Ухвала КАС ВС № 280/8788/21

УХВАЛА 18 квітня 2023 року м. Київ справа № 280/8788/21 адміністративне провадження № К/990/11943/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А.,розглянув матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аламак» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023 у справі № 280/8788/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Аламак» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 12.01.2022 позов ТОВ «Аламак» (далі також Товариство) задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС №121030701 від 31.08.2021, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1064146,00 грн (в тому числі, донараховано податкове зобов`язання в розмірі 851317,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 25% - 212829,00 грн); №121050701 від 31.08.2021, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 957730,00 грн (в тому числі, донараховано податкове зобов`язання в розмірі 766184,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 25% - 191546,00 грн); №121060701 від 31.08.2021, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію, передбачену абзацом восьмим частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР, в розмірі 500000,00 грн. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 09.02.2023 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2022 скасував, у задоволенні позову ТОВ «Аламак» відмовив. 04.04.2023 позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023, в якій підставою касаційного оскарження зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме: неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 15 Закону України від 19.12.1995у №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон №481/95-ВР) без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 17.09.2020 у справі № 826/16705/17, від 27.04.2022 у справі № 200/5932/19-а, від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 та від 15.06.2022 у справі № 260/3859/20 (в частині визначення поняття «місце зберігання пального»). Відповідно до абзаців першого, другого пункту 4 частини другої статті 330 КАС у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Згідно з висновками Верховного Суду у постановах від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 17.09.2020 у справі № 826/16705/17, від 27.04.2022 у справі № 200/5932/19-а, від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, якщо їх узагальнити, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит та визначення оподатковуваного прибутку з урахуванням витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі, складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону; відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем; сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. У постанові від 15.06.2022 у справі № 260/3859/20 Верховний Суд виснував, що для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення - здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії - з`ясуванню підлягають обставини щодо місця та способу зберігання пального, мета придбання пального, технічні характеристики використаних для розміщення пального споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для кваліфікації такого факту як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. Підставою для відмови у позові ТОВ «Аламак» в частині податкових повідомлень-рішень від 31.08.2021 №121030701 та №121050701 став висновок суду апеляційної інстанції про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "ЛЕЙКАР", ТОВ "МІРА СТАНДАРТ". Такий висновок суд апеляційної інстанції зробив на підставі оцінки доказів у справі, зокрема документів, які надало ТОВ «Аламак» на підтвердження відображених в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат. Оцінку цим документам суд апеляційної інстанції дав з врахуванням встановлених обставин щодо відсутності у ланцюгу постачання джерела походження товару (виробництва товару, його імпорту, іншого реального джерела введення в обіг у перевіреному та попередніх податкових звітних періодах), відсутності даних щодо зберігання товару (зокрема, у місцях навантаження), неможливості реального здійснення вказаними контрагентами позивача господарських операцій з постачання товару на адресу позивача, враховуючи відсутність у них матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або послуг, відсутність у власності або користуванні будь-яких об`єктів оподаткування (адміністративних і виробничих об`єктів), не придбання будь-яких послуг, необхідних для провадження господарської діяльності. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з наданими до перевірки первинними документами та даними з регістрів бухгалтерського обліку (зокрема по рахунку 203) станом на 01.01.2017, протягом періоду, за який здійснено перевірку, та станом на 31.12.2020 на підприємстві позивача обліковувались залишки паливних матеріалів, в тому числі, дизельне пальне. Станом на 31.12.2020 залишок палива складав 2700 л на загальну суму 34897,50 грн, яке зберігалося за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе,

13. Згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ «Аламак» та документів, наданих до перевірки, у підприємства в продовж періоду, за який здійснено перевірку, не було в користуванні основних засобів, приладів, техніки, тощо, для роботи з якими могло б використовуватися дизельне паливо. Апеляційний суду встановив, що договір оренди, акти приймання-передачі дизельних генераторів від ПП «НВФ «ЕЛЕКТРОПРОМСЕРВІС», накази про використання дизельного пального під час проведення перевірки були відсутні, а операції з оренди не були відображені в бухгалтерському обліку позивача, технічній, пов`язаній з виробництвом, організаційній або будь-якій іншій документації ТОВ «Аламак». Наведені в касаційній скарзі доводи ТОВ «Аламак» щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, фактично стосуються оцінки судом апеляційної інстанції доказів у справі щодо реальності господарських операцій позивача з ТОВ "ЛЕЙКАР", ТОВ "МІРА СТАНДАРТ", а також заправлення дизельного палива безпосередньо до дизельних генераторів, що були орендовані позивачем. Доводи ТОВ «Аламак» знаходяться у площині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328, частини другої, третьої статті 353 КАС, яка позивачем, однак, у касаційній скарзі не вказана. Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи наведене вище, ТОВ «Аламак» не зазначено підстави касаційного оскарження, як того вимагає норма абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС. Ця норма, безумовно, презюмує не тільки формальне зазначення у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 КАС, а й фактичне викладення підстави касаційного оскарження, яка відповідає нормі частини четвертої статті 328 КАС. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС підтверджується положеннями частини другої статті 328 КАС щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи наведене вище, касаційна скарга ТОВ «Аламак» підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у справі № 280/8788/21. Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аламак» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023 повернути. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяЄ.А. Усенко