Постанова 4873 № 910/14824/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" квітня 2023 р. Справа№ 910/14824/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Тарасенко К.В. Шаптали Є.Ю. без повідомлення учасників справи, розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/14824/21 (суддя Ломака В.С.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення 19 102,24 грн В С Т А Н О В И В: Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - відповідач) про стягнення 19 102,24 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів КАСКО від 04.10.2019 № 202.19.2491100 та у зв`язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Богдан 211040», реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 117554931, у зв`язку з чим позивач вказує, що обов`язок з відшкодування не виплаченої у добровільному порядку суми страхового відшкодування у розмірі 19 102,24 грн покладається на відповідача. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивач у встановленому законом порядку не довів належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» 18.02.2022 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі №910/14824/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково прийняв до уваги виписку з системи Audatex/Audahistory з історією проведення ремонтних дій автомобіля Kia Sportage, оскільки, вказана програма надає лише розрахунок вартості ремонту та не містить інформації щодо факту проведення такого ремонту, а отже, вказана виписка не може бути розглянута, як належний доказ. Апелянт вважає, що відповідач нарахував коефіцієнт фізичного зносу всупереч вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів на автомобіль строк експлуатації якого складає менше 3 років та має недопробіг. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/14824/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Скрипка І.М., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14824/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/14824/21. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який продовжено. Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом. Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. та суддя Тарасенко Т.В. перебували у відпустці. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу суддів з відпусток (31.05.2022). 28.04.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14824/21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі №910/14824/21 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків. 17.08.2022 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про поновлення строків, у якій скаржник просив суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення у даній справі. У зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.08.2022 у справі №910/14824/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2022 поновилено Товариству з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі №910/14824/21. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі №910/14824/21. Розгляд справи ухвалено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022. Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже, справа №910/14824/21 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, враховуючи введений воєнний стан в Україні, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав. 04.10.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.19.2491100 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах даного Договору транспортним засобом - автомобілем «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, та/або встановленим на ньому додатковим обладнанням. Пунктом 2.1.13 частини «Б» Договору встановлено, що додатковим обладнанням ТЗ є обладнання, що не входить до базової комплектації заводу-виробника (наприклад: автомобільні приймачі та магнітофони, чохли на сидіння, тонування автомобільного скла, додаткове світлове і сигнальне устаткування, допоміжне устаткування і пристрої, прилади тощо). Зі змісту пункту 6 частини «А» Договору вбачається, що будь-яке додаткове обладнання автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до об`єктів страхування за цим правочином не включено. Пунктам 7, 8 частини «А» Договору передбачено, що безумовна франшиза за страховим випадком «ДТП» складає 0,50 %. Згідно з пунктом 12.2.4 частини «Б» Договору Страховик не відшкодовує збитки внаслідок розкрадання, пошкодження, знищення комплекту інструментів, аптечки, вогнегасника, знаку аварійної зупинки, стаціонарних систем проти викрадення, декоративного покриття, що знаходиться на підлозі ТЗ (килимового, резинового та ін.), якщо останні не входять до базової комплектації ТЗ або не були застраховані як додаткове обладнання. Відповідно до пункту 13 частини «А» Договору строк його дії: з 00:00 год. 09.10.2019 по 24:00 год. 08.10.2021. 21.09.2020 близько 19:50 год. на вулиці Шевченка, 85 в с. Трипілля відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Богдан 211040», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який, не будучи уважним, не стеживши за дорожньою обстановкою та не реагуючи відповідно на її зміни, перетнув суцільну лінію розмітки та допустив виїзд на зустрічну смугу руху, внаслідок чого здійснив зіткнення із застрахованим позивачем автомобілем марки «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Під час дорожньо-транспортної пригоди вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Обухівського районного суду Київської області від 01.10.2020 в справі № 372/3253/20 (провадження № 3-959/20) водія автомобіля «Богдан 211040», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке призвело до настання ДТП, та притягнуто до адміністративної відповідальності. Відповідно до полісу серії ЕР № 117554931 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля «Богдан 211040», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем із встановленим розміром франшизи - 2 600,00 грн та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 130 000,00 грн. 23.09.2020 Страхувальник звернувся до позивача із повідомленням № 20.21073 про подію, яка має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту. У матеріалах справи також наявна копія акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) від 23.09.2020, в якому зазначено характер пошкоджень автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 , завданих під час вищенаведеної ДТП. Страхувальник звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просив виплатити страхове відшкодування на розрахунковий рахунок СТО Філія «АВТОЦЕНТР НА СТОЛИЧНОМУ» ПАТ «УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ», за вирахуванням безумовної франшизи за Договором у розмірі 3 666,12 грн. З урахуванням, зокрема, акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектної відомості) від 23.09.2020 та виставленого СТО - Філією «АВТОЦЕНТР НА СТОЛИЧНОМУ» ПАТ «УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ» рахунку-фактури від 08.10.2020 № 0000010569 на оплату відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 , суму 109 848,16 грн, страховим актом позивача від 12.10.2020 № 3.20.2998-1 вищенаведену ДТП визнано страховим випадком та вирішено виплатити на користь СТО страхове відшкодування у розмірі 106 182,04 грн, що складає різницю між вказаною в рахунку-фактурі від 08.10.2020 № 0000010569 вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та безумовною франшизою за Договором у розмірі 3 666,12 грн. Крім того, з урахуванням вищенаведених документів, а також протоколу огляду транспортного засобу від 15.10.2020, виставленого СТО - Філією «АВТОЦЕНТР НА СТОЛИЧНОМУ» ПАТ «УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ» рахунку-фактури від 01.12.2020 № 0000013223 на оплату відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 , суму 2 113,00 грн та акту виконаних СТО робіт від 30.11.2020 № 2020087950 на суму 109 848,16 грн, страховим актом позивача від 02.12.2020 № 3.20.2998-2 вирішено доплатити на користь СТО суму страхового відшкодування у розмірі 2 113,00 грн. Відповідно до платіжних доручень від 12.10.2020 № ЦО05532 на суму 106 182,04 грн та від 02.12.2020 № ЦО06518 на суму 2 113,00 грн позивач перерахував на розрахунковий рахунок Філії «АВТОЦЕНТР НА СТОЛИЧНОМУ» ПАТ «УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ» грошові кошти у загальному розмірі 108 295,04 грн із призначенням платежів відповідно: «Страх. відшк. зг. дог. № 202.19.2491100 від 04.10.19р. ОСОБА_1 , без ПДВ. Зг. 010569 від 08.10.2020 у т.ч. ПДВ - 17697,01 грн.» та «Страх. відшк. зг. дог. № 202.19.2491100 від 04.10.19р. ОСОБА_1 , без ПДВ. Згідно 0000013223 від 01.12.20 у т.ч. ПДВ - 352,17 грн.». Листом від 16.10.2020 вих. № 6168/07-3.20.2998 позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою на виплату страхового відшкодування. На виконання, зокрема, цієї заяви Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 25.11.2020 сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 84 991,02 грн та 29.07.2021 додатково перерахувала Товариству з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» грошові кошти в сумі 1 601,78 грн, що в загальному розмірі становить 86 592,80 грн. Факт сплати відповідачем на користь позивача означеної суми грошових коштів був визнаний сторонами у заявах по суті справи. Зважаючи на те, що сума страхового відшкодування у розмірі 19 102,24 грн (що становить різницю між фактично виплаченим позивачем страховим відшкодуванням у розмірі 108 295,04 грн, сплаченими відповідачем коштами в сумі 86 592,80 грн та встановленою в полісі серії ЕР № 117554931 франшизою в розмірі 2 600,00 грн) залишилася непогашеною відповідачем у добровільному порядку, Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» звернулося до суду з даним позовом. Як правильно вказав у своєму рішенні суд першої інстанції, проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика). Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2019, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у пункті 7.38 Методики. За таких обставин, за загальним правилом коефіцієнт фізичного зносу для означеного автомобіля приймається таким, що дорівнює нулю. Водночас, Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» зазначило про те, що з метою визначення розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням зносу, відповідачем було замовлено проведення відповідних оцінювань у Фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) Демяненко М.М. Відповідно до складеного на замовлення відповідача ФОП Демяненком М.М. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонду Державного майна України МФ № 796 від 20.12.2013, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів Фонду Державного майна України від 02.06.2004 № 1318, сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 718/20, виданий Фондом Державного майна України від 07.08.2020) Звіту від 12.01.2021 № 1243 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 , коефіцієнт фізичного зносу останнього становить 0,29, а розмір матеріального збитку, завданого власнику цього транспортного засобу, станом на 21.09.2020 складає 17 727,12 грн. Проте наведені заперечення відповідача не беруться судом до уваги з огляду на наступне. Відповідачем не надано доказів того, що представниками відповідача та оцінювачем проведено особистий огляд пошкодженого транспортного засобу «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Більше того, зі змісту самого Звіту від 12.01.2021 № 1243 вбачається, що визначення об`єму відновлювальних робіт, необхідних для цього запчастин та матеріалів проводилося оцінювачем на підставі протоколу огляду спеціалістом СК «Княжа» та фотододатками. У той же час, відповідно до наявної у матеріалах справи копії акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості) від 20.11.2020, складеного представником відповідача без участі будь-яких інших заінтересованих осіб, автомобіль «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 на час проведення огляду знаходився в процесі відновлення. Наведені обставини спростовують відповідні посилання відповідача на висновки, викладені у Звіті від 12.01.2021 № 1243. Вказаний у Звіті від 12.01.2021 № 1243 розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який становить 17 727,12 грн, є у 6 разів меншим від вартості робіт з відновлення пошкодженого транспортного засобу, вказаних у рахунках-фактурах на оплату відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля від 08.10.2020 № 0000010569 та від 01.12.2020 № 0000013223, а також відповідних актах фактично виконаних робіт від 30.11.2020 № 2020087950 (на суму 109 848,16 грн) та від 04.12.2020 № 2020093404 (на суму 2 113,00 грн). Крім того, зі змісту ремонтної калькуляції від 12.01.2021 № 1243 (що є додатком до Звіту від 12.01.2021 № 1243) вбачається, що до складу визначеної оцінювачем вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля (що в загальній сумі становить 22 292,88 грн) фактично включено вартість лише запасної частини - панелі порога, а також вартість робіт та додаткові витрати на її заміну, що разом з інформацією, вказаною в акті огляду транспортного засобу (дефектної відомості) від 20.11.2020, ставить під сумнів здійснення відповідної оцінки шкоди та визначення коефіцієнта фізичного зносу саме на 21.09.2020 (на момент пошкодження автомобіля та до моменту відновлення його ремонтом). Посилання відповідача на те, що частина страхового відшкодування у розмірі 15 864,08 грн (з урахуванням франшизи) була сплачена відповідачем на користь власника пошкодженого транспортного засобу (потерпілої особи) правомірно відхилено судом першої інстанції, оскільки безпосередньо не стосуються спірних у даній справі правовідносин та не впливають на розмір права вимоги, яке перейшло до позивача. Так, у матеріалах справи наявна копія виконаного аварійним комісаром Авраменко В.І. розрахунку коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ (Ез) від 17.11.2020, долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву, з якої вбачається, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зважаючи на попереднє (до моменту настання ДТП) відновлення ремонтом трьох і більше складових частин кузова цього транспортного засобу, дорівнює 0,288. На підтвердження означених обставин Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до матеріалів справи долучено, зокрема, копію виписки з історії проведених ремонтних дій автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 (з використанням системи Audatex/Audahistory). Належних доказів на спростування факту відновлення ремонтом вищевказаного транспортного засобу, зокрема складових частин кузова та оперення кузова, кабіни, рами, позивачем надано суду не було. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про наявність у даному випадку підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля у розмірі 0,288 відповідно до пункту 7.39 вищезазначеної Методики. Як було зазначено вище, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Тобто законом чітко визначено, що страховиком відшкодовується вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу (пункт 8.2 Методики), а не ринкова вартість складових частин транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу (пункт 7.36 Методики). Зважаючи на належний до застосування коефіцієнт фізичного зносу (який становить 0,288), враховуючи зазначену в наявних у матеріалах справи документах (зокрема, рахунках-фактурах та актах виконаних робіт) вартість складових пошкодженого автомобіля, що підлягають заміні (79 056,81 грн), беручи до уваги вартість матеріалів та робіт, необхідних для проведення його відновлювального ремонту (32 904,35 грн), вартість відновлювального ремонту автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням фізичного зносу (Сврз) складає: Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез) Сврз = 32 904,35 грн (сума Ср + См) + 79 056,81грн* (1-0,288) = 89 192,80 грн. Отже, у спірних правовідносинах відшкодуванню на користь позивача підлягали витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (з урахуванням зносу), в загальному розмірі 89 192,80 грн. Відповідно до полісу серії ЕР № 117554931 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля «Богдан 211040», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем із встановленим розміром франшизи - 2 600,00 грн та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 130 000,00 грн. Отже, з огляду на фактичні обставини справи та положення статей 12, 22, 29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового відшкодування, яке підлягало виплаті відповідачем (як страховиком винної у ДТП особи) на користь позивача (до якого перейшло право вимоги відшкодування збитків у відповідному розмірі в порядку суброгації), становить 86 592,80 грн (89 192,80 грн - 2 600,00 грн франшизи). Оскільки Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 25.11.2020 сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 84 991,02 грн та 29.07.2021 додатково перерахувало Товариству з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» грошові кошти в сумі 1 601,78 грн, що в загальному розмірі становить 86 592,80 грн, і означені обставини Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» не заперечуються та визнаються у позовній заяві, суд дійшов висновку про те, що відповідач як страховик за договором обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, здійснивши розрахунок розміру страхового відшкодування з урахуванням зносу та за мінусом франшизи і виплативши його на користь позивача, належним чином виконав взяті на себе обов`язки за полісом серії ЕР № 117554931, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення пред`явлених до нього вимог у цій справі. За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, про наявність підстав для відмови у задоволенні позову та стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 19 102,24 грн. Положеннями статті 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Як передбачено статтею 1194 Цивільного кодексу України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик. Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. При цьому, у постанові від 02.04.2018 року в справі № 910/32720/15 Верховний Суд зазначив, що вказівка «у межах витрат», означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена. Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред`являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат. Згідно з частиною 1 статті 14 та статті 204 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов`язковим для виконання його сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Норма частини 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт. Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ. Згідно з пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки. Разом із тим, частина 2.1. статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Відповідно до пункту 7.39 Методики винятком стосовно використання вимог, вказаних у її пункті 7.38, є, зокрема, випадки, коли складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом. Чинні положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надають страховикам право для визначення розміру збитків залучати аварійних комісарів (пункт 34.4 статті 34 цього Закону). Таке право кореспондується з положеннями статті 25 Закону України «Про страхування», за змістом якої здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Тобто законом чітко визначено, що страховиком відшкодовується вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу (пункт 8.2 Методики), а не ринкова вартість складових частин транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу (пункт 7.36 Методики). Відповідно до вимог пункту 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз= Ср + См + Сс х (1 - Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс- вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; ЕЗ - коефіцієнт фізичного зносу. Суд також звертає увагу на положення пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за якими страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього Закону. Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, «без якого змагальність як принцип не існує». Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності. До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України). За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Позивач не надав суду належних доказів, що спростовують інформацію про проведення ремонтних робіт автомобіля Kia Sportage (докази того, що запчастини були саме замінені, а не відремонтовані), тому, колегія суддів не приймає доводи апелянта, що суд першої інстанції помилково прийняв до уваги виписку з системи Audatex/Audahistory з історією проведення ремонтних дій автомобіля Kia Sportage. Колегія суддів не приймає доводи апелянта, що відповідач нарахував коефіцієнт фізичного зносу всупереч вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів на автомобіль строк експлуатації якого складає менше 3 років та має недопробіг, оскільки, підставою для застосування коефіцієнту фізичного зносу є саме попередні дії з ремонту автомобіля, а не фізичний знос у зв`язку з тривалою чи інтенсивною експлуатацією. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону. Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 - залишити без змін. Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі №910/14824/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі №910/14824/21 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування».

4. Матеріали справи №910/14824/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді К.В. Тарасенко Є.Ю. Шаптала