Постанова 4805 № 289/2501/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/2501/22 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О.О. Категорія 20 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2023 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Трикиши Ю.О. без виклику сторін розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників справи м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Радомишльського районного суду Житомирської області Кириленко О.О. від 06 лютого 2023 року у цивільній справі №289/2501/22 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Осички», Радомишльської міської ради Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визначення додаткового строку для оформлення права на земельну частку (пай), - в с т а н о в и в: У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. Просила поновити їй строк позовної давності звернення до суду за захистом своїх прав; визначити додатковий строк для оформлення права на земельну частку (пай) та земельної ділянки; відновити та включити позивача до списку осіб, що мають право на земельну ділянку (пай), як колишнього члена ПКСП ім. Несененка та визнати за нею право на земельну частку (пай) у землі, орієнтовним розміром 3,73 умовних кадастрових гектара за рахунок земель запасу в межах території Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, яка перебуває у власності Радомишльської міської ради Житомирської області; зобов`язати вказану міську раду надати дозвіл позивачу на розробку технічної документації із землеустрою (проект землеустрою) щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Осичківського старостинського округу Радомишльської міської ради Житомирської області. Ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 06 лютого 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про звільнення її від сплати судового збору при подачі нею позовної заяви до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Осички», Радомишльської міської ради Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визначення додаткового строку для оформлення права на земельну частку (пай). Позовну заяву ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Осички», Радомишльської міської ради Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визначення додаткового строку для оформлення права на земельну частку (пай) визнано неподаною та повернуто позивачу. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку апелянта, ухвала судді суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, ухвалена з неправильним застосуванням норм процесуального права та порушення з боку суду права сторони у справі на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, що передбачено ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод. Зокрема вважає, що судом першої інстанції не було надано правового аналізу наданих позивачем на виконання вимог ухвали суду доказів на підтвердження тяжкого майнового стану. Зокрема: відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків; довідки про доходи з пенсійного фонду; індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України в Житомирській області; довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; відомостей з ДРФС-ПП № 0619-23-00015 від 05.01.2023; довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 31.01.2023; свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.09.2022; витягу з ДРРПнНМпРПВ від 16.09.2022; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.11.2021; індивідуальних відомостей з ПФУ (ОК-5) від 05.01.2023; довідки про відсутність індивідуальних відомостей з ПФУ (ОК-7) від 05.01.2023; довідки з Управління соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації про не перебування на обліку та не отримання ніяких допомог і субсидій від 05.01.2023 № 13/06; довідки з ПП «Житлоремсервіс-9» про склад сім`ї від 05.01.2023 № 003; довідки з ТВБВ № 10005/01 АТ Ощадбанку про відсутність рахунків №33 від 09.06.2022; довідки з АТ КБ Приватбанку про відсутність заборгованості по рахунках від 05.01.2023. Крім того, судом не враховано правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц. Згідно ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано в повній мірі вимоги суду у строк, встановлений судом. Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подано до суду заяву про звільнення її від сплати судового збору, яку мотивовано тим, що розмір судового збору за подачу вказаної позовної заяви перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік. Ухвалою судді Радомишльського районного суду від 29.12.2022 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, а її позовну заяву залишено без руху та надано строк п`ять днів з дня отримання нею копії цієї ухвали для усунення недоліків. Зокрема, судом було зазначено, що позивач при зверненні до суду із своїм позовом має сплатити судовий збір за заявлені неї вимоги майнового та немайнового характеру в загальній сумі 3969,60 грн. На виконання вказаної ухвали суду позивач 10.01.2023 року подала до суду заяву про усунення недоліків разом із заявою про звільнення від сплати судового збору. Вказану повторну заяву прозвільнення від сплати судового збору позивач обґрунтовувала тим, що розмір судового збору перевищує п`ять відсотків розміру її доходу. Ухвалою від 17.01.2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено та продовжено строк для усунення зазначених в ухвалі суду від 29.12.2022 недоліків. На виконання вказаної ухвали позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору разом з письмовими доказами на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору. Так, відповідно до статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір». Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Правовий аналіз вищезазначених норм закону дає підстави стверджувати, що законодавцем встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктивних та предметних критеріїв, за яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може звільнити від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Підставою для звільнення від сплати судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64). Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення у здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і у строки, покладається на особу, яка подає скаргу. За змістом статті 136 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням наведеної практики ЄСПЛ, основною підставою для звільнення особи від сплати судового збору (крім осіб, які звільненні від такої сплати в силу вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір») є скрутний майновий стан, який особа повинна довести належними доказами. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року, постановленій у справі №369/15742/18 (провадження №61-1640ск21). Водночас, подаючи до суду заяву про звільнення від сплати судового збору, позивач на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надала лише відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, довідку про доходи з пенсійного фонду, Індивідуальні відомості про застраховану особу Пенсійного фонду України в Житомирській області та довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Однак, суд правильно вважав, що надані позивачем документи не є достатніми доказами на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, якими б беззаперечно доводився факт неможливості сплати останнім судового збору, оскільки не містять повної інформації про майновий стан позивача, а остання може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб і для сплати судового збору. Зокрема, позивачем не надано суду доказів того, що остання не має жодного рухомого чи не рухомого майна, коштів на рахунках в банках або в інших фінансових установах, або ж навпаки отримує соціальну допомогу, бо не має жодного доходу, у зв`язку із чим не має засобів для існування, не надано довідки податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, відкритих на ім`я позивача, а у разі наявності таких рахунків про залишок коштів на них. У відповідності до положень ст.185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною та повертається позивачеві. З урахуванням наведених вимог закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки останньою не сплачено судовий збір, а повторну подану заяву про звільнення від сплати судового збору судом залишено без задоволення. Крім того, судом роз`яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, а тому підстав для її скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачає. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 06 лютого 2023 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Судді: