Постанова Полтавський апеляційний суд № 528/1206/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 528/1206/21 Номер провадження 22-ц/814/2840/23Головуючий у 1-й інстанції Татіщева Я.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В. за участю секретаря: Ракович Д. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2022 року у складі судді Татіщевої Я. В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Гребінківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька,- в с т а н о в и в: У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив суд зобов`язати Гребінківський районний відділ ДРАЦС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) виключити відомості про нього, як батька дитини, з актового запису про народження № 12 від 23 січня 2013, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Гребінківського районного управління юстиції, щодо народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та внести зміни до вказаного актового запису, записавши батька дитини зі слів матері. Позов мотивовано тим, що з березня по серпень 2012 року він перебував із відповідачем ОСОБА_1 у близьких стосунках. 29.09.2012 відповідач зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 , за час перебування у шлюбі у них народився син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У 2014 році у телефонній розмові відповідач повідомила йому, що розлучається із своїм чоловіком та що саме він, ОСОБА_2 , є батьком її сина ОСОБА_6 . Зазначав, що вони відновили стосунки, почали спільно проживати та вели спільний побут. Оскільки він повірив у те, що саме він є батьком ОСОБА_6 , то у 2015 році разом із відповідачем подав спільну заяву до Гребінківського РВ ДРАЦС про визнання батьківства, а колишній чоловік відповідача, ОСОБА_4 , подав заяву про відмову від дитини. Вказував, що у 2016 році вони з відповідачем розірвали їх стосунки та почали жити окремо, а у 2019 році вона звернулася до суду із заявою про стягнення з нього аліментів на утримання сина. Під час розмови, яка мала місце у 2020 році, ОСОБА_1 повідомила йому, що він не є біологічним батьком дитини, що протягом 2020-2021 року він почав і сам помічати, оскільки син зовсім на нього не схожий, а схожий на колишнього чоловіка відповідачки. За таких обставин вважав, що у нього наявні підстави для подачі позову про виключення запису про його батьківство з актового запису про народження дитини. Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Виключено відомості про ОСОБА_2 , як батька ОСОБА_3 із актового запису про народження № 12, що складений 23 січня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Гребінківського районного управління юстиції Полтавської області. Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на оплату судової молекулярно генетичної експертизи у розмірі 7 614 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на оплату судового збору у розмірі 908 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не має кровного споріднення з дитиною - ОСОБА_3 , 2013 року народження, внесення відомостей про нього як батька дитини та виникнення на підставі цього прав та обов`язків щодо дитини є безпідставним та таким, що порушує права позивача. Не погодившись з вказаним рішенням в частині стягнення витрат на правничу допомогу, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати як незаконне та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у стягненні на його користь з неї витрат на правничу допомогу. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в поданій позовній заяві позивачем орієнтовний (попередній) розрахунок судових витрат не зазначався, а також перелік документів на підтвердження понесених стороною судових витрат на правову допомогу до позовної заяви не надавався, що суперечить вимогам статті 134 ЦПК України. Такий перелік доказів на підтвердження понесених витрат був долучений адвокатом Барташем М. М. до матеріалів справи разом із заявою лише 22.11.2022. Проте, даний перелік документів на її адресу направлений не був, що фактично позбавило її можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру судових витрат, що, на її думку, є однією із підстав для відмови у задоволенні вимоги позивача в цій частині. Зазначає, що долучений до матеріалів справи ордер про надання правової допомоги від 23.11.2021 не відповідає вимогам, встановленими до типової форми ордера відповідно до «Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги», затвердженого рішенням ради адвокатів України, оскільки не містить в собі двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката ЄРАУ. Окрім того, позивач не надав нотаріально посвідченої довіреності щодо представництва адвоката Барташа М. М. у даному цивільному процесі. Таким чином вважає, що адвокат Барташ М. М. не мав відповідного повноваження приймати участь у даній справі як представник позивача на підставі ордеру, який не відповідає законодавству України та без відповідної нотаріально посвідченої довіреності, про яку йдеться у статті 62 ЦК України, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув. Також вказує, що в матеріалах справи наявний не договір про надання правової допомоги, а угода про здійснення адвокатської діяльності, що суперечить вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та правилам ЦПК України. Вважає, що задоволені судом витрати на правничу допомогу в сумі 20 000 грн не є співмірними зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих адвокатом послуг тощо. В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ОСОБА_2 в суді першої інстанції здійснювалось адвокатом Барташем М. М. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1170, виданого Полтавською ОКДКА 22.02.2012) на підставі ордеру про надання правової допомоги серії ПТ № 195809 від 23.11.2021 та угоди про здійснення адвокатської діяльності від 10.12.2020, яка містить права та зобов`язання адвоката при наданні юридичної допомоги з усіх питань правозастосування, що зачіпають права, свободи та охоронювані законом інтереси клієнта (а. с. 25-27). 20.08.2022 сторони уклади Додаток до Угоди на здійснення адвокатської діяльності, якою погодили розмір гонорару адвоката в сумі 20 000 грн, строк його оплати до 25.08.2022, а також оплату додаткових послуг до гонорару (судовий збір, вартість проведення судових експертиз та оплату вартості висновків фахівців, поштові витрати тощо) (а .с. 121). На підтвердження обсягу проведеної роботи з професійної правничої допомоги надано акт приймання-передачі наданих послуг від 25.08.2022 на суму 20 000 грн. Як вбачається з квитанції від 25.08.2022 ОСОБА_2 сплачено адвокату Барташу М. М. 20 000 грн (а. с. 122). Згідно Додатку до Угоди від 25.08.2022 на підставі угоди адвокатом Барташем М. М. було надано правничу допомогу в листопаді 2021 року наступного характеру: попереднє опрацювання матеріалів, консультація - 1 год на суму 2 000 грн; опрацювання законодавчої бази - 1 год на суму 2 000 грн; формування правової позиції, отримання додаткових доказів - 1 год на суму 2 000 грн; підготовка процесуальних документів, позовна заява - 2 год на суму 4 000 грн; представництво інтересів клієнта в суді - 5 год на суму 10 000 грн (а. с. 123). Вказані докази понесених витрат на правничу допомогу були надані адвокатом Барташ М. М. до закінчення підготовчого засідання у справі 22.11.2022. Ухвалюючи рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в сумі 20 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що вказані витрати понесені позивачем у зв`язку із розглядом зазначеної справи та врахував обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в цій частині, апеляційний суд виходить з наступного. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За правилами пункту 6 частини першої статті 264, пункту 2 частини п`ятої статті 265 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, про що зазначається у резолютивній частині рішення. Витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас за змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України). Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Такі ж критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, Баришевський проти України, Меріт проти України та ін.). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Заперечуючи проти стягнення витрат на правничу допомогу, ОСОБА_7 серед іншого посилалася на те, що заявлені витрати на правничу допомогу не є співмірними складності справи, витраченому адвокатом часу та обсягу наданих послуг, а також критерію розумності та обґрунтованості таких витрат. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими доводами апеляційної скарги, оскільки участь адвоката у судових засіданнях, як представника позивача, при розгляді справи тривала з 13:16:04 год до 13:21:34 год, що підтверджується журналом судового засідання № 900497 від 11.01.2022 (а. с. 45-46), тоді як в акті виконаних робіт безпідставно вказано на 5 годин надання таких послуг на суму 10 000 грн. Крім того, вимоги позивача, які ґрунтуються на відсутності кровного споріднення між ним та дитиною відповідача, не вимагали складного процесу доказування, а законодавча база та судова практика такої категорії справ не зазнавала будь-яких змін, що викликали б необхідність її опрацювання. Отже, враховуючи осяг наданих адвокатом послуг та незначну складність справи, виходячи з критерію реальності та розумності вартості адвокатських послуг, їх обґрунтованості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про зміну оскаржуваного рішення суду першої інстанції та зменшення розміру понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу адвоката до 3 000 грн. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу не спростовують. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2022 року в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , понесених ним витрат на правничу допомогу з 20 000 грн до 3 000 грн. В іншій частині рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. В. Прядкіна