Постанова Одеський апеляційний суд № 496/413/22

Номер провадження: 22-ц/813/4674/23 Справа № 496/413/22 Головуючий у першій інстанції Пендюра Л.О. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.04.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Лозко Ю.П., Кострицького В.В., за участю секретаря Сінько А.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року, ухваленого Біляївським районним судом Одеської області у складі: судді Пендюри Л.О. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, в с т а н о в и в: У січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13.04.2021, ухваленим в цивільній справі № 496/3889/19 та залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 27.10.2021, з позивача стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 16990,00 грн щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На підставі зазначеного судового рішення було видано виконавчий лист, який на даний час знаходиться на примусовому виконанні у Біляївському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). При визначені розміру аліментів суд врахував майже всі обставини, визначені ст. 182 СК України, та прийшов до висновку про задоволення позовних вимог стосовно стягнення аліментів та визначив розмір аліментів, які будуть стягуватись з ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 16990,00 грн до повноліття останньої, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, станом на сьогоднішній день змінились обставини життя позивача та його матеріальний стан. У зв`язку з тим, що розмір стягуваних з ОСОБА_1 аліментів є непомірним, він не має можливості своєчасно сплачувати їх в повному обсязі, у зв`язку з чим дані щодо нього внесені в реєстр боржників, що значно ускладнює його працевлаштування за основною професією. За таких обставин він був змушений шукати роботу в Україні та з 02 грудня 2021 року працює охоронником в ПП «Ланжерон-Охорона» з посадовим окладом у 6540 грн. Крім того, у зв`язку з відсутністю у позивача власного житла, він проживає разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1 , які знаходяться на його утриманні, оскільки мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є пенсіонеркою за віком, а батько ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою з інвалідністю 2-ї групи, у зв`язку з чим потребує постійного лікування. Враховуючи вищевказані обставини, а також матеріальний стан позивача, на даний час він в змозі сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 5000,00 грн, що, на його думку, є достатнім розміром аліментів з урахуванням солідарності утримання дитини обома батьками, передбаченої ст. 180 СК України. За таких обставин позивач вважав, що є всі підстави для зменшення розміру стягуваних з нього аліментів, а тому просив зменшити розмір аліментів, визначених рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13.04.2021, ухваленим у справі №496/3889/19, які стягуються з позивача на користь відповідачки з 16990,00 грн до 5000,00 грн щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задоволено. Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13.04.2021 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16990 грн до 5000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, з дня набрання цим рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 26.10.2022 року представник відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернувся з заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що позивач, який є моряком, ввів суд в оману, що працює охоронником, куди насправді працевлаштувався фіктивно на 3,5 місяця та сам звільнився 23.03.2022 року, в той час як оскаржуване рішення прийнято 21.09.2021 року. Вважає, що позивач зробив це штучно з метою ухилення від утримання своєї дитини у належному розмірі у відповідності до його справжніх доходів, які були вірно встановлені у рішенні Біляївського районного суду Одеської області від 13.04.2021 по справі № 496/3889/19, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду. Відповідачка зазначає, що позивач фактично перебуває у відпустці, відпочинку після рейсу, та перешкоди у працевлаштуванні моряком в нього відсутні, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2022 № 992 «Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України», яка набрала чинності 06.09.2022, дозволено виїзд моряків за кордон для роботи на морських суднах. В свою чергу, позивач повністю відповідає особі, яка зараз може вільно виїхати з України закордон для роботи моряком. Щодо наявності у позивача батьків, які є пенсіонерами, і батько з 2018 року непрацездатним, то ці обставини досліджувались судом апеляційної інстанції під час розгляду цивільної справи № 496/3889/19 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання його сина та були визнані судом такими, що не підтверджують потреби його батьків в матеріальній допомозі. Окрім цього, позивачем не було надано суду доказів розміру пенсій та доходів батьків, відомості щодо наявності або відсутності у них інших дітей, що вони потребують матеріальної допомоги та сам позивач її надає. Вищевказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та застосування ст. 192 СК України. Також представник відповідачки зазначає, що відповідачка не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, так як в матеріалах справи відсутні докази надіслання їй судом відповідної судової повістки по справі відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (рекомендованим листом з повідомлення про вручення), так само відсутня заявка сторони відповідача про надіслання відповідачці судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення на мобільний номер телефону тощо. Відповідно було порушено право відповідачки на реалізацію процесуальних прав в частині подання відзиву та формування правової позиції. Відповідачка не отримувала по справі копію позовної заяви з додатками, оскільки у зв`язку з воєнним станом перебуває з дитиною у Республіці Болгарія. Тому, просила скасувати заочне рішення, ухвалене у вказаній справі та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 08 грудня 2022 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Біляївського районного суду від 21.09.2022 року у справі №496/413/22 залишено без задоволення. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та просить скасувати заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування усіх фактичних обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, в його основу поклав роботу позивача охоронником, який влаштувався фіктивно на 3,5 місяця, з метою подання позову про зменшення розміру аліментів. Скаржниця вважає, що позивач зробив це штучно з метою ухилення від утримання своєї дитини у належному розмірі у відповідності до його справжніх доходів, які було вірно встановлено у рішенні Біляївського районного суду Одеської області від 13.04.2021 по справі №496/3889/19, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду; позивачем не було доведено погіршення його матеріального стану з моменту ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів, фактично матеріальний стан позивача не змінився; позивач фактично перебуває у відпустці, відпочинку після рейсу, та перешкоди у працевлаштуванні моряком в нього відсутні, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2022 № 992 «Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України», яка набрала чинності 06.09.2022 дозволено виїзд моряків за кордон для роботи на морських суднах; суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про погіршення матеріального стану позивача з моменту постановлення первісного рішення про стягнення аліментів на дитину у зв`язку з наявністю у позивача батьків-пенсіонерів, оскільки ці обставини існували на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів та їм давалася оцінка, вони не є новими; позивачем не було надано суду доказів розміру пенсій та доходів батьків, відомості щодо наявності або відсутності у них інших дітей, та що вони потребують матеріальної допомоги та сам позивач її надає. Крім того, відповідачка зазначає про процесуальні порушення судом першої інстанції щодо неповідомлення відповідачки про дату та час розгляду справи, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надіслання відповідачці судом судової повістки по справі відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (рекомендованим листом з повідомленням про вручення), так само відсутня заявка сторони відповідача про надіслання відповідачці судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення на мобільний номер телефону тощо, посилаючись на постанову Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 704/435/19-ц, де суд визначив, що надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень у випадку неподання таким учасником відповідної заявки є неналежним повідомленням учасника справи про час та місце судового розгляду. За таких обставин, відповідачка не була повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання, не отримувала копію позовної заяви з додатками, що призвело до порушення її процесуальних прав та неправильного вирішення справи судом першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. В судовому засіданні представник відповідачки підтримав доводи апеляційної скарги. Позивач апеляційну скаргу не визнав. Відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилася, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13 квітня 2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти, зокрема, на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 16990 грн, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову до суду, а саме з 03 жовтня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5-9). Постановою Одеського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року вказане судове рішення залишено без змін (а.с. 10-13). Постановою головного державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 07 травня 2021 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №496/3889/19, виданого 23 квітня 2021 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 16990 грн, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову до суду, а саме з 03 жовтня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та змінюючи розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16990 грн до 5000 грн, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, з дня набрання цим рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд мотивував своє рішення наявністю передбачених статтею 192 СК України підстав для цього та зміною його матеріального стану. Перевіривши доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідачки ОСОБА_2 судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду справи на предмет процесуальної можливості ухвалення заочного рішення, апеляційний суд виходить з наступного. Особа вважається належним чином повідомленою, якщо зафіксовано факт отримання нею судової повістки, її відмови в отриманні повістки з додержанням правил доставки та вручення судових повісток або в засобах масової інформації надруковано оголошення про виклик. На підставі ст. 280 ЦПК України, суд при проведенні заочного розгляду справи обов`язково повинен перевірити, крім іншого, факт повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце судового засідання. Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи повинно проводитися відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України. За приписами статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно. Згідно частини 11 наведеної норми, відповідач, третя особі, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Ухвалюючи заочне рішення, місцевий суд зазначив, що відповідачка та її представник були належним чином повідомлені про дату, час і місце призначеного судового засідання, а наведені представником доводи в обґрунтування чисельних заяв про відкладення судового засідання щодо воєнних дій на території України не є підставою для відкладення розгляду справи. Участь відповідачки, яка знаходиться за кордоном, у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, на протязі розгляду справи від неї жодних заяв чи клопотань до суду не надходило, усі заяви надходили від її представника, що свідчить про те, що вона реалізувала своє право участь у судовому процесі через свого представника, у відповідності до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, а клопотання представника відповідачки про участь у судовому засіданні 21.09.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, направлено з пропуском встановленого законом строку та з проханням використати систему відеоконференцзв`язку«EasyCon», яка наразі в судах вже не функціонує. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 23 червня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено до розгляду цивільну справу на 21 вересня 2022 року о 12- й год. Судом першої інстанції 23 червня 2022 року було направлено SMS-повідомлення ОСОБА_2 про виклик до суду на 21.09.2022 на 12-ту, на номер мобільного телефону, який зазначений позивачем в позовній заяві як номер засобів зв`язку із відповідачкою. Натомість, в процесуальних документах, спрямованих суду представником відповідачки, такий номер відсутній. Як наголосив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 31 січня 2023 року по справі №693/812/21, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, - позиція Верховного Суду. Наявну у справі довідку про доставку SMS не можна вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки згідно пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01.06.2013 №73, текст судової повістки може бути надісланий судом Учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздрукування та заповнення Учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. У матеріалах справи відсутня заява відповідачки ОСОБА_2 про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. В матеріалах справи також відсутні докази про те, що суд першої інстанції надсилав відповідачці судову повістку поштою рекомендованим листом із повідомленням про судове засідання на 21 вересня 2022 року о 12- й год. За таких обставин, слід вважати, що відповідачка не була належним чином, у встановленому законом порядку, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. 20.09.2022 від представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_7 надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконфіренції, у задоволенні якої ухвалою суду від 20 вересня 2022 року відмовлено, у тому разі і через відсутність технічної можливості забезпечити проведення 21.09.2022 року о 12- й год судове засідання в режимі відеоконфіренції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EasyCon». Матеріали справи не містять доказів направлення та отримання ухвали суду від 20.09.2022 про відмову у задоволення заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконфіренції представнику відповідачки ОСОБА_7 , тобто суд порушив право представника відповідачки на участь в судовому засіданні та не надав можливості усунути недоліки та повторно звернутися з відповідною заявою. Крім того, законодавцем у частині 4 статті 223 ЦПК України визначена можливість вирішення справи на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановлення заочного рішення) лише у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого. Ухвалою суду від 23 червня 2022 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи справу вперше призначено на 21 вересня 2022 року о 12-й. Тому доводи відповідачки щодо порушення судом порядку ухвалення заочного рішення через її неповідомлення належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в ході якого було прийнято оскаржуване рішення, заслуговують на увагу. Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги щодо суті ухваленого рішення, колегія суддів зазначає таке. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. За змістом статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України). Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з положеннями статті 183 СК України, розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Законом України від 17 травня 2017 року № 037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» частину другу статті 182СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін до статті 182 СК України - 30 %). Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15травня 2006 року № 3 «Про застосуваннясудами окремихнорм СК України прирозгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17, від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19, від 12.01.2022 року у справі №545/3115/19 тощо, та відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України мають враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на закріплені ЦПК України засади судочинства змагальність та диспозитивність, саме на позивачеві лежав процесуальний обов`язок довести вказані обставини. Отже, зменшення розміру аліментів у даному випадку можливе лише при погіршенні спроможності позивача сплачувати аліменти у раніше призначеному судом розмірі, а також - із урахуванням інтересів дитини. По теперішній справі позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, посилався як на підставу свого позову на те, що змінився його матеріальний стан, оскільки він має на утриманні своїх батьків, з якими проживає разом, оскільки не має власного житла, а внесення його до реєстру боржників значно ускладнює його працевлаштування за основною професією, тому він змушений працевлаштуватися в Україні охоронцем з окладом 6540,00 грн. На підтвердження своїх доводів відповідач надав наступні докази: - довідку ПП «Ланжерон-Охорона» №2-21 від 03.12.2021, згідно якої ОСОБА_1 працює в ПП «Ланжерон-Охорона» з 03.12.2021 на посаді охоронника з посадовим окладом 6540 грн (а.с. 15); - довідку виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 4872 від 17.11.2021, згідно якої в АДРЕСА_1 , в будинку, який належить ОСОБА_6 , проживають: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інвалід 2 групи; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 16); - довідку виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 4871 від 17.11.2021 року, згідно якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2 , але фактично проживає в АДРЕСА_1 , в будинку, який належить його батьку ОСОБА_6 (а.с. 17); - акт, складений комісією в складі депутата округу Скурчака А.В., сусідів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , згідно якого ОСОБА_1 постійно проживає в АДРЕСА_1 , разом зі своїми батьками. Батько ОСОБА_6 1961 р.н. інвалід війни 2 групи, пенсіонер; мати ОСОБА_5 , 1965 р.н. пенсіонер (а.с. 18); - копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , з якої вбачається, що ОСОБА_5 , являється пенсіонеркою за віком з 14.03.2016 (а.с. 19); - копію посвідчення серії НОМЕР_2 , з якої вбачається, що ОСОБА_6 є інвалідом 2 групи з 22.02.2018 (а.с. 19). Також надано медичну документацію про стаціонарне лікування ОСОБА_6 з 15.02.2020 по 06.03.2020 з певними діагнозами, про призначення хворому ОСОБА_6 лікарем Багатопрофільного медичного центру (Університетська клініка №1) ОНМедУ від 17.02.2021 року (а.с. 21); - копію посвідчення особи моряка на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 працював на посаді другого механіка на іноземних суднах, останній запис: дата звільнення 07.09.2021 року (а.с. 33); - копії чеків від 11.08.2021 року, 18.08.2021 року, 07.11.2021 року, 07.12.2021 року про переказ у якості аліментів на утримання ОСОБА_4 , платник ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі по 4953 грн, отримувач ОСОБА_2 (а.с. 22). Колегія суддів погоджує доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що позивач не надав до суду належних і допустимих доказів, що батьки ОСОБА_1 знаходяться на його утриманні, оскільки ОСОБА_6 є особою з інвалідністю 2 групи з 22 лютого 2018 року, а мати ОСОБА_5 пенсіонером за віком з 14 березня 2016 року. Доказів отримуваних батьками доходів позивачем не надано. Не надано доказів того, що батьки позивача потребують його матеріальної допомоги і що вони не мають інших працездатних осіб, які мають їх утримувати в силу вимог закону. Докази утримання позивачем своїх батьків також відсутні. Спільне проживання позивача із батьками, один з яких потребує лікування, само по собі не свідчить про їх утримання з боку повнолітнього сина. Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 760/11934/16-ц, перебування на утриманні платника аліментів непрацездатних батьків не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів. Вказані обставини відповідно до пенсійних посвідчень батьків позивача існували і станом на час ухвалення судом рішення про стягнення аліментів з позивача на утримання малолітньої дитини сторін, і не можуть свідчити про зміну майнового стану платника аліментів. Позивач наразі є працездатною особою, доказів погіршення його стану здоров`я порівняно із період ухвалення решіння про стягнення аліментів суду не надано, та враховуючи його професію, слід вважати, є фізично здоровою особою, у справі відсутні докази про наявність у нього перешкод отримувати більший заробіток, ніж потребують інтереси його неповнолітньої дитини, що відповідно до вказаних норм права у даному випадку є пріоритетом для суду та визначним чинником для зміни раніше покладеного судом на позивача обов`язку по сплаті аліментів на утримання спільної з відповідачем неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Так, надана позивачем довідка про те, що він працює на посаді охоронця ПП «Ланжерон-Охорона» з 03 грудня 2021 року з посадовим окладом 6540 грн не може бути беззаперечним доказом отримуваних позивачем доходів в силу специфіки роботи ОСОБА_1 , який відповідно до посвідчення особи моряка НОМЕР_3 , яке дійсне до 30 липня 2024 року, мав датами його останнього рейсу є 25.02.2021 07.09.2021, а перед цим 04.11.2019 08.07.2020 (а.с. 33 зв.). Відповідно до постанови Одеського апеляційного суду від 27.10.2021 у справі № 496/3889/19 ОСОБА_1 є другим механіком, і розмір щомісячної заробітної плати за професією відповідно до колективних договорів, укладених між профспілкою та роботодавцем, становить 6992 доларів США. Оскільки спостерігається циклічність рейсів за професією ОСОБА_1 , то заслуговує на увагу думка відповідачки про працевлаштування позивача після рейсу з метою штучного погіршення свого майнового стану. Як заслуговує на увагу довід апеляційної скарги про те, що у позивача немає перешкод для роботи за своєю професією, оскільки згідно п. 2-12 Правил перетинання державного кордону громадянами України, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724 (з наступними змінами та доповненнями), у разі введення на території України воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років мають право перетинати державний кордон України, якщо вони прямують для роботи на морських суднах, суднах внутрішнього плавання у складі екіпажів таких суден або для проходження практичної підготовки на суднах. і таке цілком повністю визначає розмір його місячної зарплати, яка за законом «Про оплату праці» не обмежується лише посадовим окладом і тому цей доказ достовірно не підтверджує розмір його доходів та їх зменшення, та врегульовано такий перетин. Сам позивач у позовній заяві також зазначає про неможливість роботи за своєю професією не з огляду на неможливість виїзду за межі України під час воєнного стану як особі призовного віку, а лише з огляду на внесення його до реєстру боржників. Постановою Головного державного виконавця Біляївського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного МУ МЮ (м. Одеса) Кольцова О.О. Коротичу А.М. встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України на підставі ст. 11, 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у нього наявна заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 за період з 03.10.2019 по 25.01.2022 в сумі 392562 грн (а.с. 94-95). Вказане цілком є суб`єктивним фактором з боку позивача ОСОБА_1 , який перешкоджає останньому працювати за спеціальністю відповідно до отриманої професії та кваліфікації, і як пояснив позивач в суді апеляційної інстанції, він не сплачував аліменти у визначеному рішенням суду розмірі, оскільки оскаржував таке рішення і був не згоден з ним. Враховуючи, що надані позивачем докази свідчать про те, що його здібності, освоєні професії, вік, стан здоров`я та сімейний стан дозволяють йому забезпечити рівень життя своєї єдиної дитини, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку в межах визначеного судовим рішенням розміру аліментів та зважаючи на те, що позивач не підтвердив належними доказами наявність об`єктивних обставин, які спонукали його влаштуватися на роботу із низьким рівнем заробітної плати протягом 3-х місяців (оскільки він звільнений 23.03.2022) і не доводив зменшення величини щомісячних витрат на утримання себе, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів у зв`язку із наведеними позивачем для цього обставинами. Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Допущені судом порушення норм процесуального права внаслідок розгляду справи за відсутності неналежно повідомленої відповідачки про дату, час і місце засідання, на що вона посилається у своїй скарзі, у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення. Допущене судом неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи у відповідності до вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання до суду апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 1488,60 грн, що підтверджується квитанцією №6305-4454-3934-4550 (а.с. 132), який у зв`язку із скасуванням судом апеляційної інстанції рішення суду та ухваленням нового про відмову у задоволенні позову відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 . Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 задовольнити. Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1488,60 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 14 квітня 2023 року. Головуючий М.В. Назарова Судді: В.В. Кострицький Ю.П. Лозко