Постанова 4854 № 400/8134/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/8134/21 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Косцової І.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., за участі секретаря Брижкіної І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: скасувати рішення Миколаївської міської ради від 08.07.2021 р. №6/89 про відмову в затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 площею 816 м2 за кадастровим номером 4810137200:09:072:0015. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що розроблений проект землеустрою відповідає положенням та вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації, що підтверджується висновком про погодження проекту землеустрою від 19.07.2018 р. №7552 та висновком Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 26.07.2018 року №15-1576. Також вказано на наявність погоджень з боку суміжних землевласників та відсутності жодних обмежень у використанні земельної ділянки. На переконання позивача, відповідач протиправно визначив передумовою для затвердження проекту землеустрою виконання умов п.1 рішення Миколаївської міської ради від 14.06.2018 р. №39/25 в частині відшкодування ОСОБА_2 завданої майнової шкоди та не надав доказів не здійснення вказаних дій. В противагу позивач наголошує, що ним було здійснено власними силами та засобами ремонтні роботи будівлі ОСОБА_2 та останній не має жодних претензій. Також позивач зазначив, що обраний ним спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, зумовлений тривалою процедурою розгляду питання відведення земельної ділянки у власність, має на меті забезпечити належний та ефективний захист його прав. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з того, що при наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач встановив для позивача певні умови, від виконання яких прямо залежить затвердження проекту землеустрою. Такими умовами були: 1) отримання погодження всіх співвласників домоволодіння по АДРЕСА_1 ; 2) відшкодування ОСОБА_3 ремонту даху (фронтон), виконання робіт по заміні пошкодженого шиферу та двох вікон. Оскільки позивач отримав дозвіл не від усіх суміжних землекористувачів та не надав доказів відшкодування ОСОБА_3 матеріальних збитків, що також було умовою для виготовлення проекту землеустрою, Миколаївска міська рада мала всі підстави відмовити у затвердженні проекту землеустрою. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). В апеляційний скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняте у справі судове рішення та постановити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив доводи, які є ідентичними заявленим у позовній заяві. Окремо наголошено на наявності Висновку експерту №21-560 від 06.10.2021 року, відповідно до якого проект землеустрою в цілому відповідає вимогам земельного законодавства та інших нормативно-правових актів. Апелянт вважає, що за наявності погодження проекту землеустрою у відповідача відсутні повноваження щодо відмови у затвердженні такого проекту. Також апелянт акцентує увагу, що рішення Миколаївської міської ради від 14.06.2018 р. №39/25 не містить вимоги про відшкодування ОСОБА_3 ремонту даху (фронтон), виконання робіт по заміні пошкодженого шиферу та двох вікон, як передумови для затвердження проекту землеустрою. Від Миколаївської міської ради до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечував проти її задоволення та просив залишити без змін оскаржуване рішення. Фактичні обставини справи. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.17-18). Рішенням Миколаївської міської ради від 14.06.2018 р. №39/25 позивачеві надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною загальною площею 816 м2 за рахунок земель комунальної власності, за умови отримання погодження всіх співвласників домоволодіння по АДРЕСА_1 . Цим же рішенням позивачеві рекомендовано відшкодувати ОСОБА_3 дах (фронтон), виконати роботи по заміні пошкодженого шиферу та двох вікон (т.1 а.с.27). На замовлення позивача ФОП ОСОБА_4 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.60-131). 26.07.2018 року Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради надало висновок, яким погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 816 м2 у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.51). 29.10.2018 року позивач подав відповідачу заяву про затвердження проекту землеустрою. Листом від 07.12.2018 року відповідач повернув позивачеві проект землеустрою та повідомив, що питання щодо погодження проекту розглянуто на засіданні постійної комісії з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 13.12.2018 року, протокол №98. За результатами розгляду, враховуючи невиконання умов, зазначених у п.1 рішення Миколаївської міської ради від 14.06.2018 року №39/25, зазначена постійна комісія рекомендує позивачу звернутись до суду. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 року у справі №400/3273/18, яке набрало законної сили 21.05.2019 року, визнано протиправними дії заступника міського голови Миколаївської міської ради Андрієнка Ю.Г. щодо повернення листом від 07.12.2018 р. проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради, що полягала у неприйнятті рішення за заявою ОСОБА_1 від 29.10.2018 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.Зобов`язано Миколаївську міську раду розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_1 від 29.10.2018 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 816 кв.м. у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та прийняти відповідне рішення відповідно до ст. 118, 186-1 ЗК України (т.1 а.с.41-43). Рішенням Миколаївської міської ради від 08.07.2021 року №6/89 позивачеві відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . Підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою вказано: порушення вимог ст.198 ЗК України, п. 3.12 Інструкції №376 та невиконання умов, зазначених у п.1 рішення Миколаївської міської ради від 14.06.2018 року №39/25 (т.1 а.с.52). Законність вказаного рішення є предметом спору у справі, що розглядається. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно з частиною п`ятою статті 50 Закону України від 22 травня 2003 року №858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон №858-IV) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України унормовано, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. За приписами ч. 9-11 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.. Таким чином, статтею 118 ЗК України визначений порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами, який передбачає реалізацію таких послідовних етапів: - звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; - розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - погодження проекту землеустрою та затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Відповідно до п.6 ч.2 ст.186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Частиною 7 ст.186 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Позивач наголошує на наявності у нього права на затвердження проекту землеустрою за наявного його погодження Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради. Судова колегія звертає увагу, що процедура погодження проекту землеустрою при наданні у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , чинною редакцією ЗК України не передбачена. Більш того, зміна нормативного регулювання процедури затвердження проекту землеустрою зумовлює неможливість застосування висновку Верховного Суду від 18.10.2018 рок у справі №818/1976/17, на який посилається позивач, як нерелевантного до спірних правовідносин. Аналіз наведених норм, якими врегульовано процедуру отримання у користування земельної ділянки, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у користування. При цьому органи місцевого самоврядування мають обов`язок перевірити поданий проект на відповідність його вимогам закону, документації із землеустрою та/або містобудівної документації. Як вбачається з матеріалів справи, реалізовуючи вказане право, відповідач дійшов висновку, що поданий проект землеустрою не відповідає вимогам ст.198 ЗК України, п.3.12 Інструкції №376 у зв`язку з невиконанням умов, зазначених у п.1 рішення Миколаївської міської ради від 14.06.2018 року №39/25. За приписами ст.198 ЗК України при відведенні земельної ділянки та розробленні документації із землеустрою з метою посвідчення прав на земельну ділянку в обов`язковому порядку проводиться кадастрова зйомка, призначення якої полягає у визначенні чи відновленні меж земельної ділянки. Кадастрова зйомка включає геодезичне встановлення меж земельної ділянки, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, виготовлення кадастрового плану. Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану. Згідно з п. 3.12 Інструкції №376 (яка була чинною на дату прийняття оскаржуваного рішення) закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Судова колегія звертає увагу, що при надані позивачеві дозволу на виготовлення проекту землеустрою, відповідач встановив певні умови, від виконання яких прямо залежить затвердження проекту землеустрою. Як вже зазначалось вище, такими умовами були: 1) отримання погодження всіх співвласників домоволодіння по АДРЕСА_1 ; 2) відшкодування ОСОБА_3 даху (фронтон), виконання робіт по заміні пошкодженого шиферу та двох вікон. Стосовно отримання погодження, колегія суддів встановила, що погодження отримано від суміжних землекористувачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а ОСОБА_3 не погодив межі спірної земельної ділянки (т.1 а.с. 105, 237). Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок виключно у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт. Дослідивши акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, колегія суддів зазначає про відсутність у ньому відомостей про нез`явлення ОСОБА_3 та доказів його належного повідомлення про час проведення відповідних робіт. Також колегія суддів відхиляє посилання позивача на заяви ОСОБА_3 про відсутність претензій по суміжній межі судом, оскільки такі заяви датовані 2012-2013 роками. Однак у 2018 році між позивачем та ОСОБА_3 виник новий конфлікт щодо суміжної межі, який неодноразово розглядався на засіданні робочої групи міської ради. Таким чином, ОСОБА_3 не погодив спільні межі та не поставив свій підпис у відповідному акті (т.1 а.с.28-35). Стосовно виконання другої умови, судова колегія запропонувала позивачеві надати докази відшкодування ОСОБА_3 даху (фронтон), виконання робіт по заміні пошкодженого шиферу та двох вікон. 05.04.2023 року позивачем надано до суду апеляційної інстанції товарний чек від 04.04.2023 року про придбання скла, рахунок від 04.04.2023 року про придбання листів хвилястих та дошки (т.2 а.с.170, 174). Дослідивши надані чеки, судова колегія констатує, що ними підтверджується виключно факт придбання позивачем будівельних матеріалів, а не їх передачу ОСОБА_3 . Крім того невирішеним залишилось питання відшкодування ОСОБА_3 даху (фронтон), виконання робіт по заміні пошкодженого шиферу та двох вікон. Таким чином, позивачем підтверджено, що ним не було виконано вимоги містобудівної документації на час відмови у затвердженні проекту землеустрою. З огляду на невідповідність проекту землеустрою вимогам ст.198 ЗК України, п.3.12 Інструкції №376 та невиконання умов, зазначених у п.1 рішення Миколаївської міської ради від 14.06.2018 року №39/25, відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у його затвердженні. Також судова колегія відхиляє посилання позивача на висновок експерта від 06.10.2021 року №21-560, оскільки останній не спростовує факту невиконання умов проекту землеустрою, передбачених п.1 рішення Миколаївської міської ради від 14.06.2018 року №39/25 та встановлених порушень вимог законодавства (т.1 а.с.205-209). В свою чергу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за умов виконання всіх необхідних дій, які були передбачені рішенням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, позивач не позбавлений права звернутися у встановленому законом порядку до органу місцевого самоврядування та отримати у власність земельну ділянку. Вимогу ж ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою судова колегія розцінює як втручання у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень, що виключає можливість її задоволення. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 січня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.04.2023 року. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.