Постанова 4803 № 181/1074/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2929/23 Справа № 181/1074/22 провадження 22-ц/803/3222/23 Суддя у 1-й інстанції - Філь О.Є. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: Головуючого - судді Халаджи О. В. суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В., секретар Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 02 січня 2023 року та на ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2023 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Межівської селищної ради, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Райська Тетяна Максимівна про визнання торгів недійсними та договору купівлі-продажу недійсним (суддя першої інстанції Філь О.Є). В С Т А Н О В И В: 29 грудня 2022 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до Межівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Межівської селищної ради, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Райська Тетяна Максимівна про визнання торгів недійсними та договору купівлі-продажу недійсним. 02 січня 2023 року та 13 січня 2023 року позивачкою було подано заяви про забезпечення позову по вказаній справі. Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 02 січня 2023 року заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Рябенко Віктор Васильович, про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:04:064:0018, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено державним та приватним нотаріусам та реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії та/або вносити записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відчуження та реєстрації інших речових прав на земельні ділянки з кадастровим номером 1222655100:04:064:0018, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії по забудові земельної ділянки з кадастровим номером 1222655100:04:064:0018, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що передбачені ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2023 року заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Рябенко Віктор Васильович, про забезпечення позову задоволено. Заборонено Межівській селищній раді Синельниківського району Дніпропетровської області проводити в примусовому порядку демонтаж тимчасової споруди (торгівельного павільйону), який належить ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на земельній ділянці кадастровий номер: 1222655100:04:064:0018, площею 0,0040 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Із вказаними ухвалами суду не погодився ОСОБА_1 , та подав апеляційні скарги, вважає, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, які мають значення для справи. неправильно досліджено та оцінено докази. Мотивує свої скарги тим, що суд першої інстнації при постановленні ухвали, не врахував того, що позивачка не довела, що підписання договору купівлі - продажу земельної ділянки якось порушило її права, адже позивачка за власним бажанням розірвала угодою договір особистого строкового сервітуту, приймала участь в аукціоні. Також наголошує на тому, що позивачка не обгрунтувала яке відношення тимчасова споруда має до предмету позову ОСОБА_2 , адже предметом спору є земельна ділянка. Тимчасова споруда, яка належить позивачці на має жодного відношення до земельної ділянки. ОСОБА_2 оскаржує протокол торгів та договір купівлі-продажу земельної ділянки і цей спір ніяк не впливає на демонтаж тимчасової споруди. ОСОБА_1 просив ухвали Межівського районного суду Дніпропетровської області від 02 січня 2023 року та від 13 січня 2023 року скасувати, та відмовити в задоволенні заяв ОСОБА_2 про забезпечення позову. У судовому засіданні підтримав свої доводи, викладені в апеляційній скарзі. Від Межівської селищної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що позивачка отримала лист від селищної ради щодо добровільного демонтажу тимчасової споруди 21 грудня 2022 року та мала час на ознайомлення після отримання вимоги, але добровільно демонтаж не зробила. Межівська селищна рада підтримала доводи апеляційної скарги на ухвалу суду від 13 січня 2023 року та просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу суду скасувати. Від ОСОБА_2 відзив на апеляційні скарги не надходив, у судовому засіданні її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Інші учасники справи до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено матеріалами справи, 02 січня 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Рябенко Віктор Васильович, про забезпечення позову. В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначила, що підставами заявленого позову серед іншого є грубе порушення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідач Межівська селищна рада за відсутності жодного з необхідних видів містобудівної діяльності, не мав законних повноважень передавати земельну ділянку комунальної власності у приватну власність, отже, відповідач протиправно виставив на торги землю комунальної власності для продажу у приватну власність. Новий власник земельних ділянок ОСОБА_1 має всі повноваження вчиняти будь-які дії щодо подальшого відчуження земельної ділянки (продаж надання в користування іншим особам тощо), окрім цього, відповідач ОСОБА_1 має повноваження вчиняти дії щодо будівництва об`єктів нерухомості, оскільки цільове призначення земельних ділянок «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».У разі початку забудови земельної ділянки це спричинить перешкоди у поверненні земельної ділянки до первісного стану (у комунальну власність) у разі задоволення позовних вимог позивача. Крім того, у разі відчуження права власності іншим особам, виникне необхідність залучати до справи інших (нових) власників, яким може бути відчужене спірне майно або передане у користування. Це не буде сприяти ефективному розгляду справи в розумний строк, перешкоджатиме встановленню обставин по справі, а також здійснить значні складнощі в поверненні майна в первісному (незабудованому) стані. Також з матеріалів справи вбачається, що 12 січня 2023 року до суду надійшла ще заява ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Рябенко Віктор Васильович, про забезпечення позову. В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначила, що 21 листопада 2018 року виконавчим комітетом Межівської селищної ради Дніпропетровської області Рішенням № 250 «Про погодження розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності», яким вирішено погодити ФОП ОСОБА_2 розміщення тимчасової споруди (торгівельного павільйону) для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 терміном до 31.12.2023 року; зареєструвати та видати паспорт прив`язки. На замовлення ОСОБА_2 ПП «Прект-Агро» виготовлено паспорт прив`язки тимчасової споруди (торгівельного павільйону) за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії паспорту прив`язки до 31 грудня 2023 року. Згідно Рішення Межівської селищної ради від 30 листопада 2022 року за № 1393-2/УІІІ «Про затвердження порядку демонтажу тимчасових споруд та тимчасових конструкцій для провадження підприємницької діяльності на території Межівської селищної територіальної громади», яке було прийнято до проведення аукціону з продажу земельних ділянок та він, як позивач, не був ознайомлений з цим рішенням, так як таке рішення має ознаки регуляторного акту, і який повинен пройти на території Межівської об`єднаної територіальної громади громадські обговорення та надані пропозиції населення, бізнесу щодо його прийняття. Таким чином була порушена процедура прийняття регуляторного акту Межівською селищною радою. Цей акт обстеження не був вручений особі під особистий підпис, якій належить тимчасова споруда, Межівській селищній раді було достеменно відомо, так як вона надавала рішення щодо розміщення тимчасової споруди, щодо погодження розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 21 листопада 2018 року за № 250, який порушує права позивача як особи, яка займається підприємницькою діяльністю. Невідома особа передала цей акт працівникам в торгівельному павільйоні. Позивач вважає, що у Межівської селищної ради наразі відсутнє право приймати відповідне рішення щодо примусового демонтажу тимчасової споруди так як їй достеменно відомо, що земельна ділянка, на якій розташована тимчасова споруда (торгівельний павільйон) належить на праві власності іншій особі (відповідач № 2), щодо якої є цивільно-правовий спір і подана позовна заява щодо визнання земельних торгів недійсними та визнання договору купівлі-продажу недійсним. Задовольняючи заяви про забезпечення позову, суд першої інстнації дійшов висновку, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду. Між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову, обсяг позовних вимог відповідає виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Окрім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. У відповідності до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вищою судовою інстанцією звернуто увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Межівської селищної ради, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Райська Тетяна Максимівна про визнання торгів недійсними та договору купівлі-продажу недійсним, в якому просила: визнати недійсними Протокол про результати земельних торгів № LSE001-UA-20220927-41697 від 01.11.2022 року, за яким відбувся продаж земельної ділянки загальною площею 0,0040 га, кадастровий номер 1222655100:04:064:0018, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та укладений на його підставі Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2022 року, зареєстрований в Реєстрі № 3236, укладений між Межівського селищною радою та ОСОБА_1 , за яким Межівська селищна рада продала згідно Протоколу № LSE001-UA-20220927-41697 земельну ділянку з кадастровим номеро 1222655100:04:064:0018, що знаходиться за адресою: проспекту Незалежності смт. Межова Межівського району Дніпропетровської області. Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Межівської селищної ради Дніпропетровській області від 21 листопада 2018 року погоджено ФОП ОСОБА_2 розміщення тимчасової споруди (торгівельного павльійону) для провадження підприємницбкої діяльності по АДРЕСА_1 терміном до 31.12.2023 року. Позивачки було відведено земельну ділянку загальною площею 0,0040 га, кадастровий номер 1222655100:04:064:0018. Згідно земельних торгів та договору купівлі-продажу відповідач ОСОБА_1 придбав спірну ділянку у селищної ради. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що задовольняючи заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, оскільки у ОСОБА_1 на даний час є всі права розпоряджатися спірною ділянкою на власний розсуд, яка рішенням виконкому була надана позивачці в оренду до 31.12.2023 року, скасування заходів забезпечення позову у випадку задоволення позову, може ускладнити виконання рішення. крім того, на даний час на спірній ділянки перебуває власніть позивачки к вигляд тимчасової споруди. Доводи апеляційної скарги, що ухвалою суду першої інстанції від 09.11.2022 року у справі № 181/881/22 вже було накладено арешту на спірну ділянку не спростовують висновку суду при розгляді даної справи, оскільки ухвала Межівського районного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2022 року у справі № 181/881/22 була скасована постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року, з підстав незалучення до участі у справі власника земельної ділянки. Доводи скарги, що позивачка припинила договір сервітуту також є безпідставними, оскільки, ОСОБА_2 була подана до суду позовна заява, щодо визнання Угоди про розірвання договору особистого строкового сервітуту відносно земельної ділянки- недійсною та скасування державної реєстрації цієї угод, № 181/896/22, що не може свідчити про добровільне припинення позивачкою договору сервітуту. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову, в частині накладення арешту на земельну ділянку і заборони відносно неї вчинення реєстраційних дійта заборонення демонтажу, оскільки відчуження земельної ділянки та демонтаж тимчасової споруди буде безпосередньо впливати на права позивачки, як орендаря спірної земельної ділянки. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваних ухвал суду та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваних ухвал суду, доводи апеляційних скарг її не спростовують, оскільки ухвали постановленні у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги слід залишити без задоволення, оскаржувані ухвали суду - залишити без змін. Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ : Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 02 січня 2023 року та ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2023 року про забезпечення позову залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.В. Халаджи О.Д.Канурна Т.В. Космачевська Повний текст судового рішення складено 13 квітня 2023 року. Суддя-доповідач О.В. Халаджи