Постанова Одеський апеляційний суд № 522/3673/22

Номер провадження: 22-ц/813/4547/23 Справа № 522/3673/22 Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.04.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П. за участю секретаря судового засідання - Мокана В.В. учасники справи: заявник ОСОБА_1 заінтересовані особи ОСОБА_2 , Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чепрасов Максим Ігорович на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 листопада 2022 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про встановлення факту, який має юридичне значення, в якій просить встановити факт його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 в період з 2004 року по 2021 рік. В обґрунтування поданої заяви зазначив, що з 03.10.1986 по 08.05.1990 він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (прізвище до реєстрації шлюбу ОСОБА_4 ), спільних дітей у подружжя не було, також ними не було набуто спільного майна. З 23.02.2001 по 30.05.2005 заявник перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , з якою має спільну доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 03.11.1990 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_8 ». У шлюбі в останніх народилася донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час перебування в шлюбі з ОСОБА_7 , ОСОБА_3 почала знову зустрічатися із заявником та 16.02.2005 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було розірвано, після розірвання шлюбу ОСОБА_10 за власним бажанням змінила прізвище на « ОСОБА_11 ». З липня 2004 року він та ОСОБА_3 знов почали проживати однією сім`єю та спільно виховувати ОСОБА_12 . До 2006 року вони разом проживали за адресою: АДРЕСА_1 . У 2006 році переїхали до приватного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Під час проживання однією сім`єю він та ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно відпочивали і фактично виконували права та обов`язки подружжя. У період 2020 2021 років він отримав дохід у розмірі 4 948 696, 30 грн і за ці кошти було прийнято рішення придбати спільне майно, а саме автомобіль та приватний будинок. При купівлі вказаного майна, право власності оформлено на ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла. У січні 2022 року з метою оформлення спадщини він звернувся до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі, проте листом нотаріусом йому було повідомлено, що він не надав до нотаріальної контори необхідні документи на підтвердження родинних відносин із померлою та було запропоновано йому надати оригінали документів, що підтверджують родинні відносини з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 або звернутися до суду за захистом своїх прав. Встановлення даного факту необхідно заявнику для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 09 листопада 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Приморська державна нотаріальна контора у місті Одеса, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не надано належних, допустимих, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження факту проживання заявника однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу у період з 2004 по 2021 роки, ведення в зазначений період спільного господарства, наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна, суду не надано. Крім того, ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13 до 30.08.2005 року. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.11.2022 року по справі №522/3673/22 повністю і ухвалити нове рішення, а саме встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу в період з 2004 року по 2021 рік. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Підставою апеляційного оскарження зазначеного судового рішення, ОСОБА_1 вказує, що суд не надав оцінки тому факту, що ОСОБА_10 після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 , за власним бажанням, змінила прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_11 , обрала прізвище чоловіка, з яким знов почала проживання однією сім`єю без шлюбу. Суд взагалі не прийняв до уваги пояснення та заяви ОСОБА_14 , яка під час судових засідань визнала факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу в період з 2004 року по 2021 рік. Суд не надав оцінку письмовим доказам, наданим на підтвердження ведення спільного господарства та спільного бюджету, а саме Акт приймання-передачі від 30.06.2021 р., Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 та Договір купівлі-продажу від 21.07.2021 р. Суд фактично проігнорував спільні фото, які були також надані в якості доказів. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У судовому засіданні, ОСОБА_1 та його представник адвокат Чепрасов М.І. надали усні пояснення по суті справи, доводи скарги підтримали, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції є помилковим, а також прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заінтересована особа ОСОБА_2 , у судовому засіданні надала пояснення, в яких просила апеляційну скаргу задовольнити. Представник заінтересованої особи Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належно. Фактичні обставини справи, встановлені судом З 03.10.1986 по 08.05.1990 ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_15 . З 23.02.2001 по 30.08.2005 ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_16 . ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим 12 червня 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Київської районної Ради народних депутатів м. Одеси. Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_3 , виданого 08.05.1992 Іллічівським відділом РАЦСу м. Одеса, ОСОБА_17 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є: ОСОБА_7 та ОСОБА_10 . Зі свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_4 , виданого 16 лютого 2005 року Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, слідує, що 16.02.2005 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 розірвано. Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_10 змінила прізвище на « ОСОБА_11 ». ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 13553. Листом від 24.01.2022 № 200с/02-14 нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Пенчевим К. повідомлено ОСОБА_1 , що 17 січня 2022 року заведена спадкова справа № 25с/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , як доказом родинних відносин з померлою, ОСОБА_1 не надав необхідних документів для підтвердження родинних відносин, у зв`язку з чим йому запропоновано надати оригінали документів, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем або звернутися до відповідного районного суду за захистом своїх прав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Колегія суддів вважає, що таким вимогам закону, оскаржене рішення відповідає в повній мірі. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів». Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20). Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК Україн достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1258 ЦК України, встановлено черговість спадкування за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України. Відповідно, до статей 1261 1262 ЦК України, визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону. Метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту постійного проживання як спадкоємця, зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є виникнення спадкових прав заявника та можливість їх подальшої реалізації, тобто оформлення всіх спадкових прав. При цьому, суд дійшов правильного висновку, що заява може бути розглянута по суті за правилами окремого провадження, оскільки, під час розгляду справи, спору про право не встановлено, ОСОБА_2 як спадкоємиця першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 не заперечувала щодо задоволення заяви, а інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 не встановлено. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Відмовляючи у задоволені заяви, суд дійшов обґрунтованого висновку, що надані заявником докази не підтверджують факт його та ОСОБА_3 проживання однією сім`єю у період з 2004 по 2021 роки та існування між ними відносин, притаманних подружжю, наявність спільного бюджету, проведення спільних витрат на придбання зазначеного майна тощо. Так, районний суд відхилив як докази спільного проживання сторін надані заявником світлини та Акт приймання-передачі від 30.06.2021 року, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 та Договір купівлі-продажу від 21.07.2021 року, у підтвердження придбання спільно з ОСОБА_3 за отримані ним у дохід кошти майна, а саме автомобіля, садового будинку та земельної ділянки, які були оформлені на ім`я ОСОБА_3 , так як, такі докази не доводять наявності між ними сімейних відносин, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Суд критично поставився до письмових пояснень заінтересованої особи ОСОБА_2 , та не прийняв їх до уваги, як такі, що свідчать щодо ведення спільного господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з чого дане господарство складалося, який був сумісний бюджет сім`ї, із яких коштів він складався, які були права і обов`язки кожного з подружжя в сім`ї, яке майно подружжя разом придбало для сім`ї, яким був матеріальний стан сторін та який вклад сторони робили у сумісне господарство відповідно свого матеріального стану та чим це доведено по справі. Не є доказом факту проживання однією сім`єю без шлюбу те, що ОСОБА_10 після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 , за власним бажанням, змінила прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_11 , обрала прізвище чоловіка. Крім того, жінка та чоловік можуть одночасно бути лише в одному шлюбі, право на повторний шлюб у них виникає лише після припинення попереднього шлюбу. Разом з тим, встановлено, що розірвання шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_7 відбулося 16.02.2005 р., а заявник перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 до 30.05.2005 року. Таким чином, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки місцевого суду, який їх обґрунтовано спростував, а тому на увагу не заслуговують. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чепрасов Максим Ігорович, залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова Ю.П. Лозко