Постанова Сумський апеляційний суд № 592/12323/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2023 року м.Суми Справа №592/12323/20 Номер провадження 22-ц/816/552/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С. з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Якименко Ольги Ігорівни на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 листопада 2022 року в складі судді Бичкова І.Г., ухвалене у м. Суми, в с т а н о в и в : 03 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка набута відповідачкою 22 листопада 2006 року, спільною сумісною власністю сторін та про стягнення з відповідачки 403200 грн компенсації вартості 1/2 частки зазначеної квартири. Позов мотивовано тим, що з 1995 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 . За час спільного проживання, вони придбали земельну ділянку, чотирикімнатну, дві однокімнатних квартири та спірну двокімнатну квартиру, яку оформили на відповідачку. У період спільного проживання відповідачка виїжджала на заробітки до Швейцарії, а 19 вересня 2011 року вона офіційно одружилася з громадянином Швейцарії. У жовтні 2019 року відповідачка ОСОБА_2 зверталась з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки, визнання переліченого вище нерухомого майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя. Водночас, відповідачка вирішила поділити лише майно, яке було оформлено на ОСОБА_1 , а спірну двокімнатну квартиру не вказала. Судовим рішенням, яке набрало законної сили, позов було задоволено. Відтак, вважає, що оскільки факт проживання однією сім`єю було встановлено судовим рішенням, тому набута сторонами спірна двокімнатна квартира також є спільною сумісною власністю та підлягає поділу. Спірна квартира придбана за кредитні кошти, які взяла у банку відповідачка, проте щомісячні платежі по кредиту здійснював позивач. Оскільки спірна квартира була відповідачкою продана, а її вартість, згідно висновку експертного дослідження № 97 станом на 25 жовтня 2020 року становила 806400 грн, просить стягнути з ОСОБА_2 403200 грн. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , набуту відповідачкою 22 листопада 2006 року, спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (до 18 квітня 2014 року). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості компенсації за 1/2 частку спільного майна, а саме: 1/2 частини двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , грошові кошти у розмірі 403200 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 5326,80 грн (840,80 грн + 4032,00 грн + 454,00 грн). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із залученням експерта, в розмірі 1100,00 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Якименко О.І., посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи та дослідження доказів, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю і пропуском строку позовної давності. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що 3-х річний строк позовної давності на пред`явлення цього позову почався в лютому 2011 року, коли сторони припинили спільне проживання, і на день звернення позивача із позовною заявою закінчився. Заяви про поновлення строку позивач не подавав, тому суд дійшов до необґрунтованого висновку, що позовна давність не пропущена. Вважає, що судом невірно взято до уваги висновок експертного дослідження №97, за яким ринкова вартість квартири становить 806400,00 грн (станом на 25.10.2020), оскільки вона є необгрунтованою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи. Спірна квартира була продана 18.04.2014 року за 140000,00 грн, а відповідно до Звіту про оцінку майна, її ринкова вартість станом на 02.04.2014 року становила 280854,00 грн. Експертна оцінка її ринкової вартості на момент судового розгляду справи від 29.11.2021 року становить 281000 грн. Судовим рішенням, на яке суд послався, як на преюдиційне, не встановлено що спірна квартира є спільною сумісною власністю сторін. Кредитні кошти на придбання квартири відповідачка отримувала особисто для себе, тобто спірна квартира є її особистою, а не спільною сумісною власністю і не може бути предметом поділу. Позивач жодним чином не підтвердив, що саме він робив щомісячні платежі на погашення кредиту і приймав участь у придбанні спірної квартири. Копії наданих позивачем квитанцій виписані не від його імені, а від імені відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Вакула В.М. з доводами скарги не погодився, вважає рішення законним, обгрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Позивач ОСОБА_1 повідомлений про дату, час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, але в судове засідання не з`явився. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Якименко О.І., яка підтримала скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. З матеріалів справи убачається, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 червня 2020 року у справі № 587/2197/19 встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_1 з 1995 року по січень 2005 року. Крім того, визнано 3/4 частини чотирикімнатної квартири по АДРЕСА_3 , загальною площею 80,75 кв.м, спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частини вказаної чотирикімнатної квартири, вартістю 706275 грн; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 353137,50 грн компенсації за 1/2 частку спільного майна, а саме: 3/4 частини чотирикімнатної квартири. Постановою Сумського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року зазначене судове рішення змінено в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а саме: «з 1995 року по січень 2005 року» на «з 01 січня 2004 року до лютого 2011 року». Крім того, визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на: 3/4 частини чотирикімнатної квартири АДРЕСА_4 , вартістю 706275 грн, однокімнатної квартири АДРЕСА_5 , вартістю 402600 грн, однокімнатної квартири АДРЕСА_6 , вартістю 402600 грн, земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , вартістю 167870 грн, кадастровий номер 5924786800:02:001:0281. Також виділено в натурі ОСОБА_2 3/4 частини чотирикімнатної квартири АДРЕСА_4 , вартістю 706275 грн, однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , вартістю 402600 грн, а ОСОБА_1 однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , вартістю 402600 грн, земельну ділянку площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_7 , вартістю 167870 грн, кадастровий номер 5924786800:02:001:0281. Зменшено розмір грошової компенсації з 353137,50 грн до 269202,50 грн і виключено слова «за 1/2 частку спільного майна, а саме: 3/4 частини чотирикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 706275 грн». Постанова набрала законної сили 31 серпня 2020 року. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року виправлено описку в постанові Сумського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року та викладено її резолютивну частину у наступній редакції: «Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 червня 2020 року в частині встановлення факту, що має юридичне значення, поділу спільного майна та розподілу судових витрат змінити. Внести зміни до абзацу 2 резолютивної частини рішення, замінивши «з 1995 року по січень 2005 року» на «з 01 січня 2004 року до лютого 2011 року» . Абзаци третій і четвертий резолютивної частини рішення було ухвалено викласти у наступній редакції: Визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на: 3/4 частини чотирикімнатної квартири АДРЕСА_4 , вартістю 706275 грн.; однокімнатної квартири АДРЕСА_5 , вартістю 402600 грн.; однокімнатної квартири АДРЕСА_6 , вартістю 402600 грн. ; земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , вартістю 167870 грн. , кадастровий номер 5924786800:02:001:0281. Виділити в натурі ОСОБА_2 : 3/4 частини чотирикімнатної квартири АДРЕСА_4 , вартістю 706275 грн.; однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , вартістю 402600 грн. Доповнити абзацом п`ятим резолютивну частину рішення в такій редакції: Виділити ОСОБА_1 : однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , вартістю 402600 грн. ; земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , вартістю 167870 грн. , кадастровий номер 5924786800:02:001:0281. Абзац п`ятий резолютивної частини рішення вважати абзацом шостим, зменшивши розмір грошової компенсації з «353137 грн. 50 коп.» до «269202 грн. 50 коп.» і виключивши слова «за 1/2 частку спільного майна, а саме: 3/4 частини чотирикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 706275 грн.». В іншій частині рішення було ухвалено залишити без змін. Було ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 фактично понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову 3017 грн. 04 коп., а за подання апеляційної скарги 4525 грн. 56 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.». Ухвала набрала законної сили 04 вересня 2020 року. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року виправлено описку в постанові Сумського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 04 вересня 2020 року про виправлення описки, а саме: по тексту постанови, в тому числі в резолютивній частині постанови, замість адреси однокімнатної квартири АДРЕСА_5 ». Ухвала набрала законної сили 16 листопада 2020 року. Отже, у цивільній справі № 587/2197/19 встановлено факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до лютого 2011 року. Вирішуючи спір, місцевий суд взяв до уваги встановлений у справі № 587/2197/19 факт спільного проживання сторін однією сім`єю під час набуття у власність спірної квартири та виходив з того, що представником позивача були надані суду переконливі докази на підтвердження не тільки факту набуття майна під час спільного проживання сторін однією сім`єю, але й того факту, що джерелом його набуття були їх спільні сумісні кошти, враховуючи обов`язковість дотримання державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу, враховуючи те, що рішення в цивільній справі має бути справедливим, беручи до уваги те, що ані відповідачка ОСОБА_2 , ані її представник - адвокат Кирилкін Р.О. взагалі не надали суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження їхніх заперечень проти позову, а представник відповідачки - адвокат Сапіч В.М. надав докази з пропуском встановленого строку, передбаченого ч. ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, тобто про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю сторін та стягнення компенсації за 1/2 частку її вартості згідно з висновком експертного дослідження № 97 від 25 жовтня 2020 року. Крім того, суд дав критичну оцінку звіту про експертну оцінку спірної квартири від 29 листопада 2021 року, згідно з яким оціночна (ринкова) вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_1 складає 281000 грн без ПДВ (т. 1, а.с. 199), тоді як згідно із звітом про оцінку майна від 04 квітня 2014 року, вартість квартири становить 280854 грн без ПДВ (т. 1, а.с. 116), тобто через майже 7 років 8 місяців вказана квартира подорожчала лише на 146 грн, що суд вважав неприпустимим. Також суд дав критичну оцінку показанням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вважаючи їх припущеннями. Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна. Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Такі ж положення містить і ст. 368 ЦК України. Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільності набутого майна щодо певного об`єкта в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її заперечує. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України). За нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке набуте одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета набуття цього майна інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя. Тобто сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним. Право на майно виникає в обох із подружжя одночасно, в момент набуття його хоча б одним з них, і оформлення права власності на ім`я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток. Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у ст. 57 СК України. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. У висновках, викладених Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц та від 09 січня 2019 року у справі № 643/4589/15-ц, йдеться про те, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого та у зв`язку із цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 була набута ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 22 листопада 2006 року за 161000 грн (т. 1, а.с. 104-109). При цьому, як стверджують сторони, квартира придбана відповідачкою за кредитні кошти, борг за яку виплачувався ОСОБА_1 у той час, коли ОСОБА_2 працювала за кордоном, а він з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали у м. Суми. До позовної заяви були додані копії квитанцій, які збереглися у позивача, про сплату коштів за кредитним договором, які особисто підписані особою, яка їх здійснювала, а саме ОСОБА_1 . Копії квитанцій завірені належним чином і при розгляді справи в суді першої інстанції вони не викликали у сторони відповідача сумнівів у їх дійсності, тому апелянт безпідставно стверджує про їх недопустимість, як доказів по справі. В свою чергу, відповідачка не надала жодного доказу, що кошти, за які було придбано спірну квартиру, належали їй особисто. Зокрема, не надала доказів наявності у неї доходів, за які погашався кредит, їх розміру, джерела їх походження та підтвердження оплат за кредитним договором. За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірна квартира набута сторонами за час їх спільного проживання та в інтересах їх сім`ї, тобто це майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і лише формально було зареєстроване на ім`я відповідачки. Враховуючи викладене, а також з огляду на встановлений у цивільній справі № 587/2197/19 факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до лютого 2011 року, доводи апеляційної скарги про набуття квартири відповідачкою за особисті кошти є безпідставними та непідтвердженими належними доказами. На підставі договору купівлі-продажу від 18 квітня 2014 року ОСОБА_2 продала двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 140000 грн (т. 1, а.с. 101-102). Ураховуючи встановлений у цивільній справі № 587/2197/19 факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до лютого 2011 року, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду в частині наявності права позивача на стягнення компенсації позивачу вартості 1/2 частини двокімнатної квартири. Проте, доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції наслідків пропуску позивачем трирічного строку позовної давності заслуговують на увагу. Відповідно до положення ч. 2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що строк позовної давності був пропущений, так як з моменту продажу квартири і до моменту звернення ОСОБА_1 до суду з вимогою про стягнення вартості його частки в спільно нажитому майні пройшло більше трьох років. Доводи сторони позивача, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався, отримавши у листопаді 2019 року копію позовної заяви ОСОБА_2 у цивільній справі № 587/2197/19, в якій ставились вимоги про поділ набутого під час спільного проживання іншого майна (квартири та земельної ділянки), крім спірної двокімнатної квартири, яка була зареєстрована на ОСОБА_2 , є безпідставними. Стороною відповідача в суді першої інстанції було заявлено про застосування позовної давності, із заявою про поновлення строку позовної давності позивач не звертався. За встановлених обставин, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позовна давність не пропущена. А тому рішення суду підлягає скасуванню, на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового судового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову. На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги необхідно стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги, в розмірі 7309 грн 50 коп. В апеляційній скарзі ставиться питання про компенсацію ОСОБА_2 витрат за надану правничу допомогу, проте, попереднього розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи апеляційному суду не надано, як і не надано доказів узгодження розміру, понесення таких витрат, тому відсутні підстави для їх компенсації. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Якименко Ольги Ігорівни задовольнити. Скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 листопада 2022 року. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7309 грн 50 коп судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. Ю. Кононенко Судді: В. І. Криворотенко С. С. Ткачук