Постанова Житомирський апеляційний суд № 285/1098/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/1098/23 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В. Категорія 84 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2023 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Нестерчук М.Д. без участі сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Михайловської А.В. від 22 лютого 2023 року у цивільній справі №285/1098/23 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Новоград-Волинського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Житомирської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення компенсації, - в с т а н о в и в: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив визнати бездіяльність Новоград-Волинського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Житомирської обласної ради щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.01.2023 р. протиправною; зобов`язати відповідача розглянути звернення позивача від 16.01.2023 р. у встановленому законом порядку; стягнути компенсацію за порушені його права в розмірі 2000 грн. В обґрунтування поданої позовної заяви зазначав, що 16 січня 2023 року ним до Новоград-Волинського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Житомирської обласної ради було надіслано звернення. Проте, станом на 17 лютого 2023 року відповіді відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» не отримав. Тому вважав, що відповідачем було порушено його право на звернення. Ухвалою судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2023 року у відкритті провадження відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції. На думку апелянта, ухвала судді суду першої інстанції незаконна та необґрунтована. Зокрема, на думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що він звернувся до відповідача не з публічним запитом, а зі зверненням громадян в порядку Закону України «Про звернення громадян». Тому вважає, що відповідач не є суб`єктом владних повноважень, а справа належить цивільному судочинству, що узгоджується з позицією Верховного суду, викладеній у постанові від 08.04.2020 року у справі № 463/6961/18. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду (п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України). Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. За змістом частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.01.2023 року він надіслав відповідачу звернення, однак останній станом на 17.02.2023 року не надав відповіді чи повідомлення про продовження строку розгляду запиту, чим порушив вимоги статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», яка передбачає, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. А у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження, про що розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Відповідно до положень ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3)ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Статтею 24 вказаного Законувизначено, що особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом. З огляду на викладені положення статті 19 ЦПК Українита ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», вказаний позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а саме за правилами визначеними Кодексом адміністративного судочинства України, а не в порядку визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до положень п.1 ч.1ст.186 ЦПК України, законодавцем визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно із ч.2 ст.186 ЦПК України, про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Відповідно до ч.5 ст. 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. У відповідно до вимог ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам не підсудні адміністративні справи з приводу визнання протиправною бездіяльності розпорядників інформації в порядку визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації». В той же час, відповідно до ч.2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті. З огляду на викладене, вказана справа підпадає під юрисдикцію окружних адміністративних судів. Відповідно до положень ст.25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Peretyaka AndSheremetyev v. Ukraine" від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33). Крім того, апеляційний суд вважає безпідставним посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 463/6961/18, оскільки зазначене судове рішення ухвалене за інших обставин та пов`язане з наданням освітніх послуг. З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, а тому підстав для її скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачає. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Судді: