Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/2601/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/2601/22 пров. № А/857/17245/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 300/2601/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, суддя в 1-й інстанції Чуприна О. В., час ухвалення рішення 25.10.2022 року, місце ухвалення рішення м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення не зазначено, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй у зарахуванні до стажу державної служби період роботи у Івано-Франківській митниці з 10 травня 1993 року по 04 серпня 2000 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до її стажу державної служби період роботи в Івано-Франківській митниці з 10 травня 1993 року по 04 серпня 2000 року та видати нову довідку з новими посадовими окладами станом на січень 2020 року та здійснити перерахунок пенсії за новими довідками з 29 січня 2022 року. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу державної служби період роботи в Івано-Франківській митниці з 10 травня 1993 року по 04 серпня 2000 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області врахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи в Івано-Франківській митниці з 10 травня 1993 року по 04 серпня 2000 року та здійснити перерахунок пенсії з 29 січня 2022 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що ОСОБА_1 з 09 травня 2012 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а з 17 січня 2020 року відповідно до поданої заяви та доданих документів позивача переведено на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу". Зазначає, що для обчислення пенсії у 2020 році ОСОБА_1 подано довідки №13,14,15 від 16 січня 2020 року про заробітну плату за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3, з яких довідка №13 і №15 врахована відповідачем для перерахунку пенсії. Звертає увагу, що на час набрання чинності Закону України "Про державну службу" (станом на 01 травня 2016 року) ОСОБА_1 мала 13 років стажу державної служби та працювала на посаді державного службовця, тому при обчисленні пенсії посадовий оклад, надбавка за ранг та вислуга років враховані у розмірі, встановленому на день звернення за останньою займаною посадою державної служби, інші виплати обчислені середньомісячно починаючи з 01 травня 2016 року. Вказує, що до загального стажу роботи позивача для призначення пенсії державного службовця враховано періоди роботи в Івано-Франківській митниці з 01 липня 2002 року по 31 травня 2019 року, однак не враховано періоди роботи з 10 травня 1993 року по 04 серпня 2000 року, оскільки посади працівників митниці не передбачені статтею 25 Закону України "Про державну службу". Таким чином, вважає, що дії пенсійного органу є правомірними та підстави для задоволення позову відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 2012 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області і до 17 січня 2020 року отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується заявою про призначення пенсії від 02 липня 2012 року, а також поясненнями позивача, наведеними у позовній заяві (а.с.79). Відповідач не заперечує таку обставину. Згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 22 вересня 1975 року, наявної в матеріалах справи (а.с.84-93), позивач працювала на відповідних посадах, а саме: з 10 травня 1993 року на посаді старшого інспектора в Івано-Франківській митниці; 03 січня 1994 року на посаді головного інспектора в Івано-Франківській митниці; з 15 липня 1994 року на посаді начальника загального відділу Івано-Франківської митниці; 24 липня 1995 року прийнято присягу державного службовця; з 11 квітня 1997 року на посаді головного інспектора Івано-Франківської митниці Державної митної служби України; з 23 вересня 1999 року по 04 серпня 2000 року на посаді начальника загального відділу Івано-Франківської митниці Державної митної служби України; з 01 липня 2002 року на посаді головного спеціаліста по діловодству в Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську; з 27 квітня 2009 року на посаді завідувача сектора з діловодства за стажуванням; з 17.01.2014 на посаді начальника загального відділу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, який з 01.07.2015 перейменований на адміністративно-господарський відділ; з 01 червня 2019 року на посаді провідного інспектора загального відділу управління адміністративного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. З 17 січня 2020 року ОСОБА_1 на підставі заяви від 17 січня 2020 року, переведена відповідачем на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". (а.с.166). Як встановлено судом, до загального стажу роботи при переведенні позивача на пенсію державного службовця відповідачем враховано періоди роботи з 01 липня 2002 року по 31 травня 2019 року, в результаті чого стаж державної служби становить 16 років і 11 місяців (а.с.28, зворотній бік а.с.74). При обчисленні пенсії державного службовця Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області враховано подані позивачем довідки про заробітну плату від 16 січня 2020 року за №13, 15 (а.с.33, 35-37). У подальшому, ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою від 18 травня 2022 року, в якій просила здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки, починаючи з 17 січня 2020 року з урахуванням фактично сплачених сум та виходячи із місячної заробітної плати за грудень 2019 року (а.с.46). Однак відповідач листом від 01 червня 2022 року №2042-1901/Н-02/8-0900/22 відмовив у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , вказавши на відсутність у останньої стажу 20 років на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а також відсутність підстав для застосування довідки у середніх розмірах щодо визначених законодавством таких виплат за місяць (а.с.15-16). Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду роботи з 10 травня 1993 року по 04 серпня 2000 року в Івано-Франківській митниці та видачі нових довідок про заробітну плату, остання звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права, ставлячи вимогу про зобов`язання відповідача зарахувати спірний період роботи до стажу державної служби та видати нові довідки про заробітну плату. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу державної служби період роботи в Івано-Франківській митниці з 10 травня 1993 року по 04 серпня 2000 року є протиправними, оскільки застосовуючи положення абз.2 п.2 Порядку №283 і ст.37 Закону №3723-ХІІ вищевказані періоди роботи позивача в Івано-Франківській митниці підлягають зарахуванню до стажу державної служби до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області врахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи у Івано-Франківській митниці з 10 травня 1993 року по 04 серпня 2000 року та здійснити перерахунок пенсії з 29 січня 2022 року. Разом з тим, щодо позовних вимог у частині видачі позивачу нових довідок про заробітну плату за посадою начальника відділу господарського обслуговування та матеріально-технічного забезпечення Управління адміністративного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та зобов`язання відповідача видати такі довідки для здійснення перерахунку пенсії за цими довідками з 29 січня 2022 року, то у задоволенні таких відмовлено, оскільки оскаржуючи дії відповідача щодо відмови у видачі нових довідок про складові заробітної плати, позивач не надала суду жодних доказів на підтвердження звернення із відповідною заявою та додатковими документами до роботодавця з метою отримання таких довідок, що суперечить вимогам пункту 8 коментованого Порядку №750. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази оскарження ОСОБА_1 дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо видачі довідок про заробітну плату від 16 січня 2020 року №13, 14, 15 та зобов`язання видати інші довідки. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За змістом ч.1 ст.9, ч.1 ст.10 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 02 липня 2012 року було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а з 17 січня 2020 року позивача переведено на пенсію за віком згідно із Законом України Про державну службу, і цей факт сторонами не заперечується. З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України Про державну службу від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VІІІ), відповідно до статті 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно з п.2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. За змістом пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ передбачає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Разом з тим, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Таким чином, з аналізу наведених вище правових норм вбачається, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж. Разом з тим, із набранням чинності Законом №889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Однак законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01 травня 2016 року мають не менш як 20 років стажу на посадах державної служби, незалежно від того, чи займали такі особи станом на 01 травня 2016 року посади державної служби. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески). Згідно з абз.1,2 ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років (абзац 1 частини 1 статті). Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Матеріалами справи стверджується, що згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 , остання у період з 10 травня 1993 року по 04 серпня 2000 року працювала на посаді старшого інспектора, головного інспектора та начальника загального відділу в Івано-Франківській митниці. Стаж роботи Назарук Г. В. у митних органах також підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 (а.с.139-145), а також довідкою Івано-Франківської митниці про заробіток для обчислення пенсії №66 від 26 червня 2012 року (а.с.94). Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем, як на підставу відмови при обчисленні пенсії позивача у застосуванні довідки у середніх розмірах є недостатній стаж державної служби, оскільки, на думку відповідача, займані позивачем посади у митних органах не відносяться до категорій посад визначених Законом №3723 (а.с. 15). Згідно з п.8 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Відповідно до ч.1 ст.569 МК України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. За змістом ч.1 ст.588 МК України пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу. При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу, незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", були передбачені і Митними кодексами України від 11 липня 2002 року та від 12 грудня 1991 року. Таким чином, період роботи (служби) позивача в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу. Порядком обчислення стажу державної служби, затв. постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03 травня 1994 року (чинного до 01 травня 2016 року) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Згідно з ч.2 цього Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Відповідно до ч.17 ст.37 Закону №3723 період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. За змістом ч.2 ст.46 Закону №889 та Порядку обчислення стажу державної служби, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, які діють з 01 травня 2016 року, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. При цьому, п.5 вищевказаного Порядку визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що весь період роботи позивача у митному органі зараховується до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 10 травня 1993 року до 04 серпня 2020 року працювала у митних органах на різних посадах, а саме: з 10 травня 1993 року на посаді старшого інспектора в Івано-Франківській митниці; з 03 січня 1994 року на посаді головного інспектора в Івано-Франківській митниці; з 15 липня 1994 року на посаді начальника загального відділу Івано-Франківської митниці; з 11 квітня 1997 року на посаді головного інспектора Івано-Франківської митниці Державної митної служби України; з 23 вересня 1999 року по 04 серпня 2000 року на посаді начальника загального відділу Івано-Франківської митниці Державної митної служби України. Крім того, 24 липня 1995 року позивачем прийнята Присяга державного службовця (а.с.21). Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач не надав належних доказів, які б спростовували той факт, що займані позивачем посади у спірний період роботи в Івано-Франківській митниці не відносяться до посад керівних працівників і спеціалістів в апараті органів митного контролю. Крім того, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 04.07.2013 за №404-VII, статтю 37 Закону №3723-ХІІ доповнено частиною п`ятнадцятою такого змісту: "Період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку". Так, у період роботи ОСОБА_1 в органах митного контролю встановлювались персональні звання державної митної служби України, що визначались постановою Верховної Ради України від 05.02.1992 за №2099-XII "Про персональні звання державної митної служби України". А саме: "дійсний державний радник митної служби"; "державний радник митної служби 1 рангу"; "державний радник митної служби 2 рангу"; "державний радник митної служби 3 рангу"; "радник митної служби 1 рангу"; "радник митної служби 2 рангу"; "радник митної служби 3 рангу"; "інспектор митної служби 1 рангу"; "інспектор митної служби 2 рангу"; "інспектор митної служби 3 рангу". Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839 (далі - Порядок №839) (постанова втратила чинність у частині, що стосується присвоєння спеціальних звань посадовим особам митних органів згідно з Постановою КМ України №501 від 17.06.2020). Згідно з п.9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців. Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом. За приписами п.3 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково. Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10. З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Відтак, спеціальні звання посадових осіб контролюючих органів - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306. Додатком 13 Постанови №306 передбачено, що спеціальне звання: «дійсний державний радник митної служби» прирівнюється до 1 рангу державного службовця; "державний радник митної служби 1 рангу" прирівнюється до 2 рангу державного службовця; "державний радник митної служби 2 рангу" прирівнюється до 2 рангу державного службовця; "державний радник митної служби 3 рангу" прирівнюється до 3 рангу державного службовця; "радник митної служби 1 рангу" прирівнюється до 4 рангу державного службовця; "радник митної служби 2 рангу" прирівнюється до 5 рангу державного службовця; "радник митної служби 3 рангу" прирівнюється до 6 рангу державного службовця; "інспектор митної служби 1 рангу" прирівнюється до 7 рангу державного службовця; "інспектор митної служби 2 рангу" прирівнюється до 8 рангу державного службовця; "інспектор митної служби 3 рангу" прирівнюється до 6 рангу державного службовця. З врахуванням наведеного вище можна дійти висновку, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України Про Державну службу. Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу державної служби період роботи в Івано-Франківській митниці з 10 травня 1993 року по 04 серпня 2000 року є протиправними, оскільки застосовуючи положення абз.2 п.2 Порядку №283 і ст.37 Закону №3723-ХІІ вищевказані періоди роботи позивача в Івано-Франківській митниці підлягають зарахуванню до стажу державної служби до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області врахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи у Івано-Франківській митниці з 10 травня 1993 року по 04 серпня 2000 року та здійснити перерахунок пенсії з 29 січня 2022 року. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також зазначає, що, оскільки рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується позивачем в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 300/2601/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 18 квітня 2023 року.