Постанова 4816 № 950/389/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2023 року м.Суми Справа №950/389/22 Номер провадження 22-ц/816/331/23 22-ц/816/608/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: Лебединський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області, Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Лебединського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області і Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 05 грудня 2022 року в складі судді Чхайла О.В., ухвалене в м. Лебедин, повний текст якого складено 14 грудня 2022 року та апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сафронова Максима Анатолійовича на додаткове рішення Лебединського районного суду Сумської області від 08 березня 2023 року в складі судді Чхайла О.В., ухвалене в м. Лебедин, В С Т А Н О В И В: 18 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лебединського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області, Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Лебединського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області № 168-ОД від 11 листопада 2021 року «Про дисциплінарне стягнення», яким її притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану; стягнути з Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області на її користь понесені судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона працює підмінним вихователем в Лебединському закладі дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка». Наказом завідувачки закладу № 168-ОД від 11 листопада 2021 року «Про дисциплінарне стягнення» її притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану, який вона вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Так, підставою винесення наказу було те, що вона самовільно змінила робочий графік та не вийшла 23 жовтня 2021 року на роботу у першу зміну. Однак, такий невихід був пов`язаний з тим, що того дня вона зверталася до сімейного лікаря у зв`язку з поганим самопочуттям, а потім до чергового лікаря КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» Лебединської міської ради, що підтверджується відповідним записом в її амбулаторній картці і з даного приводу вона надавала адміністрації Лебединського ЗДО (ясла-садок) «Калинка» відповідні пояснення. Також позивач зазначила, що 23 жовтня 2021 року оформити листок непрацездатності в електронному режимі лікарю не вдалося з технічних причин (недостовірні чи не підтверджені дані в декларації). Такий листок був оформлений 25 жовтня 2021 року. Крім цього, на прохання Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області 05 листопада 2021 року лікар видав паперовий листок непрацездатності, в якому, попри відповідного запису в амбулаторній картці про її звернення до лікаря саме 23 жовтня 2021 року, була внесена недостовірна інформація про дату початку хвороби, а саме: цифра «3» в даті була закреслена, а зверху дописано цифру «5». Зважаючи на те, що 23 жовтня 2021 року вона зверталася за медичною допомогою та лікарем були зафіксовані у неї симптоми вірусної хвороби, які в подальшому потягли за собою непрацездатність, ОСОБА_1 вважає, що вона мала поважні причини для невиходу на роботу у той день. Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 05 грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано протиправним та скасовано наказ Лебединського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області № 168-ОД від 11 листопада 2021 року «Про дисциплінарне стягнення», яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану. Стягнуто з Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 4250 грн на відшкодування витрат на правову допомогу та кошти в розмірі 374 грн на відшкодування витрат на роздруківку позовної заяви та доданих до неї матеріалів. Стягнуто з Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн 40 коп. Додатковим рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 08 березня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Сафронова М.А. про стягнення судових витрат задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення по даній справі та стягнуто з Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 74 грн 43 коп. на відшкодування судового збору за отримання технічного запису судових засідань та 09 грн 00 коп. на відшкодування сервісного збору. В іншій частині заявлених вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 05 грудня 2022 року Лебединський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області і Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги зазначається, що задовольняючи позовні вимоги в частині визнання наказу незаконним та його скасування, суд першої інстанції не врахував того, що відповідачем було дотримано встановлений законом порядок накладення дисциплінарного стягнення та витребувано у позивача письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі, але на підтвердження вказаних причин позивачем не надано жодного документу, ні довідки з медичної установи, ні виписки із медичної (амбулаторної) картки, як і не враховано часу звернення до лікаря (о 12 год. 15 хв.), що відбулося після спливу чотирьох годин відсутності позивача на робочому місці. Вказують, що місцевий суд не прийняв до уваги відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення відповідача про наявність будь-яких поважних причин відсутності позивача на роботі. На думку відповідачів суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо того, що витяг з медичної (амбулаторної) картки про знаходження позивача на амбулаторному прийомі у чергового лікаря є достатнім доказом тимчасової непрацездатності позивача протягом всього робочого дня 23 жовтня 2021 року. В апеляційній скарзі на додаткове рішення Лебединського районного суду Сумської області від 08 березня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Сафронов М.А., посилаючись на невірне застосування норм процесуального права, просить додаткове рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні з Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн 00 коп. та 473 грн 90 коп. витрат, пов`язаних з явкою представника позивача до суду та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення вищезазначених витрат. Вказує, що витрати на правничу допомогу в розмірі 1500 грн підтверджуються документами про їх оплату. Зазначає, що для прибуття з м. Суми до м. Лебедина 17 листопада 2022 року представник позивача скористався власним транспортним засобом. Сума витрат його, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту становить 538 грн 35 коп. Приходить до висновку, що оскільки заявлені до стягнення витрати представника позивача в сумі 473 грн 90 коп. на переїзд 17 листопада 2022 року з м. Суми до м. Лебедин та у зворотному напрямку є реальними та меншими, ніж витрати, що обраховані у відповідності до порядку, передбаченому Постановою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 509/6250/20, а тому такі витрати мають бути відшкодовані стороні. У відзиві на апеляційну скаргу на основне рішення представник ОСОБА_1 адвокат Сафронов М.А. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області просило в задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити в силі додаткове рішення суду. У разі задоволення апеляційної скарги, просило зменшити розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Сафронова М.А., представників відповідача ОСОБА_2 та адвоката Вакуленко Н.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 05 грудня 2022 року задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга на додаткове рішення Лебединського районного суду Сумської області від 08 березня 2023 року підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює в Лебединському закладі дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області на посаді підмінного вихователя. Згідно графіку роботи, затвердженого наказом ЗДО «Калинка» від 02 вересня 2021 року № 97-ОД, 23 жовтня 2021 року ОСОБА_1 повинна була вийти на роботу у першу зміну з 7:30 год. до 13:30 год., але на робочому місці того дня була відсутня, що доводиться актами (т. 1 а.с. 30, 32) та показами, допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . З пояснень свідка ОСОБА_3 також було встановлено, що 25 жовтня 2021 року у телефонному режимі ОСОБА_1 їй повідомила, що з 23 жовтня 2021 року вона перебуває на лікарняному. У своїх письмових поясненнях (т. 1 а.с. 44), наданих завідувачу Лебединського ЗДО (ясла-садок) «Калинка» 01 листопада 2021 року позивач вказала, що 23 жовтня 2021 року їй стало погано і вона зверталася по телефону до сімейного лікаря за допомогою. Він рекомендував їй звернутися до чергового лікаря поліклініки, а останній після огляду призначив лікування. Оформити листок непрацездатності в електронному форматі лікарю не вдалося через недостовірні дані в меддокументації. Згодом іншим лікарем був відкритий електронний лікарняний № 7СТН-АЕТВ-29Н2-25Н9. З акту (т. 1 а.с. 47) вбачається, що 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 надала паперовий лікарняний за період непрацездатності з 25 жовтня 2021 року по 29 жовтня 2021 року та зазначила, що надасть 08 листопада 2021 року додаткову довідку від лікаря за 23 жовтня 2021 року. Однак, 08 листопада 2021 року таку довідку не надала, причин зміни робочого графіку 23 жовтня 2021 року не вказала ні усно, ні письмово. Причина неподання довідки відповідачем залишилася не з`ясована. Наказом Лебединського ЗДО (ясла-садок) «Калинка» № 165-ОД від 05 листопада 2021 року (т. 1 а.с. 87) було створено робочу групу для проведення службового розслідування щодо з`ясування причин відсутності підмінного вихователя ОСОБА_1 на робочому місці 23 жовтня 2021 року. 11 листопада 2021 року на своєму засіданні, рішення якого оформлено протокол № 1 (т. 1 а.с. 29), зазначена робоча група дійшла наступних висновків. ОСОБА_1 23 жовтня 2021 року була відсутня на робочому місці без документальних підтверджень. У зв`язку з тим, що 23 жовтня 2021 року педагог, з її слів, зверталася до лікаря, підстав для визнання 23 жовтня 2021 року прогулом недостатньо. Натомість підмінним вихователем ОСОБА_1 було порушено робочий час і його використання, а саме змінено на власний розсуд графік роботи. У зв`язку з цим вирішено оголосити ОСОБА_1 догану. Наказом завідувачки Лебединського ЗДО (ясла-садок) «Калинка» № 168-ОД від 11 листопада 2021 року «Про дисциплінарне стягнення» (т. 1 а.с. 28) позивача притягнуто до відповідальності та оголошено догану. Мотивами прийняття такого рішення є порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, а саме: пункту 28 Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених загальними зборами трудового колективу (протокол № 4 від 12 січня 2016 року), що стосується заборони зміни на свій розсуд графіка роботи педагогічними працівниками та пункту 2.14. посадової інструкції вихователя, затвердженої наказом Лебединського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області №47-ОД від 16 квітня 2021 року, враховуючи протокол засідання робочої групи по проведенню службового розслідування № 1 від 11 листопада 2021 року згідно ст. 147 Кодексу Законів про працю України, тобто вчинення дисциплінарного проступку. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності вини ОСОБА_1 у порушенні трудової дисципліни, оскільки причина, яка перешкоджала її явці на робочому місці 23 жовтня 2021 року є поважною, що виключає застосування до неї будь-якого заходу дисциплінарного стягнення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір. Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників. Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Відповідно до вимог ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Як роз`яснив Верховний Суд в постанові від 22 травня 2020 року у справі 761/33628/16, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Згідно статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Загальний порядок та підстави застосування дисциплінарних стягнень передбачені главою Х КЗпП України. Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. За приписами статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Так, при наданні оцінки правомірності порядку накладання на позивача дисциплінарного стягнення та законності обставин його накладення слід виходить із загальних правил притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, передбачених КЗпП України. З викладеного вбачається, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин. При цьому, ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника. Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 наведено правовий висновок про те, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Разом з тим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни. У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, доки роботодавцем не доведена його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до постанови Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо з`явленню перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунені самим працівником. Зокрема, до них належать до яких відносяться: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, які постраждали від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за членом сім`ї, який несподівано захворів; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. З пояснювальної записки позивача ОСОБА_1 вбачається, що свою відсутність на робому місці 23 жовтня 2021 року вона пояснювала тим, що в той день зверталася за медичною допомогою до закладу охорони здоров`я через своє погане самочуття. Проте, адміністрація Лебединського ЗДО (ясла-садок) «Калинка» не оцінила та не звернула увагу на те, що причиною відсутності ОСОБА_1 23 жовтня 2021 року на робочому місці було її звернення до лікаря. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що роботодавцем перед застосуванням до позивача дисціплінарного стягнення у виді догани, перевірялись та давалась оцінка причини відсутності позивача на роботі 23 жовтня 2021 року. З огляду на те, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді зміни останньою на власний розсуд графіку роботи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав застосування до останньої дисциплінарного стягнення, а відтак, права позивача на працю підлягають захисту, а спірний наказ № 168-ОД від 11 листопада 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді догани визнанню незаконним. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги відповідачів зводяться до того, що судом невірно становлені обставини справи, не враховані показання свідків та того факту, що доказами, зібраними у справі, не підтверджується факт непрацездатності позивача саме в день нез`явлення на робочому місці 23 жовтня 2021 року. З цього приводу слід зазначити, що показання свідків не спростовують факту звернення позивача 23 жовтня 2021 року до чергового лікаря КНП «Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника» Лебединської міської ради та встановлення останнім діагнозу Вірусні захворювання інші (Коментар СOVID19), а також факту перебування ОСОБА_1 з 25 жовтня 2021 року по 28 жовтня 2021 року в стані непрацездатності у зв`язку з хворобою. Не встановлення медичним закладом факту непрацездатності ОСОБА_1 23 жовтня 2021 року не є беззаперечною підставою вважати, що остання не мала інших поважних причин не з`являтися на робоче місце цього дня, оскільки достатньою поважною причиною нез`явлення ОСОБА_1 на робочому місці 23 жовтня 2021 року року було погане самопочуття та звернення з цих підстав до медичної установи. Відтак, решта доводів апеляційної скарги не спростовує висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування основного рішення суду. Щодо оскарження додаткового судового рішення, то колегія суддів виходить зі слідуючого. З матеріалів прави вбачається, що інтереси позивача ОСОБА_1 в суді першої інстанції представляв адвокат Сафронов М.А. Представником ОСОБА_1 - адвокатом Сафроновим М.А. подано акти приймання-передачі юридичних послуг № 3 від 06 жовтня 2022 року, № 5 від 06 грудня 2022 року до договору № б/н від 22 грудня 2021 року та № 2 від 06 жовтня 2022 року, № 3 від 06 грудня 2022 року до договору № б/н від 15 лютого 2022 року, за якими загальна вартість послуг представника позивача, пов`язаних з його участю у судових засіданнях склала 1500 грн, а також чек АЗК ТОВ «Євро смарт пауер» № 373899 від 17 листопада 2022 року на підтвердження придбання пального на загальну суму 473 грн 90 коп. Згідно із статтею 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат. Згідно із статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p.. "Пмадуліна та інші проти України" від 10.12.2009 p., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 р. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обгрунтованим. При визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція /до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме; надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Відмовляючи в задоволенні клопотання про стягнення судових витрат представника ОСОБА_1 адвоката Сафронова М.А. в частині вирішення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що до заяви про стягнення судових витрат не було додано документів (квитанцій, платіжних доручень, чеків або інших документів) на підтвердження реальної оплати ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із наданням їй правової допомоги, що стосується участі представника у судових засіданнях 06 жовтня 2022 року та 05 грудня 2022 року на загальну суму 1500 грн Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Укладаючи договір про надання правової допомоги № б/н від 22 грудня 2021 року, додаткову угоду до нього від 22 грудня 2022 року, адвокатське об`єднання «СВ і ВВ» та ОСОБА_7 на підставі вільного волевиявлення в п. 4.4. визначили строк оплати послуг за договором, а саме: «Клієнт зобов`язується в повному обсязі оплатити надану правову допомогу адвокатському об`єднанню в строк, що не перевищує 10 робочих днів з дати набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом клієнта про скасування наказу Лебединського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області від 05 грудня 2021 року № 60-К «Про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи та моральної шкоди». (т. 1 а.с. 162-165). Аналогічним чином визначений і строк оплати за договором про надання правової допомоги № б/н від 15 лютого 2022 року, за яким здійснювалось представництво позивача у судових засіданнях (п. 4.3 договору про надання правової допомоги № б/н від 15 лютого 2022 року). Колегія суддів вважає, що відмова у розподілі витрат на правову допомогу з підстав відсутності документів (квитанцій, платіжних доручень, чеків або інших документів) є необґрунтованою, відтак з огляду на викладене апеляційний суд вважає за необхідне скасувати додаткове рішення Лебединського районного суду Сумської області від 08 березня 2023 року в частині вирішення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнути з Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн 00 коп. Колегія судді погоджується з висновком місцевого суду в частині відмови у стягненні витрат на придбання пального згідно чеку АЗК ТОВ «Євро смарт пауер» № 373899 від 17 листопада 2022 року, понесених, як зазначала сторона позивача, у зв`язку з прибуттям представника до суду для участі у судовому засіданні, що мало відбутися 17 листопада 2022 року о 09:00 год., оскільки такі витрати були здійснені уже після зазначеного засідання, об 11:35 год., а тому наданий чек (т. 1 а.с. 231 на звороті) не є належним доказом на підтвердження заявлених вимог про відшкодування вартості пального в сумі 473 грн 90 коп. Крім того, представник позивача не надав доказів, зокрема, детального розрахунку із зазначенням реального пробігу автомобіля, з допомогою якого адвокат прибув в судове засідання, витрати пального на зазначений пробіг. Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Лебединського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області і Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області необхідно залишити без задоволення, а рішення Лебединського районного суду Сумської області від 05 грудня 2022 року - без змін, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сафронова М.А. задовольнити частково, додаткове рішення Лебединського районного суду Сумської області від 08 березня 2023 року скасувати в частині вирішення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу і ухвалити нове рішення, яким стягнути з Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн 00 коп. В іншій частині додаткове рішення Лебединського районного суду Сумської області залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 376, 381-384, 389 -390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Лебединського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Лебединської міської ради Сумської області і Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області залишити без задоволення. Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 05 грудня 2022 року залишити без змін. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сафронова Максима Анатолійовича задовольнити частково. Додаткове рішення Лебединського районного суду Сумської області від 08 березня 2023 року скасувати в частині вирішення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу і ухвалити нове рішення. Стягнути з Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн 00 коп. В іншій частині додаткове рішення Лебединського районного суду Сумської області залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. Ю. Кононенко С. С. Ткачук