Ухвала КГС ВС № 876/30/22

УХВАЛА 12 квітня 2023 року м. Київ cправа № 876/30/22 Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г. за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.; розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" про ухвалення додаткового рішення (про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу) до постанови Верховного Суду від 05.04.2023, ухваленої за результатом розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2023 у справі № 876/30/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 21.10.2022 у третейській справі № 14/13К-22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 48 920,40 грн Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ВСТАНОВИВ: Рішенням Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" (далі - Третейський суд) від 21.10.2022 у справі №14/13К-22 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", відповідач) на користь позивача 43 582,93 грн основного боргу; 1 604,67 грн пені за порушення строку оплати, 329, 72 грн 3% річних та 3 403,08 грн інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором поставки від 22.08.2017 № 1145, а також 850,00 грн витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі № 876/30/22 заяву ТОВ "Сонар" задоволено та видано наказ на примусове виконання вищезазначеного рішення Третейського суду у справі № 14/13К-22; стягнуто з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "Сонар" витрати зі сплати судового збору за подання заяви в розмірі 1 240,50 грн. Ухвалою (додатковою) Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2023 у справі № 876/30/22 заяву позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "Сонар" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн. Постановою Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 876/30/22 апеляційну скаргу ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишено без задоволення; ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2023 у цій справі залишено без змін. 06.04.2023 ТОВ "Сонар" (далі також заявник) звернулось до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №876/30/22. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви у справі № 876/30/22 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 06.04.2023. Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2023 призначено до розгляду заяву ТОВ "Сонар" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №876/30/22 у судовому засіданні на 12.04.2023 о 11:15 год.; доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду означеної заяви. 07.04.2023 до Верховного Суду від ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшла заява про визнання причин неявки представника відповідача, адвоката Чапали Ю.О., поважними та відкладення судового розгляду справи на іншу дату, мотивована тим, що зазначений представник не має можливості забезпечити участь у призначеному на 12.04.2023 о 11:15 судовому засіданні у цій справі, оскільки того ж дня об 11:30 год бере участь у розгляді іншої справи. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої заяви ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", Верховний Суд не знайшов підстав для її задоволення, оскільки: (1) наведені у заяві обставини не входять до переліку визначених процесуальним законом підстав для відкладення розгляду справи (частина перша статті 216 та частина друга статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)); (2) відкладення розгляду справи за клопотання сторони є правом суду, а не його обов`язком, (3) явка представників сторін у судове засідання з розгляду заяви ТОВ "Сонар" про ухвалення додаткового рішення не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом; (4) обсяг наявних у справі матеріалів є достатнім для розгляду зазначеної заяви і за відсутності представника ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат". ТОВ "Сонар" явку свого представника у судове засідання 12.04.2023 не забезпечив, подавши завчасно (10.04.2023) заяву про розгляд справи без його участі. За змістом частини четвертої статті 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб (сторін або інших учасників справи), які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Розглянувши заяву ТОВ "Сонар" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За змістом статті 1 цього Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. (частина восьма статті 129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України). Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України). Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19). Разом з тим, колегія суддів враховує, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19. У цій справі об`єктом апеляційного перегляду Верховним Судом (як судом апеляційної інстанції в порядку частини другої статті 253 ГПК України) була додаткова ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2023 про розподіл витрат на правничу допомогу. З матеріалів цієї справи вбачається, що у відзиві ТОВ "Сонар" на апеляційну скаргу ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2023 у справі №876/30/22 заявник просив стягнути з скаржника витрати на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи. Крім того, заявником було подано клопотання/заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом апеляційної скарги відповідача від 24.02.2023, у якому ТОВ "Сонар" зазначило про отримання від адвоката Лісового Д.О. відповідних послуг на загальну суму 3 000,00 грн, що підтверджується копіями таких документів: договору про надання правової допомоги (на професійну правничу допомогу) № 3 від 14.12.2022 (далі - Договір №3), Додаткової угоди від 06.03.2023 № 2 до Договору № 3 (якою збільшено розмір правничої допомоги на 3 000,00 грн), Акта здачі-приймання послуг від 06.03.2023 №3 до Договору № 3; рахунку на оплату від 06.03.2023 № 3 на суму 3 000,00 грн. За змістом доданого заявником Акта здачі-приймання послуг від 06.03.2023 №3 до Договору № 3, адвокатом Лісовим Д.О. надало ТОВ "Сонар" правову допомогу у вигляді складання додаткових процесуальних документів у справі № 876/30/22, а саме: відзив від 06.03.2023 на апеляційну скаргу ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2023, клопотання від 06.03.2023 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (на стадії апеляційного розгляду), заява від 06.03.2023 про участь в усіх судових засіданнях у режимі відеоконференції. Відповідно до зазначеного Акта здачі-приймання послуг ТОВ "Сонар" прийняло правову допомогу у цій справі на суму 3 000,00 грн. Між тим, Верховний Суд вважає, що розмір заявлених до стягнення витрат на вказані послуги є надмірним, з огляду на предмет судового розгляду (правомірність додаткової ухвали про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу), та таким, що не відповідає принципу справедливості. У цьому контексті суд також враховує, що зазначені витрати не пов`язані з розглядом справи по суті, а саме щодо вирішення питання про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, натомість додаткова ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2023 у справі №876/30/22 є актом правосуддя, яким вирішене окреме процесуальне питання - розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим, таке рішення не вирішує/змінює спір сторін по суті, а також не містить висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимоги, не досліджені у судовому засіданні щодо спору по суті, що є підставою для розподілу судових витрат у справі на підставі положень статті 129 ГПК України. Тобто, оскарження додаткового судового рішення не є окремими судовим розглядом спору по суті, а прямо залежить від розгляду основної справи, тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення, яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим та не відповідає критерію розумної необхідності (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №925/790/17 (925/580/20). Ураховуючи наведені мотиви та дискреційні повноваження суду, колегія суддів дійшла висновку не присуджувати ТОВ "Сонар" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн, понесені заявником на стадії апеляційного перегляду додаткової ухвали суду першої інстанції про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки розподіл таких витрат не відповідає критерію справедливості і, загалом, суперечить змісту статті 129 ГПК України. Достатнім, у такому випадку, є розподіл судових витрат у вигляді судового збору, що було здійснено Верховним Судом у постанові від 05.04.2023 у справі №876/30/22. З огляду на зазначене, у Верховного Суду відсутні правові підстави для ухвалення додаткового рішення до постанови від 05.04.2023, ухваленій за результатом розгляду апеляційної скарги ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2023 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. За змістом частини п`ятої статті 244 ГПК України у разі відмови в прийнятті додаткового рішення, суд постановляє ухвалу. Керуючись статтями 25, 123, 126, 129, 234, 240, 244 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя К.М. Огороднік Судді С.В. Жуков В.Г. Пєсков