Ухвала КЦС ВС № 337/1398/21

У х в а л а 07 квітня 2023 року м. Київ справа № 337/1398/21 провадження № 61-4328ск23 Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 17 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Філіпова Лариса Петрівна, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сіпяков Олексій Сергійович, про визнання заповіту недійсним, В с т а н о в и в: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Філіпова Л. П., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сіпяков О. С. про визнання заповіту недійсним. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і у відповідності до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги. Після смерті батька, ОСОБА_1 стало відомо, що останній все своє майно, що належить йому на праві приватної власності 27 листопада 20117 року заповів своїй дочці ОСОБА_3 . Відповідний заповіт ОСОБА_1 вважає недійсним, та таким, що порушує її право як спадкоємця на прийняття відповідного спадкового майна. Недійсність заповіту полягає в тому, що заповідач у момент укладення заповіту не розумів значення своїх дій та/або не міг керувати ними, внаслідок тяжких захворювань. При наявності таких захворювань батько не міг усвідомлювати значення своїх дій та вільно керувати ними, відповідно складання заповіту не відповідало його волі, враховуючи, що раніше він ніколи не висловлював наміру заповідати своє майно відповідачці. На підставі вищевикладеного просила суд визнати недійсним заповіт, складений 27 листопада 2017 року від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Сіпяковим О. С. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2023 року, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 15 березня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані тим, що відсутні правові підстав для визнання оспорюваного заповіту недійсним, оскільки позивачем не надано належних і достовірних доказів на підтвердження того, що на момент складення оспорюваного заповіту заповідач перебував в такому стані, коли не міг усвідомлювати значення своїх дій та (або) не міг керувати ними. Висновок посмертної судово-психіатричної експертизи № 3 від 19 серпня 2022 року містить чітку відповідь на поставлені судом питання, що ОСОБА_4 під час складання і підписання заповіту від 27 листопада 2017 року на будь-який психічний розлад не страждав. За своїм психічним станом на той час ОСОБА_4 міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, дослідження проведено трьома експертами, попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а отже цей висновок є належним та допустимим доказом в розумінні статтей 77-79 ЦПК України та не суперечить іншими доказами у справі. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що після складання та посвідчення заповіту (27 листопада 2017 року) до смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пройшло майже три роки, проте заповіт ним скасовано не було, що також свідчить про те, що його волевиявлення в заповіті було вільним та відповідало його волі. 24 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 17 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов`язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень). Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подана на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України, однак не містить чіткої вказівки на норму права, від висновку про застосування якої необхідно відступити. Заявником в касаційній скарзі лише зазначено, що у Верховному Суді, незважаючи на сталу практику, відсутній правовий висновок, виходячи саме з позиції позивача та доказів, які містяться в матеріалах справи та які, на думку заявника, потрібно було витребувати судами попередніх інстанцій. Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, потрібно зазначити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення. Належним чином оформлена за змістом касаційна скарга має бути подана до суду із доданими до неї копіями у відповідній кількості для інших учасників справи. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, У х в а л и в: Залишити без руху касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 17 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 березня 2023 року та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Ігнатенко