Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/2614/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.04.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2614/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач), суддів Березкіної О.В., Іванова О.Г. за участю секретаря судового засідання: Ліпинський М.О. розглянувши матеріали апеляційної скарги Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.01.2022 (суддя - Ярешко О.В., повний текст якої підписаний 04.02.2022) у справі № 908/2614/21 за позовом: Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001) до відповідача: Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області (вул. Приморський бульвар, буд. 1, смт. Кирилівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72563) третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (вул. Жуковського, буд. 36, м. Запоріжжя, 69063) третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України (вул. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008) третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (пр. Дмитра Яворницького, буд. 21 А, м. Дніпро, 49027) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування державної реєстрації прав, визнання права власності ВСТАНОВИВ: Міністерство юстиції України звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № б/н від 07.09.2021) до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про: визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.09.2002 № 6 «Про уточнення об`єктів комунальної власності» в частині передачі у комунальну власність цілісного об`єкта будівлі Кирилівської селищної ради; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 369297 від 31.01.2005 на будівлю Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області загальною площею 877,1 кв.м, частка власності 1/1; скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно на будівлю Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 67, зареєстровану за Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області; визнання за Міністерством юстиції України права власності на нерухоме майно, а саме: частину адміністративної будівлі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яка складається з чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв.м, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд.

67. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.01.2022 у справі №908/2614/21 позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.09.2002 № 6 «Про уточнення об`єктів комунальної власності» в частині передачі у комунальну власність частини адміністративної будівлі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яка складається з чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв.м, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (колишня назва вул. Калініна), буд.

67. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 369297 від 31.01.2005 в частині права власності на частину адміністративної будівлі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яка складається з чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв.м, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (колишня назва вул. Калініна), буд.

67. Припинено за Кирилівською селищною радою Мелітопольського району Запорізької області (вул. Приморський бульвар, буд. 1, смт. Кирилівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72563, код ЄДРПОУ 25489968) право власності на частину адміністративної будівлі Кирилівської селищної ради Якимівського (Мелітопольського) району Запорізької області, яка складається з чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв.м, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька область, Якимівський (Мелітопольсикй) район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд.

67. В решті позову відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд виходив з того, що спірне приміщення, щодо якого було ухвалено незаконне рішення Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області від 30.09.2002 № 6, знаходиться в оперативному управлінні Міністерства юстиції України, відтак, Міністерство юстиції України, як позивач, має законні права на захист майна, що перебуває у його володінні на праві оперативного управління. Крім того, відповідач звертався до Міністра юстиції України за вирішенням питання передачі або продажу селищній раді приміщень колишнього банку «Україна», розташованих на першому поверсі триповерхової будівлі селищної ради, отже, відповідач усвідомлював незаконність своїх дій щодо привласнення майна, що належить іншій особі. Оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 369297 від 31.01.2005 видане на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 30.09.2002 № 6, що визнане судом незаконним та скасоване у відповідній частині, то у зв`язку з цим визнається недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 369297 від 31.01.2005 в частині права власності на частину адміністративної будівлі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яка складається з чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв.м, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (колишня назва вул. Калініна), буд.

67. В іншій частині позовної вимоги суд відмовив у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю. Відмовляючи в позові в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації прав за відповідачем на нерухоме майно: на будівлю Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області господарський суд послався на те, що чинним законодавством з 16 січня 2020 року судове рішення про скасування записів про реєстрацію права власності на нерухоме майно не передбачено в якості підстав для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав, тому, починаючи з 16.01.2020, такий спосіб захисту, як скасування державної реєстрації прав вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Не погодившись із рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Кирилівська селищна рада Мелітопольського району Запорізької області , в якій просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обгрунтована наступним: - Кирилівською селищною радою на виконання норм законодавства, зареєстровано прано власності на адміністративну будівлю, що підтверджується оформленим відповідним Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно САА № 369297 від 31.01.2005, копію якого додано до позовної заяви та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6362879 вії 31.01.2005 року; - правомірність набуття права власності на адміністративну будівлю, належність на право власності на будівлю (вцілому) за Кирилівською селищною радою підтверджується і розпорядженням голови Якимівської районної держаної адміністрації № 419 від 27.07.1999 року «Про затвердження акту державної комісії по введенню в експлуатацію адміністративного будинку Кирилівської селищної ради», та «Актом приемки в эксплуатацию государственной приемочной комиссией законченного строительством (реконструкцией) здания (сооружения) производственного назначения Административное здание поселкового совета, п.г.т. Кириловка Акимовского района Запорожской области» (назва мової оригіналу). Згідно вказаного Акту вбачається що замовником робіт є Кирилівська селищна рада, будівля будувалася як адміністративна будівля селищної ради, жодного згадування про Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна» немає; - право власності Кирилівської селищної ради було зареєстровано в 2005 році, про що оформлено Витяг про реєстрацію права власності па нерухоме майно № 6362879 від 31.01.2005 року та Свідоцтво про право власності на нерухоме майно САА № 369297 від 31.01.2005, тобто реєстратором не встановлено підстав для відмови у реєстрації, а отже всі подані для реєстрації права власності, документи відповідали вимогам, установленим Тимчасовим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, та давали змогу установиш відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. В 2005 році реєстрація права власності на нерухоме майно здійснювалося КП «Якимівське БТІ»; - Кирилівська селищна рада вважає, що право власності на адміністративну будівлю набуте відповідно до норм законодавства України. Міністерством юстиції України не надано жодного доказу, який би доводив протиправності набуття селищною радою права власності на адміністративну будівлю; - права власності Кабінет Міністрів України на частину адміністративної будівлі Кирилівської селищного ради Якимівського району Запорізької області, яке складається із чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв. м., розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, емт Кирилівка, вул. Калініна, буд.67, не було набуто, та і не могло виникнути, як наслідок і відсутність можливості передачі його в оперативне управління Міністерства юстиції України тому, що Кабінетом Міністрів України не виконано обов`язку щодо державної реєстрації виниклого права власності, як того вимагали нормами чинного законодавства України; - Кирилівською селищною радою здійснюється належне їм на прав власності управління та утримання майна, сплачуються регулярно платежі за його утримання, в тому числі і оплата за комунальні послуги за адміністративну будівлю селищної ради, між тим, Кабінетом Міністрів України, Міністерством юстиції України, які вважали себе власниками майна, яке знаходилося в їх оперативному управлінні, не бралася участь в утриманні та збереженні майна, що підтверджує той факт, що вони не були та не являються фактичними власниками майна, зазначеного в позовній заяві, чи мали право на оперативне управління майном. - оскаржуване Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 369297 від 31.01.2005 на будівлю Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області загальною площею 877,1 кв. м., частка власності - 1/1; та державна реєстрація прав на нерухоме майно на будівлю Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 67, зареєстрована за Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, датовано 31 січня 2005 року, та саме з цих дат почав спливати термін позовної давності щодо визнання недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державної реєстрації права на нерухоме майно, строк визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району запорізької області від 30.09.2002 № 6 «Про уточнення об`єктів комунальної власності» - 30.09.2002 року, а отже строк для подання позовної заяви Міністерством юстиції України сплив. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2022 ухвалено відкрити апеляційне провадження у даній справі. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу в судовому засіданні. Згідно з ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 28.08.2003 між Акціонерним комерційним агропромисловим банком «Україна» (продавець) та Кабінетом Міністрів України (покупець) укладено договір № 130-04/055/128 купівлі-продажу цілісного майнового банківського комплексу Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», згідно з пунктом 1.1 якого продавець зобов`язується передати покупцю у власність цілісний майновий банківський комплекс Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» (далі майно) згідно з додатком 1, який є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього ціну продажу. Відповідно до п. 2.1 договору, вартість майна становить 505247921 грн., що є ціною продажу майна (без податку на додану вартість). Покупець сплачує 505247921 грн. за майно протягом 5 банківських днів з дати укладення договору (п. 4.1). Згідно з п. 5.1, передача майна здійснюється за актом прийому-передачі цілісного майнового банківського комплексу, який складається на підставі актів прийому-передачі по результату прийому окремих об`єктів цілісного майнового банківського комплексу безпосередньо в місцях їх розташування уповноваженими особами сторін. Покупець зобов`язався за власний рахунок зареєструвати право власності на придбане майно, укласти договори користування земельними ділянками, на яких знаходиться майно (п. 6.1.3). Продавець зобов`язався передати належним чином оформлені правовстановлюючі та інші документи на нерухоме майно, що входить до складу цілісного майнового банківського комплексу АК АПБ «Україна» (п. 6.2.1). Згідно з п. 7.1, право власності на майно за договором переходить від продавця до покупця з дати фактичної виплати всієї належної до сплати суми за цим договором. Сума 505247921 грн., за яку було придбане майно за вказаним договором, була перерахована продавцю згідно з платіжним дорученням № 7 від 28.08.2003. Відповідно до витягу з акту прийому-передачі, Кабінету Міністрів України було передано, зокрема, майно: будівля філії (триповерхова, перший поверх) площею 81 кв.м за адресою: Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Калініна, буд.

67. Згідно з свідоцтвом від 20.06.2000 про право власності на частину адміністративної будівлі загальною площею 81,1 кв.м Кирилівської селищної ради, об`єкт: службові та підсобні приміщення, розташовані в смт. Кирилівка по вул. Калініна, № 67, належать банку «Україна» на праві власності. В цілому складається з 4-х службових та 7-ми підсобних приміщень; свідоцтво видано на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 20.01.1998 №

26. На свідоцтві мається реєстраційний напис, згідно якого зазначені в цьому документі службові та підсобні приміщення зареєстровані в Акимівському ПОЖКХ на праві власності за банком «Україна» та записано в реєстраційну книгу № 1 за реєстраційним № 931 20.06.2000. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2003 № 599-р «Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», передано об`єкти цілісного майнового банківського комплексу Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», викупленого Кабінетом Міністрів України, до сфери управління (в оперативне управління) державних органів згідно з додатком

1. Згідно з додатком 1 до вказаного розпорядження, будівля філії загальною площею 81 кв.м за адресою: смт. Кирилівка, Якимівського району, вул. Калініна, буд. 67, розташована на першому поверсі триповерхової будівлі, передана до сфери управління (в оперативне управління) Мін`юсту. Відповідно до наказу начальника Запорізького обласного управління юстиції від 21.10.2003 № 303/16 «Про прийняття об`єктів цілісного майнового комплексу Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.10.2003 № 599-р, призначено комісію для прийняття відповідних об`єктів; комісії забезпечити прийняття приміщень з майном та надання в Запорізьке обласне управління юстиції оформлених документів у строк до 24.10.2003. Згідно з актом від 13.11.2003 приймання-передачі нерухомого майна Запорізької дирекції Банку «Україна», що реалізовано згідно договору купівлі-продажу від 28.08.2003, представник продавця (Банку «Україна») передав представнику покупця начальнику Якимівського районного управління юстиції нерухоме майно: приміщення відділення площею 81,1 кв.м за адресою: смт. Кирилівка, вул. Калініна,

67. На підставі вказаного наказу від 21.10.2003 № 303/16, згідно з актом прийняття-передачі основних засобів, об`єкт: приміщення відділення площею 81,1 кв.м передано в експлуатацію Якимівському районному управлінню юстиції. Акт затверджено першим заступником Міністра юстиції у 2003 році. Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2003 № 174/5 «Про закріплення майна АКАБ «Україна» за Центральним апаратом Мін`юсту та обласними управліннями юстиції», начальникам господарського управління Центрального апарату Мін`юсту та обласних управлінь юстиції прийняти на баланс майно, передане до сфери управління Міністерства юстиції України розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2003 № 599-р «Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» та актами приймання-передачі майна, згідно додатку. Відповідно до додатку до даного наказу, майно, що розташоване на першому поверсі триповерхової будівлі в смт. Кирилівка, вул. Калініна, 67, передано на баланс Запорізького обласного управління юстиції. Спільним наказом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 13.03.2020 № 197/7/06/04 «Про передачу нерухомого майна», у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, утворено спільну комісію з приймання-передачі нерухомого майна з балансу Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на баланс Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро); наказано передати з балансу Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на баланс Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) нерухоме майно згідно з додатком

2. Згідно з додатком 2 до вказаного наказу, на баланс Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) передається нерухоме майно: нежитлове приміщення площею 81,1 кв.м за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд.

67. Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна (додаток 1 до наказу ФДМУ від 12.08.2020 № 16131), балансоутримувачем державного майна: нежитлового приміщення площею 81,1 кв.м за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 67, є Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), суб`єкт управління, який здійснює управління майном Міністерство юстиції України. Державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області було розглянуто заяву Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо проведення державної реєстрації права державної власності за Міністерством юстиції України на частину адміністративної будівлі, що розташована: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (Калініна), буд. 67, та ухвалено рішення від 17.09.2018 №43030699 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Підставою відмови стало встановлення факту реєстрації права власності вцілому на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (Калініна), буд. 67, за іншою юридичною особою (Кирилівська селищна рада) на підставі іншого правовстановлюючого документа. На запит Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 28.11.2018, Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області листом від 13.12.2018 № 2143 повідомила, що нерухоме майно загальною площею 81,1 кв.м, що розташоване за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (стара назва вул. Калініна), буд. 67, за Кирилівською селищною радою не зареєстровано. Також зазначено, що така назва як бул. Приморський в смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області відсутня. На лист Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 15.01.2019, Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області листом від 28.01.2019 № 1813 повідомила, що підставою свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 369297 від 31.01.2005, є рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 6 від 30.09.2002. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №369297, виданого від 31.01.2005 Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, власником будівлі Кирилівської селищної ради за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, буд. 67, загальною площею 877,1 кв.м, є Кирилівська селищна рада, форма власності: комунальна, частка 1/1, підстава: рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 6 від 30.09.2002. Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Якимівське бюро технічної інвентаризації» від 31.01.2005 № 6362879, право комунальної власності на вказану будівлю зареєстровано 31.01.2005, номер запису: 1353 в книзі:

1. Відповідно до рішення 5 сесії 24 скликання Кирилівської селищної ради від 30.09.2002 № 6 «Про уточнення переліку об`єктів комунальної власності», на баланс Кирилівської селищної ради були поставлені об`єкти соціально-побутового значення, зокрема, будівля Кирилівської селищної ради. Керуючись ст. 26 п. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», сесія Кирилівської селищної ради вирішила затвердити перелік об`єктів соціально-побутового значення, які належать до комунальної власності та знаходяться на балансі Кирилівської селищної ради; Комунальному підприємству БТІ смт. Якимівка видати бланк свідоцтва про право власності на вищезазначені об`єкти. Відповідач подав копію розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації від 27.07.1999 № 419 «Про затвердження акту державної комісії по введенню в експлуатацію адміністративного будинку Кирилівської селищної ради», відповідно до якого затверджено акт державної комісії по введенню в експлуатацію закінченого будівництвом адміністративного будинку Кирилівської селищної ради в смт. Кирилівка, вул. Калініна; вказаний об`єкт прийняти на баланс, інженерні мережі передати по призначенню. Відповідно до акту приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченої будівництвом (реконструкції) будівлі (споруди) виробничого призначення, що затверджений вказаним вище розпорядженням, Виконкомом Кирилівської селищної ради пред`явлено в експлуатацію адміністративну будівлю селищної ради за адресою: смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, будівництво проведено на підставі рішення від 05.05.1992 №

55. В матеріалах справи наявний лист Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 13.11.2006 № 1191, адресований Міністру юстиції України, згідно якого Кирилівська селищна рада просила вирішити питання передати або продати селищній раді приміщення колишнього банку «Україна», розташованих на першому поверсі триповерхової будівлі селищної ради, під розміщення зали для реєстрації шлюбів. Будівля введена у експлуатацію 20.04.1999. Будівництво здійснювалось з дольовою участю колишнього банку «Україна» і йому належала 1/5 частина будівлі, котра зараз знаходиться на балансі Міністерства юстиції України. Починаючи з 2003 року приміщення ніким не використовується, опалення здійснюється за рахунок селищної ради. Вказане звернення було скероване Міністерством юстиції України до Запорізького обласного управління юстиції. Листом від 12.12.2006 № 3346/08 Запорізьке обласне управління юстиції повідомило Міністерство юстиції України, що у зв`язку з приєднанням у 2007 році Державної виконавчої служби до органів юстиції, у відповідному приміщенні будуть розміщені відділи районної ДВС та спеціаліст районного управління юстиції з розгляду скарг громадян. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За приписами ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Частинами 1,2 ст.321 цього Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою ст. 10 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і далі в редакції станом на 30.09.2002) передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно з ч. 1 ст. 59 названого Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Відповідно до ч. 3 ст. 24 цього Закону органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. За приписами ст.25, п. 30 ч.1 ст.26 Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади. Згідно положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. На рівні національної правової системи відповідне положення кореспондується з приписами ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України). Частиною 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні унормовано, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Пунктом 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 (яке діяло на час виникнення спірних відносин), передбачено, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ. Державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць на підставі відповідних рішень виконавчих органів місцевого самоврядування (п. 1.3). Згідно з п. 1.13 Тимчасового положення, реєстрація прав проводиться в такому порядку: приймання й перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно; установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав; прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав; унесення записів до Реєстру прав; учинення написів на правовстановлюючих документах; видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах, поданих для реєстрації виникнення прав, несе власник (власники) нерухомого майна (п. 2.1 Тимчасового положення). Згідно з п. 3.1 Тимчасового положення, реєстратор: установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об`єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевіряє угоди, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності; видає витяги з Реєстру прав або відмовляє у наданні таких витягів. У своїх діях реєстратор керується виключно чиним законодавством України. У реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо заявлене право вже зареєстроване (п. 3.3 Тимчасового положення). Відповідно до п. 6.1Тимчасового положення, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, органами місцевого самоврядування. Свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, є одним з правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна (Додаток 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно). Отже, свідоцтво про право власності, видане органом місцевого самоврядування, є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності особи на об`єкт нерухомості, є підставою для державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, позовні вимоги про визнання його недійсним є похідними від вимог про визнання права власності і можуть розглядатись судом поряд з вимогами про визнання права власності. Щодо досліджуваної справи, свідоцтво від 20.06.2000 про право власності за АКАБ «Україна» на частину адміністративної будівлі загальною площею 81,1 кв.м, видано на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 20.01.1998 №

26. Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області ухвалено рішення від 30.09.2002 № 6 щодо затвердження переліку об`єктів соціально-побутового значення, які належать до комунальної власності та знаходяться на балансі Кирилівської селищної ради, зокрема, будівлі Кирилівської селищної ради, право власності на частину якої загальною площею 81,1 кв.м на момент ухвалення даного рішення належало юридичній особі: АКАБ «Україна», що підтверджується свідоцтвом про право власності від 20.06.2000. Спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 28.08.2003 № 130-04/055/188 було придбане Кабінетом Міністрів України у АКАБ «Україна» та передано позивачу до сфери управління (в оперативне управління). Вказаний договір є дійсним. Доказів іншого відповідачем в матеріали справи не представлено. Між тим, незважаючи на те, що власником спірного нерухомого майна є Держава в особі Кабінету Міністрів України, було прийнято рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.09.2002 № 6 «Про уточнення об`єктів комунальної власності». Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду стосовно того, що рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.09.2002 № 6 «Про уточнення об`єктів комунальної власності» в частині передачі у комунальну власність частини адміністративної будівлі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яка складається з чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв.м, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (колишня назва вул. Калініна), буд. 67, підлягає визнанню незаконним та скасуванню, як прийняте з порушенням вищевказаних вимог законодавства. Водночас господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення від 30.09.2002 № 6 в частині передачі у комунальну власність цілісного об`єкта будівлі Кирилівської селищної ради, у зв`язку з тим, що АКАБ «Україна» на час ухвалення спірного рішення на праві власності належала частина даної будівлі площею 81,1 кв.м, а не вся будівля в цілому. Оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА №369297 від 31.01.2005 видане на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 30.09.2002 № 6, яке визнане судом незаконним та скасоване у відповідній частині, господарським судом обгрунтовано задоволено позов в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 369297 від 31.01.2005 в частині права власності на частину адміністративної будівлі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яка складається з чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв.м, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (колишня назва вул. Калініна), буд.

67. В іншій частині у задоволенні позовної вимоги господарським судом правильно відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю, оскільки у суду відсутні підстави для визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 369297 від 31.01.2005 на будівлю Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області в цілому. Вказане спростовує доводи скаржника стосовно того, що Кирилівською селищною радою на виконання норм законодавства, зареєстровано прано власності на адміністративну будівлю, що підтверджується оформленим відповідним Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно САА № 369297 від 31.01.2005, копію якого додано до позовної заяви та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6362879 вії 31.01.2005 року. Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації прав за відповідачем на будівлю Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області колегія суддів виходить з наступного. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд з прав людини указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших. Так, згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції. Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції чинній з 16.01.2020, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Відтак, з 16.01.2020 судове рішення про скасування записів про реєстрацію права власності на нерухоме майно не є підставою для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав. Тому, починаючи з 16.01.2020, такий спосіб захисту, як скасування державної реєстрації прав не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанова Верховного Суду від 15 грудня 2021 року, справа № 906/712/19). З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно на будівлю Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 67, зареєстровану за Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області. Щодо позовної вимоги визнання за Міністерством юстиції України права власності на нерухоме майно, а саме: частину адміністративної будівлі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яка складається з чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв.м, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 67, колегія суддів зазначає таке. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України). Згідно з ст. 128 ЦК Української РСР, що був чинним станом на час укладення договору купівлі-продажу від 28.08.2003, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві. Відповідно до ч. 1 ст. 134 ГК України, суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом. Згідно з приписами ст. 137 ГК України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності. Відтак, право оперативного управління не тотожне праву власності, оскільки таке право на майно виникає за умови закріплення майна за суб`єктом господарювання власником цього майна. Змістом права оперативного управління є повноваження володіння, користування і розпорядження майном, закріпленим за суб`єктом господарювання власником (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган. При цьому, власник майна має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, майно, що ним не використовується, а також майно, що використовується суб`єктом господарювання не за призначенням. У даному випадку позивач просить визнати за ним саме право власності на нерухоме майно. Водночас, спірне майно було передано позивачу до сфери його управління (в оперативне управління) Кабінетом Міністрів України, до якого перейшло право власності на об`єкт нерухомості загальною площею 81,1 кв.м, розташованого на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (колишня назва вул. Калініна), буд. 67, на підставі укладеного з АКАБ «Україна» договору купівлі-продажу від 28.08.2003. Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України, пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання наявного права. Позивач у позові про визнання права власності це особа, яка вже є власником, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес. Як правильно встановлено судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення, власником частини адміністративної будівлі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яка складається з чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв.м, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (колишня назва вул. Калініна), буд. 67, є Держава в особі Кабінету Міністрів України, та саме ця особа має права вимагати визнання за нею права власності у разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. У цьому зв`язку в задоволенні позову в частині визнання за Міністерством юстиції України права власності на спірне нерухоме майно слід відмовити. Підстави для скасування оскаржуваного рішення господарського суду у даній справі відсутні. Доводи скаржника стосовно того, що Кабінетом Міністрів України, Міністерством юстиції України, які вважали себе власниками майна, яке знаходилося в їх оперативному управлінні, не бралася участь в утриманні та збереженні майна, що підтверджує той факт, що вони не були та не являються фактичними власниками майна, зазначеного в позовній заяві, чи мали право на оперативне управління майном колегією суддів відхиляються, оскільки фактичне не зайняття приміщення позивачем та несплата комунальних платежів за користування майном не можуть слугувати підставою для позбавлення права оперативного управління цим майном. Щодо посилань скаржника на сплив строку для подання позовної заяви Міністерством юстиції України, колегія суддів виходить з наступного. Так, зазначаючи про сплив строку на звернення з позовом до суду, відповідач вказує, що оскаржуване Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 369297 від 31.01.2005 на будівлю Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області загальною площею 877,1 кв. м., частка власності - 1/1; та державна реєстрація прав на нерухоме майно на будівлю Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 67, зареєстрована за Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, датовано 31 січня 2005 року, та саме з цих дат почав спливати термін позовної давності щодо визнання недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державної реєстрації права на нерухоме майно, строк визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району запорізької області від 30.09.2002 № 6 «Про уточнення об`єктів комунальної власності» - 30.09.2002 року. Відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно з ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру"). В даному випадку позивач міг довідатися про порушене право 17.09.2018, а саме з дати постановлення рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Пелиха В.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Позовна заява згідно з поштовим конвертом направлена до суду 07.09.2021, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Вказана обставина була досліджена господарським судом при розгляді даної справи та про це обгрунтовано вказано в оскаржуваному рішенні суду. Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, відповідач не надав. Оскільки доводи відповідача не підтвердилися, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені всі фактичні обставини справи, їм дана належна правова оцінка, отже підстави для скасування постановленого судового рішення у справі відсутні. Витрати за подання апеляційної скарги покладаються відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.01.2022 у справі № 908/2614/21залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14.04.2023р. Головуючий суддя С.Г. Антонік Суддя М.О. Дармін Суддя О.Г. Іванов