Постанова 4814 № 636/5523/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 636/5523/19 Номер провадження 22-ц/814/395/23Головуючий у 1-й інстанції Оболєнська С.А. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Панченка О.О., суддів Абрамова П.С., Одринської Т.В. за участю секретаря Філоненко О.В., за участю представника ОСОБА_1 адвоката Орлова О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Бєлокриницького Артема Олександровича на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 12 жовтня 2021 року ухваленого у складі головуючого судді Оболєнської С.А, повний текст судового рішення виготовлено - дату не зазначено, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя- В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Зміст позовних вимог У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Просила суд постановити рішення яким визнати в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя земельну ділянку, кадастровий номер 6325456200:00:002:0245, розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на території Новопокровської селищної ради в АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ОСОБА_1 спільним сумісним майном подружжя, яке набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час перебування у зареєстрованому шлюбі; - визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 6325456200:00:002:0245, розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на території Новопокровської селищної ради в АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ОСОБА_1 ; - право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6325456200:00:002:0245, розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на території Новопокровської селищної ради в АДРЕСА_1 припинити; - визнати автомобіль ВАЗ - 217030, державний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3 , № двигуна НОМЕР_4 спільним сумісним майном подружжя, яке набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час перебування у зареєстрованому шлюбі; - стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 грошову компенсацію 1\2 частини вартості автомобіля ВАЗ - 217030, державний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3 , № двигуна НОМЕР_4 у розмірі 58170 (п`ятдесят вісім тисяч сто сімдесят) гривень 00 коп., в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя; - судові витрати покласти на відповідача. Позов мотивовано тим, що 19 березня 1994 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. 26 червня 2018 р. шлюб розірвано рішенням Київського районного суду м.Харкова. Під час перебування у шлюбі, ними було придбано спільне сумісне майно, а саме: земельна ділянка, кадастровий номер 6325456200:00:002:0245, розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на території Новопокровської селищної ради в АДРЕСА_1 , зареєстрована на ОСОБА_1 . Договір купівлі-продажу було укладено 18.04.2008 року, за згодою чоловіка, що підтверджувалось відповідною заявою про згоду на купівлю приватизованої земельної ділянка. Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Гусейновою Е.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 1910. Автомобіль ВАЗ- 217030, державний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3 , № двигуна НОМЕР_4 зареєстрований на ОСОБА_2 та знаходиться у нього, придбаний 13.04.2012р. Зазначає, що відповідач, з порушенням вимог закону, без її згоди, 06.03.2018р. продав автомобіль ВАЗ- 217030, державний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3 , № двигуна НОМЕР_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копію Інформації з Єдиного державного реєстру МВС. Позивач зазначила, що вона, як дружина, згоду на продаж зазначеного автомобіля не надавала, і до грудня 2019 р., вважала, що зазначений автомобіль перебуває у спільній сумісній власності подружжя. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 12 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя задоволено. Визнано земельну ділянку, кадастровий номер 6325456200:00:002:0245, розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на території Новопокровської селищної ради в АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ОСОБА_1 спільним сумісним майном подружжя, яке набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час перебування у зареєстрованому шлюбі. Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки № НОМЕР_5 , кадастровий номер 6325456200:00:002:0245, розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на території Новопокровської селищної ради в АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ОСОБА_1 . Право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6325456200:00:002:0245, розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на території Новопокровської селищної ради в АДРЕСА_1 припинено. Визнано автомобіль ВАЗ- 217030, державний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3 , № двигуна НОМЕР_4 спільним сумісним майном подружжя, яке набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час перебування у зареєстрованому шлюбі. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 грошову компенсацію 1\2 частини вартості автомобіля ВАЗ- 217030, державний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3 , № двигуна НОМЕР_4 у розмірі 58170 (п`ятдесят вісім тисяч сто сімдесят) гривень 00 коп. на користь ОСОБА_1 , в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя та судовий збір у розмірі 1002 (одна тисяча дві) грн. 20 коп. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Доказів того, що спірний транспортний засіб був придбаний за особисті кошти відповідача він до суду не надав. Твердження ОСОБА_2 про те, що Консультаційне повідомлення №477/2019 від 19.11.2019 року надане позивачем не може об`єктивно оцінити вартість спірного автомобіля, адже визначення ринкової вартості досліджуваного транспортного засобу проводилося без огляду, корегуванню по пробігу та без врахування технічного стану КТЗ, суд першої інстанції вважав безпідставним, оскільки даний висновок не спростований жодним належним та допустимим доказом та відповідачем не наданий інший обґрунтовано доведений розрахунок вартості спірного рухомого майна. Короткий зміст вимог та доводів апеляційних скарг Не погодившись із таким вирішенням спору, представник ОСОБА_2 - адвокат Бєлокриницький А.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення місцевого суду скасувати частково, а саме в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання автомобіля ВАЗ - 217030, державний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3 , № двигуна НОМЕР_4 спільним сумісним майном подружжя та щодо стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації частини вартості автомобіля ВАЗ - 217030, державний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3 , № двигуна НОМЕР_4 у розмірі 58 170,00 грн на користь ОСОБА_1 , в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не правильно встановив обставини справи, оскільки не врахував того, що автомобіль ВАЗ 217030, державний номер НОМЕР_2 , було придбано виключно за власні кошти ОСОБА_2 , який 06.03.2018 року внаслідок укладення договору купівлі-продажу було продано ОСОБА_3 . Апелянт зазначає, що здійснення оцінки автомобіля, в тому числі його ринкової вартості, оформляється суб`єктом оціночної діяльності у формі звіту про оцінку або висновку експерта, тому консультаційне повідомлення не може вважатися документом, що підтверджує ринкову вартість автомобіля, оскільки не входить в перелік документів, що підтверджують оцінку КТЗ згідно з Методикою для вирішення майнових спорів, а тому прийнято з порушенням вимог Методики, тому консультативне повідомлення є не достовірним доказом та ґрунтується на припущеннях. Також суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення в частині визнання автомобіля спільною сумісною власністю, а також стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації у сумі частини вартості автомобіля не вірно застосовано норми матеріального права, а саме ст.. 71 СК України, оскільки ОСОБА_2 попередньо не здійснювалося внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а також судом першої інстанції не застосовано правові положення ст.. 365 ЦК України та не припинено право власності на автомобіль позивача. 24.01.2022 року ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 у повному обсязі. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 12.10.2021 року залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Бєлокриницького Артема Олександровича та представника ОСОБА_1 адвоката Орлова Олександра Олеговича, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції встановлено, що 19 березня 1994 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. 26 червня 2018 р. шлюб розірвано рішенням Київського районного суду м.Харкова (а.с.5, 76-79). Під час шлюбу сторонами було придбано земельну ділянку, кадастровий номер 6325456200:00:002:0245, розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, на території Новопокровської селищної ради в АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ОСОБА_1 . Договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Гусейновою Е.Г., зареєстровано в реєстрі за № 1910 (а.с.16,17-18). Під час шлюбу, 13.04.2012р. придбано автомобіль ВАЗ- 217030, державний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3 , № двигуна НОМЕР_4 , зареєстрований на ОСОБА_2 06.03.2018р. відповідач здійснив продаж автомобіля ВАЗ- 217030, державний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3 , № двигуна НОМЕР_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією Інформації з Єдиного державного реєстру МВС (а.с.6). Позивач згоду на продаж зазначеного автомобілю не надавала. Згідно Консультаційного повідомлення №477/2019 від 19 листопада 2019 року, вартість спірного автомобіля ВАЗ- 217030, державний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, колір сірий, № кузова НОМЕР_3 , № двигуна НОМЕР_4 , може складати 116340,00 грн (а.с.7-11). На підтвердження оцінки майна земельної ділянки, станом на момент подання позову, позивачем надана довідка про надання інформаційно- консультативних послуг у суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «БІЗНЕС СЕРВІС «НЕРУХОМІСТЬ», відповідно до якої оціночна вартість земельної ділянки кадастровий номер 6325456200:00:002:0245, загальною площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 складає 84103,00 гривень (а.с.26). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Доказів того, що спірний транспортний засіб був придбаний за особисті кошти відповідача він до суду не надав. Оскільки ОСОБА_2 відчужив спірний автомобіль на власний розсуд без повідомлення про це позивача, без отримання її згоди та за відсутності доказів використання отриманих від продажу цього майна коштів в інтересах сім`ї, тому у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя слід стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію вартості 1/2 частки спірного автомобіля. Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права, що регулюють спірні правовідносини Відповідно до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до частини 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Частиною 2 статті 60 СК України встановлено презумпцію виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а саме вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Частиною 1 статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Статтею 70 СК України визначено, що в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до роз`яснень п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Представник ОСОБА_2 - адвокат Бєлокриницький А.О. в поданій апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення в частині визнання автомобіля спільною сумісною власністю, а також стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації у сумі частини вартості автомобіля не вірно застосував норми матеріального права, а саме ст.. 71 СК України, оскільки ОСОБА_2 попередньо не здійснювалося внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а також судом першої інстанції не застосовано правові положення ст.. 365 ЦК України та не припинено право власності на автомобіль позивача. З приводу даного твердження представника апелянта колегія суддів зазначає наступне. З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що остання хотіла поділити майно подружжя так, щоб виділити відповідачеві у власність автомобіль, яким він користується, а їй виплатити компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на цю неподільну річ - 1/2 вартості останньої. Суд першої інстанції так і зробив. Вказаний висновок суду першої інстанції узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду яка викладена у постанові від 08 лютого 2022 року справа № 209/3085/20, а саме п.20 «У спорі, в якому особа просить суд припинити її (а не відповідача) право власності на частку у праві спільної сумісної власності подружжя на майно та виплатити грошову компенсацію вартості цієї частки, немає необхідності в отриманні згоди відповідача на таке припинення права позивача, а також у внесенні відповідачем суми компенсації на депозитний рахунок суду.» Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31)). Отже, коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)). У вказаній постанові від 08 лютого 2022 року Велика Палата Верховного Суду зазначає, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)). Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 12 жовтня 2021 року колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Щодо судових витрат Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК Українипередбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21 та у додатковій постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі № 755/18750/20). З матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_1 адвокат Орлов О.О. засобами електронного зв`язку 01.12.2022 року на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подав до суду: клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, квитанцію від 11.30.2022 року на суму 10200грн., акт про надання правової допомоги до договору № 270622/01-02/2 від 27.06.2022; додаток № 3 до договору № 270622/01-02/2 від 27.06.2022 про надання правової допомоги від 10 жовтня 2022 року; договір № 270622/01-02/2 від 27.06.2022 року про надання правової допомоги від 27 червня 2022 року; докази направлення клопотання від 30.11.2022 № 301122/10-04/36 відповідачу та його представнику на їх електронні пошти. (а.с.56-75). Крім того, матеріали цивільної справи містять ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Орловим О.О.(а.с.105). Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони. Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Відповідно до наданих копій договору № 270622/01-02/2 від 27.06.2022 року про надання правової допомоги від 27 червня 2022 року та додатку № 3 до договору № 270622/01-02/2 від 27.06.2022 про надання правової допомоги від 10 жовтня 2022 року, сторони погодили, що гонорар адвоката становитиме 10 200 грн. Згідно з актом про надання правової допомоги до договору № 270622/01-02/2 від 27.06.2022 року підготовка, складання та направлення до Полтавського апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду цивільної справи № 636/5523/19 у зв`язку із вступом у справу нового представника та ознайомлення з матеріалами справи зайняло 1 год. сума 1 год. - 1200 грн.; ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 636/5523/19 через портал електронний суду зайняло 1 год. сума 1 год. - 1200 грн.; проведення правового аналізу документів, що були подані сторонами у справі та судової практики, що стосується предмету цивільної справи № 636/5523/19 та визначення правової позиції по справі зайняло 2 год. сума 2400 грн.; підготовка, складання та направлення до Полтавського апеляційного суду додаткових пояснень у цивільній справі № 636/5523/19 зайняло 2 год. сума 2400 грн.; представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні у цивільній справі № 636/5523/19 в Полтавському апеляційному суду зайняло 1 судовий день 1200 грн. год. сума склала 3000 грн. Апеляційний суд вважає, що заявлена сума витрат на правову допомогу у розмірі 10200 грн. не відповідає критеріям розумності та співмірності, виходячи з такого. Спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним, судова практика за спорами даної категорії справ є сталою. Складання клопотання про відкладення розгляду справи та підготовка додаткових пояснень, ознайомлення з матеріалами справи, правовий аналіз та визначення правової позиції по справі для професійного досвідченого адвоката не становить надмірної складності, не потребує значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багать часу на виготовлення. Надання додаткового пояснення у зв`язку із вступом у справу нового представника на 6 арк., яке зайняло, згідно розрахунку 2 години, взагалі для професійного досвідченого адвоката не становить надмірної складності та не може займати багато часу. Аналізуючи вищевикладене та обсяг часу, витрачений на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Орловим, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції є вочевидь неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт. Висновок за результатами розгляду клопотання Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, тому з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бєлокриницького Артема Олександровича залишити без задоволення. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 12 жовтня 2021 року - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 11 квітня 2023 року. Головуючий О.О. Панченко Судді П.С. Абрамов Т.В. Одринська