Постанова 4814 № 638/2658/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 638/2658/19 Номер провадження 22-ц/814/1833/23Головуючий у 1-й інстанції Подус Г.С. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А. судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у режимі відеоконференції в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 22 вересня 2021 року (час ухвалення судового рішення не зазначений, дата виготовлення повного тексту судового рішення - 01 жовтня 2021 року) і додаткові рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 06 жовтня 2021 року (час ухвалення судового рішення не зазначений, дата виготовлення повного тексту судового рішення - 06 жовтня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд установив: У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, з урахуванням уточнень просила зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 до стану, у якому він був перед виконанням несанкціонованих операцій 13.10.2018 щодо зняття коштів у сумі 20 800 грн - «-252,84» грн, списати нараховані у зв`язку з цим відсотки, пеню та припинити нарахування та стягнення відсотків за користування кредитними коштами і пені, стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» пеню за неперерахування (неповернення) списаної внаслідок несанкціонованої операції суми коштів за період з 13.10.2018 року, розмір якої на день подання позовної заяви становить 2 828,80 грн, пеню за період з 13.10.2018 по 02.04.2019 року у сумі 3 556, 80 грн, а також стягнути понесені судові витрати. В обґрунтування позову вказувала, що 26.09.2014 року між нею та АТ КБ «ПриватБанк» укладена угода №SAMDNWFC00009801272 про надання банківських послуг та відкриття карткового рахунку з видачею банківської платіжної картки «Універсальна Голд» з встановленням кредитного ліміту у сумі 51 500 грн. Станом на 13.10.2018 року по вказаному картковому рахунку значилась заборгованість у розмірі 2 542, 84 грн. 13 жовтня 2018 року з банківської карти позивача без її відома одноразово зняті готівкові кошти у сумі 20 800 грн, у зв`язку з чим за заявою позивача карта була заблокована. В результаті звернення до служби безпеки ХОУ АТ КБ «ПриватБанк» позивачу стало відомо, що невстановлена особа чоловічої статі 13.10.2018 року о 03 год.21 хв у банкоматі АТ КБ «ПриватБанк», що розташований у м.Харкові по вул.Пушкінській, 79/1 з кредитної картки на її ім`я зняла грошові кошти в сумі 20 800 грн, при цьому ним було введено правильний ПІН-код картки, проте банківська карта весь час знаходилася у позивача. Крім того, 17.10.2018 року позивач звернулась до Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області з заявою про скоєне кримінальне правопорушення, де її заява була зареєстрована в ЖЕО Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області за №41946 від 17.10.2018 року За станом на день звернення із позовною заявою відкрито кримінальне провадження №12019220480000271, розслідування триває. 14.12.2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою, в якій просила поновити її права як споживача послуг банку, повернути грошові кошти, які 13.10.2018 року були зняті невідомими особами з її карткового рахунку разом з нарахованою пенею та відсотками, однак листом №20.1.0.0.0./7 від 25.12.2018 АТ КБ «ПриватБанк» відмовило позивачу у поверненні коштів посилаючись на те, що при знятті коштів правильно введено ПІН-код карти. При цьому Банк продовжує нараховувати та списувати відсотки за користування кредитним лімітом. Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 22 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , до стану, у якому він був перед виконанням несанкціонованих операцій 13.10.2018 щодо зняття коштів у сумі 20 800 грн. - «-2542,84 грн.», списати нараховані у зв`язку з цим відсотки, пеню та припинити нарахування та стягнення відсотків за користування кредитними коштами і пені. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 06 жовтня 2021 року стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 пеню за період з 13 жовтня 2018 року по 02 квітня 2019 року у сумі 3 556, 80 грн. Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2021 року стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 217,00 грн. В апеляційній скарзі на АТ КБ «Приватбанк», просить скасувати рішення та додаткові рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції помилково погодився з доводами позовної заяви, оскільки під час зняття грошових коштів з картки позивача був правильно введений ПІН-код картки. Зняття готівки неможливе без знання особистої інформації клієнта (ПІН-код картки та інш.) Судом залишено поза увагою той факт, що про спірну транзакцію позивач дізналась 13.10.2018, а повідомила про це банк лише 14.12.2018, що позбавило банк можливості сторнувати спірну операцію. таким чином, якщо зазначена операція позивачем не здійснювалась, то дані операції стали можливими виключно в результаті розголошення самим клієнтом конфіденційної інформації по своїй картці, передачі даних та паролей третім особам. Зазначається, що судом першої інстанції не взято до уваги правові висновки, викладені у постанові ВС від 01.07.2020. В апеляційній скарзі також наведені доводи щодо неспівмірності та нерозумності витрат на правову допомогу. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2021 року справу передано в провадження колегії суддів Харківського апеляційного суду. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09.12.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09.12.2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено до розгляду в апеляційній інстанції у судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду. Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд. Указом Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 08.08.2022 року справу передано до провадження колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дорош А.І., Триголов В.М. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 08.08.2022 року справу передано до провадження колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дорош А.І., Триголов В.М. У відзиві ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Звертається увага на те, що звернення до банку саме із письмовою заявою за фактом несанкціонованого зняття коштів жодним нормативним актом не передбачено, а твердження відповідача, що звернення до банку мало місце лише через два місяці після самої події є перекручуванням фактів, так як у матеріалах справи містяться належні докази про звернення позивача до банку телефоном гарячої лінії через 15 хвилин після несанкціонованого зняття коштів. Факт шахрайських дій невідомих осіб підтверджений як даними служби безпеки банку, так і матеріалами досудового розслідування органів внутрішніх справ. Стверджується, що посилання відповідача на висновки Верховного Суду у справі №712/9107/18 суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки у справах встановлені відмінні фактичні обставини. Доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу мають загальний характер, не містять конкретних заперечень і фактів. Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 27.09.2018 ОСОБА_1 підписала Анкету - заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (т.1 а.с.9-11). Згідно довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 належить картковий рахунок № НОМЕР_1 на картці «Універсальна Голд» з кредитним лімітом 51 500 грн., станом на 14.12.2019 року залишок з урахуванням кредитного ліміту складав 23 446, 70 грн., сума залишків у валютному еквівалентні 23 446, 70 грн (а.с.12). Згідно з роздруківки смс повідомлень АТ КБ «ПриватБанк» від 13.10.2018 в ніч на 14 жовтня з 00:00 до 04:00 заплановано проведення регламентних робіт - обслуговування карт, рахунків і роботу всіх сервісів банку буде призупинено, робота відновиться зранку 14 жовтня. (т.1 а.с.13) Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у рамках кримінального провадження №12019220480000271 від 18.01.2019 року Шевченківським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області розпочато досудове розслідування за заявою ОСОБА_1 від 17.01.2019 року за ч.1 ст.190 за фактом того, що 13.10.2018 року невстановлена особа шахрайським шляхом у банкоматі ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, №79/1 з кредитної картки ПАТ КБ «ПриватБанк» за № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 зняла готівку у сумі 20 800 гривень, чим своїми діями спричинила заявниці матеріальну шкоду (т.1 а.с.25). Згідно довідки Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області кримінальне провадження №12019220480000271 від 18.01.2019 приєднано до кримінального провадження №12017220480005484 від 11.11.2017 і ОСОБА_1 визнана потерпілою особою за вказаним кримінальним провадженням. Під час досудового розслідування встановлено, що 13.10.2018 невстановлена особа, шахрайським шляхом, з картки «ПриватБанк» за № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 заволоділа грошовими коштами потерпілої на загальну суму у розмірі 20 800 грн, чим своїми діями спричинила матеріальну шкоду останній на вказану грошову суму (т.1 а.с.20). Листом від 25.12.2018 № 20.1.0.0.0/7-181220/630 АТ КБ «ПриватБанк» з посиланням на Умови і правила надання банківських послуг, згідно з якими клієнт зобов`язується вживати заходів щодо, у тому числі, щодо запобігання (втраті) ПІН-кода, повідомив про неможливість повернення коштів з тих підстав, що було правильно введено ПІН-код картки (т.1 а.с.28). Як вбачається з листа ПАТ «Київстар» за № 3707з від 23.03.2021, відправлення СМ та ММС повідомлень, а також отримання ММС повідомлень телекомунікаційними обладнаннями ПАТ «Київстар» в період часу з 12.10.2018 року по 14.10.2018 року включно за номером НОМЕР_2 не зафіксовано (т.1 а.с.243-245). Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» від 20.11.2020 року 17 жовтня 2018 року о 13:26 ОСОБА_1 зверталася на гарячу лінію Банку і о 13:32 її банківська карта була заблокована (т.1 а.с.233) Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судом не встановлено доказів, які безспірно доводять, що користувач ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію, вимоги позивача про відновлення залишків коштів по картковому рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 станом на початок операційного дня 13.10.2018 є законними та обґрунтованими. Грошові кошти в сумі 3 556,80 грн, утримані банком на свою користь з власних коштів ОСОБА_1 , є безпідставно набутим майном, тому вони підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з АТ КБ «ПриватБанк». Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями. Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року (справа № 6-71цс15) викладений такий правий висновок щодо застосування норми права у спірних правовідносинах: «Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.» Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року (справа №127/23496/15-ц), від 20 червня 2018 року (справа № 691/699/16-ц), від 27 січня 2021 року (справа № 210/1242/18) підтримав вказану правову позицію. У відповідності до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Єдиним доводом заперечень Банку проти позову (і доводом апеляційної скарги) є твердження про те, що кошти із банкомату зняті із введенням правильного пін-коду, що може бути лише внаслідок розголошення позивачем конфіденційної інформації, що заборонено Правилами надання банківських послуг. Разом з тим, Банк не надав суду жодних належних і допустимих доказів. які б підтверджували, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, зокрема зняти кошти з банкомата у цьому конкретному випадку. Суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.89 ЦПК України дав належну оцінку доказам, які подані позивачем, і зробив обґрунтований висновок про недоведеність обставин, які б підтверджували винні дії (бездіяльність) позивача у знятті коштів з її рахунку. Твердження апеляційної скарги про те, що позивач повідомила Банк про несанкціоноване зняття коштів лише через два місяці після такої події суперечать наявним у справі доказам, зокрема листом самого банку, який підтвердив, що позивач зверталася на гарячу лінію за номером 3700. Обставини, які були встановлені у межах розгляду справи № 712/9107/18, на яку зроблене посилання в апеляційній скарзі, є відмінним від обставин, що встановлені у цій справі, отже твердження апеляційної скарги про необхідність врахування висновків Верховного Суду у постанові від 01 липня 2020 року не є обґрунтованим. Інші доводи апеляційної скарги по суті спору, враховуючи предмет спору і встановлені фактичні обставини, не є істотними і такими, що потребують детальних відповідей, у розумінні сталої практики Європейського суд з прав людини щодо застосування пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності та нерозумності витрат на правову допомогу, апеляційний суд виходить з такого. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Згідно із висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21). На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано: копію договору №б/н від 25.02.2019 року про надання правничої допомоги (т.1 а.с.155), ордер про надання правничої правової допомоги Серії ПТ № 046948 (а.с.156), попередній розрахунок суми судових витрат (т.1 а.с.145), звіт про суми судових витрат за послуги адвоката (т.2 а.с.28), додаток до договору про надання правової допомоги (т.2 а.с.29), копію акту про надання послуг (т.2 а.с.30-33), копії квитанцій про сплату коштів за надання правової допомоги(т.2 а.с.34-35). Отже, витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу підтверджені належними і допустимими доказами. Розмір зазначених витрат відповідає складності цієї категорії справ, обсягу роботи, виконаної представником. В апеляційній скарзі відсутні посилання на істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2021 року, додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2021 року, додаткове рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 06 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 10 квітня 2023 року. Головуючий суддя О.А.Лобов Судді А.І.Дорош В.М.Триголов