Постанова 4809 № 385/1392/22

ПОСТАНОВА Іменем України 11 квітня 2023 року м. Кропивницький справа № 385/1392/22 провадження № 22-ц/4809/447/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Письменного О.А., за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н.В., учасники справи: позивач Фермерське господарство «Олена», відповідачі ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Колос-1», розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Олена» на ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2023 року у складі судді Панасюка І.В. ВСТАНОВИВ: У січні 2022 року ФГ «Олена» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ФГ «Колос-1» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації іншого речового права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав. В обґрунтування позову зазначено, що між Фермерським господарством «Олена» та ОСОБА_1 09 січня 2012 року було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,01 з кадастровим номером №3521110100:02:000:0368, що розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області, строком на 10 років. Договір зареєстрований у книзі №4 відділу Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 30/11/2012 року за №3521110004002271. Цей договір достроково не було розірвано. Зазначав, що орендар ФГ «Олена» правомірно розраховував на законне продовження дії вказаного договору оренди землі на один рік, у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні. Тому, надіслав відповідачці листа від 25.11.2022 та проект додаткової угоди з пропозицією поновити договір оренди на нових умовах. Однак, через Електронні сервери ДГК отримали інформацію ДЗК, згідно якої право оренди на вказану земельну ділянку 26.05.2022 зареєстроване за Фермерським господарством «Колос-1». Посилаючись на зазначені обставини позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Колос-1» та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (оренди) №47067588 від 26 травня 2022 року. 05.01.2023 представник ФГ «Колос-1» подав до Гайворонського районного суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, посилаючись на те, що на день розгляду справи відсутній предмет спору, оскільки оскаржуваний договір оренди земельної ділянки від 26.05.2022 площею 3,01 га. з кадастровим номером 3521110100:02:000:0368 розірвано шляхом укладення 23.12.2022 угоди про розірвання договору оренди землі між Фермерським господарством «Колос-1» та ОСОБА_1 , яка внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.12.2022, індексний номер рішення 65969832, тому провадження підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю предмета спору. Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2023 року провадження у справі за позовом Фермерського господарства «Олена» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Колос-1» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації іншого речового права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав - закрито. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач, в інтересах якого діє адвокат Кінько О.В. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції постановив її з порушенням норм процесуального права. Посилаючись на постанову Верховного суду у справі № 638/3792/20 від 20 вересня 2021 року, звертала увагу, що прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовані спірні питання. Разом із клопотанням про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору, представник відповідача ФГ «КОЛОС-1» надав суду додаткову угоду від 23.12.2022 про розірвання договору оренди між Фермерським господарством «Колос-1» та ОСОБА_1 земельної ділянки від 26.05.2022 площею 3,01 га. з кадастровим номером 3521110100:02:000:0368, та надав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.12.2022, індексний номер рішення 65969832. Таким чином, розірвання договору оренди відбулося після пред`явлення позову, отже предмет спору на час пред`явлення позову існував. Вважає, що оскільки між ФГ «Олена» та відповідачкою ОСОБА_1 залишилися неврегульовані питання, суд помилково вирішив питання про закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору. Крім того, представник позивача зазначала, що закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, можливо лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання, оскільки згідно зі статтею 200 ЦПК України, а саме її частиною четвертою, закриття провадження можливо на цій стадії процесу з двох підстав, це: відмова від позову, визнання позову та укладення мирової угоди, визначених статтями 206, 207 ЦПК України. Просила ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2023 року про закриття провадження у справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу представник ФГ «Колос-1» - Корнійчук С.А., зазначає, що предметом позову є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування реєстрації іншого речового права. Однак як вбачається із наявних доказів, спір на час розгляду справи в суді першої інстанції був відсутній, так як оспорюваний договір оренди землі та наявний запис про реєстрацію іншого речового права скасовано в добровільному порядку, що підтверджується доказами, а тому на час розгляду справи спір був відсутній між сторонами, що виключало подальший розгляд справи судом першої інстанції, що відповідало вимогам ЦПК України. Вважає, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Зауважив, що в підготовчому судовому засіданні суд у силу п.2 ч.2 ст. 200 ЦПК України має право закрити провадження у справі. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача Кінько О.В. підтримала апеляційну скаргу. Інші особи, які приймають участь у справі в судове засідання апеляційного суду не з?явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Закриваючи провадження у справі, суд керувався п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, відповідно до якого суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання правочину недійсним на підставі ст. 215 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, послався на те, що на день розгляду справи відсутній предмет спору, оскільки оскаржуваний договір оренди земельної ділянки від 26.05.2022 площею 3,01 га. з кадастровим номером 3521110100:02:000:0368 розірвано шляхом укладення 23.12.2022 угоди про розірвання договору оренди землі між ФГ «Колос-1» та ОСОБА_1 , яка внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.12.2022. Апеляційний суд не погоджується з такими висновками, виходячи із наступного. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань (поставнова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року в справі № 638/3792/20) З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Однак, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладання) і настання відповідних наслідків. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 394/301/19, де зазначено: «вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Якщо предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. З огляду на зазначене у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 12-112гс18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 918/144/15 (провадження № 3-1143гс15), оскільки розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним». Оскільки предметом спору у даній справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсними з моменту вчинення, тому розірвання оскаржуваного договору оренди земельної ділянки від 26.05.2022, шляхом укладення 23.12.2022 угоди про розірвання цього договору і внесення її до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не може розцінюватися як підстава для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Суд першої інстанцій не взяв до уваги, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє їх права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним, тому необхідно з`ясовувати чи виконано оспорюваний договір, у якій мірі - повністю чи частково, що могло б свідчити про можливість пред`явлення відповідних вимог про його недійсність у судовому порядку. Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. У даній справі суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, не взявши до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 12-112гс18. З огляду на вищевикладене апеляційний суд вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Олена» задовольнити. Ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 квітня 2023 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді Л.М. Дьомич О.А. Письменний