Ухвала КАС ВС № 826/18223/14

УХВАЛА 13 квітня 2023 року м. Київ справа № 826/18223/14 адміністративне провадження № К/990/12265/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі №826/18223/14 за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури про скасування наказу, зобов`язати вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просив: - скасувати наказ прокурора Київської області № 1738к від 23 жовтня 2014 року про звільнення його з посади начальника відділу захисту прав громадян та інтересів держави при застосуванні законів про адміністративні правопорушення управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Київської області; - поновити його на посаді начальника відділу захисту прав громадян та інтересів держави при застосуванні законів про адміністративні правопорушення управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Київської області; - стягнути з прокуратури Київської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі; - зобов`язати прокуратуру Київської області проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання про застосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Київської області № 1738к від 23 жовтня 2014 року про звільнення позивача з посади начальника відділу захисту прав громадян та інтересів держави при застосуванні законів про адміністративні правопорушення управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Київської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу захисту прав громадян та інтересів держави при застосуванні законів про адміністративні правопорушення управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Київської області. Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 24 березня 2015 року, з 17 серпня 2021 року по 04 жовтня 2022 року у розмірі 266 468, 89 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді начальника відділу захисту прав громадян та інтересів держави при застосуванні законів про адміністративні правопорушення управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Київської області з 24 жовтня 2014 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Київської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 14385,21грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Постановою постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року в його мотивувальній та резолютивній частинах щодо визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено, викладено третій та четвертий абзац в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу захисту прав громадян та інтересів держави при застосуванні законів про адміністративні правопорушення управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Київської області з 24 жовтня 2014 року. Стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 04 жовтня 2022 року у розмірі 2 258 156,01 грн.» У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року - залишено без змін. Не погодившись із оскаржуваним судовим рішенням, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року касаційну скаргу Київської обласної прокуратури було повернуто скаржнику. Відповідач повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судами безпідставно застосовано норми статті 61 Конституції України, статті 235 КЗпП України без урахування висновку викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі №800/235/17. Також вказує, що не враховано висновки Верховного Суду при розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у постанові від 04 листопада 2021 року у справі №640/537/20 та у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №810/3246/16. Варто зазначити, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Однак скаржником не обґрунтовано, у чому саме полягало неправильне застосування норми матеріального права, не викладено висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, не наведено висновки суду, які суперечать позиції Верховного Суду, не обґрунтовано подібність правовідносин у справах. Фактично ж доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування норм законодавства й незгоди із наданою судами правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду та підставою касаційного оскарження судових рішень. Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов. Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на які він посилається. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що заявником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Також в обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що спір між сторонами стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи. Посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України є безпідставним, оскільки скаржником не обґрунтовано у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Також у касаційній скарзі не наведено належних обґрунтувань, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Оскільки встановлено, що касаційну скаргу належить повернути, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд не вирішує. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі №826/18223/14 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Соколов