Постанова 4822 № 720/2211/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 березня 2023 року м. Чернівці справа № 720/2211/21 провадження №22-ц/822/56/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіна Н. Ю. суддів: Одинака О.О., Перепелюк І.Б. секретаря Паучек І.І. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Мамалигівської сільської ради Дністровського району Чернівецької області апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Винту Євгеній Юрійович, на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2022 року, головуючий у першій інстанції Оленчук І.В. ВСТАНОВИВ Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Органу опіки та піклування Мамалигівської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини. Зазначав, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований Новоселицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області 8 серпня 2017 року актовим записом №97, розірваний рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16 жовтня 2020 року. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце проживання дитини визначено за спільною згодою з матір`ю ОСОБА_2 в с.Драниця Дністровського району Чернівецької області. Рішенням органу опіки та піклування Новоселицької районної державної адміністрації від 27 лютого 2020 року №7 «Про доцільність участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_4 батьком ОСОБА_1 » визначено участь у вихованні та спілкування з малолітньою ОСОБА_4 та встановлено години спілкування з малолітньою в присутності матері: 1 та 3 субота місяця з 10 год. до 12 год., 2 та 4 неділя місяця з 10 год. до 12 год., в робочі та святкові дні за попередньою домовленістю та згодою сторін. Посилався на те, що ОСОБА_2 не виконується рішення органу опіки та піклування Новоселицької районної державної адміністрації, не дозволяється бачитися з дитиною. Просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 : 1 та 3 субота місяця з 10 год. по 16 год., 2 та 4 неділя місяця з 10 год. по 16 год., в робочі та святкові дні за попередньою домовленістю та згодою сторін. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2022 року позов задоволено частково, постановлено визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні із донькою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення наступних годин спілкування: 1 та 3 субота місяця з 10 год. по 16 год., 2 та 4 неділя місяця з 10 год. по 16 год., а в решті відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2022 року змінити в частині задоволених позовних вимог на спілкування ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_4 1 та 3 суботи місяця з 10 год. по 13 год., 2 та 4 неділі місяця з 10 год. по 13 год. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки спілкування ОСОБА_1 з дитиною з 10 год. по 16 год. позбавляє дитину обіднього сну після прийому їжі протягом 1-2 годин, що є фізіологічною нормою для маленької дитини. Водночас посилається на те, що має двох молодших дітей від іншого шлюбу, а побачення ОСОБА_1 з дитиною з 10 год. по 16 год. у присутності матері позбавить її можливості виконувати обов`язки по догляду за всіма дітьми. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не надходило.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303ЦПКУкраїни лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. ОСОБА_2 рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2022 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначення способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в робочі та святкові дні за попередньою домовленістю та згодою сторін не оскаржується. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Органу опіки та піклування Мамалигівської сільської ради Дністровського району Чернівецької області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способу участі батька у вихованні дитини частково, суд першої інстанції керувався положеннями частини 1, 2 статті 159 СК України та дійшов висновку про наявність підстав для захисту права ОСОБА_1 у спосіб визначення ОСОБА_1 участі у вихованні та спілкуванні із донькою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення наступних годин спілкування: 1 та 3 субота місяця з 10 год. по 16 год., 2 та 4 неділя місяця з 10 год. по 16 год. На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що визначена рішенням органу опіки та піклування тривалість спілкування ОСОБА_1 з дитиною є недостатньою для нормального та гармонійного спілкування, налагодження стосунків. Водночас судом першої інстанції враховано інтереси дитини, принцип рівності батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення в частині, що оскаржується, наведеним нормам відповідає. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції Встановлено, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований Новоселицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області 8 серпня 2017 року актовим записом №97, розірваний рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16 жовтня 2020 року. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Новоселиця Новоселицького району Чернівецької області. Рішенням органу опіки та піклування Новоселицької районної державної адміністрації від 27 лютого 2020 року №7 «Про доцільність участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_4 батьком ОСОБА_1 » визначено участь у вихованні та спілкування з малолітньою ОСОБА_4 та встановлено години спілкування з малолітньою в присутності матері: 1 та 3 субота місяця з 10 год. до 12 год., 2 та 4 неділя місяця з 10 год. до 12 год., в робочі та святкові дні за попередньою домовленістю та згодою сторін. За довідкою Котелівського старостинського округу №6 Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області від 28 вересня 2021 року №771 ОСОБА_1 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , до складу сім`ї входять мати ОСОБА_5 , сестра ОСОБА_6 . Відповідно до характеристики, виданої старостою Котелівського старостинського округу №6 Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області від 20 вересня 2021 року №184, ОСОБА_1 за час проживання на території села зарекомендував себе з хорошої сторони, у зловживанні спиртними напоями та наркотиками не помічений, зауважень зі сторони сільської ради, скарг та нарікань від громадян села немає. З повідомлень Новоселицького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 16 березня 2020 року №1528, від17 березня 2020 року №1543, від 15 квітня 2020 року №2234, від 29 квітня 2020 року №2376 вбачається, що 7 та 8 березня 2020 року, а також 12 та 18 квітня 2020 року мали місце конфлікти ОСОБА_1 з колишньою дружиною, яка не дозволяє бачитись з дитиною. За змістом рішення виконавчого комітету Мамалигівської сільської ради від 30 грудня 2021 року №123 затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18). ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1,3 статті 9 Конвенції). Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини. У статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України). За частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. Рішенням органу опіки та піклування Новоселицької районної державної адміністрації від 27 лютого 2020 року №7 «Про доцільність участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_4 батьком ОСОБА_1 » визначено участь у вихованні та спілкування з малолітньою ОСОБА_4 та встановлено години спілкування з малолітньою в присутності матері: 1 та 3 субота місяця з 10 год. до 12 год., 2 та 4 неділя місяця з 10 год. до 12 год., в робочі та святкові дні за попередньою домовленістю та згодою сторін. Наведене рішення органу опіки та піклування Новоселицької районної державної адміністрації від 27 лютого 2020 року №7 «Про доцільність участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_4 батьком ОСОБА_1 » не містить належного обґрунтування визначення саме такого способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається на відповідні відділи й управління місцевих державних адміністрацій районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад у межах їх компетенції. Справами опіки і піклування у селищах і селах безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад (стаття 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», пункт 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, абз. 1, 2 пункту 1.4 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 29 травня 1999 року № 34/166/131/88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680). Згідно з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення і поновлення батьківських прав», висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою. У висновку, який подається у справі про визначення способу участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною, повинні міститися дані про умови проживання дитини, відомості про відносини дитини з кожним із батьків, стан здоров`я дитини, а також - з урахуванням віку дитини, її думки та пояснень вихователів (вчителів). Також до висновку органу опіки та піклування повинні бути додані документи, які підтверджують викладені у ньому обставини. Зокрема, має бути доданий акт обстеження умов проживання дитини, в якому відображаються відомості щодо складу сім`ї, матеріального стану сім`ї, житлово-побутових та санітарно-гігієнічних умови. Якщо орган опіки та піклування наглядав за сім`єю тривалий період часу, то у висновку необхідно вказати, як змінювалися відносини у сім`ї, чи має порушення прав дитини та її батьків системний характер, у чому проявляється піклування про дитину кожного з батьків. На підставі ч.1ст.367 ЦК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303ЦПКУкраїни лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі. У підпункті в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу. Водночас апеляційна скарга ОСОБА_2 містить доводи лише щодо тривалості спілкування батька ОСОБА_1 з дитиною 1 та 3 суботи місяця з 10 год. по 12 год., 2 та 4 неділі місяця з 10 год. по 12 год. Отже, апеляційний суд при перегляді справи в апеляційному порядку не має повноважень самостійно вдаватися в переоцінку висновків суду першої інстанції щодо спілкування батька ОСОБА_1 з малолітньою дитиною 1 та 3 суботи місяця, 2 та 4 неділі місяця без присутності матері. Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що має двох молодших дітей від іншого шлюбу, а побачення ОСОБА_1 з дитиною з 10 год. по 16 год. у присутності матері позбавить її можливості виконувати обов`язки по догляду за всіма дітьми. Так, рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2022 року не містить визначення ОСОБА_1 способу участі у вихованні та спілкуванні із донькою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у присутності матері ОСОБА_2 . Не можна погодитися з доводами ОСОБА_2 про те, що спілкування ОСОБА_1 з дитиною з 10 год. по 16 год. позбавляє дитину обіднього сну після прийому їжі протягом 1-2 годин. На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із положеннями частини першої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18). У матеріалах справи відсутні докази, що з урахуванням віку дитини, житлово-побутових умови проживання ОСОБА_1 , особи батька дитини спілкування останнього із донькою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 1 та 3 суботи місяця з 10 год. по 16 год., 2 та 4 неділі місяця з 10 год. по 16 год. перешкоджатиме виконанню ОСОБА_1 обов`язку з забезпечення потреб дитини, в тому числі щодо сну після обіду. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2022 року в частині, що оскаржується, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. На підставі ч.1ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Винту Євгеній Юрійович, залишити без задоволення. Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н. Ю. Половінкіна Судді О. О. Одинак І. Б. Перепелюк