Постанова 4809 № 394/833/22

ПОСТАНОВА Іменем України 17 квітня 2023 року м. Кропивницький справа № 394/833/22 провадження № 22-ц/4809/544/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Комунальне підприємство «Новоархангельське житлово-комунальне господарство», розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Новоархангельське житлово-комунальне господарство» на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2023 року у складі судді Краснопольської Л. П. і В С Т А Н О В И В: В грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Комунального підприємства «Новоархангельське житлово-комунальне господарство» (далі КП «Новоархангельське житлово-комунальне господарство») та просила стягнути на свою користь середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 89 371,56 грн та судовий збір у розмірі 992,40 грн. Позовна заява мотивована тим, що з 06 травня 2016 року по 12 листопада 2021 року позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем. 12 листопада 2021 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади у зв`язку з виходом на пенсію, а роботодавцем була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 37 830,91 грн. Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2022 року з відповідача на користь позивача було стягнуто зазначену заборгованість по заробітній платі. За таких обставин, ОСОБА_1 вважала, що на її користь підлягає стягненню середня заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні в період з 12 листопада 2021 року по 26 травня 2022 року, а тому звернулась до суду з позовом. Рішенням Новоархангелського районного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Новоархангельське житлово-комунальне господарство» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати задоволено. Стягнуто з КП «Новоархангельське житлово-комунальне господарство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 89 371 грн 56 коп. Стягнуто з КП «Новоархангельське житлово-комунальне господарство» на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 992 грн 40 коп. Рішення суду мотивовано тим, що роботодавцем була нарахована, але не виплачена заробітна плата позивачу розмірі 37 830,91 грн, яка рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2022 року була стягнута на користь ОСОБА_1 , а тому з відповідача підлягає стягненю середня заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 89 371 грн 56 коп за період із дня звільнення з посади по день ухвалення рішення. В апеляційній скарзі КП «Новоархангельське житлово-комунальне господарство» просить скасувати рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2023 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. При розрахунку робочих днів судом першої інстанції було неправильно вказано їх кількість, що суттєво вплинуло на розмір шкоди. Позивач не довела, що зверталася на момент звільнення до відповідача з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі. Відповідач просить врахувати його інтереси, які полягають у збереженні підприємством матеріального та фінансового становища і платоспроможності та зменшити розмір суми до розумної пропорції та істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком, що буде доцільним і справедливим та значно пом`якшить негативні наслідки загального спаду в економіці підприємства. Усяке явище, яке перешкоджає підприємству належно виконати свої обов`язки перед працівником, якщо підприємство проявило належну дбайливість щодо цього, виключає вину підприємства та не перетворює відповідальність відповідача на каральну санкцію. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою. За приписами ч. 1ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову становить 89 371,56 грн, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2022 становить 248100 грн, станом на 01.01.2023 становить 268 400 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПКУкраїни межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з КП «Новоархангельське житлово-комунальне господарство» та займала посаду економіста. Наказом № 37 від 12 листопада 2021 року ОСОБА_1 була звільнена, в зв`язку з виходом на пенсію. Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2022 року по цивільній справі № 394/75/22 задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 37 830,91 грн. Згідно довідки, наданої КП «Новоархангельське житлово-комунальне господарство», ОСОБА_1 дійсно працювала в даному підприємстві з 05.06.2016 по 12.11.2021 за основним місцем роботи, займаючи посаду економіста, з заробітною платою за 2021 робочий рік всього 146 590,41 грн. Згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб, платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, сформованих на запит позивача Новоархангельською ДПІ Головного управління ДПС у Кіровоградській області станом на 19.06.2022, ОСОБА_1 отримала за місцем своєї роботи в КП «Новоархангельське житлово-комунальне господарство» за вересень та жовтень 2021 року по 13 600 грн. Відповідно до довідки № 4 від 11.01.2023, наданої КП «Новоархангельське житлово-комунальне господарство» економісту ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за останні два календарні місяці, що передували звільненню в такому розмірі: за вересень 2021 року 13 600 грн, за жовтень 2021 року 13 600 грн; кількість робочих днів у місяцях, що передували звільненню: вересень - 22 днів, жовтень 20 днів, всього 42 дні. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно із частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення. Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24 листопада 1980 року ОСОБА_1 заяймала посаду економіста в КП «Новоархангельське житлово-комунальне господарство» з 06.05.2016 по 12.11.2021 (а. с. 8). Наказом від 12.11.2021 № 37 директора КП «Новоархангельске житлово-комунальне господарство» позивач була звільнена із азйманої посади у зв`язку з виходом на пенсію (а. с. 9). Копією довідки, виданої директором КП «Новоархангельське житлово-комунальне господарство» підтверджується, що заборгована позивачеві заробітна плата складає 37 830 грн 91 коп з них: за вересень 2021 року 7 524 грн 23 коп, за жовтень 2021 року 10 812 грн, за листопад 2021 року- 4 914 грн 54 коп, компенсація за невикористані дні щорічної відпустки 3 768 грн 14 коп, матеріальна допомога в листопаді 2021 року 10 812 грн (а. с. 13). Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2022 року стягнуто з КП «Новоархангельське житлово-комунальне господарство» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 37 830 грн 91 коп з них: за вересень 2021 року 7 524 грн 23 коп, за жовтень 2021 року 10 812 грн, за листопад 2021 року 4 914 грн 54 коп, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки 3 768 грн 14 коп, матеріальна допомога в листопаді 2021 року 10 812 грн (а. с. 10-12). Згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб, платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, сформованих на запит позивача Новоархангельською ДПІ Головного управління ДПС у Кіровоградській області станом на 19.06.2022, ОСОБА_1 отримала за місцем своєї роботи в КП «Новоархангельське житлово-комунальне господарство» за вересень та жовтень 2021 року по 13 600 грн (а. с. 14-16). Суд першої інстанції, встановивши, що роботодавець своєчасно не здійснив із працівником розрахунку при звільненні, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення із відповідача відповідно до статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку. Проте, суд не може погодитися із визначеним розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з огляду на таке. Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18). З аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що 37 830 грн 91 коп заробітної плати належної позивачу, не було виплачено їй у день звільнення. За змістом п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі Порядок) встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з п. 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку). Отже, середній заробіток за весь час затримки розрахунку визначається відповідно до Порядку, шляхом множення суми середньоденної заробітної плати працівника на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. За змістом довідки № 4 від 11.01.2023, наданої КП «Новоархангельське житлово-комунальне господарство», економісту ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за останні два календарні місяці, що передували звільненню в такому розмірі: за вересень 2021 року 13 600 грн, за жовтень 2021 року 13 600 грн; кількість робочих днів у місяцях, що передували звільненню: вересень - 22 дні, жовтень 20 дні, всього 42 дні (а. с. 28). За таких обставин, середньоденна заробітна плата позивача становить (13 600+13 600)/42=647,62 грн. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з моменту звільнення по день ухвалення рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2022 року. Розраховуючи середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції неправильно встановив кількість робочих днів за час затримки розрахунку при звільненні, та помилково вважав, що вона становить 138 днів, замість правильної кількості - 135 днів. За таких обставин суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що при розрахунку робочих днів судом першої інстанції було неправильно вказано їх кількість. Врахувуючи викладене середній заробіток за весь час затримки розрахунку ОСОБА_1 має обраховуватись таким чином: 647,62 середньоденна заробітна плата х 135 (число робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком з 13 листопада 2021 року по 26 травня 2022 року) = 87 428,70 грн. Разом з тим, вказана сума компенсації позивачу середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (87 428,70) є майже в два рази більша ніж сума заборгованості по заробітній платі (37 830,91 грн). Суд, з урахуванням вищезазначених висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, дій позивача та відповідача дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 10 000, грн, що є співмірним розміру заявлених позивачем вимог. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, але є співмірною розміру заборгованості. Подібний висновок щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 363/3659/20 (провадження № 61-6476св22), від 05 жовтня 2022 року у справі № 753/6287/21 (провадження № 61-6807св22) та від 15 березня 2023 року у справі № 201/8085/21 (провадження № 61-11636св22). З огляду на викладене, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про непропорційність розміру стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із розміром заробітної плати. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довела, що зверталася на момент звільнення до відповідача з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі, оскільки при звільненні працівника роботодавець зобов`язаний виплатити звільненому працівнику належних йому сум у строки зазначені в статті 116 КЗпП України, тобто в день звільнення. На викладене суд першої інстанції уваги не звернув, як наслідок, дійшов помилкового висновку в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України є підставами зміни рішення суду першої інстанції. У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначеного судом розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з КП «Новоархангельське житлово-комунальне господарство» на користь ОСОБА_1 , шляхом його зменшення з 89 371,56 грн до 10 000 грн. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 89 371,56 грн до 10 000 грн, що становить 11,19 % (10 000*100/89 371,56) від ціни позову, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні. В порядку розподілу судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам за подання позовної заяви з КП «Новоархангелсььке житлово-комунальне господарство» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 111,05 (992,4*11,19%) грн судового збору. За подання апеляційної скарги в порядку розподілу судових витрат пропорційно задоволеним вимогам з ОСОБА_1 на користь КП «Новоархангелське житлово-комунальне господарство» підлягає стягненню 1 322,02 (1 488,6*88,81 %) грн судового збору. Остаточно, шляхом проведення взаємозаліку, із ОСОБА_1 на користь КП «Новоархангелсььке житлово-комунальне господарство» підлягає стягненню 1 210,97 грн (1 322,02-111,05). Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Новоархангельське житлово-комунальне господарство» задовольнити частково. Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2023 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та судового збору змінити. Зменшити розмір стягнутого з Комунального підприємства «Новоархангельське житлово-комунальне господарство» (код ЄДРПОУ 40462850) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до розміру 10 000 (десять тисяч) грн. Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Новоархангельське житлово-комунальне господарство» (код ЄДРПОУ 40462850) 1 210 (одна тисяча двісті десять) грн 97 коп судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді О. Л. Карпенко О. І. Чельник