Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/2436/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/2436/22 Номер провадження 22-ц/814/2868/23Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар» на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» (правонаступником якого є ТОВ «Авансар») про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович УСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26.05.2022 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» (правонаступником якого є ТОВ «Авансар») про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович задоволено. Визнано виконавчий напис № 75218 від 31.05.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» заборгованості в сумі 34 570,71 грн, таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 488,60 грн. Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 червня 2022 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» на користь ОСОБА_1 11 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; Із вказаним додатковим рішенням не погодився відповідач, ТОВ «Фінансова компанія «Авансар» (наразі ТОВ «Авансар»), та оскаржив його в апеляційному порядку через уповноваженого представника. В апеляційній скарзі скаржник прохав скасувати додаткове рішення та прийняти постанову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат. Вказував, що додаткове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та принципу змагальності, оскільки ТОВ «Авансар» не отримувало заяви адвоката позивача про розподіл витрат, про судове засідання 23.06.2022 о 09 год 30 хв стало відомо тільки 20.06.2022 з ЄДРСР та сервісу «Стан розгляду справ». ТОВ «Авансар» не отримувало на свою адресу попередній (орієнтовний) розрахунок розміру витрат на правову допомогу, відсутність якого суперечить принципу змагальності цивільного судочинства, позбавляє відповідача права дати свою згоду або спростувати можливо необґрунтовані витрати на правову допомогу позивача, а також подати до суду відповідне клопотання за необхідності. Позивач та його представник не надали детальний опис робіт (наданих послуг) та доказів підтвердження оплати гонорару, зокрема, документу, затвердженого відповідним банком, у разі здійснення безготівкової транзакції, або ж не надав касового ордеру у випадку оплати готівкою. ТОВ «Авансар» не погоджується із співмірністю заявлених до стягнення витрат, враховуючи малозначність справи, вважає їх нерозумними. Заперечень інших учасників справи на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду не надходив. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; Місцевим судом установлено, що представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Кірюшин А.А., звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат, мотивуючи його тим, що рішенням суду від 26.05.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Суд під час розгляду даної справи не вирішив питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу. Зазначив, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Артема Кірюшина» було укладено договір про надання правової допомоги від 21.02.2022. 21.02.2022 позивачем та адвокатським об`єднанням «Артема Кірюшина» складено акт виконаних робіт по договору, в якому викладений детальний перелік дій, пов`язаних із виконанням доручення позивача, а саме правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, яка складалась із усних консультацій, аналізу діючого законодавства та судової практики, підготовку позовної заяви і визначено їх загальну вартість. Відповідно до вказаного акту, загальна вартість послуг з надання професійної правової допомоги станом на 21.02.2022 складає 11 200,00 грн. До позовної заяви надано договір про надання правової допомоги від 21.02.2022, укладений між позивачем ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Артема Кірюшина». З акту виконаних робіт по договору, наданих адвокатом в межах договору про надання правової допомоги від 21.02.2022 станом на 21.02.2022 вбачається, що загальна вартість послуг складає 11 200,00 грн. Квитанцією від 21.02.2022 підтверджується сплата гонорару адвокату за надання правової допомоги в загальній сумі 11 200,00 грн. Судом першої інстанції установлено, що обсяг наданих послуг та розмір витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, яку надавав адвокат Кірюшин А.А., підтверджується умовами договору про надання правової допомоги від 21.02.2022, актом виконаних робіт по договору від 21.02.2022, квитанцією про сплату витрат на правничу допомогу від 21.02.2022. Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що надані стороною позивача докази про понесення витрат на професійну правничу допомогу є належними, які підтверджують понесення стороною таких витрат. Тоді як, відповідачем не були спростовані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу. Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла наступного висновку. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з ч. 1 статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. ч. 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог (серед іншого, подачу клопотання про зменшення суми заявлених до стягнення витрат у порядку статті 137 ЦПК України), що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. За власною ініціативою, а також і за клопотанням іншої сторони, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат може враховувати критерії розподілу судових витрат, визначені частинами 3, 4, 9 ЦПК України. Так, частиною 3 статті ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно з ч. 4 статті 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Частиною 9 статті 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26.05.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. При ухваленні рішення питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу не вирішено, що є підставою для ухвалення додаткового рішення у порядку статті 270 ЦПК України. У позовній заяві позивачем було визначено попередні судові витрати у справі, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи на суму 12 688,60 грн, що складається із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката. 02.05.2022, до ухвалення судом рішення по суті справи, адвокатом позивача у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, заявлено про стягнення 11 200 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката (а.с. 28-31). 31.05.2022, після ухвалення рішення по суті спору, з дотриманням передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України процесуального строку, адвокатом позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 11 200 грн, до якої долучено докази понесення таких витрат: ордер на надання правничої (правової) допомоги; договір про надання правової допомоги від 21.02.2022; Акт виконаних робіт по договору; квитанція про оплату № 35 від 21.02.2022. Суд першої інстанції надав належну оцінку вказаним доказам та дійшов вірного висновку, що вони є належними та підтверджують фактичне понесення стороною позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Таким чином, доводи апеляційної скарги про ненадання відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного та фактичного надання обсягу послуг адвокатом, визначених частинами статтею 137 ЦПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Щодо посилання скаржника на те, що позивачем не надано відповідного документу, затвердженого відповідним банком про безготівкову оплату або касового ордеру у випадку оплати послуг адвоката готівкою, апеляційний суд зазначає наступне. Статтею 137 ЦПК України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката. У постанові Верховного Суду від у справі № 727/4597/19 визначено, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, тому адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. З положень п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України можна зробити висновок, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено. Аналогічна позиція висловлена у додатковій постанові Конституційного цивільного суду Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 824/79/22, а також Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). У даній справі стороною позивача надано квитанцію Адвокатського бюро «Артема Кірюшина» № 35 від 21.02.2022 на суму 11 200 грн, що є належним доказом на підтвердження фактичної сплати позивачем коштів адвокату. Враховуючи те, що позов задоволено у повному обсязі, суд першої інстанції вірно стягнув з відповідача на користь позивача 11 200 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Щодо доводів апеляційної скарги про ненадання позивачем попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат та порушення принципу змагальності. Згідно з вимогами п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору (до яких відноситься і позовна заява) кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Тобто, процесуальним законом визначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат може бути зазначений як у позовній заяві, так і окремим документом до позову. Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , копія якої була отримана представником позивача 02.05.2022 (а.с. 24), позивачем у позовній заяві зазначено попередні судові витрати у справі, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи на суму 12 688,60 грн, що складається із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Таким чином, позивачем виконано вимоги закону щодо подання до суду попереднього розрахунку суми судових витрат. Доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження. Разом із тим, відповідач, отримавши позовну заяву, що ним не заперечується, мав можливість надати свої заперечення щодо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 755/7694/20, подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Фактично позивачем надано докази понесення витрат на правову допомогу адвоката у сумі 11 200 грн, що не перевищує суми, зазначеної ним у попередньому (орієнтовному) розрахунку. щодо доводів апеляційної скарги про неспівмірність та нерозумність заявлених витрат Критерії співмірності витрат на професійну правничу допомогу визначені частиною 4 статті 137 ЦПК України. Згідно з частиною 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Тобто, у положеннях частин 5 та шостої статті 137 ЦПК України знайшов своє втілення принцип змагальності, згідно з яким на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 357/380/20. Як вбачається з матеріалів справи, заяву сторони позивача про ухвалення додаткового рішення було призначено судом першої інстанції до судового розгляду на 23.06.2022, про що учасникам справи надіслано судові повістки-повідомлення. Представник ТОВ «Авансар» в апеляційній скарзі вказував, що про судове засідання стало відомо 20.06.2022 із сайту судової влади України, однак з матеріалів справи вбачається, що у судове засідання 23.06.2022 представник відповідача не з`явився, до суду жодних клопотань чи заяв не надсилав, у тому числі клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у порядку статті 137 ЦПК України від ТОВ «Авансар» до суду не надходило, тому судом першої інстанції питання співмірності заявлених позивачем до стягнення витрат не вирішувалось. Посилання скаржника про необізнаність про те, що судове засідання 23.06.2022 має відбутись саме з підстав розгляду питання про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу не спростовують того висновку, що відповідач, попередньо дізнавшись про судове засідання у справі мав достатньо часу, належним чином скориставшись своїми процесуальними правами, дізнатись про стан судового провадження, своєчасно звернутись до суду із відповідними заявами, клопотаннями. Клопотання ТОВ «Авансар» про відмову у задоволенні заяви та продовження строку розгляду заяви надійшло до суду першої інстанції вже після судового засідання у справі, поштовим відправленням від 04.07.2022 (а.с. 57-60). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 2, 4 ст. 12 ЦПК України). В апеляційній скарзі представник ТОВ «Авансар» також вказував, що враховуючи малозначність справи та її розгляд судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, витрати позивача на професійну правничу допомогу є нерозумними. У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи. Під критерієм реальності розуміється встановлення дійсності та необхідності таких витрат, а критерій розумності визначається виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін, що узгоджується із правовими висновками, наведеними Верховним Судом в постановах від 29 січня 2020 року у справі № 367/4910/17-ц, від 02 березня 2020 року у справі № 370/27/16-ц, від 07 квітня 2023 у справі № 910/11002/21. Як вбачається з пункту 5.3 Договору про надання правничої допомоги від 21.02.2022, укладеного між позивачем та вартість послуг за цим договором визначається відповідно до обсягу наданих послуг, вказаних в акті прийому-передачі виконаних робіт. (п. 5.3 Договору). Згідно з Актом виконаних робіт по вказаному договору, підписаним сторонами без претензій жодної сторони, проведена наступна робота: ???виконавцем замовнику надано усну консультацію щодо підстав та порядку визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, наслідків визнання вказаних написів такими, що не підлягають виконанню, порядку подання позовних заяв до суду та їх розгляду, можливостей апеляційного оскарження судових рішень в порядку цивільного судочинства; сторонами узгоджено правову позицію та визначено план дій у справі (тривалість усної консультації 4 годин; вартість однієї години консультації 800,00 грн, а загалом - 3 200,00 грн); виконавцем проведено аналіз судової практики місцевих та апеляційний судів щодо вирішення спорів про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню. Також, виконавцем проаналізовано судову практику Київського апеляційного адміністративного суду, Вищого адміністративного суду України та Великої Палати Верховного Суду України у справі № 826/20084/14 тривалістю 5 годин, вартість однієї години аналітичної роботи 800,00 (вісімсот) грн, а загалом - 4 000,00 грн; виконавцем підготовлено позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; тривалість підготовки документу склала 5 годин, вартість однієї години 800,00 грн, а загалом - 4 000,00 грн. Витрати адвоката на написання позовної заяви у сумі 4 000,00 грн (із розрахунку затрати на цю роботу п`яти годин вартістю однієї години у сумі 800 грн, як узгодили сторони) є розумними витратами, на думку апеляційного суду. Разом із тим, 3 200 грн - за усуну консультацію клієнта з метою узгодження правової позиції та визначення плану дій у справі та 4 000 грн - за аналіз судової практики (що разом становить 7 200 грн), враховуючи те, що дана справа є малозначною та по даній категорії справ, а саме визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, існує стала судова практика, - є явно завищеною та нерозумною сумою витрат. Надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», входять до інших видів правової допомоги. Разом із тим, 3 200 грн - за усуну консультацію клієнта з метою узгодження правової позиції та визначення плану дій у справі, на думку апеляційного суду, є явно завищеною сумою, та враховуючи вартість однієї години, узгодженої сторонами у сумі 800 грн, розумним, на думку апеляційного суду, буде зменшення таких витрат до 800 грн. Написання позовної заяви та здійснення аналізу правових позицій Верховного Суду є послугами, що дублюються, складовими одного завдання, а тому такі витрати не можуть бути стягнуті в повному обсязі. (подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25.01.2023 у справі № 761/33563/20, від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19). Враховуючи наведені вище висновки, категорію та складність справи, доводи скаржника щодо розумності розміру заявлених до стягнення витрат, виходячи з конкретних обставин справи, є обґрунтованими. Враховуючи вищевикладене, апеляційний дійшов висновку про зміну додаткового рішення суду першої інстанції та зменшення стягнутої суми витрат, понесених позивачем у суді першої інстанції на професійну правничу допомогу адвоката, до 4 800 грн. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. (ч. 2 ст. 376 ЦПК України). Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції необхідно змінити в резолютивній частині, зменшивши суму стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді першої інстанції з 11 200 грн до 4 800 грн. Оскільки розподіл судових витрат не пов`язаний із вирішенням позовних вимог по суті спору, фактично за результатом апеляційного перегляду додаткового рішення у справі пропорційність задоволених вимог не змінена, судові витрати, понесені скаржником під час апеляційного перегляду відшкодуванню не підлягають. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ч. ч. 2, 4 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар» - задовольнити частково. Додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 червня 2022 року в резолютивній частині щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» на користь ОСОБА_1 11 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу - змінити, зменшивши суму до 4 800 грн. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. Повний текст постанови складено 11 квітня 2023 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді Т.В. Одринська В.П. Пікуль