Постанова КЦС ВС № 127/9533/21

Постанова Іменем України 05 квітня 2023 року м. Київ справа № 127/9533/21 провадження № 61-9288св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кашпрук Ольга Василівна, на постанову Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Голоти Л. О., Рибчинського В. П., ВСТАНОВИВ : Короткий зміст позовних вимог У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про визначення стажу за вислугу років, скасування наказів, стягнення заробітної плати, зобов`язання вчинити дії. Позовну заяву мотивовано тим, що 25 липня 2017 року позивачка прийнята відповідачем на роботу з 01 серпня 2017 року на посаду головного спеціаліста відділу організаційної роботи, документообігу та господарського забезпечення. Пізніше її було переведено на посаду головного спеціаліста відділу організації роботи, документообігу в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області. Наказом відповідача від 05 січня 2018 року позивачу встановлена надбавка за вислугу років у розмірі 5% до посадового окладу, а наказом від 26 вересня 2019 року їй встановлена надбавка за вислугу років у розмірі 10% до посадового окладу. Разом з тим, на думку позивача, відповідач помилково не врахував стаж її роботи у державних органах, організаціях соціальної сфери та комунальної власності, у тому числі в органах соціального страхування з 18 липня 2000 року до 15 липня 2013 року, з 29 січня 2015 року до 19 січня 2016 року, з 02 серпня 2016 року до 01 січня 2018 року, який становить 14 років 4 місяці. 27 лютого 2020 року, 14 січня 2021 року позивачка зверталася до роботодавця із заявами про перерахунок трудового стажу для призначення надбавки за вислугу років, в останньому зверненні просила встановити надбавку за вислугу років з перерахунком усіх платежів за період з 01 січня 2018 року з урахуванням попереднього стажу роботи, про який йшлося у першій заяві. Листом відповідача від 11 лютого 2021 року їй безпідставно відмовлено у врахуванні стажу роботи на попередніх посадах. У зв`язку із неврахуванням попереднього стажу роботи, відповідач помилково визначив щомісячну надбавку до посадового окладу у розмірі 10%, тоді як такий розмір повинен становити 20%. Посилаючись на викладене, позивач просила: - зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області зарахувати до стажу її роботи, що дає право на виплату надбавки за вислугу років періоди роботи з 18 липня 2000 року до 17 січня 2002 року на посаді директора «Інформаційно-обчислювального центру по обслуговуванню установ та організацій системи соціального захисту населення Вінницької області», з 18 січня 2002 року до 22 грудня 2011 року на посаді директора Обласної комунальної організації «Інформаційно-обчислювальний центр по обслуговуванню установ соціального захисту населення», з 23 грудня 2011 року до 15 липня 2013 року на посаді директора Обласної комунальної організації «Інформаційно-аналітичний центр по обслуговуванню установ соціального захисту», з 29 січня 2015 року до 09 лютого 2015 року на посаді начальника відділу моніторингу надання пільг та компенсацій управління державних соціальних допомог Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації, з 09 лютого 2015 року до 19 січня 2016 року заступника директора Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації - начальника управління з питань соціального обслуговування населення; - скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області від 05 січня 2018 року «Про встановлення надбавок за вислугу років працівникам управління та відділень управління в частині встановлення позивачу надбавки за вислугу років з 01 січня 2018 року у розмірі 5% до посадового окладу; - скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області від 26 вересня 2019 року «Про встановлення надбавок за вислугу років працівникам управління та відділень управління в частині встановлення надбавки позивачу за вислугу років з 01 вересня 2019 року у розмірі 10% до посадового окладу; - стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 : 28 575,30 грн недоплаченої надбавки за вислугу років за період часу з 01 січня 2018 року до 31 березня 2021 року та 7 746,21 грн недоплаченої щомісячної премії за період часу з 01 січня 2018 року до 31 березня 2021 року; - зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області встановити щомісячну надбавку до посадового окладу за вислугу років з 01 квітня 2021 року у розмірі 20 відсотків посадового окладу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2022 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 07 квітня 2022 року про виправлення описки, у складі судді Медяної Ю. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що згідно з підпунктом 3.2.3 пункту 3.2. Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України від 10 жовтня 2017 року дає право на виплату надбавки за вислугу років, періоди роботи з 18 липня 2000 року по 17 січня 2002 року на посаді директора Інформаційно-обчислювального центру по обслуговуванню установ та організацій системи соціального захисту населення Вінницької області, з 18 січня 2002 року по 22 грудня 2011 року на посаді директора обласної комунальної організації «Інформаційно-обчислювальний центр по обслуговуванню установ соціального захисту населення», з 23 грудня 2011 року по 15 липня 2013 року на посаді директора обласної комунальної організації «Інформаційно-аналітичний центр по обслуговуванню установ соціального захисту», з 29 січня по 09 лютого 2015 року на посаді начальника відділу моніторингу надання пільг та компенсацій управління державних соціальних допомог Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації, з 09 лютого 2015 року по 19 січня 2016 року на посаді заступника директора Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації - начальника управління з питань соціального обслуговування населення. Скасовано накази управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області від 05 січня 2018 року № 18-ОД «Про встановлення надбавок за вислугу років працівникам управління та відділень управління виконавчої дирекції ФСС України у Вінницькій області» в частині встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року у розмірі 5% до посадового окладу та від 26 вересня 2019 року № 426-к/тр «Про встановлення надбавок за вислугу років працівникам управління та відділень управління виконавчої дирекції ФСС України у Вінницькій області» у частині встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 з 01 вересня 2019 року у розмірі 10% до посадового окладу. Стягнуто з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 28 575,30 грн недоплаченої надбавки за вислугу років за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2021 року та 7 746,21 грн недоплаченої щомісячної премії за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2021 року. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стаж роботи позивача в органах соціального страхування з 18 липня 2000 року до 15 липня 2013 року, з 29 січня 2015 року до 19 січня 2016 року, з 02 серпня 2016 року до 01 січня 2018 року в силу пункту 3.2.3 Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на виплату надбавки за вислугу років, а тому суд вважав, що позовна вимога ОСОБА_1 про зарахування до стажу роботи зазначених вище періодів підлягає задоволенню. Щодо позовних вимог про скасування наказів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області від 05 січня 2018 року та від 26 вересня 2019 року про встановлення позивачу надбавок за вислугу років у розмірі 5% та 10% відповідно, а також стягнення з відповідача на користь позивача 28 575,30 гри 7 746,21 грн недоплаченої надбавки за вислугу років, то вони є похідними від першої вимоги, оскільки відповідачем не враховано для встановлення надбавки за вислугу років стаж роботи позивача в установах та організаціях до сфери діяльності яких відносились питання соціального захисту, і як наслідок 05 січня 2018 року та 26 вересня 2019 року видано оспорювані накази, в яких невірно зазначено загальний стаж роботи позивача, який враховується для встановлення надбавки за вислугу років. Суд першої інстанції вважав передчасною вимогу позивача про зобов`язання відповідача встановити щомісячну надбавку до посадового окладу за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу, оскільки відповідач не відмовив позивачу у встановленні даної надбавки після набрання даним рішення законної сили. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2022 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що обов`язковість виплати надбавки за вислугу років не передбачена жодним законодавчим актом, не є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, вона є додатковим стимулюванням оплати праці, яку роботодавець визначив для своїх працівників локальним актом, а питання визначення стажу роботи для встановлення надбавки за вислугу років є виключною компетенцією начальника Управлінням, тому суд першої інстанції оскаржуваним рішенням безпідставно самостійно визначив стаж роботи позивачки, що надає право на надбавку за вислугу років. Крім того позивач пропустила тримісячний строк звернення до суду для вирішення трудового спору, встановленого статтею 233 КЗпП України, оскільки починаючи з 06 травня 2020 року позивачка була достеменно обізнана про негативне вирішення її клопотання з перерахунку стажу роботи, що дає право на надбавку у розмірі 20% до її посадового окладу, однак із цим позовом позивач звернулася лише у квітні 2021 року. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційну скаргу мотивовано тим, що виплата працівнику надбавки за вислугу років є складовою заробітної плати працівника і відповідно до статті 12 Закону України «Про оплату праці» є мінімальною гарантією в оплаті праці, а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що встановлення надбавки за вислугу років є виключною компетенцією начальника управління є помилковими. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України, оскільки за змістом частини другої цієї норми у редакції, чинній на час звернення до суду із позовом, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Відзив на касаційну скаргу У листопаді 2022 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови. Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 02 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 у періоди з 18 липня 2000 року до 17 січня 2002 року працювала на посаді директора «Інформаційно-обчислювального центру по обслуговуванню установ та організацій системи соціального захисту населення Вінницької області», з 18 січня 2002 року до 22 грудня 2011 року на посаді директора Обласної комунальної організації «Інформаційно-обчислювальний центр по обслуговуванню установ соціального захисту населення», з 23 грудня 2011 року до 15 липня 2013 року на посаді директора Обласної комунальної організації «Інформаційно-аналітичний центр по обслуговуванню установ соціального захисту», з 29 січня 2015 року до 09 лютого 2015 року на посаді начальника відділу моніторингу надання пільг та компенсацій управління державних соціальних допомог Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації, з 09 лютого 2015 року до 19 січня 2016 року на посаді заступника директора Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації - начальника управління з питань соціального обслуговування населення. З 02 серпня 2016 року до 31 липня 2017 року ОСОБА_1 працювала у виконавчій дирекції ВОВ ФСС з ТВП. З 01 серпня 2017 року позивачку прийнято на посаду головного спеціаліста відділу організаційної роботи, документообігу та господарського забезпечення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Вінницькій області. 02 січня 2018 року ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста відділу організаційної, адміністративно-господарської роботи та документального забезпечення. 05 січня 2018 року відбулося засідання спеціальної комісії з питань визначення стажу роботи для встановлення надбавки за вислугу років працівникам управління та відділень Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Вінницькій області, на якому комісія визначила, що ОСОБА_1 працювала у виконавчій дирекції ВОВ ФСС з ТВП у період з 02 серпня 2016 року до 31 липня 2017 року, в управлінні ВД ФСС України у Вінницькій області з 01 серпня 2017 року до 01 січня 2018 року, її загальний стаж роботи, який ураховується для встановлення надбавки за вислугу років, станом на 01 січня 2018 року становив 1 рік 4 місяці. Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Вінницькій області від 05 січня 2018 року ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року встановлена надбавка за вислугу років у розмірі 5% відсотків до посадового окладу. Відповідно до копії протоколу від 25 вересня 2019 року засідання спеціальної комісії з питань визначення стажу роботи для встановлення надбавки за вислугу років працівникам, комісія установила, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 , який враховується для встановлення надбавки за вислугу років станом на 25 вересня 2019 року становив 3 роки 1 місяць 24 дні. Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Вінницькій області від 26 вересня 2019 року позивачці з 01 вересня 2019 року встановлена надбавка за вислугу років у розмірі 10% відсотків до посадового окладу. 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до керівника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Вінницькій області із заявою про перерахунок її трудового стажу, просила урахувати у стаж, що дає право на надбавку за вислугу років, період її роботи у Обласній комунальній організації «Інформаційно-обчислювальний центр по обслуговуванню установ соціального захисту населення» та у Департаменті соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації, здійснити перерахунок усіх належних їй виплат за період з 01 січня 2018 року по дату цього звернення. Відповідно до копії протоколу від 06 травня 2020 року засідання спеціальної комісії з питань визначення стажу роботи для встановлення надбавки за вислугу років працівникам Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Вінницькій області та його відділень, де була присутньою та виступала запрошена ОСОБА_1 , за результатами голосування членів комісії щодо проведення перерахунку стажу роботи для встановлення надбавки за вислугу років та врахування стажу роботи на попередніх зазначених у заявах ОСОБА_1 роботах, лише один член комісії голосував за те, аби провести перерахунок стажу її роботи, решта три члени комісії проголосували проти такого перерахунку. Як наслідок позитивне рішення щодо ОСОБА_1 про те, аби провести перерахунок стажу роботи для встановлення надбавки за вислугу років не було прийняте. 14 січня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернулася із заявою до керівника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Вінницькій області про перерахунок трудового стажу, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, просила, урахувавши час її роботи у ОКО «Інформаційно-обчислювальний центр по обслуговуванню установ соціального захисту населення» та у Департаменті соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації, відповідно здійснити перерахунок усіх виплат за період з 01 січня 2018 року. 11 лютого 2021 року відповідачем надана ОСОБА_1 відповідь на її повторне звернення, де їй нагадано, що 06 травня 2020 року на засіданні спеціальної комісії з питань визначення стажу роботи для встановлення надбавки за вислугу років відмовлено у зарахуванні до стажу роботи час на попередніх посадах. Позиція Верховного Суду Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Щодо позовних вимог про зарахування трудового стажу Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Між сторонами у справі виник спір з приводу обрахування трудового стажу ОСОБА_1 , що дає право на отримання надбавки за вислугу років. Частиною першою статті 15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Відповідно до вимог статей 96, 97 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Таким чином, при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. Частиною другою статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування України здійснюють його правління та виконавча дирекція. До повноважень правління Фонду соціального страхування України віднесено затвердження структури органів Фонду, граничної чисельності працівників, схем їх посадових окладів, видатків на адміністративно-господарські витрати Фонду (пункт 8 частини першої статті 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Питання оплати праці працівників Фонду соціального страхування України урегульоване Положенням про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України, затвердженим постановою правління Фонду від 10 жовтня 2017 року № 52 (далі - Положення ). Це Положення визначає умови оплати та стимулювання праці працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, управлінь виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень, управлінь у районах та містах обласного значення. У пункті 1.2 Положення визначено, що структура фонду оплати праці працівників Фонду включає наступні складові: посадовий (місячний ) оклад; надбавка за вислугу років; доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника (тимчасово відсутнього керівника структурного підрозділу ); доплата водіям ( за інтенсивність праці, ненормований робочий день, класність ); щомісячна премія; одноразова премія; матеріальна допомога на оздоровлення; для вирішення соціально-побутових питань. Пунктом 1.3 Положення визначено, що працівникам Виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів встановлюються посадові (місячні) оклади, щомісячна надбавка за вислугу років, виплачується премія за результатами роботи, одноразові премії, матеріальна допомога, здійснюються доплати відповідно до цього Положення. Відповідно до пункту 3.1 Положення щомісячна надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу у залежності від стажу роботи у Виконавчій дирекції Фонду, її робочих органах встановлюється працівникам, у таких розмірах: від 1 року до 3 років - 5%, від 3 років до 5 років - 10%, від 5 років до 7 років - 15%, від 7 років і більше - 20 %. Пунктом 3.2. Положення визначений вичерпний перелік підстав у випадку яких робочий час зараховується до стажу роботи у виконавчій дирекції Фонду, її робочих органах. Зокрема, до стажу роботи зараховується: - час роботи в органах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а за період до його створення - Фонду соціального страхування України, правонаступником якого був Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (підпункт 3.2.1.); - час, протягом якого працівник перебував у трудових відносинах з Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, її робочими органами (а за період до його створення - Фонду соціального страхування України, правонаступником якого був Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) (підпункт 3.2.2.); - час роботи в державних органах, установах, організаціях, відомствах соціальної сфери або робота у сфері соціального захисту (у т. ч. у профспілкових об`єднаннях та об`єднаннях роботодавців, в органах місцевого самоврядування), в установах, організаціях, підприємствах державної та комунальної власності, на посадах, до сфери діяльності яких відносились питання соціального захисту (підпункт 3.2.3.); - час роботи на посадах в установах, організаціях, відомствах, зазначених у попередньому підпункті, до функціональних обов`язків яких були віднесені функціональні обов`язки, що виконуються працівником у виконавчій дирекції Фонду та її робочих органах (підпункт 3.2.4.). Розміри щомісячних надбавок за вислугу років встановлюються начальником управління. Крім того, Положенням також передбачено, що у разі необхідності можуть створюватись комісії з питань визначення стажу, який дає право на отримання надбавки за вислугу років. Такі комісії створюються наказом виконавчої дирекції Фонду, наказами управлінь. Таким чином, Положення встановлює не лише підстави для отримання надбавки, але й певний порядок її встановлення: у разі необхідності Фондом створюється спеціальна комісія з питань визначення стажу, який дає право на отримання надбавки за вислугу років. Установлено, що позивач ОСОБА_1 у періоди з 18 липня 2000 року до 17 січня 2002 року перебувала на посаді директора «Інформаційно-обчислювального центру по обслуговуванню установ та організацій системи соціального захисту населення Вінницької області»; з 18 січня 2002 року до 22 грудня 2011 року на посаді директора Обласної комунальної організації «Інформаційно-обчислювальний центр по обслуговуванню установ соціального захисту населення»; з 23 грудня 2011 року до 15 липня 2013 року на посаді директора Обласної комунальної організації «Інформаційно-аналітичний центр по обслуговуванню установ соціального захисту»; з 29 січня 2015 року до 09 лютого 2015 року на посаді начальника відділу моніторингу надання пільг та компенсацій управління державних соціальних допомог Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації; з 09 лютого 2015 року до 19 січня 2016 року на посаді заступника директора Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації - начальника управління з питань соціального обслуговування населення. Відповідно до Положення про структурний підрозділ управління соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації - Інформаційно-обчислювальний центр по обслуговуванню установ та організацій системи соціального захисту населення Вінницької області серед основних завдань центру є: підвищення якості і оперативності впровадження автоматизованої обробки правової і виплатної інформації в органах соціального захисту населення; здійснення контролю за правильним та повним використанням програмного забезпечення рекомендованого для автоматизації основних функцій діяльності підвідомчих органів соціального захисту населення; надання організаційно-методичної і практичної допомоги управлінням праці та соціального захисту населення у впровадженні нових програмних продуктів з метою поліпшення організації праці та інше. Директор Центру забезпечує виконання Положення та покладених на нього завдань (а. с. 50-53, т. 1). Відповідно до Положення про Обласну комунальну організацію «Інформаційно-обчислювальний центр по обслуговуванню установ соціального захисту населення», - основними напрямками діяльності центру є: здійснення контролю за правильним та повним використанням програмного забезпечення, рекомендованого для автоматизації основних функцій діяльності організацій та установ соціального захисту населення області; надання організаційно-методичної і практичної допомоги управлінням праці та соціального захисту населення та організаціям і установам системи соціального захисту населення області у впровадженні нових програмних продукцій з метою покращення організації праці; нарахування визначених видів пенсій та соціальних допомог і виплат, контроль за нарахуванням пенсій та соціальних допомог, друк виплатної документації, відомостей на виплату готівкою сум субсидій та відомостей переліків отримувачів субсидій по організаціям - надавачам послуг, відомостей на отримання спецхарчування для осіб, які постраждали внаслідок аварії Чорнобильської АЕС (а. с. 54-61, т. 1). Відповідно до статуту обласної комунальної організації «Інформаційно-аналітичний центр з обслуговування установ соціального захисту населення», окрім іншого основними напрямками діяльності центру є нарахування соціальних допомог, субсидій і виплат, контроль за нарахуванням державних допомог, друк виплатної документації, відомостей на виплату готівкою сум допомог, субсидій, відомостей на отримання спеціального харчування для осіб постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та інше (а. с. 62-69, т. 1). Як вбачається з посадових обов`язків директора Інформаційно-обчислювального центру ОСОБА_1 до її посадових обов`язків входило: керувати діяльністю Інформаційно-обчислювального центру та забезпечити виконання центром його завдань і функцій, вирішувати інженерні, економічні та інші завдання на основі використання засобів обчислювальної техніки. Відповідно до посадової інструкції заступника директора Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації - начальника управління з питань соціального обслуговування населення ОСОБА_1 в її обов`язки входило: виконання завдань та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення та інше. За змістом Положення про Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації, департамент забезпечує виконання на території області повноважень, встановлених законодавством України у сфері соціального захисту працюючого населення, у тому числі працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці; соціальної підтримки та з надання соціальних послуг особам похилого віку, інвалідам; захисту прав та реалізації соціальних гарантій, визначених законодавством України для окремих категорій населення, а також виконання повноважень з питань соціального становлення та розвитку молоді, поліпшення становища сімей з дітьми, багатодітних та молодих сімей, оздоровлення та відпочинку дітей, попередження насильства в сім`ї, забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок, протидії торгівлі людьми (а. с. 13-25, т. 1). Установивши, що позивач у період з 18 липня 2000 року до 15 липня 2013 року, з 29 січня 2015 року до 19 січня 2016 року працювала в організаціях державної та комунальної власності, на посадах, до сфери діяльності яких відносились питання соціального захисту, суд першої інстанції правильно вважав, що такий стаж в силу підпункту 3.2.3 Положення підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає позивачу право на виплату надбавки за вислугу років, а тому дійшов правильного висновку про зобов`язання відповідача зарахувати зазначений стаж роботи позивача. При цьому суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача з посиланням на лист виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України ввід 27 квітня 2020 року (а. с. 127, 128, т. 1) про те, що підпункт 3.2.3 пункту 3. 2 корелюється із підпунктом 3.2.4 пункту 3.2 Положення, оскільки підстави для зарахування стражу передбачені окремими підпунктами без зазначення відповідних сполучників, які б передбачали зв`язок між ними, що вказує на їх самостійне, а не взаємопов`язане застосування. Верховний Суд зазначає, що зарахування стажу роботи та встановлення надбавки за вислугу років хоч і є компетенцією роботодавця, однак у разі незгоди із діями роботодавця щодо визначення стажу роботи працівник не позбавлений права оскаржити такі дії роботодавця у судовому порядку, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув, самоусунувшись від вирішення трудового спору. Щодо позовних вимог про скасування наказів та стягнення надбавки і премії Разом з тим колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про скасування наказів відповідача від 05 січня 2018 року та від 26 вересня 2019 року про встановлення позивачу надбавки за вислугу років у розмірі відповідно 5% та 10% до посадового окладу, з огляду на таке. Відповідно до частини першої, другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін. Таким чином, встановлені статями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19) правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися встановлених законом правил при прийнятті процесульних рішень. Установлено, що 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала відповідачу заяву про перерахунок її трудового стажу, починаючи з 01 січня 2018 року, врахування часу її роботи на попередніх посадах. Тобто уже на день цього звернення позивачці було відомо про порушення її права щодо встановлення надбавки за вислугу років з 01 січня 2018 року у розмірі 5% до посадового окладу, з 01 вересня 2019 року у розмірі 10% до посадового окладу, яка їй виплачувалася кожного місяця. Таким чином, оскільки позивач звернулася до суду із позовом про скасування наказів від 05 січня 2018 року та від 26 вересня 2019 року у квітні 2021 року із пропуском тримісячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Посилання у касаційній скарзі на те, що з оскаржуваними наказами її ознайомлено не було, вперше копії наказів були отримані позивачем через свого представника 16 лютого 2021 року, а тому звернувшись до суду із позовом про їх скасування у квітні 2021 року позивач не пропустила тримісячний строк, встановлений статтею 233 КЗпП України, не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки знаючи станом на 27 лютого 2020 року про те, що їй встановлено надбавку з 01 січня 2018 року у розмірі 5% до посадового окладу, з 01 вересня 2019 року у розмірі 10% до посадового окладу, позивач повинна була дізнатися про порушення свого права оскаржуваними наказами, якими така надбавка встановлюється. Також суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої надбавки за вислугу років та премій. Встановлено, що розмір надбавок та премій був встановлений чинними наказами роботодавця від 05 січня 2018 року та від 26 вересня 2019 року. Оскільки на підставі цих наказів позивач отримала відповідні надбавки до зарплати, вимоги позивача про стягнення на її користь надбавок до заробітної плати та премій в іншому розмірі є необґрунтованими, тому суд апеляційної інстанції вірно відмовив у задоволенні позову в цій частині. При цьому при наступному вирішенні питання про встановлення надбавки за вислугу років роботодавець, з огляду на задоволення позовних вимог в цій частині, повинен буде врахувати стаж роботи позивача за попередні роки та встановити надбавку за вислугу років у розмірі 20% від посадового окладу позивача. Крім того, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення премії у розмірі 7 746, 21 грн, оскільки ці вимоги є похідними від вимог позивача про скасування наказів від 05 січня 2018 року та від 26 вересня 2019 року, з огляду на те, що премія нараховується на посадовий оклад з урахуванням надбавки за вислугу років (пункт 4.

2. Положення) і позивач посилася на неврахування роботодавцем належної їй надбавки за вислугу років у розмірі 20% від посадового окладу, яка на думку позивача помилково визначена відповідачем зазначеними наказами відповідно у розмірі 5% та 10% від посадового окладу. Оскільки касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання відповідача встановити щомісячну надбавку до посадового окладу за вислугу років з 01 квітня 2021 року у розмірі 20 % посадового окладу і позивач у касаційній скарзі просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині, то відповідно до статті 400 ЦПК України законність судового рішення у наведеній частині судом касаційної інстанції не перевіряється. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Установлено, що апеляційним судом скасовано судове рішення в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати стаж роботи позивача, що дає право на виплату надбавки за вислугу років періоди з 18 липня 2000 року до 15 липня 2013 року, з 29 січня 2015 року до 19 січня 2016 року, яке відповідає закону, а тому постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню із залишенням в цій частині в силі рішення суду першої інстанції. В іншій частині постанову Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року залишити без змін. Керуючись статтями 400, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кашпрук Ольга Василівна, задовольнити частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 , що дає право на виплату надбавки за вислугу років, періоди з 18 липня 2000 року до 15 липня 2013 року, з 29 січня 2015 року до 19 січня 2016 року скасувати і залишити в силі в цій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2022 року. В іншій частині постанову Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович