Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 340/671/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 340/671/22 Суддя (судді) першої інстанції: Гаврилюк В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, - ВСТАНОВИЛА : У січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, в якому просив: - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати та перерахувати на рахунок Кіровоградського окружного адміністративного суду компенсацію за невідбуті щорічні додаткові відпустки за 2006-2009 роки суддею Компаніївського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1; - стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на користь позивача моральну шкоду у сумі 20000 грн. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року передано справу № 340/671/22 голові Кіровоградського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо передачі справи за підсудністю. Наказом голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року № 3 матеріали справи № 340/671/22 передано до Третього апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року адміністративну справу № 340/671/22 передано за підсудністю у Черкаський окружний адміністративний суд. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за невідбуті щорічні додаткові відпустки за 2006-2009 роки під час роботи ним на посаді судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області; - зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати та перерахувати на рахунок Кіровоградського окружного адміністративного суду для подальшої виплати ОСОБА_1 компенсацію за невідбуті щорічні додаткові відпустки за 2006-2009 роки під час роботи ним на посаді судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року виключивши з 2 абзацу резолютивної частини словосполучення "та виплаті" та 3 абзацу резолютивної частини словосполучення "для подальшої виплати ОСОБА_1 ". Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував обраний позивачем спосіб захисту та безпідставно вийшов за межі позовних вимог. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Указом Президента України від 23 грудня 2005 року № 1824/2005 ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років суддею Компаніївського районного суду Кіровоградської області. Постановою Верховної Ради України від 13 січня 2011 року № 2934-VI позивач обраний на посаду судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області безстроково. Постановою Верховної Ради України від 12 травня 2011 року № 3336-VI позивач обраний на посаду судді Кіровоградського окружного адміністративного суду. Наказом від 08 червня 2011 року № 30-К позивач звільнений з посади судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області у зв`язку з переведенням на посаду судді Кіровоградського окружного адміністративного суду, де працює на час вирішення спору. На звернення позивача від 04 січня 2022 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області листом від 18 січня 2022 року №126/22 повідомило про те, що на час переведення з посади судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області на посаду судді Кіровоградського окружного адміністративного суду у 2011 році йому не виплачувалася та не перераховувалася до Кіровоградського окружного адміністративного суду грошова компенсація за ненадані щорічні додаткові відпустки (15 календарних днів щороку) у зв`язку з відсутністю на той момент відповідного стажу. Вважаючи протиправним ненарахування та неперерахування на рахунок Кіровоградського окружного адміністративного суду компенсації за невідбуті щорічні додаткові відпустки за 2006-2009 роки позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення дійшов висновку про те, що для повноти захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, визнати дії відповідача протиправними та зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати та перерахувати на рахунок Кіровоградського окружного адміністративного суду для подальшої виплати ОСОБА_1 компенсації за невідбуті щорічні додаткові відпустки за 2006-2009 роки. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (що був чинний на момент обрання позивача суддею) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок (ч. 1). Суддям виплачувалася щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи (ч. 4). Суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів (ч. 5). Для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги (ч. 6). Як встановлено судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі № 340/319/19 зазначено, що оскільки з 14 серпня 1995 року до 25 липня 2000 року позивач перебував на обліку в кадрах Міністерства внутрішніх справ і проходив службу в органах внутрішніх справ із присвоєнням йому спеціального звання, зазначений період навчання в Університеті внутрішніх справ підлягає включенню до стажу державної служби, що дає право на отримання надбавки за вислугу років. Так вказаним рішенням Черкаський окружний адміністративний суд зобов`язав Кіровоградський окружний адміністративний суд зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби, який враховується при обчисленні щомісячної доплати за вислугу років, період проходження ним служби в органах внутрішніх справ після присвоєння спеціального звання рядовий міліції з 14 серпня 1995 року до 27 липня 2000 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі № 340/2321/21, що залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково: - зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області перерахувати та виплатити заробітну плату (заробітна плата, кошти за відпустку, лікарняні виплати, відрядження, матеріальна допомога, інші нарахування) ОСОБА_1 за період з 06 січня 2006 року по 06 червня 2006 року включно та з 24 січня 2007 року по 08 червня 2011 року включно, врахувавши, що станом на 06 січня 2006 року стаж роботи, який береться для обрахунку надбавки за вислугу років, склав більше 10 років (первинний розмір надбавки становить 20%), з урахуванням раніше отриманої заробітної плати; - зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 усі виплати із заробітної плати за періоди з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 08 червня 2011 року включно, врахувавши, що надбавка за вислугу років обчислюється від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи (у всіх видах виплат (заробітна плата, кошти за відпустку, лікарняні виплати, відрядження, матеріальна допомога, інші нарахування), з урахуванням раніше отриманої заробітної плати; - зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у період з 06 січня 2006 року по 08 червня 2011 року. У мотивувальній частині вказаного рішення суд зазначив, що з урахування періоду проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ після присвоєння спеціального звання рядовий міліції з 14 серпня 1995 року до 27 липня 2000 року (період навчання в університеті МВС), стаж державної служби позивача станом на момент обрання суддею вперше, а саме станом на 06 січня 2006 року, становив 10 років 04 місяці 20 днів. Також Дніпропетровський окружний адміністративний суд у рішенні від 22 липня 2021 року у справі № 340/2321/21 дійшов висновку про те, що відповідач повинен був встановити позивачеві на момент обрання його суддею вперше надбавку за вислугу років у розмірі 20%, як це було передбачено ч. 4 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" (в редакції від 01 січня 2006 року). Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі № 340/2321/21, що набрало законної сили, встановлено, що у позивача станом на 06 січня 2006 року був наявний стаж понад 10 років, то з урахуванням положень Закону України "Про статус суддів" позивач мав право на одержання додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 15 календарних днів, починаючи з 2006 року. Державні гарантії права на відпустки працівників, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи, визначено Законом України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року. Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відпустки" передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про відпустки" установлено такі види щорічних відпусток: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Відповідно до листа Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області від 14 травня 2021 року №595/21-вих. за період роботи позивача на посаді судді, голови Компаніївського районного суду Кіровоградської області додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів надавалась у 2010 році за 2010 рік, відповідно до наказу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 21 червня 2010 року № 20/В. Враховуючи вище викладене колегія суддів погодується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача, станом на 06 січня 2006 року був наявний стаж понад 10 років, що давав йому право на одержання додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 15 календарних днів, водночас така відпустка йому за період роботи 2006-2009 роки не надавалася. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про відпустки" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник. Враховуючи обраний позивачем спосіб захисту наявні підстави для зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо нарахування та перерахування на рахунок Кіровоградського окружного адміністративного суду компенсацію за невідбуті щорічні додаткові відпустки за 2006-2009 роки суддею Компаніївського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог. Крім того, оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області моральної шкоди не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції у вказаній частині рішення оцінка не надається. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача частково знайшли своє підтвердження під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування спірного рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року скасувати в частині визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за невідбуті щорічні додаткові відпустки за 2006-2009 роки під час роботи ним на посаді судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області та зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати та перерахувати на рахунок Кіровоградського окружного адміністративного суду для подальшої виплати ОСОБА_1 компенсації за невідбуті щорічні додаткові відпустки за 2006-2009 роки під час роботи ним на посаді судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області. Прийняти у вказаній частині нове рішення, яким зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати та перерахувати на рахунок Кіровоградського окружного адміністративного суду компенсацію за невідбуті щорічні додаткові відпустки за 2006-2009 роки суддею Компаніївського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді І.В. Федотов Є.В. Чаку