Постанова 4874 № 918/1033/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2023 року Справа № 918/1033/22 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий суддя Мельник О.В. суддя Олексюк Г.Є. суддя Петухов М.Г. при секретарі судового засідання Стафійчук К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Виговського Олега Ігоровича на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.03.23р. у справі №918/1033/22 (суддя Бережнюк В.В.) за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Фізичної особи-підприємця Виговського Олега Ігоровича про стягнення заборгованості 112 435,86 грн. за участю представників: позивача - не з`явився, відповідача - Виговського О.Г. ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.03.2023 у справі №918/1033/22 задоволено заяву АТ "Райффайзен Банк" про заміну учасника справи його правонаступником. Замінено сторону у справі - позивача Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" на ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 3 поверх, код ЄДРПОУ 35234236; адреса для листування 79000, м.Львів, а/с №45). В обґрунтування ухвали, суд першої інстанції зазначив, зокрема, що враховуючи приписи ст. 204, 512, 514 ЦК України, а також умови договору відступлення права вимоги №114/2-56 від 13.12.2022, заява АТ "Райффайзен Банк" про заміну позивача у даній справі його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягає задоволенню. Не погоджуючись з винесеною ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив оскаржувану ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.03.2023 скасувати. У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про заміну сторони у справі відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, зокрема, що відповідно до реєстру боржників від 16.12.2022 до договору відступлення права вимоги №114/2-56, право вимоги відступлено за кредитним договором №011/0034/33001/1 від 29.02.2020, який не укладався відповідачем. Також відповідач зазначає, що умовами кредитного договору не передбачено можливості передачі права вимоги за вказаним кредитним договором третім особам, не визначено підстави, процедуру та наслідки такої передачі. Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що положення Цивільного кодексу України чітко регламентують питання про відступлення права вимоги новому кредитору. Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Отже, ані кредитним договором, ані законом не встановлено заборони щодо заміни кредитора у зобов`язанні, а також не закріплено положення, яке б регламентувало необхідність отримання згоди боржника на заміну кредитора. Також вказує, що під час укладення реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №114/2-56 від 13.12.2022 сторонами було допущено технічну описку, а саме невірно зазначено дату видачі кредиту та дату повернення кредиту. На підтвердження вказаного товариство додає до відзиву копію додаткової угоди №1 до договору відступлення права вимоги №114/2-56 від 13.12.2022 та зазначає, що на момент подачі до суду першої інстанції доказів, які підтверджують відступлення права вимоги (23.02.2023 року), представник позивача не знав і не міг знати про вказані обставини, оскільки виправлення до Реєстру боржників, шляхом укладення додаткової угоди, були внесені лише 06.04.2023 року. Просить суд апеляційну скаргу ФОП Виговського Олега Ігоровича залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.03.2023 року у справі №918/1033/22 - залишити без змін. В судове засідання, що відбулося 11.04.2023 року з`явився відповідач. Позивач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, однак у відзиві на апеляційну скаргу просив здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі його представника. Відповідно до ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. Враховуючи наведене, приписи ст. 270 ГПК України, а також те, що явка сторін обов`язковою в судове засідання судом не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду даної справи в судовому засіданні за відсутності представника позивача. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. 10 березня 2020 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Фізичною особою-підприємцем Виговським Олегом Ігоровичем був укладений кредитний договір №011/0034/33001/1. 13 грудня 2022 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-56 (а.с. 8-13). У пункті 2.1 договору відступлення сторони узгодили предмет договору - на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст.512-519 ЦК України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (портфель заборгованості). Пунктом 2.2 договору відступлення встановлено, що відступлення новому кредиторові зазначених в попередньому реєстрі боржників (додаток №1 до договору) прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п.3.2. договору, та з моменту підписання сторонами реєстру боржників, складеного за формою наведеною в додатку №1 до договору. Згідно з пунктом 2.3 договору внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора включаючи права вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотнього відступлення. Згідно реєстру боржників від 16.12.2022, новому кредитору передано право вимоги за кредитним договором №011/0034/33001/1, боржник ОСОБА_1 , дата видачі кредиту 29.02.2020, сума заборгованості за основною сумою боргу по кредиту 97949,66 грн. (а.с. 121). 06 лютого 2023 року Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" подано до господарського суду Рівненської області заяву про заміну сторони у справі, а саме позивача Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" на ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", з підстав укладення договору відступлення права вимоги №114/2-56 від 13.12.2022 та набуття ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" статусу нового кредитора за кредитним договором №011/0034/33001/1 від 10.03.2020, укладеним між позивачем та відповідачем у даній справі. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про заміну позивача у справі з підстав укладення договору про відступлення права вимоги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами для заміни кредитора у зобов`язанні, є: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Питання заміни сторони у судовому процесі її правонаступником вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 52 ГПК України. Так, відповідно до частини 1 статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при вирішенні цього питання повинен дослідити по суті обставини правонаступництва та не може обмежитися встановленням формальних умов застосування відповідного припису. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно реєстру боржників від 16.12.2022, який є додатком до договору відступлення права вимоги №114/2-56 від 13.12.2022, новому кредитору передано право вимоги за кредитним договором №011/0034/33001/1, боржник ОСОБА_1 , дата видачі кредиту 29.02.2020, сума заборгованості за основною сумою боргу по кредиту 97949,66 грн. (а.с. 121). При цьому, звертаючись з позовною заявою у даній справі, позивач просив стягнути з відповідача - ОСОБА_1 заборгованість, що виникла за кредитним договором №011/0034/33001/1 від 10.03.2020 (а.с. 8-13). Оцінюючи доводи апелянта про те, що згідно реєстру боржників, який є додатком до договору про відступлення права вимоги, датою кредитного договору №011/0034/33001/1 зазначено 29.02.2020 року, натомість такий кредитний договір між відповідачем та банком не укладався, відтак відсутні підстави для заміни кредитора у зобов`язанні за кредитним договором №011/0034/33001/1 від 10.03.2020, який є предметом спору у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Колегією суддів встановлено, що усі інші реквізити кредитного договору (окрім дати видачі кредиту), за яким відбулася уступка права вимоги згідно договору №114/2-56 від 13.12.2022, відображені в реєстрі боржників правильно (зокрема: номер кредитного договору №011/0034/33001/1, прізвище, ім`я, по-батькові боржника - ОСОБА_1 ). В судовому засіданні, що відбулося 11.04.2020 року, відповідач ОСОБА_1 підтвердив суду апеляційної інстанції, що жодних інших кредитних договорів, аніж договір №011/0034/33001/1 від 10.03.2020, він з АТ «Райффайзен Банк» не укладав. Згідно письмових пояснень ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», наведених у відзиві на апеляційну скаргу, під час укладення реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №114/2-56 від 13.12.2022 сторонами було допущено технічну описку, а саме невірно зазначено дату видачі кредиту 29.02.2020 року, замість вірної дати - 10.03.2020 року та з метою виправлення технічної помилки, між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено додаткову угоду від 06.04.2023 року до договору відступлення права вимоги №114/2-56 від 13.12.2022 про виправлення технічної помилки та зазначено вірну дату видачі кредиту 10.03.2020. Враховуючи наведе, колегія суддів дійшла висновку, що відображення в реєстрі боржників дати кредитного договору №011/0034/33001/1 - 29.02.2020, замість вірної дати 10.03.2020, є технічною опискою та не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк» про заміну позивача у даній справі його правонаступником на підставі договору відступлення права вимоги №114/2-56 від 13.12.2022. Доводи апелянта про те, що договір про відступлення права вимоги укладений без його згоди, а умовами кредитного договору не передбачено можливості передачі права вимоги за вказаним кредитним договором третім особам, оцінюються судом апеляційної інстанції критично, оскільки відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, кредитним договором №011/0034/33001/1 від 10.03.2020 не встановлено заборони щодо заміни кредитора у зобов`язанні, а також не закріплено положення, яке б регламентувало необхідність отримання згоди боржника на заміну кредитора. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що вирішення питання про заміну сторони судового процесу здійснюється судом з урахуванням положень статей 74-79, 86 ГПК України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним, за відсутності визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеній статтею 204 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у пункті 10.25 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16). У пункті 3.14 постанови Верховного Суду від 04.01.2021 у справі № 911/4055/15 викладено, що за загальним правилом, у випадку заміни кредитора чи боржника на підставі правочину, суд виходить зі загальних засад цивільного законодавства, зокрема, свободи договору, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України), а також презумпції правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України), яка встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Таким чином, місцевим господарським судом вірно було зазначено, що оскільки відповідачем не надано доказів визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №114/2-56 від 13.12.2022, відтак цей договір є чинним та, в силу статті 204 ЦК України, є правомірним, а тому підлягає виконанню сторонами. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що за договором відступлення права вимоги №114/2-56 від 13.12.2022 на підставі статті 512 ЦК України відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, встановленому кредитним договором №011/0034/33001/1, укладеним між АТ "Райффайзен Банк" та ФОП Виговським О.І., відтак наявні правові підстави для задоволення заяви АТ "Райффайзен Банк" про заміну позивача у даній справі в порядку ст. 52 ГПК України. Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.03.23р. у справі №918/1033/22 в повному обсязі, натомість обґрунтування самої апеляційної скарги зводяться до неправомірності ухвали суду лише в частині задоволення заяви АТ "Райффайзен Банк" про заміну позивача у даній справі. Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, визначений в ст. 255 ГПК України та до такого переліку не віднесені ухвали про відмову в задоволенні заяви про збільшення розміру позовних вимог чи про відкладення розгляду справи. Таким чином, згідно з п. 26 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала Господарського суду Рівненської області від 01.03.23р. підлягала оскарженню лише в частині заміни сторони у справі, що помилково не враховано відповідачем при подачі апеляційної скарги. Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст. 73, 76-79, 86 ГПК України. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при винесенні ухвали судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи. Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.03.23р. у справі №918/1033/22 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Виговського Олега Ігоровича - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "13" квітня 2023 р. Головуючий суддя Мельник О.В. Суддя Олексюк Г.Є. Суддя Петухов М.Г.