Ухвала КАС ВС № 140/5570/22

УХВАЛА 11 квітня 2023 року м. Київ справа №140/5570/22 адміністративне провадження №К/990/9431/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Чиркіна С.М., суддів: Кравчука В.М, Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023 у справі № 140/5570/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У 2022 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач), в якому просив: - визнати дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII) неправомірними; зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня у 2022 році згідно з частиною п`ятої статті 12 Закону №3551-XII, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 позов задоволено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023 апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. 16.03.2023 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023 і залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.10.2022. Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2023 касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України - далі КАС України). На виконання вимог ухвали від скаржника 04.04.2023 уточнена касаційна скарга у якій скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. За приписами частини третьої статті 169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, визначений судом, вона вважається поданою у день її первинного подання до адміністративного суду. За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить має виняткове значення для нього. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень, які визначено частинною першою статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що на думку скаржника, ним вмотивовано обґрунтовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №440/2722/20. Таким чином, касаційна скарга може стосуватися питання права, яке матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підставу на якій подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне здійснити касаційний перегляд постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2022 у цій справі. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Перешкоди для прийняття касаційної скарги до провадження Верховним Судом та відкриття касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 329-331, 334, 335, 338 КАС України, суд УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2023 у справі № 140/5570/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Витребувати з Волинського окружного адміністративного суду справу № 140/5570/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя - доповідач: С.М. Чиркін Судді: В.М. Кравчук В.М. Шарапа