Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/8621/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/8621/22 Головуючий у 1-й інстанції: Войтович І.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Зазимської сільської ради від 15.08.2022 № 300-38 позачергової VIII сесії; - зобов`язати Зазимську сільську раду Броварського району Київської області затвердити проект землеустрою, розробленого ФОП ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 та передати йому у приватну власність земельну ділянку 1,8000 га з кадастровим номером 3221286801:01:058:0642, яка знаходиться в селі Пухівка Броварського району Київської області. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у приватну власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в межах села Пухівка Броварського району Київської області в порядку ст.ст. 118, 119, 121 Земельного кодексу України із доданими графічними матеріалами, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки. В подальшому, внаслідок неприйняття Зазимською сільською радою Броварського району Київської області жодного рішення за наслідками розгляду поданого позивачем клопотання, останнім в порядку п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України було замовлено у ФОП ОСОБА_2 розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства в межах села Пухівка, про що було повідомлено сільську раду. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.09.2021 № НВ-0711998652021 на підставі розробленого проекту землеустрою інженером-землевпорядником ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат від 05.04.2013 № 010508), 21.09.2021 Відділом у Ківерцівському районі Міжрайонного управління у Ківерцівському та Рожищенському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,8000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Пухівка, Броварський р-н., Київська область, та присвоєно їй кадастровий номер 3221286801:01:058:0642. 06.10.2021 ОСОБА_1 подав до Зазимської сільської ради клопотання про затвердження розробленого проекту землеустрою вказаної земельної ділянки. Надалі, за результатами розгляду вищевказаного клопотання Зазимською сільської радою Броварського району Київської області було прийнято рішення від 19.10.2021 № 217-21, яким було відмовлено у затверджені розробленого проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка є частиною земельної ділянки за формою власності «державна» та перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України. Як наслідок, в подальшому, не погоджуючись з правомірністю прийняття Зазимською сільської радою Броварського району Київської області рішення від 19.10.2021 № 217-21, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом щодо визнання вказаного рішення Зазимської сільської ради протиправним та просив суд його скасувати, зобов`язати Зазимську сільську раду затвердити проект землеустрою та передати у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3221286801:01:058:0642. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 у справі № 320/16400/21 вищевказаний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення від 19.10.2021 № 217-21 позачергової сесії VIII скликання Зазимської сільської ради Броварського району Київської області; зобов`язано Зазимську сільську раду Броварського району Київської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою, розробленого ФОП ОСОБА_2 , щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 та передачі йому у приватну власність земельної ділянки 1,8000 га з кадастровим номером 3221286801:01:058:0642, яка знаходиться в селі Пухівка Броварського району Київської області; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 у справі № 320/16400/21 набрало законної сили 24.06.2022. Отримавши вказане рішення суду та виконавчий лист, ОСОБА_1 повторно звернувся до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 3221286801:01:058:0642, яка знаходиться в селі Пухівка Броварського району Київської області. 15.08.2022 рішення позачергової VIII сесії Зазимської сільської ради Броварського району Київської області № 300-38 відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 186 Земельного кодексу України позивачу було повторно відмовлено в затвердженні проекту землеустрою, розробленого ФОП ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки 1,8000 га з кадастровим номером 3221286801:01:058:0642, яка знаходиться в с. Пухівка Броварського району Київської області, та передачі її у власність з огляду на те, що відповідно до інформації, наданої Відділом № 3 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Київській області на виконання доручення Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 03.11.2021 №21-4567/3/1/21 «Про вжиття заходів», Відділом вжито заходів щодо перенесення до архівного шару Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 3221286801:01:058:0642, яка входить до території 5,0 га, що перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України. При цьому, згідно протоколу від 04.11.2021 № 7999133 поземельну книгу даної земельної ділянки закрито (ділянка перенесена до архівного шару НКС ДЗК). Вважаючи, що вказана відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою є протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на час прийняття Зазимською сільською радою Броварського району Київської області оскаржуваного рішення за результатами розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі позивачу у приватну власність земельної ділянки 1,8000 га з кадастровим номером 3221286801:01:058:0642, яка знаходиться в селі Пухівка Броварського району Київської області, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо надання дозволу на затвердження такого проекту землеустрою, оскільки вказана земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Міністерства оборони України. Також, суд першої інстанції наголосив на тому, що оскільки документація із землеустрою щодо вказаної земельної ділянки складена з порушенням вимог частини 6 статті 28 Закону України «Про землеустрій», а саме: не було погоджено межі запитуваної земельної ділянки, то така документація із землеустрою не може бути затверджена відповідно до ст. 186, 186-1 Земельного кодексу України, що свідчить про законність та обгрунтованість винесеного відповідачем рішення від 15.08.2022 № 300-38. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково та безпідставно зроблено висновок щодо належності спірної земельної ділянки 1,8000 га з кадастровим номером 3221286801:01:058:0642 до земель площею 5,0 га, які використовуються Міністерством оборони України. Також, апелянт зазначає, що до вирішення спірних правовідносин судом першої інстанції безпідставно не було застосовано Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, яке затверджено Наказом Міністра оборони України 22.12.1997 № 483 (надалі Положення № 483), що призвело до винесення судом хибних висновків. При цьому, апелянт вказує на безпідставне застосування судом попередньої інстанції висновків викладених в рішеннях у справі № 361/6557/16-а та № 320/8032/21, оскілки такі рішення не стосуються бажаної для позивача земельної ділянки з кадастровим номером 3221286801:01:058:0642, так як такі рішення стосуються інших сторін та мають інший предмет спору. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно зі статтею 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Пунктом "а" статті 12 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад. Відповідно до пункту б частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Порядок безоплатного надання земельних ділянок у власність визначений у статті 118 ЗК України. Приписами вказаної норми статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Отже, при реалізації своєї компетенції в галузі земельних відносин та приймаючи рішення щодо надання земельних ділянок у власність сільські, селищні, міські ради діють як суб`єкти владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції у розумінні пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України. Разом з тим, такі рішення органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями територіальних громад є передумовою для виникнення цивільних прав. Тому, для вирішення питання про можливість розгляду справи щодо оскарження таких рішень визначальним є наявність чи відсутність права власності, іншого речового права на земельну ділянку, зазначену в оскаржуваному рішенні органу місцевого самоврядування. Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 536/233/16-ц. У постанові від 21 березня 2018 року у зазначеній справі міститься висновок про те, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оскаржуватись з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні також зазначила, що відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки. Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Відповідно до вимог частини 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Отже, розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Частиною 1 статті 46 Закону № 280/97-ВР визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Згідно з частиною 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до частини 3 статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Частиною 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження. Згідно з вимогами ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Згідно статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта). Відповідно до частини 7 сатті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Згідно з частиною 8 статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Як було встановлено судом першої інстанції, розроблення позивачем проекту землеустрою на спірну земельну ділянку 1,8000 га, яка знаходиться в с. Пухівка Броварського району Київської області, відбулося за принципом «мовчазної згоди» Зазимської сільської ради Броварського району Київської області. Згідно ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 статті 186-1 ЗК України). Частинами 6, 7 статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи. Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: - додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» № 858-IV від 22.05.2003 (далі - Закон № 858-IV); - надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; - проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк. Відповідно до частини 8 статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження. Таким чином, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою відповідно до ст. 186-1 ЗК України вказано непогодження такого проекту землеустрою та відповідно встановлення невідповідності останнього положенням законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Як вже було встановлено судом першої інстанції, після отримання клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки 1,8000 га з кадастровим номером 3221286801:01:058:0642 у жовтні 2021 року разом із доданим до нього проектом, розробленим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_2 , Зазимською сільською радою під час дослідження документів було встановлено порушення норм діючого законодавства під час оформлення землевпорядної документації та неправомірне присвоєння спірній земельній ділянці кадастрового номеру. При цьому, надана позивачем документація із землеустрою складена з порушення вимог частини 6 статті 28 Закону України «Про землеустрій» у зв`язку з відсутністю погодження межі запитуваної земельної ділянки, а тому вказана документація не може бути затверджена відповідно до ст. 186, 186-1 ЗК України. Отже, на підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки надана позивачем документація із землеустрою складена з порушенням вимог Закону № 858-IV, а тому не може бути затверджена відповідно до ст. 186, 186-1 ЗК України, то рішення позачергової VIII сесії Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 15.08.2022, яким позивачу відмовлено в затвердженні проекту землеустрою, розробленого ФОП ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки 1,8000 га з кадастровим номером 3221286801:01:058:0642, яка знаходиться в с. Пухівка Броварського району Київської області, та передачі її у власність є законним та обґрунтованим. Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта стосовно безпідставності та необґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо належності спірної земельної ділянки 1,8000 га з кадастровим номером 3221286801:01:058:0642 до земель площею 5,0 га, які використовуються Міністерством оборони України, та не бере їх до уваги, з огляду на те, що такі доводи спростовуються наявним в матеріалах справи інформаційним листом Відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 1233/19-22 від 02.08.2022 (а.с. 39). Щодо незастосування судом першої інстанції Положення № 483, колегія суддів зазначає наступне. Як вже було зазначено судом першої інстанції, земельна ділянка з кадастровим номером 3221286801:01:058:0642 є частиною земельної ділянки площею 5 га, що перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України, яка була відведена відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСУ від 24.07.1973 № 504-рс військовій частині НОМЕР_1 для спецпотреб із землекористування Пухівського племптахорадгоспу - репродуктору Броварського району Київської області в натурі площею 187.5 га, про що було видано Акт відводу в натурі земельної ділянки в постійне користування військовій частині НОМЕР_1 та складено план земельної ділянки. Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про військові формування в Україні» від 24.08.1991 № 1431 -XIІ утвореному Міністерству оборони України було підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки. Вказана земельна ділянка стала перебувати у власності держави Україна, уповноваженим органом управління якої стало Міністерство оборони України. У подальшому, згідно інвентаризації земель у 1995 році, військовою частиною НОМЕР_2 , було встановлено, що для проведення занять з особовим складом під час табірного збору вистачало ділянки загальною площею 5 га, інша частина ділянки площею 65,1 га для занять не використовувалася. У зв`язку з зазначеним було вирішено частину земельної ділянки площею 5 га залишити за військовою частиною НОМЕР_2 , а частину земельної ділянки площею 65,1 га передати органу місцевого самоврядування. 05.02.1999 Міністром оборони України було затверджено Перелік земельних ділянок, що пропонувався до передачі органам місцевого самоврядування, до якого увійшла зазначена ділянка 65,10 га в с. Пухівка. Надалі, 29.12.2001 рішенням Пухівської сільської ради № 260-ХVІІІ-ХХІІІ скликання «Про вилучення земельної ділянки військової частини НОМЕР_2 » розглянуто погодження Міністра оборони України від 05.02.1999 про передачу місцевому самоврядуванню земельної ділянки військової частини НОМЕР_2 на території Пухівської сільської ради площею 65.1 га, а тому керуючись пунктом 1 статті 27 Земельного кодексу України сільська рада вирішила вилучити зазначену земельну ділянку та передати її до земель запасу. У користуванні військової частини НОМЕР_2 на території Пухівської сільської ради залишилася ділянка площею 5 га. Отже, вищенаведене, дає підстави колегії суддів прийти до висновку про те, що оскільки земельна ділянка площею 5 га, в межах якої знаходиться запитувана позивачем земельна ділянка з кадастровим номером 3221286801:01:058:0642, була передана на праві користування військовій частині НОМЕР_2 ще до вступу в силу норм Положення № 483, а тому відсутня необхідність застосування останнього в даних правовідносинах у зв`язку з відсутністю зворотної дії (за загальним правилом) актів законодавства у часі. При цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять будь-яких інших доказів щодо зміни статусу вказаної земельної ділянки площею 5 га, а саме: зміни власника, користувача тощо. Водночас, колегія суддів зазначає, що оскільки факт перебування земельної ділянки з кадастровим номером 3221286801:01:058:0642 в межах земельної ділянки площею 5,0 га, що знаходиться у користуванні Міністерства оборони України та у державній власності, було встановлено рішеннями судів у справі № 361/6557/16-а та у справі № 320/8032/21, а тому доводи апелянта щодо безпідставності застосування судом попередньої інстанції висновків викладених у вказаних судових рішеннях є необгрунтованими та безпідставними в силу положень частини 4 статті 78 КАС України. Отже, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України. Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010). Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В.