Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/4042/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/4042/22 пров. № А/857/593/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Кушнерика М.П., Большакової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року (головуючий суддя Мартиць О.І., м. Тернопіль) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії з 01.03.2022, зобов`язати відповідача проводити з 01.03.2022 виплату пенсії без обмеження максимальним розміром. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати таке і постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі зазначає, що він являюсь пенсіонером Міністерства оборони України і пенсія йому призначена у відповідності до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Відповідачем з 01.03.2022 року, на підставі пункту 2 постанови Кабінету міністрів України від 16 лютого 2022 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» проведено підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення 1,14. Однак, обмежено максимальний розмір пенсії, розміром пенсії встановленим на 01.04.2019 року із посиланням на обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність Суд 1-ї інстанції, відмовляючи в позовній вимозі, прийняв до уваги те що відповідно до частини п`ятої статті 43 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) (в редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-УІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Просить суд апеляційної інстанції звернути увагу на аргументи, які доводять законність позовної вимоги щодо виплати йому пенсії без обмеження її розміру максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність) та неправильне застосування норм права судом 1 -ї інстанції: Суд 1-ї інстанції, відмовляючи у позові, невірно застосував норми права викладені в постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», зазначивши, що спірним у межах даного спору є не питання обмеження пенсії позивача максимальним розміром, а підвищення пенсії за рахунок її індексації. Однак, відповідач у своїй відмові проводити виплату пенсії з 01.03.2022 року без обмеження максимальним розміром не заперечує факту проведення Позивачу індексації пенсії (див. розрахунок пенсії наданий Відповідачем), а заперечує сам факт її виплати без обмеження максимальним розміром. З 01.10.2011 року Законом № 3668-УІ внесена норма в статтю 43 Закону № 2262-ХІІ: «максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10-ти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність», яка рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнана неконституційною. Таким чином, висновок суду про обов`язковість застосування положення Закону № 3668-УІ у даному випадку (пенсія призначена у відповідності до Закону № 2262-ХІІ) - є невірний, тому що норма Закону, яка внесена у вигляді зміни в інший Закон, теж вважається неконституційною, в разі винесення Конституційним Судом України такого рішення з зазначенням лише Закону, в який внесено цю зміну. Згідно із Законом України від 24.12.2015 №848-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ доповнено частиною 7 про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016. Згідно із п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, зокрема, ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, з 20.12.2016 нечинною є ч. 7 ст. 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-УПІ, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ слова і цифри «у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017». Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-УІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Це означає, що упродовж 2017 року ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774 до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Даний висновок узгоджується із позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 09.11.2020 №813/678/18. Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21-44а10). Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги, тощо в залежність від видатків бюджету. Крім того, апелянт звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену в його постановах: від 06.11.2018 року (по справі № 522/3093/17), від 12.03.2019 року (по справі № 522/3049/17). Обидві справи відкриті за позовами осіб, пенсія яким була призначена у відповідності до Закону № 2262-ХІІ аналогічними його позову. В зазначених постановах Верховний Суд України касаційні скарги Головних управлінь Пенсійного фонду України в областях залишив без задоволення, а рішення (постанови та ухвали) судів 1-ї та 2-ї інстанцій, які винесені на користь позивачів, - без змін. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років, яка йому призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та забезпечення деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 у справі №500/2176/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року в розмірі 90% суми грошового забезпечення у редакції статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинної станом на дату призначення пенсії без обмеження її максимальним розміром. Згідно з перерахунком пенсії на підставі рішення суду підсумок пенсії позивача склав 30197,10 грн, водночас останньому не виплачено індексації на підставі Постанови №118. Не погоджуючись із такою виплатою пенсії, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром. Листом від 08.11.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило позивача про виконання рішення суду про перерахунок пенсії з 01.04.2019. Також у листі зазначено, що Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали, законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов`язань в установленому чинним законодавством порядку. У разі, якщо виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, такі виплати продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. Таким чином, на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 у справі №500/2176/21 пенсію позивачу встановлено без обмеження її максимального розміру (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги) станом на дату, з якої судом зобов`язано провести перерахунок пенсії. Постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118 встановлено, що з 1 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21, і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт 1,14 у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Враховуючи, що пенсійна виплата позивача встановлена в розмірі 27496,77 грн та перевищує максимальний розмір визначений законом, тому виплата індексації не проводиться. Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини п`ятої статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» установлено, що з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2021 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім перерахунків пенсії, що проводилися у період з 1 січня 2021 р. до 28 лютого 2022 р. за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 зазначеного Закону. Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Отже, умовою для проведення індексації пенсійних виплат є, зокрема призначення пенсій відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення, однак в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Як уже зазначалось вище, на виконання рішення суду у справі №500/2176/21 пенсійний орган провів перерахунок пенсії позивача без обмеження її максимального розміру. При цьому пенсійний орган не виплатив позивачу індексацію пенсії відповідно до Постанови №118, оскільки, на переконання відповідача, пенсія позивача перевищує максимальний розмір, визначений законом. З огляду на вказані обставини, слід вважати, що обрахунок пенсії позивачу проведено без застосування обмеження максимальним розміром, яке було встановлено судовим рішенням у справі №500/2176/21, однак при цьому не виплачено позивачу індексація, що встановлена Постановою КМУ №118, При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем не оспорюється невиплата індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118, тому оскільки відсутнє з боку відповідача обмеження пенсії позивача максимальним розміром, то відповідно і суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року по справі № 500/4042/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді М. П. Кушнерик О. О. Большакова