БО-12834406 від 21 липня 2021 року на бездіяльність Васильківського ВДВС до Міністерства юстиції України, в якій вказувала, що довідки-розрахунки мають бути їй видані протягом трьох робочих днів, як визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень. Протягом тривалого часу скаржниця не отримувала відповіді на вище вказану скаргу, а отримала її лише 27 вересня 2022 року на електронну адресу адвоката Геращенко Т.В., як відповідь на повторне витребування такої відповіді через адвокатський запит. У відповіді особи, дії якої оскаржуються від 18 серпня 2021 року йдеться про те, що відповідно до п.7 розділу 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, у разі надходження до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця заяви стягувача про видачу довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів орган державної виконавчої служби, приватний виконавець протягом трьох робочих днів видають стягувачу довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів (додаток 16), яка скріплюється печаткою органу державно, виконавчої служби, приватного виконавця. Відтак, зазначене положення не застосовується до порядку видачі державним виконавцем розрахунку заборгованості, який передбачений ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, подання заяви стягувачем або боржником. Крім того, у вказаному листі повідомляється, що відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», передбачено, що звернення розглядається і вирішується у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. У оскаржуваній відповіді зазначається, що строки за яких виконавець має здійснювати дії у виконавчому провадженні, що передбачені Додатком 16 встановлені Законом, однак строки по Додатку 15 цього ж Закону прямо не вказані, а відтак державний виконавець в цьому випадку сам встановлює такі строки видачі довідки-розрахунку заборгованості по аліментах керуючись ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Таким чином, просила суд визнати незаконною відповідь від 18 серпня 2021 року № Б-7306-УГЛ «Про надання інформації», надану заступником начальника Центрального міжрегіонального управління-начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Михайлом Степановичем Сувало, щодо застосування строку, визначеного Законом України «Про звернення громадян» до видачі довідки-розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_1 . Зобов`язати заступника начальника Центрального міжрегіонального управління-начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Михайла Степановича Сувало належним чином розглянути скаргу на бездіяльність №БО-12834406 від 21 липня 2021 року подану ОСОБА_1 , відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження». Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2023 року скаргу задоволено частково. Визнано незаконними дії начальника Центрального міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало Михайла Степановича щодо неналежної організації надіслання стягувачу ОСОБА_1 відповіді від 18 серпня 2021 року № Б-7306-УГЛ «Про надання інформації». В задоволенні інших вимог скарги відмовлено. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Геращенко Т.В. подала апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, необґрунтованою, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для розгляду справи, порушено норми процесуального права, оскільки суд в супереч принципу диспозитивності вийшов за межі заявлених вимог скарги. Таким чином, просила суд скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2023 року та постановити нову, якою скаргу ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Крім того, не погодившись з вказаною ухвалою суду, Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подало апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просило суд скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом порушено принцип диспозитивності, оскільки вийшов за межі заявлених вимог скарги. Крім того, вважає, що надана відповідь на звернення ОСОБА_1 відповідає Закону України «Про звернення громадян», а не Закону України «Про виконавче провадження». Також вказано, що ОСОБА_1 подала скаргу на дії управління з порушенням строків для її подання (ч.1 ст.447 ЦПК України). У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Геращенко Т.В. просила апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до наступного висновку. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам. З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Судом встановлено, що у Васильківському відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) знаходяться на виконанні два виконавчі провадження: №57759438 та №58069756 з примусового виконання виконавчих листів № 127/14169/18, № 127/14164/18, виданих Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини доходу боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 11 червня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття та про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на її особисте утримання, у розмірі 1/8 частини заробітку боржника щомісячно, починаючи із 11 червня 2018 року і до досягнення донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку. ОСОБА_1 зверталась до Васильківського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) із заявою від 25 червня 2021 року про надання вірних довідок-розрахунків по виконавчих провадженнях № 58069756 та № 57759438. Дана заява направлялась засобами поштового зв`язку (а.с.40). Як зазначає ОСОБА_1 , що не отримавши відповіді на вказану вище заяву, через електрону форму звернення, 27 липня 2021 року вона звернулась зі скаргою до Міністерства юстиції України, у якій повідомила, що вона 25 червня 2021 року зверталась до Васильківського ВДВС із заявою про надання довідки-розрахунку. На день звернення відповідь не надійшла. Зазначила, що згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, така довідка надається протягом трьох днів (а.с.40 зворотній бік). У відповідь, на вказану вище скаргу, в.о. начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Михайлом Сувало Бочаровій Т.В. надано відповідь за № Б-7306-УГЛ від 18 серпня 2021 року «Про надання інформації». Зі змісту оскаржуваної відповіді, вбачається, що 02 липня 2021 року до відділу надійшли за вх. №№ 7698, 7699 заяви ОСОБА_1 про видачу розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. У відповідь на дані заяви державним виконавцем здійснено розрахунки заборгованості зі сплати аліментів, які 27 липня 2021 року та 18 серпня 2021 року направлені на адресу заявника. Також у вказаній відповіді ОСОБА_1 роз`яснено про неможливість застосування ч. 13 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовало порядок видачі довідки про наявність заборгованості, до порядку видачі державним виконавцем розрахунку заборгованості, адже його видача регулюються ч. 4 ст. 71 даного Закону, а щодо строків видачі розрахунку заборгованості, оскаржувана відповідь містить посилання на положення ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки; 6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано порядок стягнення аліментів. Згідно ч. 3, 4 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України. Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню, визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012. Розділом XVI указаної інструкції визначені особливості виконання рішень про стягнення аліментів. Пунктом 7 даного розділу встановлено, що у разі надходження до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця заяви стягувача про видачу довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів орган державної виконавчої служби, приватний виконавець протягом трьох робочих днів видають стягувачу довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів (далі - довідка) (додаток 16), яка скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Для видачі довідки виконавець обчислює розмір заборгованості зі сплати аліментів з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Якщо сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання є меншим, ніж сума відповідних платежів за три місяці, орган державної виконавчої служби, приватний виконавець письмово повідомляє стягувача про відмову у видачі довідки та надає йому розрахунок заборгованості. Із поданої ОСОБА_1 заяви від 25 червня 2021 року Васильківського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), вбачається що вона просить видати довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів. Таким чином, при обчислені розрахунку заборгованості із сплати аліментів та повідомлення про такий розрахунок, виконавцю слід керуватися положенням ч. 3, 4 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», про що було зазначено ОСОБА_1 у оскаржуваній відповіді. Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження». Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що звернення ОСОБА_1 щодо надання довідки-розрахунку, регулюються Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, як вбачається при розгляді скарги ОСОБА_1 , особою чиї дії оскаржуються, не було надано належним чином відповіді на питання висвітлені у її скарзі. Із матеріалів скарги не вбачається, що ОСОБА_1 про оскаржувану відповідь було доведено до відома у встановлений законом спосіб. Зокрема, витяг із реєстру відправлень поштової кореспонденції не береться до уваги (а.с.98), так як в ньому відсутні будь-які відомості про таке відправлення. Відповідно до статті 447 ЦПК України, частини першої статті 19, частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України). При ухваленні судового рішення суд не може виходити за межі пред`явлених вимог, а правом визначати предмет та підстави скарги наділений лише заявник (статті 13, 43, 49, 175 ЦПК України). Отже, суд не може вийти за межі пред`явлених вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення. Таким чином, доводи апеляційних скарг представника ОСОБА_1 адвоката Геращенко Т.В. та Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо порушення судом першої інстанції принципу диспозитивності є обґрунтованими, оскільки суд першої інстанції задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 та визнаючи незаконними дії начальника Центрального міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало М.С. щодо неналежної організації надіслання стягувачу ОСОБА_1 відповіді від 18 серпня 2021 року № Б-7306-УГЛ «Про надання інформації», вийшов за межі вимог її скарги, чим допустив порушення норм процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в тому, що ОСОБА_1 подала скаргу на дії управління з порушенням десятиденного строку для її подання (п. «а» ч.1 ст.447 ЦПК України), є безпідставними. Як вбачається з матеріалів справи постановою Вінницького апеляційного суду від 24 листопада 2022 року у цій справі, було скасовано ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2022 року, якої залишено без розгляду та повернуто заявнику скаргу, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційним судом було встановлено, що скарга подана до суду 06 жовтня 2022 року, тобто, у десятиденний строк з дня, коли стягувач дізналась про порушення її прав або свобод. Отже подавши скаргу 06 жовтня 2022 року скаржниця дотрималась визначеного законом строку на оскарження рішень та дій виконавця. Відповідно до статті 451 ЦПК України «Судове рішення за скаргою» за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Таким чином, за наслідками розгляду справи за скаргою на дії ДВС суд постановляє ухвалу про задоволення вимог скарги або про відмову в задоволенні скарги. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Геращенко Т.В. задоволенню повністю, ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2023 року постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з ухвалення нового судового рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 . Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене та вимоги ст. 376 ЦПК України, ухвала місцевого суду, як така, що постановлена на не повно з`ясованих обставинах справи з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням процесуальних норм, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення скарги. Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб які їх понесли. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2023 року відстрочено ОСОБА_1 оплату судового збору в розмірі 536,80 грн, до ухвалення судового рішення у справі, тому оскільки апеляційна скарга та скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі, тому з Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 536,80 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 447 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Геращенко Тетяни Василівни задовольнити. Апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити частково. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення. Скаргу ОСОБА_1 на неправомірність дій заступника начальника Центрального міжрегіонального управління начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало Михайла Степановича задовольнити. Визнати незаконною відповідь від 18 серпня 2021 року № Б-7306-УГЛ «Про надання інформації», надану заступником начальника Центрального міжрегіонального управління-начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало Михайла Степановича, щодо застосування строку, визначеного Законом України «Про звернення громадян» до видачі довідки-розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_1 . Зобов`язати заступника начальника Центрального міжрегіонального управління-начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало Михайла Степановича належним чином розглянути скаргу на бездіяльність №БО-12834406 від 21 липня 2021 року подану ОСОБА_1 , відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження». Стягнути з Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 19 квітня 2023 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Матківська М.В. Стадник І.М.