Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 344/2906/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 344/2906/23 пров. № А/857/4373/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Іщук Л.П., Сеника Р.П., секретаря судового засідання Максим Х.Б., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги адвокатів Михайлова Гліба Вадимовича та Калинюка Романа Степановича представників уродженця Грузії Оніані Мамука на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (головуючий суддя Шамотайло О.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні 22 лютого 2023 року у справі №344/2906/23 за позовом Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області до уродженця Грузії Оніані Мамука про продовження строку затримання з метою ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, В С Т А Н О В И В : 21.02.2023 Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області звернулося в суд з позовом до уродженця Грузії ОСОБА_1 , просило винести рішення про продовження строку затримання уродженця Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації з поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на шість місяців. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2023 року позов задоволено частково, продовжено строк затримання уродженця Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації з поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на чотири місяці, тобто до 22.06.2023 року включно. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що УДМС в Івано-Франківській вживалися заходи з метою ідентифікації відповідача шляхом надсилання запитів, однак на окремі повторні звернення запитувана інформація не отримана та для її отримання необхідний додатковий час. Суд першої інстанції вказав, що співпраця зі сторони відповідача під час процедури його ідентифікації відсутня. Суд першої інстанції зазначив, що про відсутність співпраці відповідача під час процедури його ідентифікації свідчить відсутність звернення про поновлення громадянства Грузії у встановленому порядку та не надання ним заяви-анкети для оформлення документу для повернення в країну походження. З огляду на відсутність у відповідача документа, що дає право перебування на території України та відсутність документа, що посвідчує та дає змогу ідентифікувати його особу, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про продовження строку затримання відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні строком на 4 місяці, враховуючи висновки суду апеляційної інстанції від 25.01.2023 зазначені в постанові за №344/13425/22, провадження №А/857/15992/22. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, адвокати Михайлов Гліб Вадимович та Калинюк Роман Степанович представники уродженця Грузії Оніані Мамука подали апеляційні скарги. Адвокат Михайлов Гліб Вадимович представник уродженця Грузії Оніані Мамука просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2023 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити; застосувати до ОСОБА_1 зобов`язання внести заставу з покладенням на нього обов`язків: прибути до визначеної службової особи з установленою судом періодичністю; не відлучатись з населеного пункту, зазначеного судом, без дозволу визначеної службової особи; невідкладно повідомляти визначену службову особу про зміну свого місця проживання. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції порушив права відповідача на отримання правової допомоги та захист. Скаржник вказує, що порушено право відповідача на участь у справі перекладача, як вимагалось у клопотанні від 21.02.2022, оскільки ОСОБА_1 не розуміє державну мову України. Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять відомостей, які б підтвердили, що іноземець відмовлявся співпрацювати з міграційним органом під час процедури ідентифікації, та що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надіслання повторних звернень позивачем, до того ж в таких не ставиться питання про ідентифікацію відповідача. Скаржник, також, зазначає, що надсилання відповідних запитів до консульств не може свідчити про вжиття позивачем належних заходів щодо ідентифікації та документування відповідача у встановлений законом шестимісячний строк, оскільки неодержання вчасно інформації з країни громадянської належності відповідача спричинено діями самого позивача. Скаржник вказує, що відповідач неодноразово зазначав, що є особою без громадянства, а відмова органів ДМС у видачі посвідки особи без громадянства не спростовує факт відсутності у відповідача громадянства будь-якої держави. Вважає, що протягом майже року затримання відповідача позивач жодних раціональних дій, спрямованих на ідентифікацію відповідача не вчинив. Вказує, що наявні правові підстави для застосування зобов`язання внести заставу. Адвокат Калинюк Роман Степанович представник уродженця Грузії Оніані Мамуки просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2023 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити; зобов`язати відповідача чи інших фізичних осіб (заставодавців) внести заставу. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувався без участі відповідача, а також без участі захисників та в період повітряної тривоги. Скаржник вказує, що відсутнє рішення, що вступило в законну силу як про повернення відповідача, так і щодо його примусового видворення, а тому вирішення питання про затримання особи не має правового підґрунтя. Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували, що іноземець відмовлявся співпрацювати з міграційним органом під час процедури ідентифікації. Вважає, що позивач свідомо затягує процес тримання відповідача без належних на те підстав. Зазначає, що позивачем не підтверджено неможливість ідентифікувати відповідача. Оскільки відповідач по справі фактично ідентифікований, звертався із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, з 12.05.2022 перебуває у Державній установі «Волинський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні». Скаржник вважає, що є підстави для застосування застави. Також вказує, що укладено договір оренди квартири (житлового приміщення) для проживання відповідача, та є фізична особа, яка готова внести заставу. В судовому засіданні представники відповідача апеляційні скарги підтримали, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає частково. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 10.05.2022 уродженця ОСОБА_2 затримано у порядку частини 2 статті 262 КУпАП на строк, визначений частиною 2 статті 263 КУпАП 72 години, та поміщено до Волинського ПТПІ. 13.05.2022 рішенням Івано-Франківського міського суду у справі №344/5518/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022, задоволені позовні вимоги УДМС в Івано-Франківській області, прийнято рішення затримати з метою ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України уродженця Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 місяців. 28.10.2022 Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області задовольнив позов Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області щодо продовження строку затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України строком на шість місяців, тобто до 27 квітня 2023 року (справа №344/13425/22 від 28.10.2022 року). 25 січня 2023 року Восьмий апеляційний адміністративний суд змінив рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі №344/13425/22 від 28.10.2022, продовжив строк затримання уродженця Грузії ОСОБА_1 , з метою ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України строком на 4 (чотири) місяці, тобто до 27 лютого 2023 року. Оскільки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є нелегальним мігрантом, знаходиться на території України без законних на те підстав, процедура його ідентифікації не завершена та потребує додаткового часу, Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області звернулось з відповідним позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов`язки, порядок вирішення питань, пов`язаних з їх в`їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) відповідно до частини 3 статті 3 якого іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України). Відповідно до частини 4 статті 30 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. Статтею 289 КАС України встановлено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України. Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців (частина 11 статті 289 КАС України). Відповідно до частини 13 статті 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що нормами чинного законодавства передбачено, що у випадку відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, відсутності співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації та неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи, строк затримання такої особи може бути продовжено шляхом подачі відповідного адміністративного позову, який подається кожні шість місяців. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час вирішення позову про продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, обов`язковому дослідженню судом підлягає, зокрема, неможливість ідентифікації іноземця або особи без громадянства та/або неможливість забезпечення примусового видворення особи. При цьому, на позивача покладено обов`язок висвітлити, які дії або заходи вживалися для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, отримання документа, що дає право на виїзд з України для забезпечення примусового видворення особи. Відповідно до поточної практики Верховного Суду частиною 13 статті 289 КАС України, регламентовано дві умови, наявність хоча б однієї з яких надає підстави для прийняття адміністративним судом рішення про продовження затримання такої особи в межах максимально можливого строку (18 місяців), а саме: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи (постанови від 28 січня 2021 року у справі 743/1046/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 522/17369/21). З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено та не заперечено сторонами, що з метою встановлення особи ОСОБА_1 проведено відповідну перевірку в ході якої, з використанням інформаційних блоків ДМС України та єдиної інформаційної аналітичної системи управління міграційними процесами встановлено, що 27.10.2005 ГУ МВС в Харківській області прийнято рішення про набуття громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за територіальним походженням (на підставі рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 05.09.2005 у справі №118/14 про встановлення факту постійного проживання на території Україні ОСОБА_1 з лютого 1990 року). 27.10.2005 ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 Пісочинським ВМ Харківського РВ УМВС в Харківській області, а 29.09.2008 ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , орган видачі 4440. 13.02.2014 рішенням ГУ ДМС України в Харківській області скасовано рішення ГУ МВС в Харківській області від 27.10.2005 про набуття громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як таке, що набуто унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей (інформація Вовчанського районного суду Харківської області від 10.01.2014 про те, що цивільна справа за заявою громадянина ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 за №118/14 в провадженні суду не перебувала). Отже, з 13.02.2014 ОСОБА_1 не є громадянином України. Відповідно до наявної інформації, Указом президента Грузії №339 від 26.10.2015 ОСОБА_1 припинено громадянство Грузії у зв`язку із набуттям громадянства іншої держави (тобто України). У рішенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2022 року у справі № 344/5518/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року, встановлено, що 10.05.2022 Управлінням стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області ДСР НП України надіслано до УДМС в Івано-Франківській області обґрунтоване звернення про примусове видворення (повернення) з території України в країну походження уродженця Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що тимчасово проживає в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, зареєстрованого в Миколаївській області, та доставлено вказану особу до адміністративного приміщення УДМС в Івано-Франківській області. У зверненні Управлінням стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області ДСР НП України зазначалось, що згідно з обліками Генерального секретаріату МОКП - Інтерпол щодо особи уродженця Грузії ОСОБА_1 04 серпня 2016 року опубліковане «Зелене оповіщення» (містить інформацію про осіб, схильних до вчинення правопорушень, які можуть займатися злочинною діяльністю в інших країнах), країна ініціатор - Грузія, статус особи «можлива загроза». Згідно з інформацією Департаменту стратегічних розслідувань Національно поліції України ОСОБА_1 є суб`єктом злочинного впливу у статусі «вора (злодія) в законі», один із учасників організованого угрупування, яке діє на території України, російської федерації та Туреччини. 08 грудня 2013 року ОСОБА_1 затримувався працівниками ГУБОЗ МВС України та у подальшому був депортований до Турецької Республіки, 18.09.2015 затриманий в м. саратов (російська федерація) та у подальшому депортований до України (при затриманні надав недійсний паспорт громадянина України). Згідно з оперативною інформацією ДСР НП України ОСОБА_1 під час здійснення повномасштабної військової агресії російської федерації проти Україні підтримує зв`язок з окупантами, може виступати інформатором диверсійних розвідувальних груп окупаційних військ. У зверненні також зазначено, що ОСОБА_1 не має постійного проживання в Україні, не працює та не має стабільного джерела доходу для свого існування, окрім коштів, здобутих злочинним шляхом, а його подальше перебування на території України суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України та охорони публічного порядку. 10 вересня 2020 року ЦМУ ДМС України у м.Києві та Київській області ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100грн. У зв`язку із несплатою штрафу у встановлений термін 14 січня 2021 року ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області прийнято рішення №23, яким відповідачу заборонено в`їзд в Україну терміном на 3 роки на підставі статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Окрім того, судами у справі №344/5518/22 зазначено, що ОСОБА_1 фактично вважає себе особою без громадянства і з метою правового закріплення такого статусу 15 вересня 2020 року та 07 травня 2021 року (повторно) звертався до органів міграційної служби із заявами щодо визнання особою без громадянства, однак такого статусу не набув. Водночас у ОСОБА_1 відсутні будь-які документи, які б надавали йому право на законних підставах як перебувати на території України, так і залишити її територію. Також вказано, що у розпорядженні позивача є інформація про можливу наявність у Онінані Мамуки громадянства російської федерації та Румунії, яка підлягає додатковій перевірці. Окрім того, підлягає з`ясуванню можливість повторного отримання відповідачем громадянства Грузії. Указом Президента України від 14 травня 2021 року №203/2021 затверджено рішення Ради нацбезпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Додаток 1 до вказаного рішення Ради нацбезпеки і оборони України містить перелік фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції). Під №354 у цьому переліку перебуває ОСОБА_1 , уродженець Грузії, особа без громадянства, у пункті 13 виду обмежувальних заходів зазначено примусове видворення за межі України. Такі ж обставини встановлені Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області та Восьмим апеляційним адміністративним судом у справі №344/13425/22. Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання визначено Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації ДПС України, СБУ №353/271/150 від 23 квітня 2012 року, (далі - Інструкція) розділом IV якого порядок дій з ідентифікації та документування іноземців та пунктом 1 встановлено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування. З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство. У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС. Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно. З матеріалів справи встановлено, що протягом строку, встановленого рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №344/13425/22, УДМС в Івано-Франківській області вживалися заходи з метою ідентифікації відповідача шляхом надсилання запитів, однак на окремі повторні звернення запитувана інформація не отримана та для її отримання необхідний додатковий час. Окрім того, позивач звертає увагу суду на те, що одночасно з обґрунтованим зверненням УСР в Івано-Франківській області направлено до УДМС в Івано-Франківській області копію паспорта громадянина російської федерації №67 20224620 виданого ТП УФМС росії по архангельській області особі з установчими даними « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », що може вказувати на наявність в відповідача громадянства російської федерації, що потребує детальної перевірки, яка ускладнена через припинення роботи дипломатичного представництва та консульських установ російської федерації на території України. Однак може бути здійснена через міністерство закордонних справ України. Також УСР в Івано-Франківській області повідомлено, що ОСОБА_1 може використовувати паспорт громадянина Республіки Румунія № НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_3 . Щодо співпраці відповідача з позивачем під час процедури ідентифікації, то суд апеляційної інстанції зауважує, що до позовної заяви додані запити скеровані Управлінням Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області у посольство Республіки Грузія в Україні в яких зазначено, що Законом Грузії «Про громадянство Грузії» від 30.04.2014 передбачено, що громадяни Грузії мають право вийти з громадянства Грузії. Вказано, що Указ Президента Грузії про вихід з громадянства Грузії вступає після отримання компетентним органом Грузії документа, який підтверджує набуття особою громадянства іноземної держави. Зазначено, що громадянство Грузії в порядку поновлення надається особам, громадянство яких припинено, в тому числі, неправомірно, а також шляхом виходу з громадянства Грузії. Висловлено прохання надати інформацію щодо можливості поновлення громадянства Грузії для громадянина ОСОБА_1 в установленому порядку та виготовлення документу, що дасть можливість повернутись останньому в країну походження. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача зазначив, що відсутність у відповідача документа, що дає право на виїзд з України, унеможливлює примусове видворення відповідача та відповідає встановленій частиною 1 статті 289 КАС України підставі для продовження строку його затримання. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що після проведення процедури ідентифікації відповідача, органи Державної міграційної служби реалізують можливість прийняття рішення про примусове видворення Відповідача або прийняття рішення про його примусове повернення з України, що в свою чергу є неможливим без проведення процедури ідентифікації оформлення документу, що дає право виїзду з України. Вказане, на переконання суду апеляційної інстанції дозволяє дійти висновку, що не звернення відповідача про поновлення громадянства Грузії, яка є країною його походження, не надання ним заяви-анкети для оформлення документу для повернення в країну походження, утруднюють примусове видворення, а тому такі слід розглядати як відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації. Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Отже, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні правові підстави для продовження строку затримання відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні строком на 4 місяці. Вказаний строк є необхідним та виправданим за наведених умов, та дозволить компетентним органам в установленому порядку здійснити відповідні процедури щодо відповідача з метою його подальшого видворення за межі території України. Щодо аргументів скаржника про можливість застосування до відповідача зобов`язання внести заставу, то суд апеляційної інстанції зауважує, що внесення застави іноземцем або особою без громадянства, є одним із способів забезпечення ідентифікації та/або забезпечення видворення такої особи за межі території України та полягає у внесенні цією особою або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) відповідної суми коштів на спеціальний рахунок. Відповідно до положень частини 7 статті 289 КАС України для визначення розміру застави суд повинен врахувати майновий та сімейний стан іноземця або особи без громадянства, тоді як в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази для здійснення судом відповідних розрахунків. Так само відсутні дані щодо фізичної чи юридичної особи (заставодавця), яка бере на себе зобов`язання внести відповідні кошти у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок. Отже, правові підстави для застосування вказаного способу забезпечення видворення відповідача за встановлених фактичних обставин у спірних правовідносинах відсутні. Щодо аргументів адвоката Калинюка Романа Степановича про укладення в інтересах відповідача договору оренди квартири (житлового приміщення) про передачу у строкове платне користування житлового приміщення (квартири) в якій буде проживати ОСОБА_1 , то такі не можуть братись судом до уваги, оскільки відповідно до положень статті 206 КУпАП, надання громадянами іноземцям та особам без громадянства житла, а також надання інших послуг на порушення встановлених правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і правил транзитного проїзду їх через територію України, якщо ці дії безпосередньо не пов`язані із незаконним переправленням осіб через державний кордон України, є адміністративним правопорушенням, в розумінні ст.9 КУпАП, за яке передбачено адміністративна відповідальність - накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, законодавством передбачено пряму заборону громадянам надавати іноземцям та особам без громадянства житло в разі порушення встановлених правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні. Разом з тим, судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що всупереч частині 14 статті 289 КАС України розгляд питань, визначених статтею 289 КАС України, здійснено судом першої інстанції без участі сторін. Як зазначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції оголошення масштабної повітряної тривоги унеможливило встановлення конференцзв`язку, що мало наслідком розгляд справи без участі сторін. Суд апеляційної інстанції зауважує, що при вирішенні питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, у якій на початок судового засідання оголошено сигнал «повітряна тривога», суд має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров`я людини, а обов`язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист, оскільки це буде порушенням передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87). З огляду на віднесення законодавцем вказаної справи до справ окремої категорії, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що порушення частини 14 статті 289 КАС України за наведених обставин є самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 та 289 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення порушив норми процесуального права, що має наслідком скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Керуючись статтями 229, 241, 272, 289, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги адвокатів Михайлова Гліба Вадимовича та Калинюка Романа Степановича представників уродженця Грузії Оніані Мамука задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2023 року у справі №344/2906/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області до уродженця Грузії Оніані Мамука про продовження строку затримання з метою ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні задовольнити частково. Продовжити строк затримання уродженця Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації з поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на чотири місяці, тобто до 22.06.2023 року включно. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук Р. П. Сеник Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 13.04.2023 згідно з ч.3 ст.321 КАС України