Постанова 4808 № 348/1451/20

Справа № 348/1451/20 Провадження № 22-ц/4808/258/23 Провадження № 22-ц/4808/146/23 Провадження № 22-ц/4808/259/23 Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д., секретаря Петріва Д.Б., з участю позивача ОСОБА_1 і його представника адвоката Климишина І.П., відповідачки ОСОБА_2 і її представника адвоката Госедло О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та зміну способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Міськевич О.Я. 12 вересня 2022 року в м. Надвірна Івано-Франківської області, повний текст якого складено 22 вересня 2022 року, та додаткові рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, ухвалені суддею Міськевич О.Я. 27 вересня 2022 року та 30 вересня 2022 року в м. Надвірна Івано-Франківської області, в с т а н о в и в : У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав позов до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та зміну способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20.10.2004 року. У шлюбі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30 жовтня 2014 року дав нотаріальну згоду на зміну прізвища дитини на дівоче прізвище матері - ОСОБА_3. 26.11.2016 року він одружився вдруге, ІНФОРМАЦІЯ_3 від цього шлюбу народилася дочка ОСОБА_5 28.04.2018 року відповідачка одружилася вдруге, від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_6 21 серпня 2019 року за розпорядженням Надвірнянської РДА №226 вирішено змінити прізвище їх з відповідачкою спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на прізвище чоловіка відповідачки - ОСОБА_3 та 27.08.2019 року було змінено прізвище дитини на ОСОБА_3 . Фактично спільний син сторін проживає з матір`ю по АДРЕСА_1 . Місце проживання дитини визначено за спільною згодою сторін. Оскільки у договірному порядку не вдалося вирішити питання щодо участі у вихованні батька дитини, звернувся до органу опіки і піклування із відповідною заявою про визначення порядку його участі у вихованні та спілкуванні із дитиною. 21.11.2019 року Надвірнянська районна державна адміністрація Івано-Франківської області прийняла розпорядження №305 про призначення днів та годин на побачення ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення побачень, а саме: друга і четверта субота місяця - з 12:00 години до 16:00 години, 8 вересня - за погодженням батьків. Однак, мати дитини рішення органу опіки і піклування не виконує, досягти домовленості про побачення з дитиною не вдається. Зазначив, що зустрічі з сином відвідбулися 14.12.2019, 28.12.2019, 11.01.2020, 25.01.2020, 13.03.2020. Усі зустрічі з сином були в присутності матері у м. Надвірна, хоча розпорядженням не визначено зустрічі з сином тільки в присутності матері та не обмежено тільки містом Надвірна . Мати дитини категорично заперечує зустрічі з дитиною без її присутності та самостійно встановлює місце і тривалість зустрічей. Під час зустрічей відповідачка дозволяє дитині грати в телефоні, всіляко намагається обмежити тривалість таких зустрічей, дитина в її присутності почувається вимушено, не йде на контакт. У зв`язку з цим звернувся до органу опіки і піклування Надвірнянської РДА із заявою про зміну встановленого раніше графіку побачень з умовою, щоб побачення відбувались без участі матері дитини та сторонніх осіб. 09.07.2020 року комісія вирішила рішення з даного питання не приймати, а залишити розпорядження райдержадміністрації від 21.11.2020 року №305 в силі. Рекомендовано ОСОБА_2 створити належні умови для спілкування батька з сином та не чинити цьому перешкод. В подальшому приїздив до сина або телефонував йому, щоб домовитися про зустріч 13.06.2020, 27.06.2020, 11.07.2020, 25.07.2002, 08.08.2020, але жодного разу відповідачка не дала можливості з тих чи інших причин поспілкуватися з сином. Також двічі - 13.06.2020 та 08.08.2020 була викликана поліція, як позивачем, так і відповідачем. Просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні та вихованні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити йому такі способи участі у спілкуванні та вихованні з сином: - побачення з сином за місцем проживання матері у першу та третю суботу місяця з 12:00 години до 16:00 години, без присутності матері та без сторонніх осіб. Місце передачі дитини за проживанням матері у АДРЕСА_1 , з можливістю відвідування місць відпочинку та розвитку в м. Івано-Франківськ; - побачення з сином за місцем проживання батька, у другий та четвертий тиждень місяця, з 12:00 години суботи до 20:00 години неділі, без присутності матері. Місце передачі дитини за проживанням матері у АДРЕСА_1 ; - побачення в день народження сина, 8 вересня, з 12:00 години до 18:00 години, в присутності матері; - спільний відпочинок з сином тривалістю два тижні за межами України у літній період за погодженням з матір`ю дитини, для оздоровлення дитини на морі, без присутності матері; - необмежене спілкування з сином особисто, засобами телефонного (за тел. НОМЕР_1 або будь-яким іншим номером, погодженим з матір`ю в суді) та відеозв`язку (Skype, Viber, WhatsApp на вибір матері, погодженим в суді), що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином (а.с.1-3, том 1). Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2021 року замінено третю особу її правонаступником. Залучено Службу у справах дітей Надвірнянської міської ради як представника органу опіки і піклування, до участі у розгляді даної справи (а.с.162-163, том 1). Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.239-244, том 1). 19.09.2022 року представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Госедло О.Д. подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат по справі. В обгрунтування зазначив, що судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідачкою здійснено оплату професійної правничої допомоги адвоката, що, відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, є судовими витратами та підлягають стягненню з позивача на її користь. Витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються договором про надання правничої допомоги, актом еприймання-передачі наданих послуг від 06.03.2022 року, квитанціями до прибуткового касового ордера від 17.12.2020, 10.06.2021, 25.08.2021, 06.03.2022, клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи, заявою про виклик свідків, клопотанням про продовження строку на надання відзиву. Зазначив, що 12.09.2022 року, до проведення судових дебатів, заявив клопотання про те, що докази на підтвердження судових витрат подасть впродовж 5 днів після ухвалення рішення суду. Просив ухвалити додаткове рішення по справі, яким стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 14 200,00 грн (а.с.1-2, 3-8, том 2). 22.09.2022 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Климишин І.П. подав заяву про ухвалення додаткового рішення. В обгрунтування зазначив, що позивачем, зокрема, у позовній заяві від 19.08.2020 року, у заяві про включення до складу судових витрат заявлено про витрати на професійну правничу допомогу від 15.11.2021 року та представником позивача під час судових дебатів 12.09.2022 року було заявлено про судові витрати сторони, які вже понесені та можуть виникнути після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Позивачем після проголошення рішення суду (12.09.2022) було доплачено за надання правничих послуг 2 000,00 грн (меморіальний ордер № @PL042543). Просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в сумі 840,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн (а.с.19, 20-32, том 2). Додатковим рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2022 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 30 січня 2023 року про виправлення описки, заяву представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Госедло О.Д. задоволено. Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14200,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу (а.с.40-42,125, том 2). Додатковим рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2022 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Климишина І.П. відмовлено (а.с.45-46, том 2). Не погодившись з рішенням суду та додатковими рішеннями суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що останній раз спілкувався із сином 08.01.2022 року. Відповідачка з дитиною з початку воєнних дій в Україні виїхала за її межі. На даний час місце їхнього перебування йому невідоме. В суді також не була з`ясована дана обставина як і те, коли відповідачка повернеться разом з сином по місцю свого проживання та реєстрації на території України. Вказує, що він є громадянином України, військовозобов`язаним і для нього є неможливим на даний час виїзд за межі України по місцю проживання дитини за кордоном. За таких обставин є неможливим побачення з сином на підставі розпорядження Надвірнянської райдержадміністрації Івано-Франківської облдасті від 21.11.2019 року, яке не передбачає спілкування з сином за допомогою відеозв`язку (Skype, Viber, WhatsApp), тобто не безпосереднє, а дистанційне. Вважає недоведеними обставини, що після розірвання шлюбу він не брав участі у житті сина та почав активно проявляти інтерес до батьківських обов`язків після того, як ОСОБА_2 поставила питання про позбавлення його батьківських прав та що саме з цієї причини дитина не бажає спілкуватися з батьком. Зазначає, що з рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.08.2022 року у справі №348/1924/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та про позбавлення батьківських прав слідує, що: « тут теж необхідно вказати, що дійсно після розірвання шлюбу відповідач не брав активну участь у житті сина через об`єктивні причини, зокрема, він проживає і працює у іншому місті, між ним та відпоідвчем існують неприязні стосунки, однак в подальшому відповідач змінив ставлення до батьківських обов`язків та виявляє прихильне ставлення до свого сина з намаганням підтримувати і покращувати батьківсько-дитячі стосунки». Тобто, висновки суду, зазначені в оскаржуваному рішенні суду в даній справі суперечать висновку суду, зазначеному у рішенні суду від 01.08.2022 року у справі № 348/1924/19, яке набрало законної сили. Наголошує, що згідно висновку судово-психологічної експертизи від 11.10.2021 року слідує, що емоційний стан малолітньої дитини, який виражається ситуативною тривожністю і напруженням при згадці ОСОБА_1 , що зумовлено відсутністю розуміння і належного пояснення дитині про його соціальну і сімейну роль в житті хлопчика, що ускладнює та негативно впливає на контакт хлопчика з батьком. Тобто, мати не пояснює дитині, ким йому приходиться ОСОБА_1 , посилаючись на те, що не знає, як краще в даній ситуації бути, щоб не нашкодити сину. Вважає, що саме відсутність належного пояснення з боку матері дитини про соціальну і сімейну роль в житті хлопчика батька ускладнює та негативно впливає на контакт сина з батьком, а не відсутність батька у житті дитини та його нейтральне ставлення в перші роки життя малолітнього сина до своїх обов`язків, як зазначено у рішенні суду першої інстанції. Також не погоджується із висновком суду, що побачення батька із сином двічі на місяць і один раз в день народження сина є найбільш доцільним для дитини, хоча при цьому не аргументує, чому відмовлено в побаченні на умовах, які просив позивач у позовній заяві. Також у висновку експерта зазначено, що з урахуванням вікових особливостей, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розвитку ОСОБА_3 , не є доцільним, в інтересах дитини, відсутність контактів з батьком. Таким чином оскаржуваним рішенням порушено принцип рівності прав батьків щодо дитини, передбачений ст.141 СК України. Наголошує, що побачення з дитиною у присутності матері, як зазначено у рішенні суду, може призвести до того, що стійкий психологічний зв`язок сина з батьком так і не буде відновлений і дитина не зможе сприймати його як одного із своїх батьків, який бере участь в його житті і вихованні на рівні з матір`ю. Зазначає, що на даний час сину 9 років, тобто, в силу свого віку син може проводити деякий час без присутності матері. Крім того, в оскаржуваному рішенні відсутня мотивація, чому після налагодження довірчих відносин спілкування батька з сином не може відбуватися без присутності матері. За наведених підстав просить скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2022 року, додаткові рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2022 року та 30 вересня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю (а.с.50-53, 58-64, 70-76, том 2). Відповідачка ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі щодо скасування рішення та додаткових рішень є безпідставними та необґрунтованими, а рішення ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства, враховано всі фактичні обставини справи та правильно застосовано як норми процесуального, так і матеріального права. Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с.87-91, том 2). Службою у справах дітей Надвіряннської міської ради Івано-Франківської області долучено заяву (відзив) за вихідним номером 33/01-22 від 27.02.2023 року, в якій посилається на те, що подана ОСОБА_1 апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства, судом враховано всі фактичні обставини справи, надано належну оцінку всім доказам. Комісія з питань захисту прав дитини Надвірнянської міської ради, заслухавши батьків хлопчика та діючи виключно в інтересах дитини, дійшла висновку, що на даний час не має потреби збільшувати час для спілкування дитини з батьком. За результатами Комісія вирішила: не приймати рішення щодо питання про збільшення часу для спілкування з дитиною, рекомендувати батьку ОСОБА_1 бачитися та спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_3 в дні та години, які призначені розпорядженням голови райдержадміністрації від 21.11.2019 року №305, а матері хлопчика, ОСОБА_2 та іншим особам, з якими проживає малолітня дитина, не чинити перешкод у спілкуванні батька з дитиною. Просять залишити рішення суду та додаткові рішення без змін (а.с.140-141, том 2). У судове засідання не з`явився представник третьої особи: орган опіки та піклування Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, про день місце та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення кореспонденції на електронну адресу. На адресу суду від третьої особи органу опіки та піклування Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області поступило клопотання про розгляд справи без участі їх представника, за наявними в матеріалах справи документами. Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у відсутності представника третьої особи. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 і його представника адвоката Климишина І.П., відповідачки ОСОБА_2 і її представника адвоката Госедло О.Д., суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її частково обґрунтованою, виходячи з таких підстав. Встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16.07.2011 зареєстрували шлюб у Франківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №

312. В шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17.09.2013 (а.с. 8, том 1). Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20.10.2014 шлюб між сторонами розірвано. Позивач ОСОБА_1 надав нотаріально завірену заяву про надання згоди на зміну прізвища свого сина ОСОБА_3 . У зв`язку із зміною прізвища відділом ДРАЦС реєстраційної служби Надвірнянського районного управління юстиції в Івано-Франківській області 17.09.2013 складено відповідний актовий запис про народження № 169 та повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 27.08.2019 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9,11, том 1). ОСОБА_1 26.11.2016 зареєстрував шлюб з ОСОБА_11 , у якому народилась дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 10, том 1). Розпорядженням Надвірнянської РДА № 305 від 21.11.2019 призначено дні та години на побачення батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення побачень, а саме: друга і четверта субота місяця - з 12:00 до 16:00 години, 8 вересня - за погодженням батьків. Зобов`язано ОСОБА_2 та інших осіб, з якими проживає малолітня дитина, не чинити перешкод у спілкуванні батька з дитиною (а.с.12, том 1). 09.07.2020 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Надвірнянської РДА розглянуто заяву ОСОБА_1 про зміну його участі у вихованні та спілкуванні і малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами розгляду заяви комісія дійшла висновку, що проведення зустрічей батька з сином без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між батьком та дитиною відсутній стійкий психологічний зв`язок і дитина, з огляду на її вік і тривалість проживання з матір`ю, повноцінно не сприймає ОСОБА_1 , як батька. Тому комісія вирішила рішення органу опіки та піклування з даного питання не приймати та залишити розпорядження Надвірнянської РДА від 21.11.2019 № 305 в силі. Рекомендувати ОСОБА_2 створити належні умови для спілкування батька з сином та не чинити в цьому перешкод (а.с. 13, том 1). Як встановлено із довідки Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 19.06.2020 за результатами розгляду звернення гр. ОСОБА_1 , в Надвірнянський ВП ГУНП в Івано-Франківській області 13.06.2020 року о 12.36 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 13.06.2020 о 12:35 за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не дає своєму колишньому чоловіку ОСОБА_1 бачитись із їхнім спільним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перевіркою не встановлено будь-яких фактів адміністративних чи кримінальних правопорушень. Із гр. ОСОБА_2 проведена профілактична бесіда щодо виконання розпорядження Надвірнянської РДА № 305 від 21.11.2019 та недопущення перешкоджання зустрічі колишньому чоловікові ОСОБА_1 з їхнім спільним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 34, том 1). Із довідки Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 09.09.2020 за результатами розгляду звернення гр. ОСОБА_2 встановлено, що 10.08.2020 до Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області надійшло звернення від ОСОБА_2 , яка просить вжити заходів щодо колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який 08.08.2020 близько 12.40 год. в м. Надвірна по вулиці Шептицького вчинив конфлікт, під час якого підвищував голос на неповнолітнього сина ОСОБА_3 . Проведеною перевіркою встановлено, що 08.08.2020 близько 12.40 год ОСОБА_1 перебував в АДРЕСА_1 , біля території господарства, оскільки мав на меті зустрітись із сином ОСОБА_3 . Перебуваючи разом із сином, заявниця пропонувала синові підійти до батька ОСОБА_1 , однак син відмовився підійти до батька, через те, що останній йому не знайомий та тривалий час був відсутній у житті сина. Розізлившись на небажання сина підійти до нього, ОСОБА_1 вчинив конфлікт, під час якого підвищував голос на неповнолітнього сина ОСОБА_3 та ображав заявницю. При цьому під час вказаних подій заявниця жодним чином не перешкоджада ОСОБА_1 бачитись та спілкуватись із сином. Опитаний з даного приводу ОСОБА_1 пояснив, що дійсно у зазначений період часу знаходився в АДРЕСА_1 , так як приїхав зустрітись із сином ОСОБА_3 . Однак, ОСОБА_2 не надала можливості провести час із сином. Під час вказаних подій будь-яких протиправних дій стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вчинялось зі сторони ОСОБА_1 (а.с. 69, том 1). Працівники служби у справах дітей Надвірнянської РДА 12.11.2018р., 10.07.2019р. та 13.11.2019р. проводили бесіди з малолітнім ОСОБА_3 , що підтверджується копіями відповідних довідок про проведення бесіди. З даних довідок встановлено, що зі слів хлопчика працівникам служби стало відомо, що він ОСОБА_1 не знає та називає його дядьком, своїм батьком називає ОСОБА_14 , з яким на даний час проживає відповідачка ОСОБА_2 (а.с. 73-75, том 1). З довідки Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 16.10.2020 за результатами розгляду звернення ОСОБА_2 вбачається, що в Надвірнянський ВП ГУНП в Івано-Франківській області надійшло звернення від останньої, яка просить вжити заходів щодо колишнього чоловіка ОСОБА_1 . В ході перевірки 15.10.2020 по факту конфлікту в неї з колишнім чоловіком пояснила, що останній здійснював психологічний тиск на їхнього сина ОСОБА_3 , який відмовлявся йти на зустріч з ним у встановлений час розпорядженням РДА, ображав її та принижував. В ході перевірки з ОСОБА_1 в телефонному режимі було проведено профілактичну бесіду по недопущенню порушень правил зустрічі його з сином, встановлених розпорядженням РДА, оскільки він проживає у м. Львів. Перевіркою не встановлено будь-яких фактів правопорушень (а.с. 76, том 1). До матеріалів справи долучено копію висновку судово-психіатричного експерта СПЕ № 212/2021 від 11.10.2021, з якого встановлено наступне (а.с.179-185, том 1):

1. Індивідуально-психологічні особливості обох батьків, особливості їх виховної поведінки не мають ознак негативного впливу на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини, а поглиблення конфліктної сімейної ситуації може негативно вплинути на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини.

2. Враховуючи вікові особливості малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оцінка сімейної ситуації дитини має залежність від впливу з боку батьків та інших референтних дорослих осіб, таке поняття, як «оцінка сімейної ситуації» у дитини ще недостатньо сформувалось з урахуванням сімейно-правових, юридичних, морально-етичних аспектів. Своєю сім`єю ОСОБА_3 вважає маму - ОСОБА_2 , батька - ОСОБА_14 , та двох братиків - ОСОБА_6 і ОСОБА_29 , про те, що ОСОБА_1 є батьком хлопчика, ніхто дитині раніше не розповідав і нічого з даного приводу не пояснював.

3. Можна вважати, що ОСОБА_1 виявляє прихильне ставлення до свого сина ОСОБА_3 , 2013 р.н., з намаганням підтримувати і покращувати батьківсько-дитячі стосунки. 4,9. ОСОБА_3 , 2013 р.н., виявляє негативне ставлення до батька ОСОБА_1 , якого вважає «дядьком ОСОБА_1 », оскільки хлопчикові ніхто не пояснив, яку соціальну роль в житті дитини виконує ОСОБА_1 , що виражається в небажанні говорити про нього і, щоб останній до нього не приїжджав.

5. У ОСОБА_1 , батька ОСОБА_3 , не виявлено ознак таких особливостей психічного стану та індивідуально-психологічних особливостей, які би надали негативний вплив на психічний стан і особливості психічного розвитку дитини.

6. Ознак використання батьком неприпустимих, з точки зору дотримання прав дитини, форм поводження і способів виховання не виявлено.

7. Питання: «Враховуючи рівень психічного розвитку, психічний (емоційний) стан, конкретні особливості досліджуваної ситуації, чи міг ОСОБА_3 адекватно сприймати і запам`ятовувати обставини справи, надавати правильну інформацію про них?» є некоректним, оскільки не уточнено, про які обставини справи йде мова.

8. Ознак несприятливих наслідків дій ОСОБА_1 для психіки, психічного й особистісного розвитку неповнолітньої особи ОСОБА_3 не виявлено.

10. Малолітній ОСОБА_3 з урахуванням його вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища виявляє прихильність до матері - ОСОБА_2 та до ОСОБА_14 , якого вважає своїм батьком. З урахуванням вікових особливостей ОСОБА_3 та умов мікросоціального середовища він не може надати оцінку відношенню кожного з батьків.

11. З урахуванням вікових особливостей, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку ОСОБА_3 , не є доцільним в інтересах дитини відсутність контактів з батьком ОСОБА_1 . Враховуючи емоційний стан малолітнього, який виражається ситуативною тривожністю і напруженням при згадці про ОСОБА_1 , що зумовлено відсутністю розуміння і належного пояснення дитині про його соціальну і сімейну роль в житті хлопчика, що ускладнює та негативно впливає на контакти хлопчика з батьком ОСОБА_1 .

12. Особливість ОСОБА_1 характеризується такими індивідуально-психологічними властивостями, як: обачність, розсудливість, доброзичливість, пасивність, емоційна стійкість, переважають екзальтовані риси характеру, які не досягають рівня акцентуації, як крайньої межі характерологічної норми, і вказують на схильність до змін настрою від припіднятого до зниженого, сумного (а.с. 179-185, том 1). 28.01.2022 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Надвірнянської РДА розглянуто питання про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та зміну способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На засіданні комісії були присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , батьки малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги про зміну способу участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_1 мотивує тим, що хоче більше часу проводити з сином, з його слів ОСОБА_2 чинить перешкоди у спілкуванні з сином. Коли він приїжджає на зустрічі з хлопчиком, відповідачка говорить, що сина немає вдома, у телефонному режимі не може спілкуватись, оскільки матір дитини відмовляється дати номер телефону сина, тому налагодити будь-який контакт з дитиною йому не вдається. В свою чергу, ОСОБА_2 повідомила, що вона не чинить перешкод у спілкуванні, однак син сам не хоче бачитися з батьком. Хлопчик мало знайомий з батьком, тому потрібний час для налагодження стійкого психологічного зв`язку батька з сином. Потрібен час, протягом якого буде відбуватися налагодження спілкування сина з батьком і формування емоційної прихильності сина до батька. Працівниками служби у справах дітей було здійснено виїзд в сім`ю ОСОБА_2 , обстежено умови проживання та утримання дитини. Умови проживання задовільні, для дитини відведена окрема кімната, яка обладнана всім необхідним для навчання, розвитку та відпочинку дитини. З малолітнім ОСОБА_3 проведено бесіду, хлопчик повідомив, що батько (чоловік матері) проводить з ним багато часу, грається, допомагає з уроками. Дядько ОСОБА_1 (так називає біологічного батька ОСОБА_1 ) з ним спілкувався давно, бажання продовжувати спілкування хлопчик не виявляє. Комісія, вислухавши батьків хлопчика та діючи виключно в інтересах дитини, дійшла висновку, що на даний час не має потреби збільшувати час для спілкування дитини з батьком. За результатами засідання комісія вирішила: не приймати рішення щодо питання про збільшення часу для спілкування з дитиною. Рекомендувати батькові ОСОБА_1 бачитися та спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дні та години, які призначені розпорядженням голови райдержадміністрації від 21.11.2019 року №

305. Рекомендувати ОСОБА_2 та іншим особам, з якими проживає малолітня дитина, не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 (а.с. 190-191, том 1). Згідно характеристики від 29.12.2021 на учня 3-В класу Надвірнянського ліцею № 3 ОСОБА_3 встановлено, що дитина має хороший фізичний і розумовий розвиток, достатній рівень навчальних досягнень з усіх предметів. Програмований матеріал засвоює швидко. Має добре розвинену пам`ять, швидко запам`ятовує навчальний матеріал. Організований, вміє самостійно працювати. Дотримується режиму дня, адекватно реагує на похвалу чи зауваження вчителя. Спокійний, врівноважений, вихований хлопчик. З однокласниками товариський, не конфліктний. Батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_14 приділяють належну увагу навчанню та вихованню дитини. Батько ОСОБА_1 впродовж навчання дитини у 2-3 класах, не спілкувався з класним керівником з питань навчання і виховання сина (а.с. 194, том 1). В характеристиці з місця проживання ОСОБА_2 від 10.01.2022 зазначено, що остання одружена. Зі слів заявниці батько дитини - ОСОБА_1 життям та матеріальним становищем малолітнього сина не цікавиться, участі у вихованні дитини не приймає. У 2018 році ОСОБА_2 одружилася з ОСОБА_14 . Забезпеченням та вихованням сина ОСОБА_3 займаються разом ОСОБА_2 та ОСОБА_14 . У подружжя ОСОБА_2 народилося ще двоє дітей. Хлопчики гарно ладнають між собою. ОСОБА_3 виховується у повноцінній сім`ї та називає ОСОБА_14 батьком. ОСОБА_2 підтримує добрі стосунки як у сім`ї, так і в спілкуванні з сусідами (а.с. 195, том 1). Згідно характеристики за місцем проживання ОСОБА_1 від 16.08.2019 встановлено, що він проживає разом з дружиною та малолітньою дитиною. Зі слів сусідів сім`я характеризується виключно позитивно, мають місце хороші сімейні стосунки. ОСОБА_1 бере активну участь у вихованні доньки, є добрим батьком. Зі слів дружини ОСОБА_11 , ОСОБА_1 намагається створити всі умови для його всебічного розвитку старшого сина ОСОБА_3 та брати належну участь у його вихованні (а.с. 196, том 1). В судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 , 2013 року народження, пояснив, що він проживає з матір`ю ОСОБА_2 , батьком ОСОБА_14 та двома братами - ОСОБА_6 і ОСОБА_29 . Він знає відповідача ОСОБА_1 , якого вважає «дядьком ОСОБА_1 », однак не бажає говорити про нього і не має бажання з останнім зустрічатися. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з положень ст.ст. 153,157,159 Сімейного кодексу України, встановивши, що після розірвання шлюбу відповідач не брав участі у житті сина та став активно проявляти інтерес до батьківських обов`язків після звернення ОСОБА_2 із позовом про позбавлення його батьківських прав, між сторонами склалися неприязні відносини. Відсутність батька у житті дитини та його нейтральне ставлення в перші роки життя малолітнього сина стали однією з причин небажання дитини спілкуватися з батьком. За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Відмовляючи в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Климишина І.П. про ухвалення додаткового рішення, суд виходив з того, що оскільки судовим рішенням в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу покладаються на позивача. З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд. Задовольняючи заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Госедла О.Д. про ухвалення додаткового рішення, суд виходив з критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їхньої вартості, врахувавши подані стороною відповідача докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про стягнення такої в розмірі 15 000 грн. Щодо витрат на правничу допомогу апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно статті 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучаться з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції). Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини. Відповідно до ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч.8 ст.7 СК України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»). Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини, практика якого відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і ч.4 ст.10 ЦПК України застосовується судом як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини ( рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 7 серпня 1996 року). У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей. Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро- емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки. Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справи потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, свій висновок обґрунтовував тим, що зазначений позивачем порядок та спосіб його участі у спілкуванні та вихованні дитини не є прийнятним і не буде відповідати якнайкраще інтересам та віковим потребам дитини. Колегія суддів погоджується із даним висновком з огляду на таке. Судом встановлено, що після розірвання шлюбу ОСОБА_1 не брав участь у житті сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, став активно проявляти інтерес до батьківських обов`язків після подання відповідачкою ОСОБА_2 позову про позбавлення його батьківських прав, через що між сторонами склалися неприязні відносини. Саме відсутність батька у житті дитини та його нейтральне ставлення в перші роки життя малолітнього сина до своїх батьківських обов`язків стали однією з причин, чому дитина не бажає спілкуватися з батьком. Сімейним законодавством встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Як вбачається з матеріалів справи, батькові ОСОБА_1 органом опіки визначено час для побачень. Доказів того, що мати дитини ОСОБА_2 заперечувала чи чинила перешкоди для спілкування батька у визначені опікунською радою дні та години побачень, матеріали справи не містять. Однак, зустрічі часто супроводжувались конфліктами, які виникали між батьками дитини. Дитина не виявляє бажання спілкуватися з позивачем, оскільки не пам`ятає батька і не сприймає його особу як батька, оскільки після розірвання шлюбу із відповідачкою він не брав участі у житті сина, тому між батьком та дитиною відсутній стійкий психологічний зв`язок. Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має гармонійні відносини з матір`ю, адекватну ієрархію стосунків у сім`ї, доброзичливі взаємовідносини з вітчимом ОСОБА_14 , якого вважає своїм батьком, його вплив є відчутним у житті хлопчика. У дитини тісний емоційний зв`язок та позитивне ставлення до матері. 28.01.2022р. на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Надвірнянської РДА розглянуто питання про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та зміну способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рекомендовано батькові ОСОБА_1 бачитися та спілкуватися з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дні та години, які призначені розпорядженням голови райдержадміністрації від 21.11.2019 року №

305. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач не надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідачка чинить перешкоди позивачу у побаченнях та спілкуванню із дитиною; батьку 21.11.2019 року встановлений Надвірнянською районною державною адміністрацією графік побачень із сином, який не скасований. При ухваленні рішення суд виходив із найкращих інтересів дитини, при визначені яких взяв до уваги психологічний висновок судово-психіатричного експерта СПЕ № 212/2021 від 11.10.2021. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не спілкувався з дитиною до листопада 2019 року, тобто приблизно до досягнення дитиною шестирічного віку, оскільки за цей час міг би бути встановлений контакт з дитиною. У вересні 2019 року відповідачкою поданий позов до позивача про позбавлення батьківських прав, що спонукало його до активних дій щодо участі у вихованні сина, які полягали у зверненні до органа опіки та піклування для визначення графіка, який і встановлений 21 листопада 2019 року. Ці обставини також підтверджуються довідками про проведені бесіди з малолітнім ОСОБА_3 , датовані 12 листопада 2018 року та 10 липня 2019 року (а.с.73, 74) за матеріалами перевірки Служби у справах дітей з ініційованого питання відповідачкою про позбавлення батьківських прав позивача. Відповідно до цих довідок дитина не контактувала із біологічним батьком. Крім того, сам позивач жодних доказів про те яким чином він приймав участь у вихованні сина і чи спілкувався з ним до листопада 2019 року суду не подав. Що свідчить про те, що відповідач самоусунувся від участі у вихованні сина до листопада 2019 року і це стало причиною відсутності психоемоційного зв`язку між сином та батьком. Позивачу фактично встановлений графік побачень з дитиною розпорядженням РДА від 21.11.2019р. № 305: друга і четверта субота місяця з 12.00 до 16.00 год. і 8 вересня за погодженням батьків. За змістом цього рішення органу опіки та піклування не встановлено обов`язкової присутності матері при спілкуванні з дитиною, як і не визначено конкретне місце проведення часу з дитиною. Отже, позивач, виконуючи рішення органу опіки та піклування, має можливість спілкуватися з дитиною без присутності матері і будь-яких сторонніх осіб два рази на місяць по чотири години, в тому числі з можливістю відвідування місць відпочинку та розвитку або за місцем проживання матері за її згодою та згодою інших членів сім`ї. Позивач, ставлячи вимоги про зміну графіка побачень з сином фактично просить про аналогічну тривалість часу побачень - два рази на тиждень по чотири годин, але у першу та третю суботу місяця, з уточненням за місцем проживання матері, без її присутності та без присутності сторонніх осіб. Така вимога про зміну графіка побачень не підлягає задоволенню, оскільки правові підстави для обмеження перебування особи (матері дитини та інших членів сім`ї) у їх житлі є порушенням конституційних прав та стосуються інтересів інших осіб. Тим паче, що позивачу надана можливість спілкуватися з дитиною аналогічну тривалість часу, в тому числі без присутності будь-яких осіб, і у разі систематичного виконання графіка позивачем може бути встановлений психоемоційний контакт з дитиною. Обґрунтованою підставою відмови у задоволенні позову є те, що заявлені позивачем способи участі у вихованні дитини, а саме: особисте спілкування позивача з сином за місцем проживання батька у другий та четвертий тиждень місяця з 12.00 години суботи до 20.00 години неділі без присутності матері та спільний відпочинок з дитиною за межами України не відповідає найкращим інтересам дитини, виходячи із відсутності психоемоційного зв`язку у дитини з батьком. Істотною обставиною, яка вплинула на такий висновок суду, є думка самої дитини. Отже, запропонований позивачем графік побачень із дитиною суд вірно вважав неприйнятним. Позивачу слід дотримуватися графіка побачень, який визначений органом опіки та піклування і застосувати всі можливості, щоб встановити якнайкращий емоційний зв`язок з сином та сприятливу атмосферу для спілкування, в тому числі і у присутності матері дитини, якщо дитина цього вимагатиме, і лише після цього можливі побачення з дитиною за місцем проживання батька та спільний відпочинок за межами України. Враховуючи встановлені обставини справи, суд вірно не вважав за доцільне задовольнити вимоги позивача про надання йому можливості бачитися з малолітнім сином взагалі без присутності матері, оскільки син є малолітнім (9 років), у нього не було спілкування з батьком тривалий час, а тому відновлення такого спілкування має відбуватись поступово у присутності людини, якій дитина довіряє - матері ОСОБА_2 . Проведення зустрічей за місцем проживання позивача і відпочинок з дитиною за межами України, як того просить ОСОБА_1 , тобто без присутності матері, може негативно вплинути на психологічний стан дитини, оскільки між позивачем і дитиною немає сталого психологічного зв`язку. Для налагодження довірливих стосунків між батьком і дитиною необхідний час, поки поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прихильності сина до батька. При цьому, суд звертає увагу на те, що визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною не є перешкодою для підтримки зв`язків батька із дитиною в інших формах за погодженням батьків або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення. Суду не представлено жодних доказів, що відповідач створювала перешкоди у спілкування батька з дитиною. Необґрунтованими є доводи апелянта про те, що суд, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, порушив права батька, оскільки у батька є реальна можливість спілкуватися з сином та приймати участь у його вихованні, і такий спосіб участі у вихованні дитини, який встановлений розпорядженням голови Надвірнянської райдержадміністрації від 21.11.2019 року № 305 на час вирішення цього спору, на переконання суду, відповідає найкращим інтересам дитини. За відсутності доказів на підтвердження того, що спілкування дитини з батьком можливе без присутності матері, обраний спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини. Визначаючи спосіб у вихованні та спілкуванні з дитиною, з метою забезпечення балансу прав на спілкування батька з малолітнім ОСОБА_3 , та налагодження батьківського контакту з дитиною, суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість зміни способу участі батька у вихованні дитини, затвердженого розпорядженням Надвірнянської районної державної адміністрації №305 від 21.11.2019 року. Отже, оцінивши всі обставини, які мають істотне значення для визначення способів у вихованні та спілкуванні з дитиною, подані докази в їх сукупності, висновок служби у справах дітей Надвірнянської міської ради, враховуючи всі можливості батьків забезпечити належні умови для виховання та розвитку дитини, її духовний та фізичний розвиток, колегія суддів вважає встановлений графік спілкування батька з дитиною таким, який якнайкраще забезпечує права дитини. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що мати, усвідомлюючи інтереси дитини, має обов`язок морально підготувати дитину до зустрічей з батьком, сприяти встановленню психоемоційного зв`язку батька з сином. З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, ставлення до батька позивач не позбавлений у майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні малолітнього сина, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини та обставин справи, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Щодо вимог апелянта з приводу незаконності додаткових рішень, суд виходить з наступного. Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 137 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 цієї статті, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Відповідно до частин 1 - 6 статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 3 статті 137 ЦПК України). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Як встановлено ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є не співмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (ч. 5 ст. 141). Подання попереднього розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити не співмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Аналогічне наведено у постановах Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, № 905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Отже, наслідком невиконання вимог ч.1 ст.134 ЦПК України є відмова суду у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого судового збору (ч.2 ст.134 ЦПК). Щодо додаткового рішення від 27.09.2022, суд виходить з такого. Із матеріалів справи встановлено, що рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.09.2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Надвірнянської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та зміну способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, відмовлено. До закінчення судових дебатів по даній справі стороною відповідача заявлено про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України. На підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Госедло О.Д. відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України в п`ятидений строк направлено суду договір про надання правничої допомоги №58 від 16.11.2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 06.03.2022 року, квитанції про сплату грошових коштів на загальну суму 14200 грн, та подано заяву про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат (а.с.1-8, том 2), а також заяву про виклик свідків та клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву (а.с.10, 11 том 2). Розподіляючи витрати, які відповідач поніс на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що подані стороною відповідача докази на підтвердження таких витрат не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. З опису робіт (наданих послуг) вбачається, що вказані послуги надавалися відповідачеві адвокатом та полягають у наступному: зустріч, укладення договору; надання попередніх консультацій щодо захисту прав та інтересів у справі (узгодження правової позиції, збирання доказів, порядок підготовки та подання відзиву на позовну заяву) - 400 грн; вивчення наданих матеріалів справи, підготовка відзиву на позовну заяву та подання відзиву до суду - 3200 грн; участь у проведенні судових засідань (незалежно від часу проведення, з розрахунку 1 судове засідання - 800 грн) - 8800 грн; підготовка та подання клопотання про продовження строку на подання відзиву від 16.11.2020 - 200 грн; підготовка та подання заяви про виклик свідків від 23.12.2020 - 200 грн; надання інших консультацій з початку розгляду справи до ухвалення рішення судом першої інстанції - 400 грн; підготовка та подання клопотання про доручення доказів до матеріалів справи від 18.07.2022 - 200 грн (а.с.4, том 2). При відшкодуванні витрат на правничу допомогу, враховуючи вимоги розумності, справедливості і співмірності обставин справи, витрати на правничу допомогу слід зменшити. Дослідивши надані докази, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, викладені обставини та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з позивача на користь відповідача в загальному розмірі 10 000 гривень як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, оскільки надання послуг охоплюється завданнями, які полягали у зустрічі з стороною, укладенні договору, ознайомленні з матеріалами справи, написанні відзиву на позовну заяву та участі адвоката у судових засіданнях. Щодо додаткового рішення від 30.09.2022 року, суд виходить з такого. На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, його представником надано дублікат квитанції №0.01807124460.1 від 19.08.2020 року про сплату судового збору ОСОБА_1 за подання позовної заяви в сумі 840,80 грн (а.с.4, том 1). Витрати на професійну правничу допомогу представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Климишиним І.П. підтверджуються: додатковою угодою до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 23.02.2022, меморіальними ордерами на загальну суму 15000 грн (а.с.22-31, том 2); актом прийняття-передачі наданих послуг від 16.09.2022 (а.с.32, том 2); заявою про включення до судових витрат на професійну правничу допомогу (а.с.133, том 1), промова у судових дебатах (а.с.227-232, том 1). Таким чином просив стягнути загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, що складає 15000,00 грн. До закінчення судових дебатів по даній справі стороною позивача було заявлено заяву про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України. На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України в п`ятидений строк направлено суду підтверджуючі документи, та подано заяву про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат. Разом з тим, оскільки судовим рішенням в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу покладаються на позивача, тому заява сторони позивача про стягнення з відповідача судових витрат є безпідставною. Крім того, відповідачка ОСОБА_2 подала клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, на доказ чого просила долучити договір про надання правничої допомоги від 01.11.2022, укладений нею з адвокатом Госедло О.Д.; акт приймання-передачі наданих послуг від 09.03.2023 та квитанцію до прибуткового касового ордера про оплату за надані послуги в розмірі 6 000,00 грн. Колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000,00 гривень. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2022 року та додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2022 року залишити без змін. Додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2022 року змінити. Зменшити витрати на правничу допомогу та стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_5 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_5 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000 (шість тисяч ) гривень. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.О. Максюта Судді: Л.В.Василишин В.Д.Фединяк Повний текст постанови складено 11 квітня 2023 року.