Постанова КАС ВС № 640/17852/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2023 року м. Київ справа №640/17852/19 адміністративне провадження № К/9901/10741/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Калашнікової О.В., суддів: Білак М.В., Губської О.А., за участю: секретаря судового засідання - Мамчича Р.В., представників позивача - Кравця Р.Ю., Мартиненко А.В., представника ДКС України - Олешка О., представника ДСА України - Опанасюк Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 640/17852/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Шостого апеляційного адміністративного суду, Київського апеляційного адміністративного суду про стягнення шкоди, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2019 року (суддя - Донець В.А.), постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року (головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді: Драчук Т.О. Ватаманюк Р.В. ,) І. СУТЬ СПОРУ

1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі-ВККС, Комісія), Державної судової адміністрації України (далі - ДСА), Шостого апеляційного адміністративного суду, Київського апеляційного адміністративного суду, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив: - стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої органом державної влади - ВККС, в розмірі 1.861.435,22 грн. шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України списати вказані кошти зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України та зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити виплату цих коштів позивачу; - стягнути з Державного бюджету України на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади - ВККС, в розмірі 1.000.000,00 грн. шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України списати вказані кошти зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України та зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити виплату цих коштів ОСОБА_1 .

2. В обґрунтування позовних вимог вказано, що протиправною бездіяльністю ВККС позивачу завдано майнову шкоду в розмірі недоотриманої суддівської винагороди судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання та мав право здійснювати правосуддя з 01 січня 2017 року по 01 вересня 2019 року, також, на думку позивача, така протиправна бездіяльність завдала йому і моральної шкоди. II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Указом Президента України від 16 листопада 2004 року №1419/2004 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Шахтарського міськрайонного суду Донецької області строком на п`ять років.

4. Постановою Верховної Ради України від 09 вересня 2010 року №2512-VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді Шахтарського міськрайонного суду Донецької області безстроково.

5. Постановою Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року №4633-VI позивача обрано на посаду судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

6. Указом Президента України від 23 квітня 2014 року №430/2014 ОСОБА_1 переведено із Севастопольського апеляційного адміністративного суду на роботу на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду.

7. Рішенням ВККС від 22 березня 2016 року №17/зп-16 вирішено провести протягом квітня-червня 2016 року первинне кваліфікаційне оцінювання суддів апеляційних суддів, в тому числі ОСОБА_1 .

8. Рішенням ВККС від 28 квітня 2016 року №174/ко-16 визнано суддю Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що не підтвердив можливості здійснювати правосуддя у відповідному суді; відсторонено суддю від здійснення правосуддя до проходження ним повторного кваліфікаційного оцінювання; направлено суддю до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки; доручено Національній школі суддів України провести перепідготовку судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 до 22 вересня 2016 року з урахуванням спеціалізації, інстанційності суду та результатів первинного кваліфікаційного оцінювання.

9. Позивач оскаржив вказане рішення ВККС в судовому порядку.

10. Постановою Вищого адміністративного суду України від 05 вересня 2016 у справі №800/303/16 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано рішення ВККС від 28 квітня 2016 року №174/ко-16 про непідтвердження суддею можливості здійснювати правосуддя у відповідному суді, відсторонення від здійснення правосуддя та направлення до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки.

11. Рішенням ВККС від 20 жовтня 2017 року №106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, в тому числі судді ОСОБА_1 .

12. Не погоджуючись із бездіяльністю ВККС, яка, на думку ОСОБА_1 , полягала у неприйнятті рішення за наслідками прийняття Вищим адміністративним судом України рішення від 05 вересня 2016 року у справі №800/303/16, позивач звернувся до Верховного Суду із позовом. Також у позові ОСОБА_1 просив зобов`язати ВККС виключити його зі списку суддів, стосовно яких рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року призначено оцінювання на відповідність займаній посаді судді та дати проведення тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей.

13. Рішенням Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року в адміністративній справі №800/439/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності ВККС протиправною, зобов`язання вчинити дії, визнання незаконним рішення.

14. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року скасовано рішення Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 19 лютого 2018 року, прийнято у справі №800/439/17 нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано протиправною бездіяльність ВККС щодо неприйняття рішення за наслідками пройденого кваліфікаційного оцінювання суддею ОСОБА_1 після прийняття постанови Вищого адміністративного суду України від 05 вересня 2016 року у справі №800/303/16. Зобов`язано ВККС прийняти відповідне рішення за наслідками пройденого первинного кваліфікаційного оцінювання суддею ОСОБА_1 . Визнано незаконним рішення Комісії в частині включення ОСОБА_1 до списку суддів, стосовно яких рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року №106/зп-17 призначено оцінювання на відповідність займаній посаді судді та дати проведення тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей. Зобов`язано ВККС виключити позивача зі списку суддів, стосовно яких рішенням комісії від 20 жовтня 2017 року №106/зп-17 призначено оцінювання на відповідність займаній посаді судді та в частині дати проведення тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей.

15. Рішенням ВККС від 12 грудня 2018 року №310/зп-18 припинено кваліфікаційне оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді Київського апеляційного адміністративного суду, призначеного рішенням комісії від 20 жовтня 2017 року №106/зп-17, внесено зміни до рішення комісії 20 жовтня 2017 року №106/зп-17 шляхом виключення судді ОСОБА_1 зі списку суддів, стосовно яких призначено відповідне оцінювання та тестування. 16. 11 березня 2019 року Комісією прийнято рішення №5/ко-19, яким визнано суддю Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що підтвердив можливість здійснювати правосуддя у відповідному суді.

17. Рішенням ВККС України від 26 квітня 2019 року №25/пс-19 рекомендовано для переведення на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду суддю Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 .

18. Не погоджуючись із бездіяльність ВККС щодо невнесення до Вищої ради правосуддя рекомендації про переведення ОСОБА_1 - судді Київського апеляційного адміністративного суду на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду, позивач звернувся до суду.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року закрито провадження у справі №9901/799/18 за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправною бездіяльності ВККС та зобов`язання ВККС внести до Вищої ради правосуддя рекомендацію про переведення на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 . 20. 27 серпня 2019 року наказом Шостого апеляційного адміністративного суду №415-к ОСОБА_1 зараховано до штату Шостого апеляційного адміністративного суду на посаду судді з 28 серпня 2019 року.

21. Позивач, вважаючи, що внаслідок протиправної бездіяльності ВККС, йому була спричинена матеріальна та моральна шкода, звернувся до суду. III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2019 року, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року, позовні вимоги задоволено частково. 22.1 Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану ВККС, в розмірі 1.861.435,22 грн. (один мільйон вісімсот шістдесят одна тисяча чотириста тридцять п`ять гривень двадцять дві копійки), встановивши спосіб виконання - шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України списати вказані кошти зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України та зобов`язання Державну казначейську службу України здійснити виплату цих коштів ОСОБА_1 22.2 У задоволені позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди - відмовлено.

23. Приймаючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що протиправні рішення та бездіяльність ВККС, встановлені постановою Вищого адміністративного суду України від 05 вересня 2016 року у справі №800/303/16, постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №800/439/17, ухвалою Верховного Суду в складі колегії Касаційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі №9901/799/18, якими: визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 квітня 2016 року №174/ко-16 про непідтвердження суддею можливості здійснювати правосуддя у відповідному суді, відсторонення від здійснення правосуддя та направлення до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки, - призвели до отримання позивачем суддівської винагороди в меншому розмірі як суддею, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання та суддею, який не здійснював правосуддя, оскільки не був переведений до новоствореного Шостого апеляційного адміністративного суду.

24. Судами попередніх інстанцій зазначено, що дану справу слід розглядати в порядку адміністративного судочинства, навіть не зважаючи на те, що предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди, оскільки така шкода була завдана під час проходження позивачем публічної служби, яка розраховується з розміру недоотриманої суддівської винагороди.

25. Також суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що Державна казначейська служба України є належним відповідачем у справі, оскільки шкоду було завдано органом державної влади - Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, тому держава в особі органу має бути відповідачем, а відшкодування такої шкоди має бути забезпечено державою через такі органи як Державна казначейська служба України. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

26. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ДКС звернулись із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просили скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

27. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 1 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

28. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не врахував, викладені у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №818/678/17, від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц.

29. У касаційній скарзі наголошено, що питання про стягнення шкоди в адміністративній справі не може бути самостійною (окремою) позовною вимогою, якщо вона не пов`язана і не заявлена одночасно з вимогами про визнання дій/бездіяльності протиправними.

30. Представник ДКС вказав, що головним розпорядником коштів за бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» є безпосередньо Державна судова адміністрація України, що відповідає за матеріальне і соціальне забезпечення суддів. Оскільки позивачем у справі є діючий суддя на користь якого прийняті судові рішення, то відповідні кошти повинні підлягати виконанню за рахунок вказаної бюджетної програми за черговістю надходжень відповідних судових рішень та в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

31. Представником позивача подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу- без задоволення. IV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

32. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

34. Згідно із частиною другою статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

35. Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

36. Статтею 130 Конституції України регламентовано, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

37. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

38. Статтею 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

39. Відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

40. Пунктами 22, 23, 24 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить: 1) з 1 січня 2017 року для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. 2) з 1 січня 2018 року для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) з 1 січня 2019 року для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

41. Статтею 133 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI « Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом: 1) судді апеляційного суду - 1,1; Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

42. Пунктом 8 статті 7 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) визначено, що Бюджетна система України ґрунтується на принципі цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

43. Частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

44. Статтею 25 БК України передбачено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

45. Пунктом 9 частини першої статті 4 КАС України (в редакції на час звернення позивач до суду та прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції) визначено, що відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

46. Відповідно до частин першої, другої статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

47. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

48. Пунктом 2 Порядку №845 передбачено, що безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання. Коди класифікації видатків бюджету - це коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, коди програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів, коди типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів/тимчасової класифікації видатків та кредитування для бюджетів місцевого самоврядування, які не застосовують програмно-цільовий метод, коди економічної класифікації видатків бюджету.

49. Відповідно до пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

50. Згідно із підпунктом 2 пункту 35 Порядку №845 казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

51. Пунктом 36 Порядку №845 визначено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

52. Відповідно до пункту 38 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

53. Пунктом 39 Порядку №845 визначено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету. VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

54. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

55. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.

56. Розглядаючи цей спір, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вчинення ВККС протиправної бездіяльності призвело до завдання ОСОБА_1 матеріальної шкоди. Однак колегія суддів Верховного Суду із вказаним висновком не погоджується з огляду на наступне.

57. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду є вчинення протиправної бездіяльності ВККС з 01 січня 2017 року по 01 вересня 2019 року, яка полягала у не визнанні судді Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що підтвердив можливість здійснювати правосуддя у відповідному суді; не здійсненні рекомендування його кандидатури для переведення на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду та не внесення до Вищої ради правосуддя рекомендації про переведення на його посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду. Вказана бездіяльність спричинила отримання позивачем з 01 січня 2017 року по 01 вересня 2019 року суддівської винагороди у обмеженому розмірі - як судді, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання.

58. Протиправність бездіяльності Комісії встановлена судовими рішеннями, а саме: постановою Вищого адміністративного суду України від 05 вересня 2016 року у справі №800/303/16, постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №800/439/17, ухвалою Верховного Суду в складі колегії Касаційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі №9901/799/18.

59. Отже, спірні правовідносини між сторонами склались з приводу протиправних дій ВККС щодо проходження позивачем публічної служби, що потягнуло за собою нарахування позивачу суддівської винагороди у обмеженому розмірі.

60. У касаційній скарзі ДКС, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 лютого 2019 року (справа №818/678/17), вказує на неможливість розгляду адміністративним судом вимоги про стягнення матеріальної шкоди без поєднання із вимогами про визнання дій/бездіяльності протиправними.

61. Щодо визначення юрисдикції цієї справи колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

62. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

63. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

64. Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

65. Законодавець урегулював питання, пов`язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.

66. У справі, що розглядається, таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон № 1402-VIII.

67. З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається і виплата щомісячного грошового утримання.

68. Спори, пов`язані із проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

69. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносин зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №757/70264/17-ц (провадження №14-360цс18).

70. Велика Палата Верховного Суду в справі №686/23445/17 (постанова від 05 червня 2019 року) зазначила, що спір у справі, що виникає стосовно неотримання суддею частини заробітної плати та щомісячного грошового утримання, які мали бути йому нараховані, - є спором про проходження публічної служби відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України. У вказаній справі зазначено, що у таких справах предметом спору є стягнення збитків у вигляді неотриманої частини заробітної плати та щомісячного грошового утримання, які мали бути нараховані позивачу.

71. Враховуючи вищенаведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду та той факт, що позивач увесь спірний період продовжував перебувати на публічній службі як суддя, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання, колегія суддів приходить до висновку, що предметом спору у цій справі є стягнення збитків у вигляді неотриманої частини суддівської винагороди, які повинні були нараховуватись ОСОБА_1 з 01 січня 2017 року по 01 вересня 2019 року.

72. Отже, справа, яка розглядається належить до адміністративної юрисдикції, а правовий висновок Верховного Суду (постанова від 20 лютого 2020 року у справі №818/678/17) про необхідність застосування якого наголошує скаржник у касаційній скарзі, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин через неподібність предмету спору.

73. Також Верховний Суд зазначає, що незалежність і недоторканість судді гарантується Конституцією і законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

74. Згідно із пунктом 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 01 січня 2002 року №1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

75. Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право на мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

76. Отже, будь-яке втручання державних органів на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Окрім того, враховуючи положення статті 19 Конституції України, державні органи зобов`язані дотримуватись визначеної законодавцем процедури при здійсненні своїх повноважень. У разі порушення процедури, незалежно від того чи нанесло воно прямі збитки особі, є порушенням права особи на встановлений процес та порушення забезпечення принципу визначеності права, який дозволяє особі передбачити наслідки існування та застосування певної норми.

77. Аналізуючи приписи статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», пункти 22, 23, 24 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII та статті 133 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», вбачається, що розмір суддівської винагороди судді, який не підтвердив відповідність займаній посаді, є меншим у порівнянні із суддівською винагородою особи, яка пройшла кваліфікаційне оцінювання.

78. Отже, встановлена в судовому порядку протиправна бездіяльність ВККС щодо не надання ОСОБА_1 тривалий час статусу судді, який підтвердив відповідність займаній посаді, спричинила неправомірне обмеження виплати його суддівської винагороди з 01 січня 2017 року по 01 вересня 2019 року, що є порушенням статей 19 та 130 Конституції України.

79. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із довідкою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року №02.7.-34/193 розмір суддівської винагороди судді станом на 01 січня 2017 року складає 24.640,00 грн. (посадовий оклад - 17.600,00 грн., доплата за вислугу років 40% - 7.040,00 грн.), суддівська винагорода судді станом на 01 січня 2018 року складала 30042,10 грн. (посадовий оклад - 19.382,00 грн., доплата за вислугу років 40% - 7.752,80 грн., доплата за наукову ступінь "Кандидат" 15% - 2.907,30 грн.).

80. У свою чергу, суддівська винагорода судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання станом на 01 січня 2017 року складає 70.000,00 грн. (посадовий оклад - 50.000,00 грн., доплата за вислугу років 40% - 20.000,00 грн.), суддівська винагорода судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання станом на 01 січня 2018 року складає 102.416,25 грн. (посадовий оклад - 66.075,00 грн., доплата за вислугу років 40% - 26.430,00 грн., доплата за наукову ступінь "Кандидат" 15% - 9.911,25 грн.).

81. Відповідно до довідки Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року №02.7-34/122 станом на 01 січня 2019 року суддівська винагорода судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, складала 49.129,58 грн. (посадовий оклад - 31.696,50 грн., доплата за вислугу років 40% - 12.678,60 грн., доплата за наукову ступінь "Кандидат" 15% - 4.754,48 грн.), суддівська винагорода судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, станом на 01 січня 2019 року складала 119.102,00 грн. (посадовий оклад - 76.840,00 грн., доплата за вислугу років 40% - 30.736,00 грн., доплата за наукову ступінь "Кандидат" 15% - 11.526,00 грн.).

82. Отже, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що загальна сума втраченого доходу у вигляді суддівської винагороди в період з 01 січня 2017 року по 01 вересня 2019 року складає 1861435,22 грн.

83. Також скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц, наголошує на помилковому визначенні судами першої та апеляційної інстанції механізму виконання цього рішення.

84. Суди попередніх інстанцій оскаржуваними рішеннями стягнули неотриману частину суддівської винагороди із Державного бюджету України, шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України списати вказані кошти зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України та зобов`язавши Державну казначейську службу України виплатити ці кошти позивачу.

85. Колегія суддів Верховного Суду вважає такий висновок помилковим.

86. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц вказала, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКС чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не ДКС чи її територіальний орган.

87. Отже, зобов`язання судами попередніх інстанцій ДКС виплатити відповідні кошти є неправомірним.

88. У справі, що розглядається, ВККС є органом державної влади, діями та бездіяльністю якого позивачу була завдана матеріальна шкода.

89. Частиною третьою статті 148 Закону № 1402-VIII визначено, що ДСА здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності ВККС.

90. Окрім того, колегія суддів зазначає, що Порядком №845 передбачено механізм виконання рішень судів про стягнення шкоди з Державного бюджету України. Відповідно до приписів Порядку №845 ДКС та її територіальні органи здійснюють виконання виконавчих документів в межах відповідних асигнувань та в порядку черговості, що також виключає можливість зобов`язати ДКС здійснити безспірне списання коштів одразу після набрання судовим рішенням законної сили. При цьому, Законом України «Про Державний бюджет» на кожен рік затверджується бюджетна програма «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників судів» за кодом 0501150.

91. Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що ОСОБА_1 є діючий суддя на користь якого прийняті судові рішення у цій справі, тому відповідні кошти повинні підлягати виконанню за рахунок бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників судів».

92. Враховуючи вищенаведене, належним способом відновлення порушеного права позивача є стягнення з ДСА на користь ОСОБА_1 частину суддівської винагороди за період з 01 січня 2017 року по 01 вересня 2019 року в розмірі 186143522 (один мільйон вісімсот шістдесят одна тисяча чотириста тридцять п`ять) гривень двадцять дві копійки за рахунок бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» розпорядником якої є Державна судова адміністрація.

93. Отже, є обґрунтованою підстава касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій стосовно незастосування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц.

94. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

95. Верховний Суд зазначає, що неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», пунктів 22, 23, 24 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, статті 133 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI призвело до помилкового визначення предмету спору у цій справі, а не застосування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц спричинило неправильне визначення механізму виконання спірного стягнення.

96. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Державної казначейської служби України та скасування оскаржуваних судових рішень в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди. VII.СУДОВІ ВИТРАТИ

97. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду П О С Т А Н О В И В : Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року у справі №640/17852/19 у частині стягнення матеріальної шкоди - скасувати. Ухвалити у цій частині нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Шостого апеляційного адміністративного суду, Київського апеляційного адміністративного суду у частині стягнення матеріальної шкоди - задовольнити частково. Стягнути з Державної судової адміністрації на користь ОСОБА_1 частину суддівської винагороди за період з 01 січня 2017 року по 01 вересня 2019 року в розмірі 186143522 (один мільйон вісімсот шістдесят одна тисяча чотириста тридцять п`ять) гривень 22 копійки за рахунок бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація, в порядку, передбаченому Законом України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». В частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року у справі №640/17852/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст рішення виготовлено 14 квітня 2023 року. ........................... ........................... ........................... О.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська Судді Верховного Суду