Постанова 4814 № 619/515/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 619/515/21 Номер провадження 22-ц/814/733/23Головуючий у 1-й інстанції Калмикова Л.К. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Хіль Л.М., суддів: Пилипчук Л.І., Триголова В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 15 березня 2021 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на протиправну бездіяльність державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лаптікової Г.В., стягувач: ОСОБА_2 , В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із вказаною скаргою прохав визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лаптікової Г.В. щодо закінчення виконавчого провадження №6187394 за виконавчим листом № 2-564 від 26.03.2007 року, виданим на підставі судового рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26.03.2007 року та повернення виконавчого листа № 2-564 від 26.03.2007 року до Дергачівського районного суду Харківської області, зобов`язання вчинити дії щодо закінчення виконавчого провадження №6187394 та стягнути судових витрат. В обґрунтування скарги зазначив, що на виконанні Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м. Харкові перебуває виконавче провадження № 6187394 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-564 від 26.03.2007 року, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, виданого на підставі судового рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26.03.2007 року. 12 листопада 2007 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в місті Харкові відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-564 від 26.03.2007 року, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження . Зазначав, що заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26.03.2007 року про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 30.04.2010 року було скасовано. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 26 березня 2007 року справу було передано на розгляд до Харківського районного суду Харківської області. Вказував, що виконавче провадження № 6187394 про стягнення аліментів, яке було відкрито 12.11.2007 році, підлягало закінченню у квітні 2010 року у зв`язку зі скасуванням заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26 березня 2007 року, який у подальшому передав справу на розгляд до Харківського районного суду Харківської області. Виконавчий лист підлягав поверненню до суду у зв`язку зі скасуванням судового рішення. 22.12. 2020 року він звернувся до старшого державного виконавця Лаптікової Г.В., яка здійснює виконавче провадження №6187394, із заявою про закінчення виконавчого провадження За даними з державного сайту Автоматизованої системи виконавчого провадження час подання скарги виконавче провадження №6187394 від 12.11.2007 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 за судовим рішенням, яке було скасоване, має статус: відкрито. Звертає увагу, що бездіяльність старшого державного виконавця Лаптікової Г.В. призводить до порушення його прав як боржника, з нього безпідставно стягують кошти за виконавчим листом № 2-564 від 26.03.2007 року за заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 26.03.2007 року, яке було скасовано ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 30.04.2010 року. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 15.03.2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на протиправну бездіяльність державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лаптікової Г.В - відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вона є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що виконавче провадження №6187394 про стягнення аліментів, яке було відкрито 12.11.2007 року підлягало закінченню у квітні 2010 року у зв`язку із скасуванням заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26.03.2007 року, який у подальшому передав справу на розгляд Харківському районному суду Харківської області. Виконавчий лист підлягав поверненню до суду у зв`язку із скасуванням судового рішення. Вказував, що бездіяльність старшого виконавця Лаптікової Г.В. призвела до порушення його прав, оскільки з нього безпідставно стягують кошти за виконавчим листом №2-564 від 26.03.2007 року. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно встановив в ухвалі обставини, що не були предметом розгляду та не стосуються предмету доказування. Зазначав, що він не ухиляється від виконання обов`язку щодо утримання дитини, рішення Харківського районного суду Харківської області від 17.03.2011 року він виконує належним чином, а позивач за цим рішенням не отримувала виконавчого листа та не зверталась з заявою щодо примусового стягнення аліментів на утримання дитини, що на його думку свідчить про добровільне виконання судового рішення та виконання ним обов`язку щодо утримання неповнолітньої дитини у повному обсязі. Ураховуючи викладене, прохав ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 15.03.2021 року скасувати та постановити нову, якою задовольнити його скаргу. Від представника ОСОБА_2 , адвоката Сєришевої О.С. надійшов відзив, у якому остання прохала відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 15 березня 2021 року залишити без змін. Також надійшов відзив на апеляційну скаргу від старшого державного виконавця Лаптікової Г.В., прохала ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 15 березня 2021 року залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Учасники справи повідомлялись про дату, час та місце слухання справи у встановленому законом порядку, проте у судове засідання не з`явились та не повідомили причини неявки. З огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України вказане не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, на виконанні Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м. Харкові перебуває виконавче провадження № 6187394 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-564 від 26.03.2007 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, виданого на підставі судового рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26.03.2007 року. На адресу Червонозаводського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області надійшов виконавчий лист по справі № 2-564, виданий 26.03.2007 року Дергачівським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 12.11.2007 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-564 виданого 26.09.2007 Дергачівським районним судом Харківської області. Номер виконавчого провадження за АСВП№ 6187394. Ухвалою від 30.04.2010 Дергачівського районного суду Харківської області задоволена заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 02.04.2010, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26.03.2007 - скасовано. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 25.08.2010 справу передано на розгляд до Харківського районного суду Харківської області. У резолютивній частині рішення Харківського районного суду Харківської області по справі № 2-2000/11 вказано стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до повноліття ОСОБА_4 , за вирахуванням сплаченої суми у розмірі 3000 гривень. Вказане рішення надійшло на адресу Червонозаводського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області та було долучено до матеріалів виконавчого провадження 6187394. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 01.12.2020, заборгованість по аліментам боржника ОСОБА_1 складає 25876,99 грн. Вказаний розрахунок заборгованості було складено на підставі квитанцій, що були надані боржником з урахуванням мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, що не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій територій України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі-рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісячно, несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру. Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Таким чином, виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Згідно ч. З ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» -визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Непорушним конституційним правом неповнолітньої дитини, закріпленим ст. 51 Конституції України є право на утримання батьками до досягнення нею повноліття. Крім того, обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття передбачено ст. 180 Сімейного кодексу України. Обов`язок батьків утримувати свою дитину не припиняється із розірванням шлюбу. Згідно з п. 15 постанови № 3 пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року, відповідно до ст. 180 СК ( 2947-14 ) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку, що дії державного виконавця щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є правомірними. ОСОБА_1 станом на 26.03.2007 року знав про існування заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26.03.2007 року та частково виконував його, що підтверджується копіями квитанцій про сплату аліментів, що містяться у матеріалах ВП 6187394. Через 3 роки після часткового добровільного виконання заочного рішення, 30.04.2010 ОСОБА_1 звернувся до суду про перегляд вищезазначеного заочного рішення на підставі того, що не був повідомлений про розгляд справи, та не знав про її існування. 30.04.2010 року, заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26.03.2007 року було скасовано та справу передано на розгляд до Харківського районного суду Харківської області. Рішенням Харківського районного суду Харківської області по справі №2-20000/11 від 17.03.2011 року призначено стягнути аліменти на утримання дитини 300 гривень, починаючи з 18 січня 2007 року і до повноліття ОСОБА_4 . Після отримання рішення, ОСОБА_1 продовжив періодично та частково виконувати рішення суду про стягнення аліментів. Ураховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що права ОСОБА_1 в жодному разі не були порушені. ОСОБА_1 спочатку виконував заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26.03.2007 року, а потім став виконувати рішення Харківського районного суду Харківської області по справі №2-20000/11 від 17.03.2011 року, які фактично встановлювали один і той самий обов`язок - сплачувати аліменти на утримання своєї дитини. Таким чином державним виконавцем жодними діями чи бездіяльністю не порушувалися права боржника, тому що державний виконавець стягував аліменти в розмірі, визначеному рішенням суду, та відповідно до закону. Боржник знав про зазначене вище рішення. Закриття виконавчого провадження за виконавчим листом заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області та відкриття такого самого виконавчого провадження, але за рішенням Харківського районного суду Харківської області не вплинуло би на права та обов`язки ОСОБА_1 . Обов`язок сплачувати аліменти був встановлений як заочним рішенням так і рішенням Харківського районного суду Харківської області. Стаття 449 ЦПК України зазначає, що скаргу на дії державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Так ОСОБА_1 зазначив, що його права були порушені після перегляду заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області відбувся 17.03.2011, з цього моменту та до часу звернення його до суду першої інстанції зі скаргою на дії державного виконавця пройшло майже 10 років. Весь цей час ОСОБА_1 знав про існування рішення Харківського районного суду Харківської області та наявність виконавчого провадження №6187394, що підтверджується відомостями про те, що він був присутнім у судовому засіданні в Харківському районному суді Харківської області по справі № 2-2000/11 та визнав позовні вимоги ОСОБА_2 . В матеріалах виконавчого провадження міститься письмова заява ОСОБА_1 від 11.01.2010 року, що також підтверджує, що він був обізнаний про відкрите виконавче провадження № 6187394. В матеріалах виконавчого провадження містяться письмові заяви ОСОБА_1 від 15.11.2012 року та 05.12.2019 року у яких він просить додати до матеріалів виконавчого провадження копії квитанцій, що підтверджує факт обізнаності ОСОБА_1 про те, що після перегляду заочного рішення у 13.03.2011 року виконавче провадження №6187394 на момент 15.11.2012 року та 05.12.2019 року не було закрито. Тим більше, ОСОБА_1 був згоден добровільно виконувати рішення суду в цьому виконавчому провадженні та надавав докази цього (квитанції про сплату аліментів). Згідно із ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що скарга задоволенню не підлягає є правильним, обгрунтованим та ґрунтується на нормах чинного законодавства. Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства, та на законність судового рішення та зводяться лише до переоцінки доказів. Апеляційним судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, ст. 374, ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 15 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий суддя : Л.М. Хіль Судді: Л.І. Пилипчук В.М. Триголов