Постанова 4802 № 158/1089/21

Справа № 158/1089/21 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О. К. Провадження № 22-ц/802/351/23 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 квітня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С.І., суддів Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., секретар судового засідання Савчук Т. Ф., з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання незакінченого будівництва житлового будинку об`єктом права спільної сумісної власності та визнання права на частку у спільному майні подружжя, за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_4 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 січня 2022 року В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 14 квітня 2021 року подав позов до відповідача ОСОБА_4 про визнання незакінченого будівництвом житлового будинку об`єктом права спільної сумісної власності та визнання права на частку у спільному майні подружжя. Позов обґрунтовано тим, що він перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі у період з 29 липня 2001 року по 17 грудня 2018 року. Під час шлюбу 23 травня 2007 року ОСОБА_4 отримала у власність земельну ділянку. Рішенням виконкому Ківерцівської міської ради № 472 від 30 жовтня 2008 року дозволено будівництво індивідуального житлового будинку з мансардою. Будівельний паспорт на забудову замельної ділянки № НОМЕР_1 від 19 листопада 2008 року по АДРЕСА_1 . У квітні травні 2010 року вони вирішили розпочати будівництво житлового будинку і зайнятись оформленням належних дозволів. Окрім дозволу органу місцевого самоврядування, отриманого у 2008 році, інших дозволів на будівництво будинку у 2010 році від них не вимагалось. Вони з відповідачем, знісши старий житловий будинок, розпочали за спільні кошти та власними зусиллями будівництво нового житлового будинку. У 2014 році ними було виготовлено проект на газифікацію житлового будинку, встановлено лічильник, котел та інші газові прилади, здійснено пуск газу. На день розірвання шлюбу будівництво будинку було закінчене, у ньому вони проживали з 2013 2014 років. Відповідач відмовлялась вводити будинок в експлуатацію, а після розірвання шлюбу вказувала, що цей будинок належить їй та не допускає до нього. Просив визнати незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , визнати право ОСОБА_1 на частку у спільному майні подружжя незавершеному будівництвом житловому будинку по АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає, що підставами для скасування рішення є неповне з`ясування обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Позивач приховав, що майно, право власності на яке він претендує, не може бути предметом спору. Спір між сторонами про той же предмет розглядався Ківерцівським районним судом Волинської області в межах цивільної справи №158/3161/19. В ході розгляду цієї справи було допитано працівника КП «Волинське обласне БТІ» ОСОБА_5 , яка вказала, що житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до об`єктів самочинного будівництва. Після цього за заявою позивача позов було залишено без розгляду. Суд був позбавлений жодної можливості прийняти рішення про поділ будинку, оскільки такий об`єкт є самочинною забудовою. Сторони знесли будинок, який був розташований на земельній ділянці за вищевказаною адресою, будь-яких конструктивних елементів будинку, який був предметом договору купівлі-продажу, не існує. На даний момент будинок за цією адресою не є реконструйованим елементом, а є новоствореним майном з порушенням вимог до будівництва. На звороті аркуша 2 технічного паспорта № 1207 від 07 листопада 2018 року знаходиться штамп про наявність самочинної забудови будинку. Самовільна забудова визначена по відношенню до всього будинку, будинок в експлуатацію не введено. Самочинне збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу). Визнання права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи використані для самочинного будівництва є неправильно обраним способом захисту цивільного права. Задоволення заявлених позивачем призводить до порушення норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі за безпідставністю. Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу. Вказав, що на лицьовому боці жодного із документів (інвентаризаційної справи, технічного документа тощо) не проставлено штампу «самочинне будівництво». Ним було виготовлено технічний паспорт без будь-яких відміток або встановлених порушень. Згідно висновку експертизи будинок відповідає будівельним нормам. Рішення у справі № 158/3161/19 не ухвалювалось. З позовом про визнання майна об`єктом права і визнання права на частку, чи з позовом про визнання права власності на незавершений об`єкт чи то на самочинний об`єкт не звертався. Він обрав такий спосіб захисту порушених прав, який не стане підставою для реєстрації «речового права», проте стане формою підтвердження наявності «права» у позивача. Перед початком будівництва був наявний дозвіл міської ради, будівельний паспорт. Просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 січня 2023 року позов задоволено. Визнано незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Визнано право ОСОБА_1 на 1/2 частку у спільному майні подружжя незавершеному будівництвом житловому будинку по АДРЕСА_1 . Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 5528 грн сплаченого судового збору та 12355, 92 грн витрат на проведення експертизи. Додатковим рішенням від 07 лютого 2023 року резолютивну частину рішення суду від 24 січня 2023 року доповнено абзацом п`ятим наступного змісту: «Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 19500 грн витрат на правову допомогу». В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_3 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити з викладених у ній підстав. Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 29 липня 2001 року до його розірвання за рішенням суду від 17 грудня 2018 року. На підставі договору купівлі-продажу від 02 червня 2006 року ОСОБА_4 придбала житловий будинок загальною площею 40,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №546179 від 23 травня 2007 року ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 0,0479 га по АДРЕСА_1 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням виконавчого комітету Ківерцівської міської ради №472 від 30 жовтня 2008 року «Про дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку з мансардою, знесення хліва та існуючого будинку громадянці ОСОБА_4 » дозволено ОСОБА_4 провести в АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що є у її власності будівництво індивідуального житлового будинку з мансардою. Відповідачем було отримано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, будівництво індивідуального житлового будинку, адреса будівництва: АДРЕСА_1 , забудовник ОСОБА_4 , за №718 від 19 листопада 2008 року. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 8817 від 22 вересня 2022 року ступінь будівельної готовності незавершеного будівництвом об`єкта по АДРЕСА_1 становить 100 %; будинок відповідає вимогам та нормам зокрема ДБН 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень». Частиною першою статті 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України). Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами. Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток кожного з подружжя. Оскільки у цьому випадку ступінь готовності спірного будинку складає 100%, то вимога про визнанням часток за кожним із колишнього подружжя може бути задоволена судом. Заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі на рішення суду, ґрунтуються виключно на тому, що незавершений будівництвом житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом. Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Частина друга вказаної статті визначає, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Незавершений будівництвом житловий будинок, який у цій справі є предметом спору, розміщений на місці старого житлового будинку, який набутий у період шлюбу ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 02 червня 2006 року, та на приватизованій нею у цей же період 23 травня 2007 року земельній ділянці. Позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що будівництво будинку розпочалось у 2010 році. Рішенням виконавчого комітету Ківерцівської міської ради №472 від 30 жовтня 2008 року дозволено ОСОБА_4 провести в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, що є у її власності будівництво індивідуального житлового будинку з мансардою; знесення існуючого житлового будинку та хліва. В наявності є будівельний паспорт ОСОБА_4 на забудову земельної ділянки № НОМЕР_1 від 19 листопада 2008 року по АДРЕСА_1 Відповідно до п.9 Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 № 1104 "Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт" (в редакції, що діяла станом на період початку будівництва спірного об`єкту), дозвіл не вимагався на виконання робіт з будівництва приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків, прибудов до них загальною площею до 500 кв. метрів включно, господарських будівель і споруд, а також підключення приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків, прибудов до них, господарських будівель і споруд до газових мереж низького тиску та інших інженерних мереж. Згідно примітки до цього переліку, виконання робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єкта здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації. Прийняття зазначених об`єктів в експлуатацію здійснюється в установленому законодавством порядку. Тобто на час початку будівництва були отримані відповідні дозволи. Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної № 8817 від 22 вересня 2022 року ступінь готовності житлового будинку по АДРЕСА_1 становить 100%. Сторони проживали у спірному будинку, який забезпечений електро-, газо- і водопостачанням, тобто будинок фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не прийнятий в експлуатацію і право власності на нього не оформлено. Відповідач ОСОБА_4 не зверталась до державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва житлового будинку і таких доказів суду не надала, відсутня відмова уповноваженого органу у прийняття будинку в експлуатацію, підстави відмови. Право власності на будинок не оформлюється з вини відповідача ОСОБА_4 і це перешкоджає реалізації прав позивача ОСОБА_1 на дане майно. Матеріали справи містять два технічних паспорти на об`єкт нерухомого майна. У технічному паспорті від 07 листопада 2018 року наявний на зворотній сторінці штамп БТІ про самовільно перебудовані приміщення літера А-2 з № 1-1 по № 1-18, про самовільне введення в експлуатацію житлового будинку загальною площею 287,1 кв.м., в тому числі житлова площа 99,5 кв.м. Судом першої інстанції досліджено такий письмовий доказ та надано йому належну правову оцінку. На третій сторінці зі звороту наявний штамп про самочинне будівництво що не відповідає вимогам Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна. Відповідно до п. 3.2. зазначеної Інструкції виявлені в установленому порядку самочинно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови), торговельні, господарські кіоски та павільйони, металеві гаражі, підлягають технічній інвентаризації з уключенням їх у планові та інші матеріали. У разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка. У технічному паспорті на об`єкт нерухомого майна від 03 лютого 2021 року відсутні будь-які відмітки про самочинно перебудовані приміщення. В судовому засіданні суду першої інстанції 07 листопада 2022 року допитано судового експерта ОСОБА_6 , який, зокрема, пояснив, що будинок повністю відповідає державним будівельним нормам, у тому числі містобудування, планування та забудови, окрім наявного штампу БТІ про самовільну перебудовані приміщення. Отже, як у висновку експерта, так і самим експертом в судовому засіданні було зазначено, що будинок відповідає будівельним нормам, є готовим до введення в експлуатацію. У п.п. 9, 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» (далі Постанова) роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність (п.22 Постанови). Матеріали справи не містять документів, які б підтверджували ту обставину, що про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу. Відповідач ОСОБА_4 , її представник ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, а ні в судовому засіданні апеляційної інстанції не конкретизували у чому саме полягає самочинність будівництва. Будь-яких документів на підтвердження існування істотних порушень будівельних норм стороною відповідача не надано. З огляду на вищенаведене, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для висновку про визнання спірного об`єкта незавершеного будівництва самочинним. У процесуальних документах по суті спору, поданих стороною відповідача до суду не наведено жодних заперечень сторони відповідача щодо поширення на спірне майно режиму спільної сумісної власності подружжя та поділу такого майна у рівних частках. Виходячи з того, що об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок по АДРЕСА_1 готовий до експлуатації, будівництво його фактично закінчене, він експлуатується за своїм функціональним призначенням, не приймається в експлуатацію і право власності на нього тривалий час не оформлюється з волі відповідача, що позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на будинок, як на майно набуте за час шлюбу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний незавершений будівництвом житловий будинок є об`єктом спільної сумісної власності сторін із визначенням їх часток у праві спільної сумісної власності. У справі №158/3161/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, про яку зазначала відповідач у своїй апеляційній скарзі, не прийнято рішення по суті спору, а тому показання свідка ОСОБА_5 , допитаного в судовому засіданні у такій справі, не можуть бути узяті до уваги. У справі, що переглядається, свідок ОСОБА_5 не допитувалась. Посилання в апеляційній скарзі на не врахування висновків щодо застосування норм права про самочинно збудоване майно, які викладені в постановах Верховного суду не заслуговують на увагу, так як висновки суду першої інстанції їм не суперечать. Рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 січня 2022 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Судді