Постанова 4813 № 520/3572/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/394/23 Справа № 520/3572/16-ц Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.04.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Комлевої О.С., Цюри Т.В., за участю секретаря Хухрова С.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, у відсутність учасників, апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Куриленко О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про знесення об`єкта будівництва, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «ЛЮСТДОРФ 139/1», встановив: 30 березня 2016 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, про знесення об`єкта самочинного будівництва. В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначали, що ОСОБА_2 здійснюється будівництво 59 квартирного житлового будинку з відхиленням від проекту, з порушенням містобудівних умов та обмежень, будівельних, протипожежних та санітарних норм та правил, крім того, сам проект будівництва також розроблено з порушенням норм ДБН. У зв`язку з цим позивачі просили суд зобов`язати ОСОБА_2 знести самочинно збудований будинок по АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача судові витрати (т.1, а.с.2-10). Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10.01.2017 року позовні вимоги позивачів були задоволені. Суд вирішив зобов`язати ОСОБА_2 знести самочинно збудований будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . А також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 551, 21 грн. (т.2, а.с.165-171). Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_6 27 березня 2017 року звернулася з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що лише за наявності вичерпного переліку умов, які характеризують об`єкт як самочинний, суд може ухвалити рішення про знесення. Крім того, апелянт зазначив, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції сторона відповідача неодноразово наголошувала на тому, що факт порушення прав позивачів не доведено належними та допустимими доказами, як того вимагає цивільне законодавство. Також апелянт вказав, що судом першої інстанції були неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Посилаючись на зазначені обставини, представник заявника апеляційної скарги просила суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (т. 2, а.с. 177-183). Ухвалою Апеляційного суду Одеської області (суддя Станкевич В.А.) від 06.04.2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_6 було залишено без руху (т. 2, а.с. 205-206). Апелянт усунула недоліки, у зв`язку з чим ухвалою Апеляційного суду Одеської області (суддя Станкевич В.А.) від 24.04.2017 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 214), а ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24.04.2017 року справу було призначено до розгляду (т. 2, а. с. 215). 09.06.2017 року позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подали до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких вказали, що доводи апелянта про наявність дозвільних документів на виконання будівельних робіт не відповідають дійсності. При цьому позивачі посилалися на ряд судових адміністративних проваджень, в рамках яких вирішувались питання стосовно декларацій на виконання будівництва ОСОБА_2 . Також позивачі посилались на порушення норм ДБН під час проектування та здійснення будівництва спірного нерухомого об`єкта. Крім іншого, позивачі зазначили, що генеральним планом міста за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) передбачено здійснення індивідуальної житлової забудови, а не багатоквартирної житлової забудови, що фактично, як зазначили позивачі, було здійснено відповідачем. Окрім іншого позивачі посилалися на те, що будівництво багатоповерхового будинку суперечить цільовому призначенню земельної ділянки. Тому позивачі просили суд відхилити апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін (т. 3, а.с. 142-152). У зв`язку зі звільненням ОСОБА_7 з посади судді Апеляційного суду Одеської області протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2017 року справу № 520/3572/16-ц за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про знесення об`єкта самочинного будівництва було передано колегії суддів під головуванням судді Таварткіладзе О.М. (т. 3, а.с. 219-220). Ухвалою від 03.08.2017 року суддя Таварткіладзе О.М. заявив самовідвід (т. 3, а.с. 222-223), який було задоволено. Справа була передана колегії суддів під головуванням судді Кононенко Н.А. (т. 3, а.с. 227). 15.09.2017 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з заявою про відвід судді Кононенко Н.А. (т. 4, а.с. 31-34). 18.09.2017 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді та задоволено заяву ОСОБА_8 про самовідвід (т. 4, а.с. 46-47). Справа була передана колегії суддів під головуванням судді Гірняк Л.А. (т. 4, а.с. 48). Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16.11.2017 року було задоволено самовідвід судді Гірняк Л.А. (т.4, .с. 67). Суддю Гірняк Л.А. було замінено на суддю Вадовську Л.М., про що свідчить протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (т. 4, а.с. 71). 22 лютого 2018 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_9 звернувся до Апеляційного суду Одеської області з клопотанням про зупинення провадження в справі та просив суд зупинити провадження по справі до вирішення по суті та набрання законної сили рішення по справам № 522/834/17 та № 522/15352/16-а, що розглядаються Приморським районним судом м. Одеси та до кінцевого вирішення справи № 520/3156/16-ц, яка переглядається Касаційним цивільним судом ВСУ (т. 4, а.с. 159-162). Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01.03.2018 року було вирішено задовольнити клопотання представника ОСОБА_2 ОСОБА_9 (т. 4, а.с. 197-201). Крім того, 16 квітня 2018 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_10 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.01.2017 року. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на положеннями ч. 1 ст. 352 ЦПК України, якою встановлено, що особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, у зв`язку з чим апелянт користується своїм правом на апеляційне провадження. Також ОСОБА_1 зазначав, що 08.12.2014 року між апелянтом і ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого майнові права на квартиру за адресою АДРЕСА_2 , перейшли до апелянта, тобто ОСОБА_1 є законним власником вказаної квартири. Також зазначив, що апелянту відомо, що ОСОБА_2 отримано 12.08.2015 року Декларацію про початок виконання будівельних робіт № ОД 082152230729, яка є дозвільним документом та надає йому право виконувати будівельні роботи. Після ознайомлення з оскаржуваним рішенням, апелянту стало відомо про існування судового спору, в якому ОСОБА_2 зобов`язано демонтувати частину паркану, за адресою: АДРЕСА_1 , в зазначеному судовому процесі на замовлення позивачів був виготовлений висновок № 31/08-2015, який в оскаржуваному рішенні вважається головним доказом по справі вже досліджувався в Апеляційному суді Одеської області та йому надавалась відповідна правова оцінка, а саме зроблено висновок, що паркан заважає потраплянню сонячних променів до приміщення, а не об`єкт будівництва. Посилаючись на зазначені обставини, апелянт ОСОБА_1 просив суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (т. 4, а.с. 215-219). Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24.04.2018 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_10 (т. 4, а.с. 235-236) та ухвалою того ж суду від 05.05.2018 року справу призначено до розгляду (т.4, а.с. 238). 17.05.2018 року від позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (т. 5, а.с. 34-42). Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.10.2018 року було вирішено клопотання ОСОБА_2 про подання доказів задовольнити. Приєднано до матеріалів справи Висновок експерта № 39/18 від 11 липня 2018 року про проведення судової будівельно-технічної експертизи (т. 5, а.с. 100-102). Проте, у зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Одеської області протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа була розподілена колегії суддів Одеського апеляційного суду в складі головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М. 21 січня 2019 року було заявлено самовідвід суддів Драгомерецького М.М. та Черевка П.М., у зв`язку з їх участю в розгляді справи № 520/3156/16, предметом якої був житловий будинок АДРЕСА_1 , і вказане рішення було скасовано в касаційному порядку (т. 5, а.с. 121-124). Відповідно до розпорядження керівника апарату Одеського апеляційного суду було здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, згідно якого було призначено новий склад колегії суддів: Дрішлюк А.І., Ващенко Л.Г. та Таварткіладзе О.М. (т. 5, а.с. 125-126). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.01.2019 року справа була прийнята до провадження та призначена до розгляду (т. 5, а.с. 127-129). 04.06.2019 року ОСОБА_2 надіслав клопотання про зупинення провадження в справі до вирішення по суті та набрання законної сили рішенням по справі № 522/834/17 (т. 4, а.с. 149-152). 10.06.2019 року позивачі подали до суду заперечення на клопотання про зупинення провадження в справі (т. 5, а.с. 147-177). В подальшому вказане клопотання не було підтримано її заявником, а тому не розглядалось судом апеляційної інстанції. Крім того, 10.06.2019 року позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подали заяву про відвід судді Таварткіладзе О.М. (т. 5, а.с. 178-179). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.06.2019 року заяву про відвід було задоволено частково та відведено суддю Таварткіладзе О.М. (т. 5, а.с. 180-182). Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2019 року суддю Таварткіладзе О.М. було замінено на суддю Погорєлову С.О. (т. 5, а.с. 219). 12.07.2019 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_6 подала до суду додаткові пояснення до апеляційної скарги (т. 5, а.с. 187-193). 19.06.2019 року та 09.10.2019 року ОСОБА_3 подавала до суду клопотання про приєднання до матеріалів цієї справи (№ 520/3572/16-ц) копії матеріалів справи № 520/17078/14-ц (т. 5, а.с. 218). В судовому засіданні 21 жовтня 2019 року представники позивачів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Апелянт ОСОБА_1 та представник апелянта ОСОБА_2 ОСОБА_6 просили задовольнити апеляційні скарги. Постановою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було задоволено частково, рішення Київського районного суду м.Одеси від 10 січня 2017 року скасовано і в задоволенні позовних вимог було відмовлено (т.6, а.с. 63-67). Не погоджуючись із вказаною вище постановою, ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просив постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року скасувати, а рішення Київського районного суду м.Одеси залишити без змін. Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.6 а.с. 106-111). Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2020 року справу було передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Сегеди С.М. та суддів Комлевої О.С. і Цюри Т.В., якою розгляд справи було призначено на 10 червня 2020 року, на 14 год.00 хв. (т.6, а.с.113). В подальшому, розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі за заявами позивачів у справі, за клопотаннями представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Дворнікової А.Ю. та заявами представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСББ «ЛЮСТДОРФ» 139/1» про оголошення у справі перерви (т.6, а.с.141, 143-144, 163, 164166, 196-197, 198-201, т.7, а.с.231-233, т.8, а.с.3-6, 14-16, 41-43, 44-45, 66-67, 68 - 69, 70, 102-103, 105-107). Вирішуючи питання про слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, призначене на 05 квітня 2023 року, на 09.30 год., у тому числі заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки за зареєстрованим місцем свого проживання: АДРЕСА_3 , а також зі місцем, зазначеним в його апеляційній скарзі: АДРЕСА_2 , він відсутній (т.8, а.с.110, 111-127). Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином, розгляд даної справи здійснений 05.04.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення складений 17.04.2017 року. Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосудді, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні. Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції після постанови Верховного Суду від 26 лютого 2020 року, у даному складі колегії суддів, фактично три роки (т.6 а.с. 106-111), колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи. З підстав викладеного, колегія суддів також вважає за необхідне відмовити в задоволенні чергового клопотання представника ОСОБА_2 , яке надійшло до суду в день розгляду справи, про відкладення судового засідання (т.8, а.с.128-130). Також слід зазначити, що на виконання постанови Верховного Суду від 26 лютого 2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог по даній справі ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.12.2020 року було залучено ОСББ «ЛЮСТДОРФ 139/1» (т.6, а.с.205-207). Крім того, ухвалою того ж суду від 08.12.2021 року було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_14 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи (т.7, а.с.242-243). Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційних скарг, виходячи з наступних підстав. Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилались на те, що відповідачем ОСОБА_2 здійснюється будівництво 59-ти квартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належним чином розробленої проектної документації, з відхиленням від проекту та з порушенням містобудівних умов та обмежень, будівельних норм, протипожежних та санітарних норм, що свідчить про здійснення ним самочинного будівництва. Позивачі також зазначили, що оскільки вони є власниками суміжних земельних ділянок та будинків по АДРЕСА_1 та Люстдорфська дорога, вказаним будівництвом спричинено шкоду їх будинкам, а отже самочинне будівництво, яке здійснює відповідач ОСОБА_2 , створює загрозу їх життю та майну, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача ОСОБА_15 зазначила, що відповідач ОСОБА_2 здійснює будівництво багатоквартирного будинку в установленому законом порядку, останнє не є самочинним і жодних прав позивачів вказаним будівництвом не порушено, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області було зареєстровано Декларацію від 19.12.2014 року №ОД082143552068 про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_2 . Крім того, в період з 28.04.2015 року по 06.05.2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області на підставі колективного звернення ОСОБА_13 та інших громадян від 21.04.2015 року було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами вищевказаної перевірки 06.05.2015 року було складено Акт, яким встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_2 виконуються будівельні роботи з відхиленням від проектних рішень, що є порушенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність». У зв`язку з цим, наказом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 10.08.2015 року № 55 «СК» скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану 19.12.2014 року за № ОД 082143520681. Не погоджуючись із вказаним наказом, ОСОБА_2 оскаржив його в судовому порядку. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 року по справі № 815/4673/15 визнано неправомірним та скасовано наказ Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 10.08.2015 № 55 «СК» «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт». Однак, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 року апеляційні скарги Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області та ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 було задоволено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування наказу від 10.08.2015 року № 55 (т.1, а.с.165-167). При цьому, вищевказаною постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 року було встановлено, що категорію складності об`єкту будівництва зазначено II замість ІІІ категорії складності, оскільки площа об`єкта будівництва складає 1305,4 кв.м. У ході перевірки посадовими особами відповідача встановлено, що згідно єдиного реєстру виданих ліцензій, ліцензія АВ № 595458 належить Центру науково-технічної творчості молоді по архітектурі та будівництву Одеської державної академії будівництва та архітектури. Виходячи з викладеного, виконавець робіт пред`явив проект, розроблений центром НТТМ з архітектури та будівництва академії будівництва України (ліцензія А № 595458), назва якого не відповідає даним єдиного реєстру. У пред`явленому проекті в описовій частині на листі АР-2 архітектурно-планувального рішення запроектовано житловий чотирьохповерховий будинок розмірами в осях 44,1х16,39 м. Згідно містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, виданих Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради від 27.11.2014 року № 01-13/329ог, розміри в осях повинні становити 20,82 х 16,39 м. Разом з тим, замовником будівництва ОСОБА_2 подано декларацію про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_1 , яку зареєстровано Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 12.08.2015 року за № ОД 082152230729. Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області було здійснено позапланову перевірку за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якої встановлено, що замовником будівництва виконуються роботи з влаштування балконів по периметру вказаного будинку з другого по четвертий поверхи, також зафіксовано, що з тильного боку будинку встановлені випуски арматури в міжповерхових перекриттях для з`єднання існуючої частини будинку з новою, що не передбачено проектною документацією. На момент перевірки також виконувалися будівельні роботи зі з`єднання існуючого стрічкового фундаменту під чашу басейна з фундаментом будинку та залиття єдиної залізобетонної монолітної плити, також для влаштування нової частини будинку, яка не передбачена проектною документацією. Додатково встановлено, що розташування міжкімнатних перегородок не відповідає вимогам проектної документації. Перевіркою встановлено, що вищевказані роботи з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_1 виконуються з істотним порушенням будівельних норм і правил. За результатами перевірки складено акт від 27.08.2015 року, в якому відображено зазначені вище порушення містобудівного законодавства (т.1, а.с.51-54). У зв`язку з цим, наказом Департаменту від 04.09.2015 року № 64 «СК» скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 12.08.2015 року № ОД 082152230729. 29.09.2015 року посадовими особами Департаменту на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08.09.2015 року № 976, а також звернень позивачів ОСОБА_13 та ОСОБА_17 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами перевірки встановлено, що на земельній ділянці ОСОБА_2 виконано будівельні роботи з будівництва чотирьохповерхового житлового будинку та відкритого басейну без права на їх виконання. За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 29.09.2015 року, в якому відображено вищенаведені порушення, а також порушення, встановлені попередніми перевірками від 10.08.2015 року та від 27.08.2015 року та винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 29.09.2015 року щодо зупинення виконання будівельних робіт на зазначеному об`єкті з 25.09.2015 року. 24.09.2015 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення № 328, яким скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , надані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради листом від 27.11.2014 року для будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну, зі знесенням існуючих на дільниці будівель та споруд (т.1, а.с.26). Крім того, 20 січня 2016 року Київською районною адміністрацією Одеської міської ради було видано розпорядження № 42, яким зобов`язано відповідача ОСОБА_2 у десятиденний термін знести самочинно збудований будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.24). Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року по справі № 815/6834/15, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року та ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2016 року, було зобов`язано ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудований будинок за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.61-67, 168-176, т.2, а.с.57-60). Наказом № 01-13/50ДАБК Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 09.11.2016 року було скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 082152230729 від 12.08.2015 року з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_2 , код НОМЕР_1 . Наказом № 01-13/ДАБК від 09.11.2016 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 142162742201 від 30.09.2015 року з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_2 . В вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ч.ч.1,2,4,5 ст. 376 житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. При цьому, право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості, мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано послався на Постанову пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30 березня 2012 року, згідно якої під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки, зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки. Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України №3038-VI дозвільний документ (статті 3537), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об`єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі. Вирішуючи питання про порушення прав позивачів незаконною забудовою відповідачем ОСОБА_2 , суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до п. 3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Так, відповідно до ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність», під час організації та виконання будівельних робіт зі створення об`єкта архітектури не повинні бути порушені права та інтереси суміжних землекористувачів прилеглих земельних ділянок, власників розташованих на них будинків і споруд. Крім того, за змістом ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва. Отже, для можливості будівництва з подальшим уведенням в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта необхідно отримати письмову згоду суміжного землекористувача, власника будинку. З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2014 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0,0799га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Позивач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 Позивач ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право на земельну ділянку серії ЯЕ № 759385 (т.1, а.с.180). Із вищевикладеного слід дійти висновку про те, що позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є власниками суміжних з відповідачем ОСОБА_2 земельних ділянок. Згідно висновку №31/08-2015 року за результатами проведення судової комісійної будівельно-технічної експертизи, розташування житлового будинку незавершеного будівництва на території земельної ділянки по АДРЕСА_1 не забезпечує дотримання протипожежних та побутових розривів до існуючих господарських будівель, розташованих на території суміжних домоволодінь по АДРЕСА_5 та по АДРЕСА_6 , чим порушує вимоги пунктів 3.25* та 3.25а* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (т.2, а.с.79-138). Крім того, у вищезазначеному висновку вказано, що існуюча щільність забудови земельних ділянок, суміжних з ділянкою по АДРЕСА_1 , не дає змоги виконати будівництво житлового будинку з геометричними характеристиками об`єкту, вказаними в робочому проекті індивідуального житлового будинку з дотриманням нормативно встановлених протипожежних та побутових розривів між об`єктом будівництва та господарськими будівлями по АДРЕСА_6 та житловим будинком по АДРЕСА_5 . Пунктом 3 вказаного висновку також встановлено, що рівні природного освітлення в житлових приміщеннях житлового будинку по АДРЕСА_5 занижені та не відповідають нормативним рівням згідно ДБН В.2.5-28-2006 (зміна №2). У висновку зафіксовано відхилення від проектної документації в частині влаштування балконних плит по фасаду, що межує з домоволодінням по АДРЕСА_5 . У відповідності до ст.ст. 28, 29 Закону України «Про планування і забудову територій», дозвіл на виконання будівельних робіт визначається як документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Проектна документація на будівництво об`єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку. При цьому, суд також обґрунтовано послався на Постанову Кабінету Міністрів України «Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» від 30.09.2009р. № 1104, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закон України «Про архітектурну діяльність», Наказ Державного комітету з будівництва та архітектури України ДБН А.2.2-3-2004 Так, судом обґрунтовано встановлено, що дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва чотирьохповерхового будинку на 59 квартир за адресою АДРЕСА_1 , відповідачу ОСОБА_2 не надавалось, документів, що передбачені ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»та ст.ст. 29, 38 Закону України «Про планування і забудову територій» у відповідача немає. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявники апеляційних скарг не надали суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційних скарг. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційних скарг його не спростовують, оскільки рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Що стосується доводів заявника апеляційної скарги ОСОБА_2 викладених його представником - адвокатом Драгун А.С. в письмових поясненнях стосовно того, що будівельні роботи з будівництва чотирьохповерхового будинку проводились з дозволу державних органів, які не мають права скасовувати свої ж рішення, а тому будівництво не є самочинним, стосовно того, що Декларація про початок будівельних робіт від 12.08.2015 року № ОД 082152230729 є чинною, так як наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 04 вересня 2015 року № 64 «СК» скасований на підставі наказу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 16 червня 2016 року № 153 (т.8, а.с.18-25), то колегія суддів зазначає, що вказані вище обставини не спростовують висновку, який викладений в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року про порушення прав позивачів і про порушення будівельних норм і правил України при будівництві чотирьохповерхового будинку в АДРЕСА_1 . При цьому колегія суддів не зазначає про преюдиційність вказаних обставин, а лише про констатацію цього факту в мотивувальній частині рішення суду, яке набрало законної сили і є чинним на даний час, про що було вказано вище (т.1, а.с.61-67, 168-176, т.2, а.с.57-60). Стосовно посилання на Висновок судової будівельно-технічної експертизи, виконаної за заявою адвоката Драгун А.С., для подання до Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/11330/17 від 07.02.2022 року (т.8, а.с.29-40), то колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст.ст. 102, 103 УПК України, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, судом може бути призначена експертиза або відповідні висновки експертів можуть надаватися суду сторонами (стороною), у разі підготовлення їх на замовлення такого учасника справи. Разом з тим, згідно зі ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. З цих підстав колегія суддів зазначає, що вказаний Висновок експертизи здійснений у другій цивільні1й справі, а тому може слугувати доказом по даній справі, разом і іншими доказами у справі. Проте, як було зазначено вище, із матеріалів справи вбачається, що будівництво чотирьохповерхового будинку було здійснено відповідачем ОСОБА_2 з порушенням прав позивачів, будівельних норм і правил, а також ДБН 360-92 «Містобудування, Планування і забудова міських і сільських поселень», яке було чинним нас ухвалення оскаржуваного судового рішення, що зазначено також у Висновку комісійної будівельно-технічної експертизи № 31/08-2015 від 29.12.2015 року (т.2, а.с.135-138), а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . При цьому колегія суддів зазначає, що зміни до адреси спірного нерухомого майна вносились після винесення рішення суду першої інстанції, зокрема 31 липня 2017 року були внесені зміни до адреси: АДРЕСА_2 змінено на АДРЕСА_1 , а 07 серпня 2017 року адреса: АДРЕСА_1 змінена на АДРЕСА_2 , про що вказано в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року (т.6, а.с.110-111). Зазначені обставини свідчать про те, що спірний багатоквартирний житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 і по АДРЕСА_2 , є одним і тим же чотирьохповерховим будинком. Стосовно обраного позивачами способу захисту, то колегія суддів вважає, що позивачі по даній справі обрали належний спосіб захисту і саме після задоволення їх позовних вимог, будуть поновлені їх права на належні умови проживання і користування належним чином своєю власністю. Що стосується доводів заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 про існування рішення Одеського окружного адміністративного суду, яким скасовано наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 04 вересня 2015 року № 64 «СК», то колегія суддів зазначає, що вказане судове рішення в подальшому, а саме: постановою КАС ВС від 16.01.2020 року також було скасовано, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а в подальшому позовні вимоги ОСОБА_2 у даній справі № 815/611/16 були залишені без розгляду. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судовим рішенням фактично порушені його права на житло, а також на те, що матеріали справи не мають доказів порушення прав позивачів здійсненням будівництва чотирьохповерхового будинку в АДРЕСА_1 , також не спростовують висновку, який викладений в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року та висновку комісійної будівельно-технічної експертизи № 31/08-2015 від 29.12.2015 року (т.2, а.с.135-138), якими встановлено порушення прав позивачів і порушення будівельних норм і правил України при будівництві чотирьохповерхового будинку в АДРЕСА_1 . Стосовно того, що на даний час спірний житловий будинок вже збудований, то колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч.ч.1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м.Одеси від 10 січня 2017 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17.04.2023року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда О.С. Комлева Т.В. Цюра